Рішення № 82403481, 14.06.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2019 року м. Рівне №460/1151/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо не врахування частини першої статті 27, статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV та відмови застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки, при призначенні позивачу пенсії за віком з 01.03.2019; 2) зобов`язати відповідача здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком з 01.03.2019 відповідно до частини першої статті 27, частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки, з врахуванням раніше виплачених сум пенсії. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що з 18.11.2009 отримував пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, котрий передбачав інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. Пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV у березні 2019 року позивачу призначено вперше, а тому, на думку позивача, відповідач був зобов`язаний обчислювати її розмір на умовах, визначених частиною першою статті 27, частиною другою статті 40 вказаного Закону, в тому числі із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки. Проте, на письмове звернення позивача відповідач листом від 18.04.2019 за № 252/10 повідомив про відсутність підстав для обчислення розміру його пенсійної виплати на вказаних вище умовах, оскільки право на призначення пенсії було реалізовано ним ще в листопаді 2009 року, тобто у березні 2019 року відбулося не призначення позивачу пенсії вперше, а переведення на інший вид пенсії. Позивач, не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, а позивач з відповідною заявою про призначення їй пенсії відповідно до вказаного Закону не зверталась. В той же час, відповідно до Порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», позивача було автоматично без її звернення за матеріалами пенсійної справи переведено на пенсію на умовах, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. Відповідач вказує, що вперше пенсію позивачу призначено згідно з Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, а перехід на інший вид пенсії, зокрема на пенсію за віком, здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, яким визначено, що застосування середньої заробітної плати (дохід), визначеної частиною другою статті 40 цього Закону, здійснюється для первинного призначення пенсії та переходу вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Таким чином, відповідач вказує на відсутність підстав для застосування при обчислені розміру пенсії позивача показника середньої заробітної плати (доходу) за 2016-2018 роки. За наведених обставин, просив відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

16.05.2019 позовна заява надійшла до суду.

21.05.2019 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

05.06.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заявив клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

06.06.2019 ухвалою суду в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Обставини справи:

Позивач перебуває на обліку у відповідача та з 18.11.2009 отримує пенсію за віком, призначену на підставі Закону України «Про державну службу».

У зв`язку з проведенням з 01.03.2019 відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунку пенсій, призначених на умовах цього Закону, у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», враховуючи що розмір пенсії позивача, обчислений відповідно до вказаного Закону виявився більшим від розміру пенсії, обчисленого відповідно до Закону України «Про державну службу», позивача було автоматично без його звернення переведено на пенсію за віком на умовах, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за матеріалами пенсійної справи.

05.04.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком відповідно до статті 27, частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2018 роки, починаючи з 01.03.2019.

Листом від 18.04.2019 за № 252/10 відповідач надав позивачу роз`яснення щодо умов пенсійного забезпечення останнього, а також повідомив про відсутність підстав для обчислення розміру його пенсії на умовах, зазначених в заяві, оскільки право на призначення пенсії за віком було реалізовано ним ще в 18.11.2009, тобто пенсія за віком призначена позивачу не вперше.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 44 Конституції України).

Умови пенсійного забезпечення державних службовців у період з 28.12.1993 по 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі – Закон № 3723-ХІІ).

З 01.05.2016 пенсія державним службовцям призначається на загальних умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу за нормами вказаного Закону), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За змістом пункту 4-7 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Матеріалами справи підтверджується, що з 01.03.2019 пенсію позивача було автоматично переведено на пенсію за віком на умовах, передбачених Законом № 1058-ІV, за матеріалами пенсійної справи. Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Натомість, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на адміністративний позов відповідач стверджував про відсутність підстав для обчислення пенсії позивача відповідно до статті 27, частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV з огляду на те, що позивач не звертався до нього із заявою про призначення пенсії за умовами Закону № 1058-ІV.

З приводу чого суд зазначає, що згідно з приписами пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII), позивача автоматично, без його звернення, було переведено на пенсію на умовах, передбачених Законом № 1058-ІV, за матеріалами пенсійної справи, про що зазначалось відповідачем у листі від 18.04.2019 за № 252/10 за результатом розгляду заяви позивача про відповідний розрахунок пенсії.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із статтею 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Тому, виходячи з системного аналізу вищевикладених норм Закону № 1058-ІV, суд дійшов висновку, що виплата пенсії позивача за нормами Закону № 3723-XII не входила до правового регулювання Закону № 1058-ІV, а є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

Таким чином, отримуючи до 01.03.2019 пенсію за Законом № 3723-XII позивач не користувалась жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом № 1058-ІV, тому призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV у березні 2019 року відбулось вперше.

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У той же час, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентований порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Водночас, як вже зазначив суд, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 3723-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV в березні 2019 року відбулося вперше.

Відтак, відповідач мав призначити пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017 та 2018 роки, тобто показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом № 1058-IV.

Вирішуючи даний спір, суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 03.10.2018 у справі № 428/450/17, згідно з якою якщо особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV у зв`язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень статті 40 Закону № 1058-ІV як вперше призначена.

Вказана правова позиція Верховного Суду підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.

Крім того, аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.01.2019 у справі № 639/2751/17 та від 18.01.2019 у справі № 577/5237/16-а.

Викладене вище в своїй сукупності дає підстави для висновку про протиправність дій відповідача щодо застосування у спірних правовідносинах норм частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV, відтак позивач має право на обчислення розміру його пенсії з 01.03.2019 відповідно до частини першої статті 27, частини другої статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2016-2018 роки.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає таке.

У позові позивач просить суд зобов`язати відповідача призначити та виплачувати йому пенсію за віком відповідно до частини першої статті 27, частини другої статті 40 Закону № 1058-IV.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що пенсія за віком на умовах Закону № 1058-IV вже була призначена позивачу з 01.03.2019.

Разом з тим, в ході судового розгляду судом встановлено, що відповідачем не були дотриманні усі вимоги чинного законодавства щодо обчислення розміру пенсійної виплати під час призначення позивачу такої пенсії.

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 826/4418/14).

Також, з огляду на вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (справа Спорронг та Льонрот проти Швеції) до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування мирного володіння майном.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене, а також висновки суду щодо безпідставності відмови відповідача щодо проведення розрахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в економіці України, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача на отримання пенсійної виплати у належному розмірі буде зобов`язання відповідача провести розрахунок та виплачувати позивачу пенсію за віком з 01.03.2019 відповідно до частини першої статті 27, частини другої статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в економіці України, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За нормами частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість позивач довів ті обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вказане, сплачений позивачем згідно з квитанцією від 15.05.2019 № 180, оригінал якої знаходиться в матеріалах адміністративної справи, судовий збір в сумі 768,40грн підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови ОСОБА_1 в розрахунку та виплаті пенсії за віком відповідно до частини першої статті 27, частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки, починаючи з 01 березня 2019 року.

Зобов`язати Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести розрахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини першої статті 27, частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки, починаючи з 01 березня 2019 року та з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (33001, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Яворницького, 34, код ЄДРПОУ 40373305).

Суддя Комшелюк Т.О.