Рішення № 82402261, 14.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року Справа № 215/387/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов`язки Головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради Косяк Наталії Володимирівни про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до виконуючого обов`язки Головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради Косяк Наталії Володимирівни (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність виконуючого обов`язки Головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради ОСОБА_2 , яка виявилася в незабезпеченні гарантій ст. 3, ч. 2 ст. 28 Конституції України і належної правової процедури розгляду заяви від 20.12.2018 року вх. №180;

- зобов`язати виконуючого обов`язки Головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради Косяк Наталію Володимирівну протягом 15-ти днів вжити заходи індивідуальним актом для надання усіх зазначених документів згідно заяви від 20.12.2018 року вх. №180;

- зобов`язати виконуючого обов`язки Головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради Косяк Наталію Володимирівну забезпечити індивідуальним актом внесення в індивідуальну програму реабілітації ортопедичних сулинаторів, кількості капель для памперсів, смарфона МЕДИА;

- захистити права бути присутнім при розгляді заяви (запиту) від 20.12.2018 року, шляхом їх визнання окремим пунктом рішення.

29.01.2019 року ухвалою судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Коноваленко М.І. адміністративний позов передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (а.с. 6-7).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 року, справу №215/73/17 передано на розгляд судді Сліпець Н.Є.

Не погоджуючись із ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.01.2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, а також заяву про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку звернення до суду (а.с. 18-19).

25.02.2019 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору у справі №215/387/19 (а.с. 23).

21.03.2019 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційна скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.01.2019 року залишено без задоволення (а.с. 29-30).

10.05.2019 року згідно листа Третього апеляційного адміністративного суду справа №215/387/19 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та передана для розгляду судді Сліпець Н.Є. (а.с. 31)

14.05.2019 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду та передана для розгляду судді Сліпець Н.Є. відкрито провадження у справі та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 10.06.2019 року та зобов`язано відповідача надати суду матеріали, сформовані за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.12.2018 року за вх. №180 (а.с. 32).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.12.2018 року звернувся із заявою (запитом) в інтересах ОСОБА_3 до Головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради, в якій просив усунути правові причини щодо лікування ОСОБА_3 Проте, відповідь на вказану заяву отримано не було, у зв`язку з чим, на думку позивача, відповідачем було порушено приписи Конституції України, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію».

23.05.2019 року на адресу суду повернувся поштовий конверт, направлений судом на юридичну адресу відповідача (а.с. 35).

Відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням наведених положень процесуального законодавства, а також того, що поштовий конверт не був вручений відповідачу з незалежних від суду причин, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про дату розгляду справи належним чином.

Станом на 14.06.2019 року відповідачем на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслано до суду письмового відзиву на позов та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою (запитом) в інтересах ОСОБА_3 до Головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради, в якій просив (далі мовою оригіналу):

1) надати довідку ВВК для можливості використовувати соціальне таксі для перевезення до медичних закладів;

2) надати документи ОСОБА_4 МСЕК №2 для внесення в індивідуальну програму реабілітації інваліда Стояновськой Алефтини ОСОБА_5 ортопедичних сулинаторів;

3) надати документи Голові ОСОБА_6 МСЕК №2 для внесення в індивідуальну програму реабілітації інваліда кількості капель для памперсів, ОСОБА_3 ;

4) надати документи Голові ОСОБА_6 МСЕК №2 для внесення в індивідуальну програму реабілітації інваліда Стояновськой ОСОБА_7 МЕДИА у зв`язку з обмеженим її доступом до спілкування;

5) вжити системи заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин не надання індивідуальних реабілітаційних засобів для інвалідів, а саме ортопедичних сулинаторів, Смарфона МЕДИА, памперсів з вказаною кількістю капель, звернувшись до відповідних державних установ, копії звернень надати для ознайомлення;

6) надавати ОСОБА_3 для амбулаторного лікування лікарські засоби безоплатно, а не як інваліду за 50% від їх вартості і це внести в індивідуальну програму реабілітації;

7) нормативно-правовим актом підприємства зазначити, що ОСОБА_3 потребує виписки безоплатних рецептів на всі призначаємі ліки, як ОНКО хвора особа;

8) надати документ, який підтвердить дату , відповідальну особу , яка забезпечить своєчасне одержання засобів реабілітації(памперсів), які не видавалися з липня 2018 року;

9) окремим листом зазначити зміни в повноваженнях КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 КМР перед КУ Центру первинної медико-санітарної допомоги №1.

При цьому, позивач зазначає, що відповідач не здійснив заходів, передбачених чинним законодавством, щодо розгляду його заяви (запиту) та допустив бездіяльність, яка полягає у не дотриманні законної мети правового режиму при розгляді заяви, відмовився використовувати свої владні виконавчі функції та не прийняв рішення, яке відповідає положенням закону.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності дій відповідача щодо розгляду заяви (запиту) позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За приписами ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Аналіз зазначених норм права, дає підстави зробити висновок, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків, при цьому, таке право кореспондується із обов`язками органів влади здійснити розгляд таких звернень, з урахуванням їх функціональних обов`язків.

Так, в ході судового розгляду справи відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо розгляду заяви (запиту) позивача від 20.12.2018 року, чим було порушено обов`язок, передбачений ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність виконуючого обов`язки Головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради Косяк Наталії Володимирівни, яка виявилася у не розгляді заяви (запиту) позивача підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання виконуючого обов`язки Головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради Косяк Наталію Володимирівну протягом 15-ти днів вжити заходи індивідуальним актом для надання усіх зазначених документів згідно заяви від 20.12.2018 року вх. №180 та забезпечити індивідуальним актом внесення в індивідуальну програму реабілітації ортопедичних сулинаторів, кількості капель для памперсів, смарфона МЕДИА, суд зазначає наступне.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Аналіз зазначених норм права дає підстави зробити висновок, що засіб юридичного захисту порушеного права повинен бути ефективним та ґрунтуватися на конкретних підставах.

Так, позивач просить зобов`язати відповідача вчинити певні дії, що на його думку є ефективним заходом захисту порушеного права, без наявних на те конкретних підстав, в даному випадку - результату розгляду заяви (запиту) від 20.12.2018 року, а тому суд вважає, що такі вимоги є передчасними.

Водночас, з урахуванням приписів статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача розглянути заяву (запит) позивача від 20.12.2018 року за вх. №180.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно розподілення судових витрат.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до виконуючого обов`язки Головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради Косяк Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_2 , Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ухтомського, 2/8, вул. Маршака, 1-А, код ЄДРПОУ 37861828) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність виконуючого обов`язки Головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради ОСОБА_2 , яка виявилася в незабезпеченні гарантій ст. 3, ч. 2 ст. 28 Конституції України і належної правової процедури розгляду заяви від 20.12.2018 року вх. №180.

Зобов`язати виконуючого обов`язки Головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради Косяк Наталію Володимирівну розглянути заяву (запит) ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 від 20.12.2018 року за вх. №180.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець