Рішення № 82402099, 12.06.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1425/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Борсук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 20 лютого 2019 року №UA205020/2019/000123/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову позивач вказала, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару «Легковий автомобіль: марка Mercedes-Benz; модель Е250; номер кузова НОМЕР_1 ; загальна кількість місць - 5; призначення: для використання дорогами загального користування; номер двигуна - н/в; тип двигуна - дизельний; робочий об`єм двигуна - 2143 см.куб; потужність - 150 кВт; колісна формула 4х4; календарний рік виготовлення - 2014; модельний рік виготовлення - 2014, такий, що був у використанні; тип кузову - універсал; колір - чорний; торгівельна марка «Mercedes-Benz»; країна-виробник Німеччина» (надалі – товар), придбаного у компанії «SENGPIEL-Automobile GmbH» за 9200,00 євро, 20 лютого 2019 року декларант – Приватне підприємство «Сервіс Брок» (надалі – ПП «Сервіс Брок», декларант) в її інтересах подав до Волинської митниці ДФС митну декларацію (МД) №UA205010/2019/002969, в якій було визначено митну вартість даного товару в сумі 9200 євро. Проте відповідач не погодився із визначеною декларантом митною вартістю та 20 лютого 2019 року прийняв рішення про коригування митної вартості №UA205020/2019/000123/2 з тих підстав, що подані для її підтвердження документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та у зв`язку із автоматичним спрацюванням профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі – АСАУР); митний орган митну вартість визначив за резервним методом на рівні 16878 євро. У зв`язку з прийнятим рішенням відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205010/2019/02309.

Позивач вважає рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Так позивач зазначила, що одержувачем товару за МД №UA205010/2019/002969 є Субота С.М., який представляє її інтереси згідно з нотаріально посвідченою довіреністю від 18 лютого 2019 року. Враховуючи, що товар, який переміщувався через митний кордон України для особистих потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, відповідно до вказаних правовідносин підлягає застосуванню розділом XII Митного кодексу України (далі – МК України). Положення статті 368 МК України надає право митному органу визначити вартість самостійно на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари лише у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів. При цьому жодних доказів недостовірності заявленої митної вартості митний орган у своєму рішення про коригування митної вартості товару не навів.

Позивач вважає, що підтвердженням вартості товару є подана відповідачу фактура від 18 лютого 2019 року №G18/439D, яка завірена підписами сторін, та квитанція продавця від 04 лютого 2019 року про вартість аварійного автомобіля та оплату завдатку.

Не дивлячись на те, що до декларації було додано документи, які були достатніми для підтвердження митної вартості та завершення митного оформлення, відповідач 20 лютого 2019 року сформував повідомлення декларанту з вимогою надати упродовж десяти днів додаткові документи за переліком, визначеним частиною третьою статті 53 МК України. Листом від 20 лютого 2019 року декларант повідомив про відсутність додаткових документів, водночас вимога надати документ про оплату товару була виконана.

Крім того, позивач звертає увагу, що згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи вартість досліджуваного транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України, з урахуванням встановлених пошкоджень, є навіть нижчою ніж та, яка зазначена в поданій митній декларації.

В порушення вимог статей 53, 54 МК України відповідач не вказав у вимозі про надання додаткових документів, що передувала прийняттю спірного рішення, підстав для їх витребування та які складові митної вартості необхідно підтвердити; жодних зауважень до поданих документів висловлено не було. Приймаючи спірне рішення, відповідач не провів з декларантом письмових консультацій щодо застосування методів визначення митної вартості. Також відповідачем проігноровано вимоги пункту 4 частини другої статті 55 МК щодо обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати у сумі 10073,60 грн. (768,40 грн. зі сплати судового збору, 3000,00 грн. за проведення експертизи та 7073,60 грн. витрат, пов`язаних з правничою допомогою).

