Рішення № 8240282, 18.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.10 Справа № 12/17/10

Суддя

Позивач: Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, 69091, м. Запоріжжя, вул.. Гвардійська, 137; 69065, м. Запоріжжя, вул.. Щаслива, 2а

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерпланета, ЛТД К” (код ЄДРПОУ 13604538; 69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд.. 37-а)

про стягнення 32 230 грн.96 коп.

суддя Владимиренко І.В.

Представники учасників:

від позивача –Давиденко Т.Є., дов. № 23 від 04.01.10р.

від відповідача –Марченко Н.Г., дов. № 09/10 від 17.02.2010р.

До господарського суду Запорізької області 18.12.2009 року звернувся позивач –концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерпланета, ЛТД К” про стягнення 42 925,92 грн. основного боргу за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 472 від 01.10.2002р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.12.09р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 12/17/10 з призначенням судового засідання на 02.02.2010р.

Ухвалою суду від 02.02.2010р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 17.12.2010р. В судовому засіданні судом оголошено перерву до 18.02.2010р.

У судовому засіданні 18.02.2010 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав документи витребувані судом, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.02.2010р. проти позовних вимог не заперечив, надав заяву № 10 від 07.02.2010р. відповідно до якої зазначив про часткову сплату основного боргу у розмірі 10 000,00 грн. та просить розстрочити виконання рішення по справі 12/17/10 строком на 6 місяців.

За клопотанням представників сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 18.02.2010р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002р. між Концерном “Міські теплові мережі” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерпланета, ЛТД К” був укладений договір № 472 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Розділом 1 договору визначено, що позивач (далі - Теплопостачальна організація) бере на себе зобов’язання постачати теплову енергію в гарячій          воді відповідачу (далі - Споживач), а останній зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за встановленими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, встановленими умовами цього договору.

Пунктом 2.2. договору сторонами було узгоджено, що теплова енергія відпускається Споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію –на протязі опалювального періоду; гаряче водопостачання –протягом року.

Відповідно до підпункту 3.2.2., пункту 3.2. Договору відповідач зобов’язаний виконувати умови та порядок оплати теплової енергії, передбачені розділом 6 Договору.

Згідно з п.6.2. Договору розрахунковий період за спожиту теплову енергію є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3. Договору енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов’язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації.

Згідно п. 6.6. Договору, Споживач зобов’язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.

Позивач, на виконання умов договору, за період з січня 2009 року по жовтень 2009 рік поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 43 745,61грн. та виставив відповідні акти приймання-передачі теплової енергії, а саме: акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2009 р. на суму 10055,65грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2009 р. на суму 8902,51грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2009р. на суму 8512,82грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2009р. на суму 4457,98грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.05.2009р. на суму 3613,64грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.06.2009 р. на суму 1336,24грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.07.2009 р. на суму 1322,75 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.08.2009 р. на суму 1324,66 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2009 р. на суму 2 256,96 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2009 р. на суму 1962,40 грн., які отримувалися відповідачем до поштових повідомлень про вручення та відповідно до реєстру рознесених рахунків та актів приймання передачі теплової енергії.

Позивач виставив відповідачу на сплату поставленої теплової енергії у гарячій воді рахунки, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за вищезазначений період у розмірі 7476,21грн.

Відповідач не оплатив вартість наданих позивачем послуг, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію за період з січня 2009р. по жовтень 2009р., на день подання заяви, складає 36 269,40грн.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З наданих відповідачем доказів (платіжне доручення № 13 від 18.01.2010р. та платіжне доручення № 32 від 16.02.2010р.) судом встановлено, що заборгованість у розмірі 10000,00 грн. погашена відповідачем після звернення позивача до суду з позовною заявою, провадження в цій частині слід припинити, оскільки між сторонами в цій частині позовних вимог відсутній предмет спору з віднесенням судових витрат в цій частині на відповідача.

Згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, сума основного боргу за Договором на момент розгляду справи, з урахуванням часткової сплати відповідачем, становить 26 269,40 грн.

Факт порушення відповідачем умов договору, доведений представником позивача у судовому засіданні. Вимоги позивача є законними та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 26 269,40 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4189,61грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.3. Договору, який передбачає, що у випадку порушення відповідачем термінів оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що при розрахунку позивачем не вірно розраховано розмір пені. Слід зазначити, що облікова ставка НБУ складала 12% до 15.06.2009р., з 15.06.2009р. облікова ставка НБУ зменшилася до 11%, а з 12.08.2009р. облікова ставка НБУ також зменшувалася та складала 10,25%. При розрахунку пені позивачем не враховано вказані зміни облікової ставки НБУ, а також не враховано вимоги п. 6 ст.232 ГК України щодо припинення нарахування пені.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені за договором є обґрунтованою, але розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає сума пені у розмірі 3494,65 грн. В іншій частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, яка складає за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року в сумі 687,07 грн. та втрат від інфляції за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року в сумі 1 779,84грн.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Станом на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість по Договору № 472 від 01.10.2002р. про постачання теплової енергії в гарячій воді у загальному розмірі 32 230,96 грн., з яких 26 269,40 грн. основного боргу, 687,07 грн. –3% річних, 1 779,84грн. – інфляційних витрат, 3 494,65 грн. –пені.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву відповідача про надання йому розстрочки виконання судового рішення по даній справі на шість місяців із сплатою заборгованості щомісячно рівними частками, заслухавши думку представників сторін з цього приводу, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідач проти розстрочки не заперечив, про що надав заяву від 17.02.2010р.

Згідно з п. 2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. з наступними змінами та доповненнями вирішуючи питання про розстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Мотивуючи клопотання про розстрочку виконання судового рішення, відповідач зазначає, що на даний момент своєчасне виконання рішення суду ускладнене важким фінансовим станом.

Таким чином, враховуючи фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпланета, ЛТД К” та матеріальні інтереси сторін, приймаючи до уваги те, що позивач не заперечив щодо надання розстрочки виконання рішення відповідачеві, суд дійшов висновку, що заява відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2010 р. у справі № 12/17/10 на шість місяців обґрунтована та підлягає задоволенню.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 80,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпланета, ЛТД К” (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд.. 37-а, р/р 26002300336001 ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк” МФО 313690, код ЄДРПОУ 13604538) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69137, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДПРОУ 32121458, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) 26 269 (двадцять шість тисяч двісті шістдесят дев’ять) грн. 40 коп. основного боргу, пені - 3 494 (три тисячі чотириста дев’яносто чотири) грн..65 коп.; втрат від інфляції –1 779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев’ять) грн.. 84 коп.; 3% річних у розмірі 687 (шістсот вісімдесят сім) грн.. 07 коп.; 422 (чотириста двадцять дві) грн. 30 коп. - державного мита, 232 (двісті тридцять дві) грн. 18 коп. - витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу.

Розстрочити на шість місяців виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.02.2010 р. у справі № 12/17/10 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпланета, ЛТД К” основного боргу у розмірі 26269,40 грн., 3% річних –687,07 грн. та втрат від інфляції у сумі 1779,84 грн., пеню у сумі 3494,65 грн., державного мита у розмірі 422,30 грн., 232,18 грн. - витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу за наступним графіком: до 18.03.2010р. –5480,90 грн., до 18.04.2010р. –5480,90 грн., до 18.05.2010р. –5480,90 грн., до 18.06.2010р. –5480,90 грн., до 18.07.2010р. –5480,90 грн., до 18.08.2010р. –5480,94 грн. Видати наказ.

В частині стягнення 10 000,00 грн. основного боргу провадження припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.02.2010р.

Суддя           Владимиренко І.В.