Рішення № 82403060, 13.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3324/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: представника позивача - Романенко О.Л.,

представника відповідача - Анісімової А.В.,

представника третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, 6, код ЄДРПО 38643633) до Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1, код ЄДРПОУ 41407330) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Держаний заклад “Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій “Зелена гірка” Міністерства охорони здоров`я України (65038, м. Одеса, вул Дача Ковалевського, 89, код ЄДРПОУ 20995456) про визнання протиправним повідомлення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, 6, код ЄДРПО 38643633) до Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1, код ЄДРПОУ 41407330) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Держаний заклад “Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій “Зелена гірка” Міністерства охорони здоров`я України (65038, м. Одеса, вул Дача Ковалевського, 89, код ЄДРПОУ 20995456), в якому позивач просив:

визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 27.11.2018р., винесене державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мазур В.В.;

зобов`язати Другий Київський відділ державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/6420/17 від 09.11.2018р.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що представником Головного управління ДСНС України в Одеській області подано до Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області заяву про примусове виконання судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року, за результатом розгляду якої Державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мазур В.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 27.11.2018 року та зазначено, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. Разом з тим, у виконавчому листі № 815/6420/17 від 09.11.2018 року, зазначені заходи примусового виконання рішення, а саме вказані ті дії, які боржник зобов`язаний вчинити, тобто припинити роботу до усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної техногенної безпеки. Резолютивна частина рішення суду, яка відповідно до п.п.5 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” зазначена у виконавчому листі № 815/6420/17 від 09.11.2018 року, передбачає заходи примусового виконання рішень у вигляді повного зупинення роботи об`єкту до моменту усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, вказаних в акті перевірки № 191 від 16.11.2017 року.

Ухвалою судді від 06.06.2019 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст.268-272, 287 КАС України. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.06.2019 року на 11:00 год.

12.06.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що в тексті виконавчого документу не визначено що саме варто боржника зобов`язати особисто вчинити. Відповідач не розуміє хто саме має застосовувати заходи реагування. Зазначене не передбачено Законом України «Про виконавче провадження» і відповідач вважає, що це не рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, так як не зазначено що саме має вчинити боржник або від яких дій утриматися. Таким чином, відповідач вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Крім того, 12.06.2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 13.06.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з огляду на те, що позивачем вчинялись заходи щодо досудового врегулювання спору, а саме подавались скарги до Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Рішення за скаргою до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області позивач отримав 21.05.2019 року, з позовом до суду позивач звернувся 31.05.2019 року у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що строк на звернення до суду позивачем не було пропущено.

В судовому засіданні 13.06.2019 року представник позивача позов пітдримав у повному обсязі з підстав, викладених в тексті позовної заяви.

В судовому засіданні 13.06.2019 року представник відповідача заперечував проти задоволення позову у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву.

В судове засідання 13.06.2019 року представник третьої особи не зявився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно згідно приписів ст.268 КАС України.

Заслухавши думку сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року по справі №815/6420/17 адміністративний позов Головного управління ДСНС України в Одеській області до Державного закладу “Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій “Зелена гірка” Міністерства охорони здоров`я України”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства охорони здоров`я України - задоволено; застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення роботи Державного закладу Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій “Зелена гірка” Міністерства охорони здоров`я України” (код ЄДРПОУ: 20995456), а саме зупинення роботи (експлуатації) 1-го та 2-го відділення Санаторію “Зелена гірка”, яке розташоване за адресою: 65038, Одеська область, м. Одеса, вулд. Д. Ковалевського, б. 89, шляхом опечатування (опломбування) всіх дверей (воріт) будівель, приміщень, відключення джерел електропостачання (або інших електромереж, електроприладів, пристроїв, обладнання і установок) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної, техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту, які несуть загрозу життю та здоров`ю людей вказаних в Акті перевірки № 191 від 16.11.2017 року.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року по справі №815/6420/17 набрало законної сили 25.10.2018 року.

09.11.2018 року Одеським окружним адміністративним судом по справі №815/6420/17 видано виконавчий лист.

Головне управління ДСНС України в Одеській області звернулось до Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області з заявою про примусове виконання рішення суду, до якої додано виконавчий лист від 09.11.2018 року по справі № 815/6420/17.

27.11.2018 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мазур В.В. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, з підстав того, що виконавчий документ не містить заходів примусового виконання рішення.

Головним управління ДСНС України в Одеській області на ім`я начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області подано скаргу на дії державного виконавця з проханням скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, від 27.11.2018 року, за результатами розгляду якої 30.01.2019 року Головному управлінню ДСНС України в Одеській області відмовлено в задоволенні скарги.

Не погоджуючись з зазначеним, Головним управління ДСНС України в Одеській області на ім`я начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області подано скаргу на дії державного виконавця та начальника відділу з проханням скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, від 27.11.2018 року, за результатами розгляду якої 16.05.2019 року Головному управлінню ДСНС України в Одеській області відмовлено в задоволенні скарги.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (частина шоста статті 26 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Згідно з статтею 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить:

1) здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; <…>

12) звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей; <…>.

Відповідно до частин першої, другої статті 68 Закону України Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

За частиною другою статті 70 Кодексу цивільного захисту населення України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Таким чином, застосування таких заходів реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе тільки на підставі судового рішення адміністративного суду.

Звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду можливе у випадках визначених законом. Наведені положення статті 70 Кодексу цивільного захисту України є одним з тих випадків, коли орган контролю може (якщо для цього є підстави) застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування тільки шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на завдання адміністративного судочинства такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов`язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб`єктів господарювання суб`єктами владних повноважень; з іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування таких заходів реагування, як-от зупинення роботи підприємств чи їхніх окремих об`єктів. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні з наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.

Виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на Управління ДСНС. У правовідносинах, які виникають у зв`язку з реалізацією цим органом своїх владних повноважень немає підстав залучати до виконання судового рішення (щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) органи державної виконавчої служби і покладати на них виконати це судове рішення у порядку примусового виконання відповідно до Закону № 1404-VIII.

Та обставина, що заходи реагування (у визначених законом випадках) застосовуються на підставі судового рішення не змінює суб`єктного складу і правового статусу учасників цих правовідносин, зокрема контролюючого органу, який на виконання закону звернувся з позовом і на підставі судового рішення й повинен застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування для досягнення мети, яка зумовила їх застосування.

Між тим, у цих правовідносинах Управління ДСНС діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законом № 1404-VIII), а як суб`єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі №809/421/17, провадження №К/9901/23622/18, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому суд враховує саме останню правову позицію Верховного Суду в зазначеній категорії спорів.

У цій справі спір виник у зв`язку з тим, що державний виконавець відмовив у примусовому виконанні виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, яким задоволено позов Управління ДСНС щодо застосування до Держаного закладу “Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій “Зелена гірка” Міністерства охорони здоров`я України заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю). З огляду на наведені мотиви суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Отже суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, 6, код ЄДРПО 38643633) до Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1, код ЄДРПОУ 41407330) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Держаний заклад “Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій “Зелена гірка” Міністерства охорони здоров`я України (65038, м. Одеса, вул Дача Ковалевського, 89, код ЄДРПОУ 20995456) про визнання протиправним повідомлення та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.А. Радчук.

.