Рішення № 82402283, 12.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2019 р. Справа№200/6046/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (далі – відповідач, управління) про визнання незаконним та скасування рішення про відмову в поновленні виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 , визнання протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народжені дитини на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зобов`язання призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за заявою від 07 листопада 2018 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебувала на обліку в Управлінні захисту населення у м. Краматорськ Донецької області та отримувала державну допомогу при народжені дитини ОСОБА_2 . З травня 2016 року виплата допомоги була припинена.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 народила другу дитину – ОСОБА_3 .

В листопаді позивач звернулась до відповідача із заявами для призначення допомоги при народженні дитини та догляду за дитиною до трьох років на доньку ОСОБА_3 та із заявою про продовження виплати допомоги по догляду за дитиною до трьох років на доньку ОСОБА_2 .

Однак відповідач відмовив у призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском строку звернення за такою допомогою та відмовив у поновлені виплати державної допомоги на доньку ОСОБА_2 .

Позивач вважає такі дії управління протиправними, та такими, що порушують її конституційні права.

Ухвалою суду від 13 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено строк звернення, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

30 травня 2019 року на адресу суду надійшло заперечення проти адміністративного позову ОСОБА_1 . Відповідач зазначив, що відповідно п. 12 постанови КМУ № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» допомога при народженні дитини призначається за умовою, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, а отже позивачем було пропущено зазначений строк звернення. Окрім того, для поновлення державної допомоги при народжені дитини ОСОБА_4 також не має підстав, оскільки відповідно до п. 13 вказаної постанови допомога при народженні дитини поновлюється за умови, що звернення зі її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 місяців після припинення виплати допомоги.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України (паспорт серії НОМЕР_1 ), РНОКПП: НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 народила доньку ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 .

Відповідно до рішення Краматорського управління праці та соціального захисту населення від 09 лютого 2016 року позивачу було призначено допомогу при народженні дитини у розмірі 10 320,00 грн. за період з 01 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року та у розмірі 860 грн. за період з 01 листопада 2015 року по 31 жовтня 2018 року.

Згідно акту матеріально-побутових потреб виплата допомоги була призупинена з 01 травня 2016 року. Зазначений акт знайшов своє відображення у запереченні відповідача на позов.

ІНФОРМАЦІЯ_3 серпня 2017 року ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_4 .

Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07 листопада 2018 року № 0000646555, № 000646515 та № 0000646536 позивач та її доньки перемістились і з тимчасово окупованої території та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

07 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 та поновлення виплати допомоги при народження дитини ОСОБА_2 .

Відповідно до рішення управління соціального захисту населення Лиманської міської ради від 28 листопада 2018 року позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 через пропуск 12-ти місячного строку звернення з дати народження дитини.

Відповідно до рішення управління соціального захисту населення Лиманської міської ради від 29 листопада 2018 року позивач не має права на допомогу при народжені дитини ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітній дітей для їх належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Між тим, відмовляючи у призначенні виплати та поновленні виплати такої допомоги відповідачем не враховано наступне.

14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р.

До першого з вказаних Переліків внесено, зокрема м. Горлівку Донецької обл., з якого позивач переміщена на контрольовану територію та взята на облік внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до п. 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення та поновлення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітніх дітей, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі не міг звернутись у передбачений Законом строк із заявою про поновлення виплати на першу дитину, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відповідач, без урахування усіх обставин, протиправно відмовив позивачу у поновленні/призначенні виплати допомоги при народженні дитини.

Таким чином, наявні правові підстави для зобов`язання відповідача поновити виплати допомоги та призначити виплату допомогу позивачу при народженні дитини.

Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Враховуючи вищенаведене, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог про визнання протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народжені дитини на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд вважає таким що не відповідає способам судового захисту, закріпленим частиною 1 статті 5 КАС України, та об`єкту порушеного права, з огляду на те, що в матеріалах справи наявні рішення відповідача про відмову в призначенні та поновленні допомоги при народженні дітей, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

За таких обставин суд вважає, що достатнім, необхідним та ефективним способом захисту є визнання протиправними та скасування рішень управління соціального захисту від 28 листопада 2018 року про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 та від 29 листопада 2018 року про відмову у поновленні виплати допомоги при народжені дитини ОСОБА_2 та зобов`язання відповідача призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини на ОСОБА_3 та поновити виплату державної допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 за заявою позивача від 07 листопада 2018 року.

Статтею 2 КАС України адміністративні суди перевіряють при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі і пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права. Відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на майно, права здатності користуватися своїм житлом та приватним життям, що можна визначити як не прийнятне для органу владних повноважень, а відповідно, такими діями перевищено втручання органа владних повноважень в права та свободи позивача.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи суд врахував висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 226/318/17 (провадження № К/9901/30130/18).

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. до ухвалення судового рішення .

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок позивача у розмірі 384,20 грн. та у розмірі 384,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (код ЄДРПОУ 25953557) від 28 листопада 2018 року про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (код ЄДРПОУ 25953557) від 29 листопада 2018 року про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в поновленні виплати допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (код ЄДРПОУ 25953557) призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) державної допомоги при народженні дитини на ОСОБА_3 та поновити виплату державної допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2 за заявою від 07 листопада 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (код ЄДРПОУ 25953557) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 12 червня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко