Рішення № 82402728, 10.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 року справа № 320/1763/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адмінстративний позов ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Тарасенка Вадима Олексійовича про стягнення виконавчого збору ВП №48770023 від 17.10.2018; про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №48770023 від 17.10.2018; про відкриття виконавчого провадження ВП №57575327 від 05.11.2018; про відкриття виконавчого провадження ВП №57575662 від 05.11.2018; про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №57575662 від 21.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вищевказані постанови головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є неправомірними, оскільки, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 2-2895/12 від 20.11.2013, на виконання якого видавався виконавчий лист № 2-2895/12, виконано позивачем до відкриття виконавчого провадження № 48770023. Вказане підтверджується оригіналом заяви ОСОБА_2 від 01 жовтня 2018 року, в якій останній повідомив про добровільне виконання 17 серпня 2015 року ОСОБА_1 вищевказаного судового рішення. Дана заява отримана Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 16 травня 2018 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_2 .

29 травня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано відзив на адміністративний позов, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Стверджує, що протягом 2017-2018 років представники боржника та стягувача цікавились перебігом виконання виконавчого провадження, не надаючи при цьому інформації щодо добровільного погашення боргу ОСОБА_1 Лише 16 жовтня 2018 року до відділу надійшла заява боржника про погашення боргу. Крім того, 08 травня 2019 року до відділу прибула представник стягувача ОСОБА_3 , яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності № 563 від 17.05.2017 і повідомила, що борг на даний час не погашений, про що заступником начальника відділу було складено відповідний акт.

06 червня 2019 року від представника позивача через службу діловодства суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі позивача та його представника.

10 червня 2019 року від представника третьої особи через службу діловодства суду надійшла заява про розгляд справи без участі ОСОБА_2 та його представника.

29 травня 2019 року від представника відповідача через службу діловодства суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

17 вересня 2015 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Міщенко Л.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48770023 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2895/12 виданого 13 березня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в загальній сумі боргу 2 117 700,98 грн.

У постанові вказано про необхідність боржнику самостійно виконати рішення суду у семиденний термін. Інформацію про виконання (документальне підтвердження) сторонам необхідно надати на адресу відділу протягом трьох робочих днів (а.с. 19).

Згідно довідок начальника Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 21 березня 2018 року та від 10 квітня 2018 року, при передачі виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого по ділянці № 9, матеріали виконавчого документа по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-2895/12 виданого 13 березня 2014 року Києво-Святошинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 2 117 700,98 грн. втрачено.

17 жовтня 2018 року головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенком Вадимом Олексійовичем винесено постанову ВП № 48770023 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 211 770,09 грн. (а.с. 22).

17 жовтня 2018 року головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенком Вадимом Олексійовичем винесено постанову ВП № 48770023 про стягнення з боржника ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у сумі 1 000,00 грн. (а.с.23).

30 жовтня 2018 року постановою головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенка Вадима Олексійовича виконавче провадження № 48770023 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 ЗУ «Про виконавче провадження». Підставою винесення постанови слугувала заява стягувача про погашення боргу в повному обсязі (а.с. 24).

05 листопада 2018 року головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенком Вадимом Олексійовичем винесено постанову ВП № 57575327 про відкриття виконавчого проваджена з примусового виконання постанови № 48770023 виданої 17 жовтня 2018 року Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області суму 211 770,09 грн. (а.с. 28-29).

05 листопада 2018 року головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенком Вадимом Олексійовичем винесено постанову ВП № 57575662 про відкриття виконавчого проваджена з примусового виконання постанови № 48770023 виданої 17 жовтня 2018 року Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області суму 1 000,00 грн. (а.с. 30-31).

21 грудня 2018 року головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенком Вадимом Олексійовичем винесено постанову ВП 57575662 про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме постанови № 48770023 виданої 17 жовтня 2018 року Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області суму 1 000,00 грн., оскільки заходи щодо виявлення майна боржника виявилися безрезультатними.

11 травня 2019 року головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенком Вадимом Олексійовичем винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні з примусового виконання постанови № 48770023 виданої 17 жовтня 2018 року Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області суму 211 770, 09 грн.

Позивач вважає вищевказані постанови відповідача про стягнення з неї виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а також про відкриття виконавчих проваджень в порядку виконання вищевказаних постанов протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинною на момент прийняття спірних постанов).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

Відповідно до ст. 27 цього ж Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Статтею 42 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 №5 «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Добровільне виконання боржником судового рішення є підставою для звільнення його від сплати виконавчого збору та інших витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Разом з тим, суд звертає увагу, що невиконання боржником у встановлений строк рішення суду в добровільному порядку є підставою для примусового виконання такого рішення, що, в свою чергу, тягне за собою застосування специфічних санкцій майнового характеру, а саме – стягнення виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження.

При цьому Закон не ставить можливість застосування таких санкцій у залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.

Суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку вчиняє державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання виконавчого документа боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання сплатити заборгованість або виконати вимоги самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Спірні правовідносини виникли з приводу виконання виконавчого листа № 2-2895/12 від 13.03.2014, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 2 117 700,98 грн., виконавче провадження з примусового виконання якого відкрито 17 вересня 2015 року у період дії норм Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 р.

З матеріалів справи слідує, що 16 жовтня 2018 року боржником ОСОБА_1 подано до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області заяву про закінчення виконавчого провадження № 48770023 на підставі заяви від 01 жовтня 2018 року, зареєстрованої в реєстрі за № 2350.

Згідно змісту вищевказаної нотаріально посвідченої заяви від 01 жовтня 2018 року, зареєстрованої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Красовським О.О. за № 2350, Шевченко Вадим Сергійович, який представляє інтереси ОСОБА_2 на підставі довіреності від 13 лютого 2018 року, підтвердив беззаперечний факт того, що 17 серпня 2015 року ОСОБА_1 в повному обсязі та в добровільному порядку виконала зі свого боку рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 2-2895/12 від 20.11.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в загальній сумі боргу 2 117 700,98 грн. У зв`язку з фактичним виконанням судового рішення, даною заявою представник заявляє всім, кого це стосується, що будь-яких претензій майнового або немайнового характеру до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 немає та не матиме в подальшому.

На момент подання заяви довіреність представника стягувача була дійсною та не скасована у встановленому законом порядку.

Вказана заява подана до відділу державної виконавчої служби 16 жовтня 2018 року.

Отже, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що ОСОБА_1 рішення суду за виконавчим провадженням № 48770023 виконала в добровільному порядку до проведення державним виконавцем дій з примусового виконання судового рішення.

У зв`язку з наведеним, на підставі вищевказаної заяви головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенком В.О закінчено виконавче провадження.

В подальшому 17 жовтня 2018 року головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено оскаржувані постанови про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат на виконавче провадження, а 05 листопада 2018 року відкрито виконавчі провадження з примусового виконання даних постанов.

Як слідує з поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, 08 травня 2019 року представником стягувача Миклуш Мариною Ігорівною, яка представляє інтереси ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 17 травня 2017 року, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження повідомлено, що борг по виконавчому провадженню № 48770023 станом на 08 травня 2019 року ОСОБА_1 не погашено. Про наведені обставини заступником начальника Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області складено відповідний акт.

Суд звертає увагу на те, що дані обставини виникли після закінчення виконавчого провадження у зв`язку з його фактичним виконанням та не існували на момент перевірки державним виконавцем виконання рішення боржником, тому не можуть бути враховані судом як належні докази по справі, які підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Перевірка виконання боржником судового рішення належать виключно до компетенції органів державної виконавчої служби.

При цьому слід відзначити, що в силу приписів абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, в матеріалах справи найвний скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей номер витягу 39360611 від 31.05.2019, згідно якого дію довіреності виданої ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 , яка посвідчена приватним нотаріусом Генічеського районного нотаріального округу Херсонської області Карпенком О.Г. 17 травня 2017 року за № 563 - припинено з 29 жовтня 2018 року.

Тобто, на момент звернення ОСОБА_3 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у неї були відсутні повноваження на представництво інтересів стягувача ОСОБА_2 .

Водночас державним виконавцем, не було перевірено у визначеному законом порядку повноваження представника.

Під час розгляду даної справи представником третьої особи, в підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, подано до суду нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 22 березня 2019 року про добровільне виконання 17 серпня 2015 року ОСОБА_1 рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2013 року по справі № 2-2895/12. В даній заяві також зазначено, що він не звертався до відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 2-2895/12, однак, така заява могла бути подана його колишнім представником без погодження її змісту та без з`ясування таким представником тієї обставини, що рішення суду було виконане у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, належними, достатніми та достовірними доказами по справі підтверджено факт добровільного виконання ОСОБА_1 рішення суду про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 2 117 700,98 грн., до відкриття виконавчого провадження. У зв`язку з чим, на неї не можуть бути покладені визначені ЗУ «Про виконавче провадження» санкцій майнового характеру, оскільки добровільне виконання боржником судового рішення є підставою для звільнення його від сплати виконавчого збору та інших витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

За приписами абз. 3 ч. 3 вказаної статті розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 затверджено Види та розміри витрат виконавчого провадження, що додаються. Відповідно до розділу І Видами витрат виконавчого провадження є: виготовлення документів виконавчого провадження; пересилання документів виконавчого провадження; послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій; послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці; банківські послуги при операціях з іноземною валютою; сплата судового збору; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Разом з тим, постанова державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенка Вадима ОлексійовичаВП №48770023 від 17.10.2018 не містить даних, які саме витрати були понесені відповідачем при проведенні виконавчих дій.

За таких підстав, винесені головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенком Вадимом Олексійовичем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження суперечать вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» та підлягають скасуванню.

При цьому постанови головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенка Вадима Олексійовича про відкриття виконавчого провадження ВП №57575327 від 05.11.2018; про відкриття виконавчого провадження ВП №57575662 від 05.11.2018; про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №57575662 від 21.12.2018, також підлягають скасуванню, адже прийнятті в порядку виконання вищевказаних постанов.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неправомірність винесених постанов головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Тарасенком Вадимом Олексійовичем, оскільки відповідач в даному випадку діяв в супереч вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 4 432,90 грн. згідно з платіжними дорученнями № 69785 від 01.04.2019 та № 30100 від 06.05.2019.

Суд, керуючись ч. 3 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 4 432,90 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Тарасенка Вадима Олексійовича про стягнення виконавчого збору ВП №48770023 від 17.10.2018; про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №48770023 від 17.10.2018; про відкриття виконавчого провадження ВП №57575327 від 05.11.2018; про відкриття виконавчого провадження ВП №57575662 від 05.11.2018; про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №57575662 від 21.12.2018.

Присудити на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 4 432,90 грн.(чотири тисячі чотириста тридцять дві гривні дев`яносто копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області (код ЄДРПОУ 34903037, адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 86).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 10.06.2019

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.