Ухвалою від 02 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.69-74). В обґрунтування своєї позиції вказав, що в силу положень статті 51 МК України митну вартість товарів, що переміщується через державний кордон України, визначає декларант відповідно до норм цього Кодексу. У свою чергу, відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Саме під час опрацювання документів, поданих декларантом ПП «Сервіс Брок» для здійснення митного контролю та митного оформлення легкового автомобіля марки MERCEDES-BENZ, модель Е250, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 за митною декларацією №UA205010/2019/002969 від 20 лютого 2019 року, відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. Підставою для спрацювання вказаних профілів ризику слугувало те, що митна вартість товару нижча цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, що передбачає обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VІN-кодами: НОМЕР_2 , валюта - EUR, вартість товару - 16878. За результатом опрацювання згенерованих профілів ризику посадовою особою митниці здійснено відповідні митні формальності та встановлено, що в МД №UA205010/2019/002969 від 20 лютого 2019 року задекларовано ціну товару 9200 євро (графа 42), а в графі 45 «Коригування» заявлено митну вартість на рівні 9300 євро за резервним методом, при цьому документально непідтвердженими залишились 100 євро. Серед класифікованих документів, визначених в графі 44 МД, для підтвердження числового значення складових митної вартості товару декларантом подано лише рахунок від 18 лютого 2019 року, в якому вартість ввезеного позивачем товару становить 9200 євро, а також витяг з mobile.de, за яким вартість ідентичного товару становить 6250 євро. Наведене дає підстави для сумніву у достовірності поданих декларантом документів щодо заявленої митної вартості товарів та її числових значень, що відповідно до статей 53, 54 МК України слугувало підставою для витребування у декларанта документів за переліком, визначеним частиною третьою статті 53 МК України. Однак декларант листом від 20 лютого 2019 року повідомив про відсутність додаткових документів, що підтверджують митну вартість.

Відтак, у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, а також у зв`язку із спрацюванням АСАУР, керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року, частиною шостою статті 54 МК України, 20 лютого 2019 року митницею прийнято рішення №UА205020/2019/000123/2 про коригування митної вартості за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в електронному довіднику SCHWACKE NET, з урахуванням технічного стану автомобіля за актом митного огляду товарів. Рівень митної вартості становить 16878 євро. Цей метод застосовано у зв`язку з неможливістю застосування усіх інших попередніх методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта після проведення письмових консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

З огляду на викладене відповідач вважає прийняте рішення таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Також зауважив, що декларантом позивача 20 лютого 2019 року після винесення митницею рішення про коригування митної вартості товару подано нову МД №UA205010/2019/002994, у графі 43 якої самостійно обраний резервний метод визначення митної вартості на рівні 518007,56 грн. (в еквіваленті 16878 євро), при цьому не забезпечено сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою у попередній декларації, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України. На думку відповідача, цей факт свідчить про визнання позивачем митної вартості, визначеної митницею у рішенні від 20 лютого 2019 року № UA205020/2019/000123/2.

З наведених підстав відповідач у задоволенні позову просив відмовити.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

У судовому засіданні 27 травня та 12 червня 2019 року представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . позов підтримали та просили його вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві; представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог просили відмовити з наведених у відзиві підстав.

Від представника відповідача 30 травня 2019 року також надійшло письмове клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які він вважає явно завищеними та неспівмірними, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, обсяг наданих послуг. У клопотанні представник відповідача також просив відмовити у задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на проведення експертизи, доцільність проведення якої після прийняття рішення про коригування митної вартості відсутня, оскільки на вимогу митниці такий висновок не був наданий (а.с.88-90).

Заслухавши усні пояснення представників сторін (вступне слово), дослідивши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, та письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_2 придбала в компанії «SENGPIEL-Automobile GmbH» (Німеччина) легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Е 250, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 за ціною 9200 євро (нетто), що підтверджується рахунком-фактурою продавця від 18 лютого 2019 pоку №G18/439D (а.с.21, переклад на а.с.22). ОСОБА_2 сплатила авансовий платіж у сумі 1000 євро, про що свідчить квитанція від 04 лютого 2019 року (а.с.23, переклад а.с.24); про оплату за товар в готівковій формі у повному обсязі засвідчує примітка продавця в рахунку від 18 лютого 2019 pоку №G18/439D.

20 лютого 2019 року декларантом ПП «Сервіс Брок» до Волинської митниці ДФС для митного оформлення в режимі імпорту вказаного вище автомобіля було подано митну декларацію № UA205010/2019/002969 (а.с.76), в якій зазначено ціну товару 9200 євро (графа 42). В графі 47 МД визначено основу нарахування 285412,07 грн. (що становить за курсом валюти (графа 23) 9300 євро. Графа 46 МД свідчить про обрання декларантом резервного методу визначення митної вартості. Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи (графа 44 та доповнення №1): рахунок-фактуру від 18 лютого 2019 pоку №G18/439D (а.с.21), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.49), копію декларації країни відправлення від 18 лютого 2019 року MRN 19DE510200784931E9 (а.с.17), довіреність від 18 лютого 2019 року № ННО 932235 (а.с.52), витяг з сайту mobile.de від 20 лютого 2019 року та інші документи (паспортний документ фізичної особи для перетину державного кордону, паспорт громадянина України, документ про сплату митних платежів тощо).

Із витягу з автоматизованої система митного оформлення «Інспектор» (а.с.65) вбачається, що під час здійснення митного контролю та митного оформлення імпортованого товару із застосуванням системи управління ризиками за МД №UA205010/2019/002969 відбулось спрацювання профілів ризику: 101-1 «Витребування оригіналів документів, визначених у митній декларації або засвідчених у встановленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів»; 103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в Єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів України (ЄАІС)» (вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої, у тому числі, із зовнішніх джерел; обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VІN-кодом за VІN-кодами: WDD2122971В097222, валюта - EUR, вартість товару – 16878); 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»; 111-15 «Перевірка правильності справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повної їх оплати»; 210-1 «Проведення митного огляду транспортного засобу»; 911-1 «Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки».

Як видно зі змісту оскаржуваного рішення та не заперечується сторонами, 20 лютого 2019 року посадовою особою митниці декларанту надіслано електронне повідомлення, у якому зазначалося, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості встановлено, що декларантом заявлено митну вартість за резервним методом на рівні 9300 євро. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів» декларанту запропоновано в десятиденний термін відповідно до частини третьої статті 53 МК України надати додаткові документи: договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначених договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерських документацій; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника, товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/ або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта. Сторонами не заперечується і та обставина, що декларант листом від 20 лютого 2019 року повідомив про відсутність додаткових документів, що підтверджують митну вартість.

20 лютого 2019 року відповідач прийняв рішення №UA205020/2019/000123/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.12). У графі 33 рішення зазначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку із тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом (за резервним методом визначення митної вартості на рівні 9300 євро). Крім того, зазначається, що заявою від 20 лютого 2019 року декларант повідомив про відсутність додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, вимогами частини шостої статті 54 МК України, у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта) митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в електронному довіднику спрацювання системи ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів… вартість - 25650». Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Відповідно до розрахунку на підставі каталогу SCHWACKE NET, інформації з урахуванням технічного стану автомобіля за актом митного огляду товарів та відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092. Рівень митної вартості становить 16878 євро.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205010/2019/02309 (а.с.13). У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після коригування митної вартості.

У той же день позивачем подано МД №UA205010/2019/002994 (а.с.14), за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг у зв`язку із сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною за резервним методом на рівні 16878 євро (основа нарахування митних платежів в графі 47 МД становить 518007,56 грн.).

Позивач, не погоджуючись із рішенням Волинської митниці ДФС від 20 лютого 2019 року №UA205020/2019/000123/2 про коригування митної вартості товарів, оскаржила його до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено частинами першою, другою, пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини п`ятої статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Згідно із частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів в документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наведене також вказує на обов`язок органу доходів і зборів зазначити конкретні обставини, що викликають сумніви у визначенні декларантом митної вартості товару та причини неможливості підтвердження заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити конкретні документи, надання яких може розвіяти вказані сумніви: витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Як вбачається із матеріалів справи, декларант під час митного оформлення легкового автомобіля обрав резервний метод визначення митної вартості на рівні 9300 євро, при цьому за основу ним взято ціну товару, сплачену продавцю, тобто, 9200 євро; пояснення щодо додаткових 100 євро при визначенні митної вартості ні позивач у позовній заяві, ні її представники у судових засіданнях не пояснили; документальне підтвердження цих витрат суду не надали. Суд погоджується із відповідачем, що така обставина обумовлювала необхідність упевнитися в достовірності заявленої митної вартості, визначеної декларантом, правильності оформлення митної декларації у зв`язку із неповнотою поданих документів. Водночас, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування усіх документів, перерахованих у частині третій статті 53 МК України, зокрема, виписки з бухгалтерської документації при тому, що позивач не є суб`єктом підприємницької діяльності та бухгалтерську документацію не веде; безпідставною є вимога надати ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, який реалізує виключно нові автомобілі, а імпортований товар є вживаним та ушкодженим. Щодо можливості витребування таких документів, як договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, то тут варто також зауважити, що у даному випадку зовнішньоекономічний контракт між сторонами (фізичною особою-покупцем та юридичною особою-продавцем) не оформлявся, натомість продавець видав покупцю рахунок-фактуру. Інші умови поставки, ніж ті, що вказані у цьому документі, не визначені, про що митному органу з аналізу такого документа та зі змісту експортної декларації країни відправлення мало бути відомо. З огляду на те, що в графі 8 МД №UA205010/2019/002969 від 20 лютого 2019 року одержувачем товару є ОСОБА_6 , який відповідно до нотаріально посвідченої довіреності ННО 932235 є представником ОСОБА_2 , то це виправдовувало б лише вимогу надати пояснення щодо сплати посередницьких послуг, пов`язаних із придбанням легкового автомобіля. Може мати пояснення і вимога надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, з огляду на застосування декларантом резервного методу визначення митної вартості товару, а також зважаючи на технічний стан автомобіля. Разом з тим, такий документ має довідковий характер, так само як і поданий декларантом витяг із сайту mobile.de від 20 лютого 2019 року, про який зазначено в графі 44 МД №UA205010/2019/002969 від 20 лютого 2019 року. Водночас, вимога надати інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини є необґрунтована, оскільки з жодних документів, доданих до митної декларації, не вбачається, що автомобіль придбаний через біржу (аукціон).

