Рішення № 82402237, 14.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2019 р. Справа№200/6161/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171861, 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Зелінського, б.27а). Просив визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії з 01.08.2018; зобов`язати поновити нарахування та виплату пенсії з 01.08.2018 і сплатити заборгованість по виплаті з 01.08.2018.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, про що видана довідка, при цьому відповідачами безпідставно в порушення вимог Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” не здійснено виплату пенсії.

16 травня 2019 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, зобов`язано відповідача надати відомості щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, рішення про зупинення виплати пенсії.

Відповідачем надано відзив, в якому викладено заперечення проти задоволення заявлених вимог. Позицію вмотивовано тим, що виплата пенсії позивачу не здійснена у зв`язку із відсутністю прийнятого окремого порядку. Зазначив, що відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, продовжує відповідач, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Такий порядок Кабінетом Міністрів України не затверджено, у зв`язку з чим у відповідача відсутні підстави для виплати пенсії.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України; місце реєстрації, згідно паспортних даних м. Донецьк Донецької області; зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа в м. Маріуполі Донецької області.

Виплата пенсії з 01.08.2018 не здійснена, та буде виплачуватися на умовах окремого порядку, про що зазначено у відзиві, доказів нарахування пенсії з 01.08.2018 відповідачем не надано.

Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Спірним питання є невиплата належної пенсії позивачу.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, управлінням не приймалось.

При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, є безпідставними.

Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки “на умовах передбачених законом” і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Суд зазначає, що безпідставним є посилання відповідача на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій, оскільки порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Отже, враховуючи те, що невиплата належної позивачу пенсії є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності, та виражається у бездіяльності відповідача, тобто наявна пасивна поведінка, суд дійшов висновку щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною в частині невиплати пенсії.

Щодо строку звернення суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

На думку суду, вини позивача у припиненні виплати пенсії та не отриманні її не має, оскільки м. Донецьк Донецької області знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що не залежить від волі позивача. Суд враховує, що позивач для отримання належних йому виплат вимушений був переміститися з міста Донецька до міста Маріуполя. Крім того, суд зазначає, що обмежень в часі щодо поновлення виплат пенсії не з вини пенсіонера Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” не передбачено. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що порушене право позивача в частині невиплати пенсії підлягає відновленню з моменту припинення її виплати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з визначенням дати припинення виплати пенсії, а саме в частині визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії з 01.08.2018, зобов`язання поновити нарахування та виплату пенсії з 01.08.2018.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція від 08.05.2019 №0.0.1346711068.1), суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судових витрат у розмірі 768,40 грн.

Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.08.2018.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171861, 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Зелінського, б.27а) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та сплатити заборгованість починаючи з 01.08.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42171861, 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Зелінського, б.27а) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош