Ухвала суду № 82402300, 14.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

14 червня 2019 р. Справа №200/7509/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області

до відповідача: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

про: стягнення з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 страхових коштів в розмірі 1794,24 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 страхових коштів в розмірі 1794,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що 07.06.2011 року до Слов`янської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 з заявою про оплату за рахунок коштів Фонду допомоги по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності серії АБЯ № 318426 за період з 06.04.2011 року по 09.08.2011 року.

Розпорядженням Слов`янської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 07.06.2011 року № 20 відповідачу була призначена допомога по вагітності та пологах в розмірі 3824,10 грн., яка була виплачена в повному обсязі.

Позивач зазначив, що на підставі наказу Слов`янської міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 24.11.2011 року № 57-од у зв`язку із зміною порядку розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологам добровільно застрахованим особам був зроблений перерахунок вже наданої допомоги добровільно застрахованим особам по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологам відповідачу. В результаті відповідного перерахунку була виявлена переплата відповідачу в розмірі 1794,24 грн. по наданій допомозі.

Листом від 10.01.2012 року № 22-12 Слов`янська міська виконавча дирекція Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повідомила відповідача про наявність заборгованості та просив повернути зайво перераховані кошти в розмірі 1794,24 грн. на рахунок Фонду.

Між тим, допомогу по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах добровільно повернуто не було, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Статтею 2 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, згідно з якою завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін “суб`єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративного суду належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав вважати спір публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

При цьому слід мати на увазі, що приватно - правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно - правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно - правових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Проаналізувавши матеріали позовної заяви суд зазначає про те, що предметом спору у цій справі є стягнення надмірно сплаченої допомоги по вагітності та пологах, яка була виплачена відповідачу – Фізичній особі – підприємцю Кулинич ОСОБА_2 на підставі розпорядження Слов`янської міської виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 07.06.2011 року № 20.

Суд вказує на те, що грошові кошти отримані відповідачем як допомога по вагітності та пологах стали власністю відповідача, отже суд вважає, що даний спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, оскільки існує спір про право, що виключає розгляд справи в цій частині позовних вимог у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір суди мають вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки судом встановлено, що позовна заява Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 страхових коштів в розмірі 1794,24 грн., суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

Приписами частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Суд роз`ясняє, що справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 170, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 страхових коштів в розмірі 1794,24 грн.

Ухвала може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська