Рішення № 82403657, 12.06.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1080/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" про визнання протиправною та скасування постанови від 28.10.2016 р. ВП № 44178415,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 28.10.2016 р. про стягнення виконавчого збору з Венгер Світлани Олександрівни, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню № 44178415.

В обґрунтування позову вказала, що зазначене рішення державного виконавця вже було предметом судового розгляду в цивільній справі №667/2484/14-ц. За наслідками розгляду, судом касаційної інстанції провадження у справі закрито. Позивачу роз`яснено, що розгляд поданої скарги віднесено до юрисдикції адміністративного суду, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом. Стверджуючи про протиправність постанови, позивач посилається на положення Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV, згідно яких, на думку позивача, розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з позивачки, становить шістдесят неоподаткованих мінімумів.

Ухвалою суду від 03.06.2019 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 10.06.2019 року.

06.06.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позов. У відзиві державний виконавець зазначає, що з 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, а тому стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що зазначена в виконавчому документі, яке було здійснено оскарженою постановою, є правомірним.

На підставі зазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також, в відзиві викладено клопотання про закриття провадження у справі.

В судове засідання 10.06.2019 року з`явились представники сторін. За клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 12.06.2019 року. Також, в судовому засіданні прийнято відмову представника відповідача від клопотання про закриття провадження у справі, викладеного ним у відзиві на позов.

12 червня 2019 року до канцелярії суду від представників позивача та відповідача у справі подано заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Так, судом встановлено наступне.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 травня 2014 року у справі № 667/2484/14-ц на рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20 червня 2007 року № 04.1/26/07-КЛТ у розмірі 76 154 809,78 грн. звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Дельта Банк» шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час здійснення виконавчого провадження.

28 липня 2014 року постановою головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮ України відкрито виконавче провадження за № 44178415 з виконання виконавчого листа № 667/2484/14-ц, виданого 07 липня 2014 року Комсомольським районним судом м. Херсона.

28 жовтня 2016 року постановою головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮ України стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 7615480,97 грн.

Після отримання постанови від 28 жовтня 2016 року про стягнення виконавчого збору, 15 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до ВПВР Департаменту ДВС МЮ України про її скасування та прийняття нової постанови - про стягнення виконавчого збору у розмірі 1020,00 грн. Зазначену заяву ВПВР Департаменту ДВС МЮ України отримав 17 листопада 2016 року.

Оскільки відповіді на заяву ОСОБА_1 не отримала, вона у січні 2017 року звернулась до Комсомолького районного суду м. Херсона зі скаргою, в якій просила визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮ України від 28 жовтня 2016 року № 44178415 про стягнення з ОСОБА_1 7615480,97 грн. виконавчого збору та зобов`язати ВПВР Департаменту ДВС МЮ України прийняти постанову про стягнення з ОСОБА_1 1020,00 грн. виконавчого збору.

За наслідками розгляду зазначеної цивільної справи, судом касаційної інстанції 10.04.2019 року прийнято постанову, якою провадження у справі №766/740/17-ц за позовом ОСОБА_1 закрито. Позивачу роз`яснено, що розгляд поданої скарги віднесено до юрисдикції адміністративного суду, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 28.10.2016 р. про стягнення виконавчого збору з Венгер Світлани Олександрівни, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню №44178415.

Вирішуючи спір суд зазначає, що станом на дату відкриття виконавчого провадження (28.07.2014 року) №44178415 чинним був Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року (далі – Закон №606). Норми зазначеного закону (ст.28) передбачали, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Отже, Закон №606 передбачав, що стягнення виконавчого збору відбувається лише після винесення державним виконавцем відповідної постанови, яка надсилається боржнику та підлягає оскарженню.

З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що до втрати чинності Законом №606 постанова про стягнення виконавчого збору державним виконавцем не виносилась, отже й права на вчинення виконавцем дій щодо його фактичного стягнення з боржника у органу Державної виконавчої служби не з`являлось.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі – Закон №1404).

