Рішення № 82403359, 11.06.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 640/4965/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №640/4965/19 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

18.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України, Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Полтавської області (надалі - Полтавський ОЦМСЕ) про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 роз`єднано в окремі провадження позовні вимоги ОСОБА_1 у справі №640/1549/19 шляхом виділення в окреме провадження позовних вимог, що стосуються Полтавського ОЦМСЕ, а саме:

- визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського ОЦМСЕ про відмову встановлення втрати працездатності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Полтавський ОЦМСЕ здійснити дії щодо відновлення законних прав та інтересів ОСОБА_1 шляхом проведення повторного медичного обстеження;

- зобов`язати Полтавський ОЦМСЕ здійснити дії щодо відновлення законних прав та інтересів ОСОБА_1 видати нову довідку про встановлення втрати працездатності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач виходить з того, що медико-соціальна експертиза була проведена без повного медичного обстеження, без проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Також невірно здійснений професійний та трудовий прогноз, оскільки позивач не в змозі виконувати ніяких робіт та працевлаштуватися, що пов`язано із втратою ним працездатності.

Виділені у самостійне провадження позовні вимоги передано до Полтавського окружного адміністративного суду в порядку п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України.

25.03.2019 на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справі присвоєно єдиний унікальний номер 640/4965/19, а 01.04.2019 направлено на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

08.04.2019 справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду та в цей же день розподілена судді Супруну Є.Б.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

Незважаючи на те, що матеріали справи містять інформацію про повідомлення усіх учасників щодо відкриття провадження у справі, відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У зв`язку з цим суд, керуючись ч. 6. ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.

Суд розглядає дану справу на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Позивач проходив військову службу в Збройних Силах України, а в період часу з 01.10.2015 по 17.10.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, що підтверджується довідкою № 2364 від 17.10.2016 (а.с. 19).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у військовослужбовця №1305 від 04.05.2017, захворювання старшого солдата запасу Лохвицького Руслана ОСОБА_2 "Хронічний гастродуоденіт, асоційований з хелікобактеріозом. ЖКХ. Хронічний калькульозний холецистит, переміжний перебіг, стадія загострення. Сечосольовий діатез. ВСД по змішаному типу. Острехондроз попереково-грижового відділу хребта з корінцевим синдромом. Гемангіома тіла L4 хребця», - захворювання, так пов`язані з проходженням захистом Батьківщини (а.с. 22).

Як зазначив позивач у позові, після звільнення із ЗСУ стан його здоров`я погіршився, він не в змозі довгий час рухатись, в хребет вживлені металеві штифти, також позивач позбавлений можливості працевлаштуватися, оскільки не може виконувати роботу за станом здоров`я.

21.03.2019 позивач був направлений для проходження МСЕК на предмет встановлення відсотку працездатності.

Рішенням Полтавського ОЦМСЕ позивачу відмовлено у встановленні групи інвалідності чи встановленні відсотку втрати працездатності, на підтвердження чого відповідач надав акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 16.08.2018 (а.с. 70-71).

Не погоджуючись з рішенням Полтавського ОЦМСЕ Лохвицький ОСОБА_3 подав відповідачу заяву щодо направлення його на огляд Центральної МСЕК МОЗ України (а.с. 69).

Однак листом ДЗ "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України" від 18.09.2018 №604/09/18 повідомлено позивача, що рішення обласної МСЕК залишено без змін (а.с. 49).

Позивач вважає такі рішення протиправними та такими які мають бути скасовані судом.

Вирішуючи позовні вимоги позивача, які виділені в окреме провадження, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-ХІІ від 21.03.1991 особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно зі статтею 3 вищевказаного Закону інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з п. 3, п. 17, п. 20 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 (надалі - Положення), медикосоціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Як свідчить зміст п. 26 вказаного Положення, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Акт огляду МСЕК оформлюється відповідно до Форми №161/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я №577 від 30.07.2012. В розділах 30-35 зазначеної форми вказується "експертне рішення", яке включає висновок про умови і характер праці, рекомендації з соціально-трудової реабілітації, рекомендації з медичної реабілітації, група інвалідності, причина інвалідності, строк встановлення інвалідності, дата чергового перегляду, час настання інвалідності, ступінь втрати працездатності у відсотках, потреба у додаткових видах допомоги, документи, які були підставою для винесення експертного рішення, обґрунтування експертного рішення, обґрунтованість направлення на МСЕК.

Пунктом 21 Положення визначено, що у разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров`я комісія розробляє на підставі плану медичної та професійної реабілітації, що обов`язково надається лікарем, або за участю лікаря індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів з конкретизацією трудових рекомендацій, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо неповноти медичного обстеження, суд, враховуючи лише факт відсутності відзиву на позов та будь-яких доказів на спростування доводів позивача, керуючись ч. 4 ст. 159 КАС України, розцінює таку пасивну поведінку відповідача, як визнання позову, а тому доводи позивача розцінюються судом як обґрунтовані.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не спростував наведені позивачем твердження щодо порушення його прав під час проходження МСЕК на предмет встановлення відсотку працездатності, а тому наявні всі підстави для задоволення позову в частині вимог щодо проведення повторного обстеження.

В той же час вимогу позивача щодо зобов`язання Полтавського ОЦМСЕ вчинити дії щодо видачі нової довідки про встановлення ступеню втрати працездатності суд визнає передчасною, оскільки така довідка може бути видана лише після проведення обстеження, яке ще не відбулося.

За таких обставин позов належить задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради (вул. М.Дмитрієва, 7, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 41467163) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Полтавської області про відмову у встановленні втрати працездатності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ), викладене в акті огляду медико-соціальною експертною комісією № 1677 від 16.08.2018.

Зобов`язати Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи Полтавської області (вул. М.Дмитрієва, 7, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 41467163) повторно здійснити медичне обстеження ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун