Рішення № 82402716, 21.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2019 року справа № 320/865/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 12.02.2019 №7-ОС «Про відсторонення від виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 »;

- стягнути з Миронівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 лютого 2019 року по дату ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її було незаконно відсторонено від посади начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрації юридичних та фізичних осіб – підприємців Миронівської районної державної адміністрації, оскільки на момент прийняття спірного наказу № 7-ОС від 12 лютого 2019 року у відповідача були відсутні правові підстави для відсторонення позивача.

Відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, державний службовець, який підозрюється або обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, відсторонюється від займаної ним посади на підставі ухвали суду (де зазначається порядок її виконання та строк відсторонення від посади), копія якої надсилається для виконання в орган державної влади за місцем роботи підозрюваного або обвинуваченого та яка підлягає негайному виконанню.

Проте, відповідного рішення (ухвали) слідчого судді під час досудового розслідування про відсторонення позивача від займаної посади, на момент прийняття оскаржуваного наказу не було. Лист Кагарлицької місцевої прокуратури від 17 січня 2019 року № 36-01-29вих-19 не може слугувати правовою підставою для відсторонення працівника.

Оскільки таке відсторонення, на думку позивача, було здійснено у незаконний спосіб, з перевищенням встановлених законом повноважень, їй належить до виплати заробітна плата (середня заробітну плату) за час відсторонення від посади.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

09 квітня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву в якому у задоволенні адміністративного позову просив відмовити. Стверджував, що згідно листа прокурора Богуславського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури від 17 січня 2019 року № 36-01-29 вих-19 процесуальний статус ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42017111190000064, якій оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, не змінився. У зв`язку з тим, що позивач є державним службовцем та на час проведення досудового розслідування перебуває на посаді начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Миронівської райдержадміністрації, до неї повинні застосовуватися норми закону про державну службу та антикорупційне законодавство, а не норми кримінально-процесуального законодавства. Згідно ч. 5 ст. 65 ЗУ «Про запобігання корупції» особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. Норма даної статті зобов`язує, а не рекомендує керівника, відсторонити особу, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, якщо інше не передбачено Конституцією та законами України.

15 квітня 2019 року представником позивач через службу діловодства суду подано відповідь на відзив. Стверджував, що спочатку позивача було відсторонено від займаної посади за ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 21 березня 2018 року до 19 травня 2018 року включно. В подальшому строк її відсторонення не продовжувався. Посилання відповідача на положення ст. 65 ЗУ «Про запобігання корупції» є безпідставними. Адже дана норма закону надає лише право керівнику органу в якому працює особа відсторонити її від виконання службових повноважень за умови щодо даної особи складено протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, представник відповідача не надав доказів того, що керівник апарату адміністрації І. Паришкура, який підписав оспорюваних наказ, є саме керівником Миронівської РДА Київської області.

22 квітня 2019 року від представників позивача та відповідача надійшли заяви про закриття підготовчого провадження та продовження розгляду справи по суті в цей самий день.

22 квітня 2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті в той самий день.

06 травня 2019 року від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача не заперечував щодо розгляду справи в порядку письмового провадження, про що свідчить підпис заяві.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Розпорядження Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 01 квітня 2016 року № 21- ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Миронівської районної державної адміністрації (а.с. 36).

15 березня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за даним фактом розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017111190000064.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 21 березня 2018 року задоволено клопотання слідчого СВ Богуславського відділення Миронівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції Підопригори І.В. про відсторонення від посади ОСОБА_1 , підозрюваної у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017111190000064 від 17 травня 2015 року.

Відсторонено підозрювану ОСОБА_1 від посади начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Миронівської районної державної адміністрації Київської області в межах строків досудового розслідування до 19 травня 2018 року включно (а.с.166-170).

На підставі наведеного наказом керівника апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 22 березня 2018 року № 6-ОС ОСОБА_1 – начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Миронівської районної державної адміністрації відсторонено від займаної посади з 22 березня 2018 року в межах строків досудового розслідування до 19 травня 2018 року включно (а.с. 185).

12 лютого 2019 року наказом керівника апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області № 7-ОС Пархомук Любов Іванівну – начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Миронівської районної державної адміністрації відсторонено від займаної посади з 13 лютого 2019 року, до закінчення розгляду справи судом, без збереження заробітної плати. Під час відсторонення ОСОБА_1 зобов`язана перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с.186).

Вважаючи протиправним своє повторне відсторонення від займаної посади позивач звернулася до суду з даним позов.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулюються Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч. 6 ст. 72 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 року № 889-VIII (далі – Закон 889-VIII) відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

Матеріалами справи підтверджено, що слідчим СВ Богуславського відділення поліції Миронівського відділу поліції ГУ НП в Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017111190000064 від 17 травня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно відповіді заступника керівника апарату Миронівського районного суду Київської області від 01 квітня 2019 року №371/110/19 наданої на запит Миронівської РДА, 23 січня 2019 року Богуславським відділом Кагарлицької місцевої прокуратури надіслано до суду обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України (а.с. 157).

Отже, встановлені обставини, свідчать про те, що позивача було відсторонено від займаної посади, у зв`язку з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 та 2 ст. 154 Кримінального процесуального кодексу України (в редакції нас час виникнення спірних правовідносин) відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Частиною третьою ст. 157 Кримінального процесуального кодексу України за наслідками розгляду клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:1) мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання про відсторонення від посади; 2) перелік документів, які посвідчують обіймання особою посади та які підлягають поверненню особі або вилученню на час відсторонення від посади; 3) строк відсторонення від посади, який не може становити більше двох місяців; 4) порядок виконання ухвали.

Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень (ч. 4 ст. 157 Кримінального процесуального кодексу України).

Отже, аналіз вказаних вище норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, свідчить про те, що державний службовець, який підозрюється або обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, відстороняється від посади на підставі ухвали суду (де зазначається порядок її виконання та строк відсторонення від посади), копія якої надсилається для виконання в орган державної влади за місцем роботи підозрюваного або обвинуваченого та яка підлягає негайному виконанню.

В подальшому строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 КПК України.

Інші норми законодавства, які б визначали порядок відсторонення від виконання повноважень особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності відсутні.

Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Так, ухвалою слідчого судді Богуславського районного суду Київської області від 21 березня 2018 року ОСОБА_1 було відсторонено від займаної нею посади начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрації юридичних та фізичних осіб – підприємців Миронівської районної державної адміністрації. Проте, строк відсторонення зазначений у вищевказаній ухвалі закінчився 19 травня 2018 року.

Даний термін відсторонення судом не продовжувався. У зв`язку з чим позивач приступила до виконання своїх посадових обов`язків.

У той же час, матеріали справи не містять рішення (ухвали) слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження про повторне відсторонення від займаної посади ОСОБА_1 , на підставі яких відповідачем був прийнятий оспорюваних наказ.

Лист Кагарлицьокої місцевої прокуратури від 17 січня 2019 року № 36-01-29 вих-19, згідно якого процесуальний статус Пархомук ОСОБА_2 у кримінальному провадженні не змінився, не міг слугувати підставою для повторного відсторонення позивача від займаної посади, оскільки останній законодавством не віднесено до таких підстав.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що станом на час прийняття оспорюваного наказу у Миронівської районної державної адміністрації Київської області були відсутні на це законні підстави, у зв`язку з чим вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 12 лютого 2019 року № 7-ОС «Про відсторонення від виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 », є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення з Миронівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, випадки відсторонення від роботи, передбачено ст. 46 Кодексу законів про працю України.

Отже, вiдсторонення вiд роботи працiвника застосовується як тимчасовий захiд до ухвалення остаточного рiшення про можливiсть (неможливiсть) виконання працiвником роботи, передбаченої трудовим договором, або перебування його на певнiй посадi.

При цьому, нормами ст. 46 Кодексу законів про працю України та Кримінального процесуального кодексу України не передбачено збереження заробітної плати на час відсторонення особи від посади.

Тобто, якщо збереження заробiтної плати прямо не передбачено законодавчими актами, вiдсторонення вiдбувається без її збереження.

У той же, час Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 24.12.99 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату працi» роз`яснено: якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець iз власної iнiцiативи без законних пiдстав вiдсторонив працiвника вiд роботи iз зупиненням виплати заробiтної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробiтної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Середній заробіток працівника визначається згідно ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 2 п. 8 розд. ІV Порядку, нарахування виплат, обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи.

Отже, враховуючи, той факт, що судом визнано протиправність відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади на підставі оспорюваного наказу, суд вважає за необхідне стягнути з Миронівської районної державної адміністрації Київської області на її користь заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади.

Задовольняючи вказану вимогу, суд виходить з наданої позивачем копії довідки Миронівської районної державної адміністрації Київської області № 59/06/25-688 від 19 лютого 2019 року, в той час, як представником відповідача в спростування доводів позивача не надано належних та допустимих доказів.

Згідно вказаної довідки, заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи, що передували відстороненню становила: за січень 2019 року – 8 170,00 грн., за грудень 2018 року – 22 535,00 грн. (а.с. 15).

Термін вимушеного прогулу тривав з 13 лютого 2019 року по 21 травня 2019 року, що становить 65 робочих днів.

Тому, сума стягнення складає 48 678,50 грн. Так, як 22 535,00 грн. + 8 170,00 грн. (заробітна плата за січень та грудень) : 41 (робочі дні січень, грудень) = 748,90 грн. (одноденний заробіток); 748,90 грн. х 65 робочих дні (термін вимушеного прогулу) = 48 678,50 грн. Цей середній заробіток визначений судом, без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян та інших обов`язкових платежів є відповідно обов`язком роботодавця та працівника.

Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, оскільки Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру.

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, постанова суду в частині стягнення з Миронівської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади у розмірі 48 678,50 грн. підлягає негайному виконанню.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого останнім зроблено не було.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 р. в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява № 28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого наказу, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн. згідно з платіжним дорученням № 312 від 20 лютого 2019 року.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 768,40 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Миронівської районної державної адміністрації Київської області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 12.02.2019 №7-ОС «Про відсторонення від виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 ».

Стягнути з Миронівської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 23579267, адреса: 08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Соборності, 58) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади в розмірі 48 678,50 (сорок вісім тисяч шістсот сімдесят вісім гривень п`ятдесят копійок) грн., без врахувань утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Допустити рішення у частині стягнення з Миронівської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 23579267, адреса: 08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Соборності, 58) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) заробітну плату (середню заробітну плату) за час відсторонення від посади в межах одного місяця в розмірі 15 726,90 (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять шість гривен 90 копійок) без урахування обов`язкових податків та зборів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривен сорок копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Миронівської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 23579267, адреса: 08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Соборності, 58).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 21.05.2019

Суддя Я.В. Горобцова