Ухвала суду № 82402451, 12.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про поновлення строку звернення до суду

12 червня 2019 р. Справа №200/1924/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., при секретарі судового засідання Дяченка А.В., розглянувши у підготовчому засіданні заяву позивача про поновлення процесуального строку по справі № 200/1924/19-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача – Вовченко С.П., довіреність від 12.03.2019 № 78/05-99-10

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - неправомірними;

- визнати незаконними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № 000063/4000/2653511122 від 15.07.2016 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 000063-1/4000/2653511122 від 15.07.2016 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 0000504000 від 28.07.2016 року;

- стягнути з державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,44 грн.;

- зобов`язати ГУ ДФС у Донецькій області внести зміни до Автоматизованої Інформаційної системи органів доходів і зборів Податковий блок по ФОП ОСОБА_1 та списати заборгованість у сумі 37821,20 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у справі № 200/1924/19-а позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у справі № 200/1924/19-а прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01 квітня 2019 року о 13:00 годині.

У підготовчому засіданні 01 квітня 2019 року у режимі відеоконференції, судом оголошено перерву до 19 квітня 2019 року об 11:30 годині.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів та оголошено перерву до 14 травня 2019 року о 12 годині 00 хвилин.

У підготовчому засіданні 14 травня 2019 року відкладено розгляд справи до 28 травня 2019 року о 15:00 годині.

У підготовчому засіданні 28 травня 2019 року відкладено розгляд справи до 12 червня 2019 року о 15:30 годині.

У підготовче засідання, призначене на 12 червня 2019 року з`явився повноважний представник відповідача, позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Разом з цим, через відділ документообігу та архівної роботи суду позивачем надано заяву про поновлення процесуального строку, в обґрунтування якої зазначено, що строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв`язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження. Позивач 02.07.2016 року отримала лист поштовим зв`язком з актом перевірки № 261/05-19-40/2653511122 від 24.06.2016 року, який зареєстрований у ДФС лише через 5 днів – 29.06.2016 року, у зв`язку з чим, перебіг строку (1095 днів) починається з 24.06.2016 року або 29.06.2016 року та закінчується у червні 2019 року. Позивач наголошує, що звернулась до суду 31.01.2019 року, тому позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Також, позивач зазначає про позицію Вищого адміністративного суду України щодо застосування положень Податкового кодексу України щодо строків оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання висвітлена в листі Вищого адміністративного суду України № 1935/11/13-11 від 01.11.2011 року в якому зазначено, що коли норма Податкового кодексу України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, позивач зазначає на необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України».

На підставі вищевикладеного, просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити пропущений строк звернення до суду.

Розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що останніми врегульовано питання застосування спеціальних строків давності визначення податкових зобов`язань. Такі строки можуть застосовуватись у випадку, коли суб`єктом звернення є платник податку і стосується воно оскарження рішення контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов`язання.

Враховуючи неоднозначну судову практику, Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 01.11.2011 року № 1935/11/13-11 зроблено висновок, що строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв`язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Тобто, строк в 1095 днів стосується оскарження будь-яких рішень контролюючого органу, але саме щодо нарахування грошового зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що предметом позову в даному випадку є рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій № 000063/4000/2653511122 від 15.07.2016 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 000063-1/4000/2653511122 від 15.07.2016 року та рішення про застосування фінансових санкцій № 0000504000 від 28.07.2016 року, які за своєю суттю є рішеннями контролюючого органу про нарахування/визначення грошового зобов`язання.

Суд зазначає, щодо позивач дізнався про наявність боргу у сумі 37000,00 гривень, звернувшись до податкового органу з проханням повернути податкову знижку для компенсації вартості здобутої освіти.

Згідно ч.ч. 1, 2ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Також, одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі «Мельник проти України» № 23436/03).

У рішенні «Стагно проти Бельгії» Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium № 1062/07).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити строк для звернення до суду із даним позовом.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 166, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити.

Поновити строк ОСОБА_1 для звернення до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Повний текст ухвали складений та підписаний 12 червня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її прийняття.

Заперечення проти викладеної ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя П.В. Кочанова