Рішення № 82403770, 13.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року справа № 580/589/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмову провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тальнівської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Виконавчого комітету Тальнівської міської ради (далі – виконавчий комітет, відповідач), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження в.о. міського голови Белінської А.П. за № 17 Рк від 16.01.2019 “Про звільнення ОСОБА_1 ”;

- поновити позивача на посаді спеціаліста І категорії з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і територій відділу житлово-комунального господарства, благоустрою, охорони навколишнього природного середовища, інфраструктури комунальної власності і містобудування апарату управління Тальнівської міської ради та її виконавчого комітету з 19 січня 2019 року;

- стягнути з виконавчого комітету Тальнівської міської ради середню заробітну плату за період вимушеного прогулу з 19.01.2019 по день фактичного поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що звільнення позивача з посади не відповідає вимогам нормативно-правових актів України, оскільки службова записка завідувача сектору з юридичних питань апарату управління Тальнівської міської ради та її виконавчого комітету від 16.01.2019 не є належним доказом, який би підтверджував факт перебування позивача у нетверезому стані, адже обстеження відповідно до вимог проведення медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння не проводилося, особа, що підписали службову записку не є фахівцем в галузі медицини. Позивач наголошує, що стан алкогольного сп`яніння (рівень алкоголю в крові) можна визначити тільки спеціальними засобами та особою, яка має медичну освіту, а відповідно до акту медичного огляду № 24 від 14.01.2019 громадянин ОСОБА_1 був тверезий.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд адміністративної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

18 березня 2019 року позивач подав клопотання про залучення третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

19 березня 2019 року до суду надійшло клопотання виконавчого комітету Тальнівської міської ради.

21 березеня 2019 року судове засідання не відбулося, оскільки суддя перебував на лікарняному.

25 березня 2019 року телефонограмами повідомлено сторони про наступне судове засідання.

01 квітня 2019 року позивач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

01 квітня 20169 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду відкладено розгляд справи, судове засідання призначене для розгляду справи по суті на 08.04.2019.

08 квітня 2019 року позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.

08 квітня 2019 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи до 25.04.2019.

25 квітня 2019 року ухвалами Черкаського окружного адміністративного суду вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, витребувано у виконавчого комітету Тальнівської міської ради копії всіх матеріалів службового розслідування стосовно позивача та довідки про середній заробіток за останні два місяці перед звільненням ОСОБА_1 , призначено підготовче судове засідання у справі на 14.05.2019 та продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 580/589/19 на тридцять днів.

14 травня 2019 року представник відповідача подав до суду заяву про перенесення судового засідання та клопотання про долучення до матеріалів справи, які стосуються звільнення ОСОБА_1 та довідки про середній заробіток.

14 травня та 20 травня 2019 року від позивача надійшли клопотання про витребування додаткових доказів, однак зважаючи на ту обставину, що суд вирішив розгляд справи проводити у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи, а тому підстави для задоволення відсутні.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що відповідно до розпорядження виконавчого комітету Тальнівської міської ради від 16.05.2017 № 160-Рк з 16.05.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду спеціаліста І категорії з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і території відділу житлово-комунального господарства, благоустрою, охорони навколишнього природного середовища, інфраструктури, комунальної власності і містобудування апарату управління Тальнівської міської ради та її виконавчого комітету

14 січня 2019 року ОСОБА_2 , начальник відділу ЖКГ, благоустрою, інфраструктури, охорони навколишнього природного середовища, комунальної власності і містобудування, подав в.о. міського голови Тальнівської міської ради доповідну записку, в якій зазначив, що позивач 14.01.2019 прийшов на роботу о 8 год 45 хв, причину запізнення пояснити не міг.

14 січня 2019 року комісія відповідача склала акт фіксації перебування на роботі у нетверезому стані спеціаліста І категорії з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і територій відділу житлово-комунального господарства, благоустрою, охорони навколишнього середовища, інфраструктури, комунальної власності і містобудування апарату управління Тальнівської міської ради та її виконавчого комітету ОСОБА_1 (час складання акту – 09:15), в якому зазначено, що позивач з`явився на роботу із запізненням на одну годину та з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Комісією запропоновано позивачеві добровільно пройти медичне обстеження на предмет підтвердження чи спростування факту перебування у нетверезому стані з огляду, на що ОСОБА_1 погодився та залишив своє робоче місце для відбуття в медичний заклад.

Також комісією відповідача складено акт про відмову надання пояснень про появу на роботі у нетверезому стані позивача від 14.01.2019 (час складання – 09:15), в якому вказано, що 14.01.2019 ОСОБА_1 з`явився на роботі із запізненням на одну годину та у нетверезому стані, надавати пояснення щодо запізнення та появу на робочому місці у нетверезому стані ОСОБА_1 відмовився.

14 січня 2019 року комісією Тальнівської міської ради складено акт фіксації відмови спеціаліста І категорії з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і територій відділу житлово-комунального господарства, благоустрою, охорони навколишнього середовища, інфраструктури, комунальної власності і містобудування апарату управління Тальнівської міської ради та її виконавчого комітету ОСОБА_1 (час складання акту – 09:40) від проходження медичного огляду. В даному акті вказано, що позивач відмовився добровільно за рахунок Тальнівської міської радив супроводженні працівника міської ради в супроводженні працівників міської ради пройти медичне обстеження на предмет підтвердження чи спростування факту перебування у нетверезому стан. При цьому. ОСОБА_1 самовільно взяв лист від 14.01.2019 № 01-16/17 про проведення медичного огляду на предмет встановлення факту вживання алкоголю та залишив своє робоче місце.

14 січня 2019 року Тальнівською ЦРЛ складено акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 24 (дата заповнення вказаного акту 14.01.2019 о 15 год. 20 хв.). Висновком у даному акті є те, що ОСОБА_1 – тверезий.

14 січня 2019 року розпорядженням міського голови Тальнівської міської ради №14-Рк відсторонено позивача від роботи на один календарний день 14.01.2019, вирішено вважати день 14.01.2019 ОСОБА_3 увільненням від роботи і оплату за роботу в цей день не проводити.

15 січня 2019 року позивач подав в.о. міському голові Тальнівської сільської ради пояснюючу, в якій зазначив, що запізнився на робоче місце 14.01.2019 прибувши о 8:45 в зв`язку із сімейними обставинами, попередити про запізнення не було можливості.

15 січня 2019 року заступник сектору з юридичних питань апарату управління Тальнівської міської ради та її виконавчого комітету склав службову записку та подав її до в.о. міського голови Тальнівської міської ради, в якій зазначено, що 15.01.2019 до сектору з юридичних питань апарату управління Тальнівської міської ради та її виконавчого комітету надійшли матеріали на вивчення та надання позицій, щодо перебування в стані алкогольного сп`яніння на робочому місці спеціаліста І категорії з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і населених відділу ЖКГ, благоустрою, охорони навколишнього природнього середовища, інфраструктури, комунальної власності і містобудування апарату управління Тальнівської міської ради та її виконавчого комітету Коваля ОСОБА_4 .

У вказаній записці зазначено, що в ході вивчення документів встановлено: 14.01.2019 ОСОБА_3 прибув на робоче місце із запізненням на одну годину, з ознаками алкогольною сп`яніння, про що складено відповідний акт. В той же час ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення, але він відмовився, про що складено акт. О 09:20 год 14.012019 було видано направлення на проходження медогляду в Тальнівську ЦРЛ, але у визначений час ОСОБА_1 до Тальнівської ЦРЛ не прибув, не повідомив про своє місцезнаходження та був відсутній на робочому місці. 15.01.2019 ОСОБА_1 надав акт за № 24 від 14.01.2019 виданий Тальнівською ЦРЛ з медичним висновком “тверезий”, де зазначено, що огляд на стан алкогольного сп`яніння був проведений о 15 год 20 хв 14.01.2019. Відповідно до листа міністерства охорони здоров`я України від 21.06.2013 № 3.2-17/327/18254 порядок огляду порядок огляду на стан сп`яніння України регламентується по становою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 “Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду” згідно з п. 7 Порядку, огляд проводиться на протязі двох годин з моменту виявлення, а тому медичний огляд був проведений з порушенням порядку огляду на стан сп`яніння та не може бути врахований при прийнятті рішення за даним фактом.

16 січня 2019 року Тальнівською міською радою складено протокол № 1 засідання комісії по наданню згоди на розірвання трудової угоди, відповідно до якого вирішили засідання комісії провести без участі ОСОБА_1 та залишити право за роботодавцем вирішити питання звільнення ОСОБА_1

16 січня 2019 року комісією Тальнівської міської ради складено акт про відмову позивача ознайомитися з розпорядженням міського голови від 16.01.2019 № 17-Рк “Про звільнення ОСОБА_1 ”(час складання 16 год 45 хв).

16 січня 2019 року розпорядженням міського голови виконавчого комітету Тальнівської міської ради Черкаської області, керуючись частиною 10 пунктом 4 статті 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в України”, відповідно до пункту 7 статті 40 КЗпП України та статті 24 Закону України “Про відпустки”, враховуючи службову записку завідувача сектору з юридичних питань апарату управління Тальнівської міської ради та її виконавчого комітету від 16.01.2019 (вх. № 01-11/48 від 16.01.2019), звільнено з 18.01.2019 ОСОБА_1 з посади спеціаліста І категорії з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і територій відділу житлово-комунального господарства, благоустрою, охорони навколишнього природного середовища, інфраструктури комунальної власності і містобудування апарату управління Тальнівської міської ради та її виконавчого комітету відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України (появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння).

Позивач вважає своє звільнення з підстави перебування його на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння незаконним, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) підставою для звільнення особи є поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Таким чином, власник може розірвати трудовий договір у разі появи працівника на роботі у нетверезому стані. Підставою для звільнення працівника є сам факт появи на робочому місці і у робочий час у нетверезому стані. Такий факт може встановлюватися не лише спеціальним обстеженням з використанням відповідних технічних засобів, а й будь-якими іншими доказами, допустимими з точки зору процесуального права. Між тим, обов`язок доведення факту появи працівника на роботі у нетверезому стані лежить на власнику.

Суд звертає увагу, що звільнення на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 КЗпП України є дисциплінарним звільненням, тому воно повинно проводитись з додержанням правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень. З цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки.

Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Звільнення за появу на роботі в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння застосовується до працівника незалежно від того, чи притягався він раніше до дисциплінарної відповідальності та чи вживались до нього заходи громадського стягнення. Власник або уповноважений ним орган вправі звільнити працівника за цією підставою і при одноразовому порушенні трудової дисципліни, дотримуючись при цьому порядку і строків накладення дисциплінарних стягнень.

Суд з`ясував, що складений роботодавцем акт від 14.01.2019 року не підтверджує факт алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , оскільки містить лише припущення про ніби-то перебування останнього в нетверезому стані на підставі явно недостатніх ознак, та спростовується відомостями, що містяться у акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 24, заповненому 14.01.2019.

При цьому суд зазначає про помилковість посилання відповідача на те, що оскільки ОСОБА_1 відмовився від медичного обслідування за рахунок відповідача, відтак перебував в стані сп`яніння, адже така відмова не є доказом перебування працівника в момент відмови в стані алкогольного сп`яніння і сама по собі не утворює складу дисциплінарного проступку.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, з огляду на встановлені обставини, та враховуючи, що факт знаходження ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння 14.01.2019 не підтверджений належними та допустимими доказами, суд зазначає про протиправність звільнення позивача на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України поновленню на роботі підлягає працівник, який був звільнений без законної підстави або незаконно переведений на іншу роботу. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи.

Враховуючи, що звільнення позивача визнано судом протиправним, то суд поновлює позивача на посаді і в установі, з якої її було звільнено та на відповідній посаді.

За положеннями ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України “Про оплату праці” порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

При цьому пунктом 3 розділу ІІІ Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Правова позиція аналогічного змісту щодо правильності застосування норми статті 235 кодексу законів про працю України та Порядку наведена у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №359/10023/16-ц.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Відповідно до наданої відповідачем довідки про середній заробіток ОСОБА_3 останньому у листопаді 2019 року нараховано заробітну плату у сумі 5608,84 грн, у грудні 2019 року – 2216,88 грн, кількість відпрацьованих днів у листопаді становить – 17 дні, у грудні 2019 року – 5 днів.

Відтак, середньоденна заробітна плата становить 355,67 грн (5608,84 грн + 2216,88 грн/17 дні + 5 днів).

Суд встановив, що період вимушеного прогулу позивача становить з 19.01.2019 по 13.06.2019 (день ухвалення судового рішення) - 148 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з виконавчого комітету Тальнівської міської ради, за період 19.01.2019 по 13.06.2019 (виходячи з розрахунку 355,67 х 148 днів) у сумі 52639,16 грн з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а відповідно до частини 5 вказаної статті у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір”, а відповідач не надав суду доказів на підтвердження понесених судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України “Про судовий збір” судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

У частині першій статті 7 Закону України “Про судовий збір” наведено вичерпний перелік випадків, у яких сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду.

Водночас, згідно з положеннями частини третьої статті 7 Закону України “Про судовий збір” повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Отже в даному випадку кошти, сплачені ОСОБА_1 за квитанцією № 39 від 15.02.2019 на рахунок Черкаського окружного адміністративного суду, є помилково сплаченими і підлягають поверненню позивачеві відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 за № 1650/24182.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження в.о. міського голови Белінської А.П. за № 17 Рк від 16.01.2019 “Про звільнення ОСОБА_1 ”.

Поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста І категорії з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і територій відділу житлово-комунального господарства, благоустрою, охорони навколишнього природного середовища, інфраструктури, комунальної власності і містобудування апарату управління Тальнівської міської ради та її виконавчого комітету з 19 січня 2019 року.

Стягнути з виконавчого комітету Тальнівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 січня 2019 року по день ухвалення судового рішення у сумі 52639 (п`ятдесят дві тисячі шістсот тридцять дев`ять) грн 16 коп. з відрахуванням відповідних податків та зборів, інших обов`язкових платежів.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць в розмірі 7824 (сім тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 74 коп. підлягає до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

2) відповідач – виконавчий комітет Тальнівської міської ради (20400, Черкаська область, м. Тальне, вул. Соборна, 30б, ідентифікаційний код 04061607).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 13.06.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк