Рішення № 82402107, 22.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року Справа № 160/3502/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до загального страхового стажу при призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 05 листопада 2018 року пенсії за віком, періоду її трудової діяльності з 01 серпня 1983 року по 21 вересня 1995 року в Амвросіївському спеціалізованому ремонтно-будівельному управлінні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із врахуванням у загальний страховий стаж періоду її трудової діяльності в Амвросіївському спеціалізованому ремонтно-будівельному управлінні в період з 01 серпня 1983 року по 21 вересня 1995 року, починаючи з 01 листопада 2018 року, з урахуванням вже проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до відповідача із заявою про розяснення підстав щодо неврахування стажу її трудової діяльності в період з 01.08.1983 року по 21.09.1995 року в Амвросіївському ремонтно-будівельному управлінні. Відповідачем було надано відповідь позивачу, відповідно до якої вказано про неможливість зарахування до загального трудового стажу вказаного періоду роботи, оскільки відомості про звільнення завірені печаткою УРСР. Позивач вважає дії відповідача щодо неврахування до загального стажу вказаного періоду протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.

22.04.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

03.05.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що дії відповідача щодо неврахування до загального страхового стажу при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, періоду її трудової діяльності з 01 серпня 1983 року по 21 вересня 1995 року в Амвросіївському спеціалізованому ремонтно-будівельному управлінні є обґрунтованими та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки відомості про звільнення завірені печаткою УРСР, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05.11.2018 року позивач подала до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При розрахунку стажу позивача до страхового стажу не було зараховано період роботи позивача з 01.08.1983 року по 21.09.1995 року в Амвросіївському спеціалізованому ремонтно-будівельному управлінні, так як відомості про звільнення завірені печаткою Української Радянської Соціалістичної Республіки.

14.01.2019 року позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо надання пояснень, щодо неврахування до стажу період роботи позивача з 01.08.1983 року по 21.09.1995 року в Амвросіївському спеціалізованому ремонтно-будівельному управлінні.

22.01.2019 року листом №671/Г-07 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про неможливість зарахування вказаного періоду і необхідністю надання уточнюючої довідки, у зв`язку з тим, що відомості про звільнення завірені печаткою Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Позивач вважає дії відповідача щодо неврахування вказаного періоду роботи до загального стажу при призначенні пенсії протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 39 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон України № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (п. 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.01.2019 року №671/Г-07 встановлено, що Управлінням, до страхового стажу ОСОБА_1 , не було зараховано періоди роботи з 01.08.1983 року по 21.09.1995 року в Амвросіївському спеціалізованому ремонтно-будівельному управлінні, у зв`язку з тим, що записи про звільнення завірені печаткою УРСР.

Судом встановлено, що згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_2 , на підставі наказу № 46к від 29.07.1983 року позивача прийнято на роботу до Амвросіївського спеціалізованого ремонтно-будівельного управління на посаду майстра на дільниці. На підставі наказу № 46к від 20.09.1995 року позивач звільнена з Амвросіївського спеціалізованого ремонтно-будівельного управління, у зв`язку з переведенням в Амвросіївський індустріальний технікум.

Твердження відповідача про те, що вказаний період роботи зарахувати до страхового стажу не можливо у зв`язку з тим, що період роботи в даній організації завірено печаткою УРСР не ґрунтуються на жодній нормі законодавства, а положення Постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» № 2318-XII та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів», затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 № 643 не містять положень про не чинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни. Не впливає на права та законні інтереси позивача і факт припинення статусу УРСР, як суб`єкта міжнародного права.

На думку суду, та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Враховуючи, що при призначенні пенсії позивача органом Пенсійного фонду України неправомірно застосовані наведені положення законодавства, що призвело до зменшення розміру очікуваної позивачем пенсії, тому для ефективного захисту прав позивача позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із врахуванням у загальний страховий стаж періоду її трудової діяльності в Амвросіївському спеціалізованому ремонтно-будівельному управлінні в період з 01 серпня 1983 року по 21 вересня 1995 року, починаючи з 01 листопада 2018 року, з урахуванням вже проведених виплат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу із врахуванням у загальний страховий стаж періоду її трудової діяльності в Амвросіївському спеціалізованому ремонтно-будівельному управлінні в період з 01 серпня 1983 року по 21 вересня 1995 року, починаючи з 01 листопада 2018 року, з урахуванням вже проведених виплат

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 44 від 15.04.2019 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до загального страхового стажу при призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 05 листопада 2018 року пенсії за віком, періоду її трудової діяльності з 01 серпня 1983 року по 21 вересня 1995 року в Амвросіївському спеціалізованому ремонтно-будівельному управлінні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із врахуванням у загальний страховий стаж періоду її трудової діяльності в Амвросіївському спеціалізованому ремонтно-будівельному управлінні в період з 01 серпня 1983 року по 21 вересня 1995 року, починаючи з 01 листопада 2018 року, з урахуванням вже проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв