Рішення № 82403859, 14.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2019 року м.Чернігів Справа № 620/917/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування вимоги від 08.11.2019.

Позивач обґрунтовує вимоги тим, що є інвалідом ІІІ групи, проте, відповідачем при формуванні спірної вимоги не враховано положення Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, яким встановлено, що особи з інвалідністю звільняються від сплати єдиного внеску.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.05.2019. Представник відповідача позовні вимоги не визнає з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просив суд в задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що з 01.01.2017 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта статті 4 Закону №2464 у редакції Закону № 1774). В ІС «Податковий блок» відсутня інформація щодо наявності у ОСОБА_1 пільги по сплаті єдиного внеску в зв`язку з отриманням пенсії за віком або як особи з інвалідністю, або особи, яка досягла віку, встановленого статтею 26 Закону №1058, тому спірна вимога прийнята правомірно.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи судом здійснено за наявними у ній матеріалами та доказами.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи загального захворювання та отримує державну соціальну допомогу по групі інвалідності. З 15.01.2013 по 06.06.2018 перебуває на лікуванні в Державному закладі «Україниська психіатрічна лікарня з суворим наглядом МОЗ України» у зв`язку із застосуванням до нього у встановленому законом порядку примусових заходів медичного характеру, що підтверджується довідкою Державного закладу «Україниська психіатрічна лікарня з суворим наглядом МОЗ України» від 06.06.2018 № 2.-Б-п-4 (а.с.9,10).

29.11.2018 ФОП ОСОБА_1 подав заяву до державного реєстратора на припинення підприємницької діяльності.

Згідно витягу з ЄДР запис про припинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 внесено 29.11.2018 № 20640000000006440.

Згідно інформації ІКП ІТС «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) 09.02.2018 позивачу нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8 448,00 грн. (704,00 х 12 міс. = 8448,00) та за 1, 2, 3 квартали 2018 року по 2457,18 грн. (819,06 х 3 міс. =2457,18), всього в сумі 15 819,54 грн., яка платником, станом на 06.05.2019, залишається не сплаченою.

08.11.2018 ГУ ДФС у Чернігівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-13347-17 зі сплати єдиного внеску в розмірі 15818,54 грн., з якої недоїмка складає 15818,54 грн.

04.12.2018 ОСОБА_2 від імені позивача звернулась до ГУДФС у Чернігівській області з заявою про скасування нарахованого єдиного соціального внеску за 2017-2018 в зв`язку з тим, що її син вироком Деснянського районного суду м. Чернігова засуджений та по теперішній час відбуває покарання в Державному закладі «Українська психіатрічна лікарня з суворим наглядом МОЗ України» та зазначила, що отримує соціальну допомогу згідно довіреності та надано копії належних документів.

06.02.2019 рішенням ГУДФС у Чернігівській області № 5940/6/99-99-11-05-02-25 скаргу ОСОБА_2 залишено без розгляду, оскільки ОСОБА_2 не надано належним чином засвідчену копію довіреності.

13.02.2019 ОСОБА_2 повторно звернулась до ГУДФС у Чернігівській області з заявою про скасування нарахованого єдиного соціального внеску за 2017-2018 (а.с.12-13).

20.03.2019 ГУДФС у Чернігівській області зазначило, що скарга не підлягає адміністративному оскарженню, оскільки оскаржувалась та була залишена без розгляду рішенням від 06.02.2019 №5940/6/99-99-11-05-02-25 (а.с.15).

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 за №Ф-8724-17 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі по тексту - Закон) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У силу приписів норм ч. 4 ст. 8 Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449. (надалі по тексту - Інструкція).

Згідно вимог Закону та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн., з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.

Частиною 5 ст. 8 Закону №2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI).

Відповідно до п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами ст. 25 Закону та п. 3 Розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (п. 3 Розділу VI Інструкції)

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції(для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону № 2464-VI та Інструкції № 449, контролюючим органом нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 15818,54 грн., оформлену вимогою від 08.11.2018 № Ф-13347-17.

Втім, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов. По-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Така позиція висловлена Верховним судом у постанові від 20.03.2018 по справі № 805/2195/17-а.

На підставі викладеного та із урахуванням того, що ФОП ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи загального захворювання та отримує соціальну допомогу, таким чином, суд вважає, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску відповідно до норм ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у період, за який виставлено оскаржувану вимогу, оскільки відповідає всім необхідним умовам, які передбачені вказаною нормою Закону, для звільнення від сплати єдиного внеску.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування спірної вимоги.

Одночасно суд звертає увагу, що позивачем оскаржуються дії відповідача, які полягають у прийнятті вимоги про сплату ЄСВ, результат яких знайшов своє відображення у вимозі від 08.11.2018 № Ф-13347-17, яка також визначена позивачем як об`єкт оскарження. При оскарженні відповідного рішення, суд перевіряє рішення, дії і бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, встановленим у ч. 2 ст. 2 КАС України і, у випадку встановлення протиправності таких дій скасовує дане рішення.

Вказане свідчить, що скасування вимоги про сплату ЄСВ від 08.11.2018 № Ф-13347-17 охоплює в собі й визнання протиправних дій відповідача щодо її прийняття, а тому питання протиправності дій, в даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок), відповідно до квитанції від 27.03.2019 № 0.0.1309591776.1, тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 384,20 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158 - 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області від 08.11.2018 № Ф-13347-17.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14.06.2019.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Суддя І.І. Соломко