Згідно положень наведеного Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. (ч.1 ст. 27 Закону №1404)

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. (ч.2 ст. 27 Закону №1404).

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). (ч.4 ст. 27 Закону №1404)

Також, відповідно ч.3 ст.40 Закону №1404 передбачено, що в разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. (ч.2 ст.74 Закону №1404)

Згідно п.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

Розрахунок нарахування виконавчого збору обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Тобто, Законом №1404 передбачено тільки два етапи на яких державний виконавець може винести постанову про стягнення виконавчого збору:

- при відкритті виконавчого провадження;

- або в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.

З аналізу викладеного вбачається, що як Законом №606 так і Законом №1404 в сукупності з положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що стягнення виконавчого збору відбувається лише після винесення державним виконавцем відповідної постанови, яка надсилається боржнику та підлягає оскарженню. Право на винесення постанови про стягнення виконавчого збору на підставі Закону №1404, в разі якщо виконавчий збір не стягнуто та не було винесено постанову про стягнення виконавчого збору при відкритті провадження, з`являється лише після закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону.

З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що до втрати чинності Законом №606 постанова про стягнення виконавчого збору державним виконавцем не виносилась.

Зазначена постанова винесена 28.10.2016 року (під час дії нового Закону "Про виконавче провадження" - №1404), тоді як постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.15 ч.1 ст.39 Закону №1404 прийнята 14.12.2016 року, тобто майже на два місяці пізніше за постанову про стягнення виконавчого збору.

Додатково суд зазначає, що відповідні дії щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору не могли бути вчинені відповідачем, оскільки Закон №1404 не передбачав відповідного права державного виконавця до моменту закінчення виконавчого провадження. Посилання відповідача в оскарженій постанові на п.7 прикінцевих та перехідних положень Закону №1404, згідно яких, на думку виконавця, він мав можливість винести постанову про стягнення виконавчого збору на підставі положень закону, чинного станом на дату відкриття виконавчого провадження №44178415 суд до уваги не бере, оскільки п. 7 прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 передбачено що саме виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто, відповідач помилково ототожнює поняття «здійснення виконавчих дій», що є діями виконавця, які він вчиняє під час здійснення виконавчого провадження шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. (ст. 13 Закону №1404) та про які йдеться в п.7 прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 з поняттям «здійснення виконавчого провадження», що є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.ст.1,13 Закону №1404). Завершенню у порядку, що діяв до набрання чинності Законом №1404 підлягають лише виконавчі дії, а не саме виконавче провадження.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору до прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження у справі є протиправним, оскільки Закон №1404 не передбачав відповідного права державного виконавця до моменту закінчення виконавчого провадження.

Окрім наведеного, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно того, що 05.10.2016 року набрав чинності Закон №1404, а тому державний виконавець керувався нормами цього Закону та правомірно виніс постанову про стягнення 10 відсотків виконавчого збору в силу наступного.

Так, по-перше, з самої оскарженої постанови вбачається, що держаний виконавець посилається на норми Закону №606, який на той час вже втратив чинність. По-друге, навіть за умови застосування при прийнятті оскарженої постанови Закону №1404, ст. 27 зазначеного закону мала наступну редакцію: "Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом". Тобто, виконавчий збір мав бути обрахований з суми, що була фактично стягнута за виконавчим документом, а не з усією суми боргу за цим виконавчим документом.

З викладеного вбачається, що оскаржена постанова прийнята в порушення норм Закону №1404, отже є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідач у справі - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - не є розпорядником бюджетних коштів, оскільки не є самостійною бюджетною установою, а є структурним підрозділом Міністерства юстиції України.

Таким чином, сплачений ОСОБА_1 судовий збір у сумі 9605,00 грн. (згідно квитанції №ПН1725992 від 28.05.2019 року) підлягає стягненню з Міністерства юстиції України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 28.10.2016 р. про стягнення виконавчого збору з Венгер Світлани Олександрівни, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню № 44178415.

Стягнути з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 105000000