Ухвала суду № 82402188, 07.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

07 червня 2019 р. Справа №200/1873/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання: Притулі С.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Демченка О.В.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України; Одеського загону морської охорони (військова частина 1485) про стягнення недоотриманої допомоги при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України; Одеського загону морської охорони (військова частина 1485) про стягнення недоотриманої допомоги при звільненні.

Позивач просив визнати протиправними дії Південного регіонального управління загону щодо не проведення повного розрахунку при звільненні – невиплату ОСОБА_1 в день виключення із списків частини (01.08.2018 року) компенсації за неотримане речове майно; зобов`язати Південне регіональне управління щодо проведення нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 з часу набуття права на отримання предметів речового майна у відповідності до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178, в розмірі 49976,22 гривень; зобов`язати Південне регіональне управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 01.08.2018 року по 01.02.2019 року в розмірі 151600 гривень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року суд вирішив питання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача – Одеський загін морської охорони (військова частина 1485).

23 квітня 2019 року позивач уточнив свої позовні вимоги, просив визнати протиправними дії Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) та Одеського загону морської охорони (військової частина 1485), щодо не проведення повного розрахунку при звільненні – невиплату ОСОБА_1 в день виключення із списків частини (01.08.2018 року) компенсації за неотримане речове майно; зобов`язати Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) та Одеський загін морської охорони (військова частина 1485), щодо проведення нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 з часу набуття права на отримання предметів речового майна виходячи з його вартості на 01.01.2018 року у відповідності до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178, в розмірі 49976,22 грн.; зобов`язати Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1469) та Одеський загін морської охорони (військова частина 1485) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 01.08.2018 року по 01.02.2019 року в розмірі 151600 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник Одеського загону морської охорони (військова частина 1485) до судового засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволені позову ОСОБА_1

Позивач свої позовні вимоги аргументує тим, що Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 24 липня 2018 року № 682-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас та наказом начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30 липня 2018 року № 280-ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення з 01 серпня 2018 року. При звільнені ОСОБА_1 , Південним регіональним управлінням не проведено своєчасно розрахунок при звільненні з військової служби, зокрема не вжито вичерпних заходів щодо виплати в день виключення із списків частини компенсації за неотримане речове майно Одеським загоном морської охорони Південного регіонального управління, не речовому забезпеченні якого перебував ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Інший порядок судового провадження для розгляду таких спорів встановлено частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2018 року в справі № 676/3596/16-а (провадження № 11-187апп18) зазначила, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція – це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства – цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Отже, як вже було зазначено судом, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення недоотриманого речового забезпечення відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, у зв`язку з його звільненням з військової служби та припиненням службових відносин та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.08.2018 року по 01.02.2019 року в розмірі 151600 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, виходячи з вищевказаного, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень,дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність свої дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно – правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно – правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналіз змісту статті 19 та статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій – визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Пунктами 2,3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, визначено, що виплата грошової компенсації особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, й звільнення з військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Неотримання ОСОБА_1 речового майна за час проходження служба та під час звільнення, а також відповідної компенсації за це майно, та не отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені стало причиною позбавлення права власності позивача, зокрема, володіти, користуватися й розпоряджатися об`єктом власності (грошовими коштами).

Отже, суд приходить до висновку, що звернення позивача до суду із даним позовом спрямоване на відновлення його майнового стану (порушеного права власності та ліквідації збитків, заподіяних його інтересам), на захист якого спрямовані засоби та норми, визначені саме цивільним і цивільним процесуальним законодавством.

Такої саме думки дотримується й Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові у справі № 161/13250/15-ц.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, оскільки вказаний спір не належить до публічно – правового і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, предметом спору є понесені витрати на придбання військової форми, які відповідач зобов`язаний компенсувати, провадження у даній справі підлягає закриттю, оскільки спір відноситься до цивільної юрисдикції.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України; Одеського загону морської охорони (військова частина 1485) про стягнення недоотриманої допомоги при звільненні.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлена та проголошена у судовому засіданні 07 червня 2019 року.

Повний текст ухвали виготовлений 10 червня 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І.М. Тарасенко