Рішення № 82403479, 13.06.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/370/19

13 червня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Тонюк Л.М., Рашковська Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області (далі – відповідач, Верховинська селищна рада) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що проїзд до приміщення ОСОБА_1 та орендованої земельної ділянки здійснювався через землі загального користування Верховинської селищної ради. Через невизначеність та відсутність чітких меж проїзду при використані вказаного власниками суміжних земельних ділянок виникають взаємні перешкоди у доступах до власних об`єктів нерухомості. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням включити в генеральний план смт.Верховина дорогу до орендованої земельної ділянки, площею 0,0162 га по АДРЕСА_1 , по наявному під`їзному шляху, згідно з викопіюванням з генерального плану населеного пункту смт.Верховина. Однак, відповідачем дане питання не вирішено. Позивач вважає таку бездіяльність неправомірною, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Верховинською селищною радою 01.03.2019 року подано до суду відзив на позов (а.с.46-48). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що проїзд, який ОСОБА_1 вказує, як бажаний, не існує. Земельною ділянкою, яку позивач вважає дорогою, на праві оренди користується інша особа – ОСОБА_3 . Разом з цим, спеціалістами селищної ради спільно з депутатською комісією рекомендовано, щоб заїзд до позивача здійснювався з вул.Шептицького, як і зазначено в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , через дерев`яний місток, а в разі не згоди звернутись з заявою до виконкому селищної ради щодо надання дозволу на облаштування заїзду. Відтак, на думку відповідача, твердження про допущення бездіяльності є безпідставним. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.05.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог (а.с.109-110), згідно якої позовними вимогами є:

визнати протиправною бездіяльність Верховинської селищної ради щодо невключення в генеральний план смт.Верховина дороги (проїзду) до орендованої земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,0162 га по АДРЕСА_1 , по наявному під`їзному шляху з вул.Витвицького смт.Верховина;

зобов`язати Верховинську селищну раду на черговій сесії внести зміни в генеральний план смт.Верховина, затверджений рішенням сесії Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області від 12.02.2019 року, позначивши (вказавши) дорогу (під`їзний шлях) до орендованої земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,0162 га по АДРЕСА_1 , по наявному під`їзному шляху з вул.Витвицького смт.Верховина.

Ухвалою суду від 06.06.2019 року залишено без розгляду позов щодо частини позовних вимог: зобов`язати Верховинську селищну раду на черговій сесії включити в генеральний план смт.Верховина дорогу, затверджений рішенням сесії Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області від 12.02.2019 року, позначивши (вказавши) дорогу (під`їзний шлях) до орендованої земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,0162 га по АДРЕСА_1 , по наявному під`їзному шляху з вулиці Витвицького, смт. Верховина.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві (а.с.3-7) та письмових поясненнях (а.с.129-130, 150-154).

Наголосили, що Верховинською селищною радою свідомо невиконували неодноразові звернення про необхідність внесення під`їзної дороги з вул.Витвицького до генерального плану смт.Верховина. відповідач протиправно допускав бездіяльність з метою затягування часу та оформлення незаконної передачі земельної ділянки, на якій знаходиться під`їзний шлях, у приватне одноосібне користування суміжному сусіду. При цьому, проїзд через запропонований самовільно встановлений дерев`яний місток транспортом є неможливим. Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.011.2015 року у справі №340/805/14-4, яке є чинним відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 09.03.2016 року, встановлено зокрема факт наявності під`їзду з АДРЕСА_1 до нежитлових споруд та земельної ділянки позивача, інших під`їздів немає.

Представники відповідача позов не визнали з мотивів, викладених у відзиві (а.с.46-48), та звернули увагу, що в генеральному плані смт.Верховина проїзд до земельної ділянки позивача вказаний саме там, де зазначений і в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 – впритул до наданої йому в оренду земельної ділянки. Водночас, під`їзна дорога з вул.Витвицького до орендованої земельної ділянки не вказана в генеральному плані забудови селища. Також згідно норм ДБН 360-92 відстань проїзду від стін житлових чи громадських будинків має бути не менше 5 метрів і тому рішенням сесії Верховинської селищної ради земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_3 , що виключає можливість задоволення питання на користь позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником павільйону хімчистки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , площею 88,3 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2008 року, укладеного з Управлінням майном спільної власності територіальних громад Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.32), що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав обласного комунального підприємства "Коломийське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" №29605325 від 08.04.2011 року (а.с.13).

Рішенням Верховинської селищної ради від 02.09.2008 року надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту відводу на земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1 для обслуговування хімчистки з метою передачі земельної ділянки в оренду (а.с.21).

На замовлення позивача виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування приміщення хімчистки на території в смт.Верховина вул. АДРЕСА_1 , погоджений висновком комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою у Верховинському районі від 22.06.2011 року №07-05-18/45 (а.с.14-33).

На підставі рішення Верховинської селищної ради від 02.08.2011 року, між Верховинською селищною радою та ОСОБА_1 23.06.2014 року укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,0162 га, для обслуговування приміщення хімчистки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , строком на 5 років (а.с.34-35). Відповідно до акту передачі земельної ділянки від 23.06.2014 року Верховинська селищна рада передала, а ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку, площею 0,0162 га, в строкове платне володіння і користування на 5 років для обслуговування приміщення хімчистки за вищевказаною адресою (а.с.36).

Також, ОСОБА_1 є власником однієї другої частки житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 668,2 кв.м., на підставі договору про поділ спільного майна подружжя від 11.10.2018 року, укладеного з ОСОБА_4 (а.с.177), що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №141119641 від 11.10.2018 року (а.с.178).

ОСОБА_1 неодноразово звертався з проханням відобразити в генеральному плані смт.Верховина, який розроблявся, заїзд до орендованої земельної ділянки по наявному під`їзному шляху з вул.Витвицького смт.Верховина (а.с.49, 51, 168), за результатами розгляду яких Верховинська селищна рада інформувала, що місцеві проїзди та під`їзди до житлових будинків не враховуються на стадії генерального плану населеного пункту та необхідність розробити детальний план території в масштабі 1:500 у якому буде враховано існуючу ситуацію і розроблено під`їзди до будівель (а.с.50, 52).

На підставі рішення Верховинської селищної ради від 22.03.2018 року (а.с.54), 04.05.2018 року між Верховинською селищною радою та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,0794 га, для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для викупленої будівлі (лазня), яка знаходиться в АДРЕСА_2 .Верховина, АДРЕСА_1 , строком на 5 років (а.с.68-71). Відповідно до акту передачі земельної ділянки від 04.05.2018 року Верховинська селищна рада передала земельну ділянку, площею 0,0794 га, в строкове платне володіння і користування на 5 років для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для викупленої будівлі (лазня) за вищевказаною адресою (а.с.73).

При цьому, 18.09.2018 року ОСОБА_1 знову ж таки звернувся з заявою про вказання дороги до власної земельної ділянки в АДРЕСА_1 по наявному під`їзному шляху у зв`язку з розробкою генерального плану (а.с.38), за результатами розгляду якої Верховинською селищною радою рішенням від 21.09.2018 року №174-23/2018 доручено спеціалістами селищної ради спільно із депутатською комісією з питань розвитку агропромислового комплексу та земельних відносин, екології та раціонального природокористування до вивчити дане питання та подати пропозиції на розгляд чергової сесії селищної ради (а.с.39)

Листом від 18.09.2018 року №Ш-47 (а.с.62) за результатами розгляду звернення від 07.09.2018 року (а.с.61) Верховинська селищна рада повідомила, що під`їзна дорога в вул.Витвицького до орендованої земельної ділянки не вказана в генеральному плані забудови селища, також згідно норм ДБН 360-92 відстань проїзду від стін житлових чи громадських будинків має бути не менше 5 метрів і тому рішенням сесії Верховинської селищної ради земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_3 для обслуговування лазні. Комісія з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та раціонального природокористування пропонувала ОСОБА_5 Р.О. проїзд через дерев`яний місток, а в разі не згоди звернутись з заявою до виконкому селищної ради щодо надання дозволу облаштування заїзду до орендованої земельної ділянки. Аналогічного змісту інформація викладена і у листі від 06.11.2018 року №ш-56 (а.с.136).

Розробнику генерального плану Верховинською селищною радою листом від 05.10.2018 року №239/02-15/06 надано протокол засідання комісії, яка відбулася 18.09.2018 року, щодо обговорення генерального плану смт.Верховина та с.Віпче з переліком питань які необхідно внести в даний розроблений проект (а.с.63-65) та листом від 22.12.2018 року №310/02-15/06 надіслано проект генерального плану смт.Верховина та с.Віпче із поправками, розглянутий депутатською комісією, де було виявлено невідповідності, які просили внести та поправити згідно поданих картографічних матеріалів (а.с.66).

Рішенням Верховинської селищної ради від 12.02.2019 року №202-25/2019 (а.с.67) затверджено генеральний план смт.Верховина Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.81-84), згідно якого дороги (проїзду) до орендованої земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 по наявному під`їзному шляху з вул.Витвицького смт.Верховина так і не відображено.

Не погодившись із такою бездіяльністю органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінюючи правомірність рішення, дій чи бездіяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.2 ст.2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб`єкти.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні справи та прийнятті рішення суд враховує наступні обставини та застосовує такі положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, у редакції чинній на момент виникнення таких.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

За змістом ч.1 ст.2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.

Згідно ч.1 ст.16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

У відповідності до абз.1 ч.1 ст.17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

В силу приписів ч.2 ст.17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

При цьому, положеннями ч.8, 10 ст.17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

В цілому зазначені норми, покликаними раціоналізувати використання територій населених пунктів та оптимізувати містобудівну діяльність.

У відповідності до п.42 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що на місцевому рівні планування територій здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів органами місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався до відповідача стосовно організації під`їзду з АДРЕСА_1 до орендованої земельної ділянки, яка розташована смт.Верховина АДРЕСА_1 . АДРЕСА_1 , шляхом відображення дороги в генеральному плані смт.Верховина.

Наявність вказаного позивачем проїзду підтверджується матеріалами даної адміністративної справи.

Так, у відповідності до листа відділу містобудування та архітектури Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 05.08.2015 року №36/01-11/24 (а.с.116) згідно генерального плану смт.Верховина, затвердженим рішенням Верховинської селищної ради від 03.08.2007 року, вулиця загального користування, як і під`їзд або проїзд до допоміжних приміщень, перед центральним входом у приміщення лазні по АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , непередбачено. Разом з цим, заїзд зі сторони вул.Витвицького до пральні котельні (лазні), хімчистки та допоміжних будівель, які були частиною єдиного банно-прального комбінату дійсно існував.

Про наявність вказаного під`їзду також свідчить пояснювальна записка до проектних пропозицій реконструкції, викупленого приміщення пральні під житловий будинок в АДРЕСА_1 , зазначено, що під`їзд до житлового будинку здійснюється з вул.Витвицького з обох сторін будівлі (а.с.157). Рішенням Верховинської селищної ради №43 від 26.12.2008 року дозволено ОСОБА_4 реконструкцію викупленої будівлі під житлове будівництво на земельній ділянці, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і є у її користуванні (а.с.158).

Також, наявність зазначеного під`їзду до будівель, розташованих в Івано- АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 .5б, яка перебуває в загальному користуванні, неодноразово зазначався самим відповідачем у листах, що містяться у матеріалах справи від 07.08.2009 року №285 та 07.08.2009 року №286 (а.с.161-164).

Суд відзначає, що вказані обставини були предметом судового розгляду, за результатом якого рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.011.2015 року у справі №340/805/14-ц (а.с.137-145), залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 09.03.2016 року (а.с.146-148), в позові ОСОБА_3 в частині вимог про зобов`язання ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться в його користуванні на підставі договору оренди, шляхом заборони проїжджати та проходити по ній та надання проходу шириною 2 м для обслуговування котельні придбаної ним лазні відмовлено.

Також даним рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.011.2015 року у справі №340/805/14-ц встановлено, що заїзд яким користуються ОСОБА_1 та ОСОБА_4 для під`їзду до викуплених приміщень існував.

Серед іншого, листом від 18.09.2018 року №Ш-47 (а.с.62) за результатами розгляду звернення від 07.09.2018 року (а.с.61) відповідач повідомив, що під`їзна дорога в вул.Витвицького до орендованої земельної ділянки не вказана в генеральному плані забудови селища, також згідно норм ДБН 360-92 відстань проїзду від стін житлових чи громадських будинків має бути не менше 5 метрів і тому рішенням Верховинської селищної ради земельна ділянка надана в оренду ОСОБА_3 для обслуговування лазні. Комісія з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та раціонального природокористування пропонувала ОСОБА_6 .О. проїзд через дерев`яний місток, а в разі не згоди звернутись з заявою до виконкому селищної ради щодо надання дозволу облаштування заїзду до орендованої земельної ділянки. Аналогічного змісту інформація викладена і у листі від 06.11.2018 року №ш-56 (а.с.136).

З даного приводу суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до листа Верховинського районного відділу управління ДСНС України в Івано-Франківській області від 15.05.2019 року №196/22-23 (а.с.135) дерев`яний перехід (а.с.131-134), який проходить через річку Бречник, знаходиться в аварійному стані, що не дасть змоги пожежним автомобілям дістатись до місця виклику. З вул.Витвицького, де згідно будівельних норм існує під`їзд до будівель за адресою АДРЕСА_1 а та буд.5б самовільно перекрито дерев`яною огорожею, що не дасть змоги пожежним автомобілям прибути до місця виклику чи надзвичайної ситуації (події).

Належних доказів про можливості проїзду по вищевказаному дерев`яному переходу (містка) пожежного та приватного транспорту відповідач не надав.

Позивач 18.09.2018 року вкотре звернувся з заявою про вказання дороги до власної земельної ділянки в смт.Верховина, вул.Витвицького, буд. АДРЕСА_1 по наявному під`їзному шляху у зв`язку з розробкою генерального плану (а.с.38),

З наведених доказів суд вважає, що у позивача були законні сподівання від відповідача на свої звернення, зокрема від 18.09.2019 року щодо внесення в новий генеральний план смт.Верховина Верховинського району Івано-Франківської області існуючий під`їзд до земельних ділянок за адресою АДРЕСА_4 Верховина АДРЕСА_1 буд. АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_1 з АДРЕСА_1 , а не через місток невідомого походження.

У справах “Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії” від 29 листопада 1991 року заява № 12742/87 (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) й “Федоренко проти України” від 01 червня 2006 року заява № 25921/02 Європейського суду з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути “наявним майном”, або коштами, уключаючи позови, для задоволення їх позивач може обґрунтувати їх принаймі “виправданими очікуваннями” щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Власністю у розумінні ст. 1 Протоколу № 1 є законні сподівання на отримання на підставі закону майна для забезпечення своєї діяльності. «Законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі).

Однак за результатами розгляду заяви позивача від 18.09.2018 року відповідач рішенням від 21.09.2018 року №174-23/2018 доручив спеціалістам селищної ради спільно із депутатською комісією з питань розвитку агропромислового комплексу та земельних відносин, екології та раціонального природокористування довивчити дане питання та подати пропозиції на розгляд чергової сесії селищної ради (а.с.39) та рішенням від 06.12.2018 року №195-24/2018 включено в проект змін в генеральний план смт.Верховина (а.с.67).

Також, розробнику генерального плану відповідачем листом від 22.12.2018 року №310/02-15/06 (а.с.66) надіслано проект генерального плану смт.Верховина та с.Віпче із поправками, розглянутий депутатською комісією, де було виявлено невідповідності, які просили внести та поправити згідно поданих картографічних матеріалів, зокрема забрати запроектовану дорогу указати, існуючий під`їзд до земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_1 .

Як видно з дослідженого судом в ході судового розгляду справи генерального плану смт.Верховина Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.81-84), затвердженого рішенням відповідача від 12.02.2019 року №202-25/2019 (а.с.67), дороги (проїзду) до орендованої земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 по наявному під`їзному шляху з вул.Витвицького смт.Верховина не відображено, чим допущено бездіяльність у законних сподіваннях позивача на запланований розвиток території, яка йому належить.

В силу приписів ст.39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Отже, використання земель житлової та громадської забудови, в даному випадку під`їзною дорогою, може відбуватись відповідно до генерального плану населеного пункту.

Враховуючи обставини у справі та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини суд приходить до висновку, що відповідач не вичнив необхідних дій та не прийняв належних рішень на неодноразові звернення позивача стосовно організації під`їзду з АДРЕСА_1 до орендованої ним земельної ділянки, яка розташована смт.Верховина АДРЕСА_5 . АДРЕСА_1 . АДРЕСА_1 , шляхом відображення дороги в генеральному плані смт.Верховина, наявність якої підтверджується матеріалами справи, як і висновками апеляційного суду Івано-Франківської області, викладені в рішенні від 30.011.2015 року у справі №340/805/14-ц, в частині відсутності правових підстав заборони проїжджати та проходити по ній, та не вчинив необхідних дій та не прийняв належних рішень для виконання вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" стосовно розроблення генерального плану населеного пункту в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, зокрема публічного обов`язку місцевої ради на забезпечення доїзду до будівлі ОСОБА_1 пожежного та приватного транспорту.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо заперечень відповідача про цивільний характер спору, суд відмічає, що належне розроблення генерального плану населеного пункту в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є публічними правовідносинами та супроводжується виконанням норм діючого законодавства суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи вказані обставини, зважаючи на конституційне повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, суд приходить до висновку, що невключення в генеральний план смт.Верховина дороги (проїзду) до орендованої земельної ділянки позивача по АДРЕСА_1 , по наявному під`їзному шляху з вул.Витвицького смт.Верховина, свідчить про допущення протиправної бездіяльності, в контексті положень ч.2 ст.2 КАС України, яка призвела до порушення прав позивача.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, оскільки будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, п.71).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваних дій, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Верховинської селищної ради в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області (місцезнаходження: 78700, Івано-Франківська область, Верховинський район, селище міського типу Верховина, вулиця Івана Франка, будинок 3, код ЄДРПОУ04357294) про визнання бездіяльності протиправною задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області щодо невключення в генеральний план смт.Верховина дороги (проїзду) до орендованої земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,0162 га, по АДРЕСА_1 , по наявному під`їзному шляху з вул.Витвицького смт.Верховина.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок згідно квитанції №0.0.1259401838.1 від 05.02.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 червня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.