На думку суду, необґрунтована відповідачем та незрозуміла для виконання вимога про надання документів не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару. Відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Разом з тим, ні в повідомленні декларанту про надання додаткових документів від 20 лютого 2019 року, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав, у чому є неправильним розрахунок митної вартості, зазначеної у митній декларації (яка є вищою, ніж фактурна вартість за документами).

З документів, поданих декларантом до МД №UA205010/2019/002969 від 20 лютого 2019 року (рахунку-фактури продавця від 18 лютого 2019 pоку №G18/439D, квитанція від 04 лютого 2019 року) вбачається, що вартість легкового автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Е 250, номер кузова НОМЕР_2 становить 9200 євро; оплата за товар проведена в готівковій формі повністю (а.с.21-24). Митна вартість, визначена декларантом у зазначеній митній декларації, не є меншою за фактурну вартість.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх.

Відповідач, зазначивши у спірному рішенні про проведення письмових консультацій з декларантом, не надав доказів того, що він їх провів у належний спосіб. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2019 року №UA205020/2019/000123/2, у ньому лише зазначено, але не доведено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, вартісної основи для розрахунку в митного органу та декларанта. Водночас, доказів навмисного заниження позивачем вартості товару відповідачем суду не надано, як і доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, оформлених іншими митницями України, як цього вимагають митні процедури. Також відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР: «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів... вартість – 16878 євро». При цьому тут є посилання на використання цінової інформації з каталогу SCHWACKE NET, однак такий на вимогу суду наданий не був, хоч суд, оголошуючи перерву у судовому засіданні, зобов`язував відповідача надати інформацію, що стала основою для розрахунку коригування митної вартості, визначеної у рішенні від 20 лютого 2019 року №UA205020/2019/000123/2.

Щодо можливості визначення відповідачем митної вартості за резервним методом на підставі електронного каталогу SCHWACKE, то суд вважає за доцільне звернути увагу, що додатком 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року№1335/5/1159), визначено перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням, у якому є періодичний довідник «SuperSCHWACKE». - Eurotax, Швейцарія. Разом з тим, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин. Проте у даному випадку автотоварознавча експертиза чи експертне дослідження відповідачем не здійснювалася. Тому навіть якщо такий розрахунок і мав місце, то суду не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою, без врахування технічного стану транспортного засобу. Водночас, актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 20 лютого 2019 року №UA205010/2019/002994 (а.с.45-46) зафіксовано наявність пошкоджень та слідів експлуатації: сколи та подряпини лакофарбового покриття, забрудненість, потертість салону та сидінь, сліди мастила, пошкоджена з деформацією решітка, капот, бампера, радіатори заднє ліве крило тріщини по лобовому склу та ін. Такий технічний стан автомобіля, що був у користуванні, безумовно впливає на митну вартість вказаного товару. Технічний стан пошкодженого автомобіля та калькуляцію відновлювального ремонту визначено висновком №1363 судової автотоварознавчої експертизи від 15 квітня 2019 року (а.с.26-44).

З огляду на викладене відповідач при здійсненні митного контролю мав діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті ним відповідних рішень. Наведене не дає підстав вважати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2019 року №UA205020/2019/000123/2 обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 16878 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару з урахуванням реального його стану відповідно до акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 20 лютого 2019 року №UA205010/2019/002994 та характеристик товару, ціна якого взята за основу для визначення митної вартості за резервним методом, то суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2019 року №UA205020/2019/000123/2 є необґрунтованим, не відповідає нормам митного законодавства. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб`єкта.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що оскільки декларант у новій МД №UA205010/2019/002994 від 20 лютого 2019 року (а.с.14-15) самостійно вказав резервний метод визначення митної вартості та саму митну вартість на рівні 16878 євро (у графах 46, 47 - 518007,56 грн.) і при цьому не забезпечив сплату митних платежів шляхом застосування гарантій відповідно до розділу X МК України, то це є доказом того, що позивач погодилася із рішенням від 20 лютого 2019 року №UA205010/2019/000123/2.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ «Заповнення граф митної декларації» Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651 (далі - Порядок №651), графа 43 «Метод визначення вартості» заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

На думку суду, внесення саме таких відомостей в лівий і правий підрозділи графи 43 нової митної декларації є порушення декларантом правил заповнення митної декларації, оскільки Порядком №651 обумовлено, що у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом. У лівому підрозділі графи 43 нової митної декларації №UA205010/2019/002994 від 20 лютого 2019 року проставлено 6 метод визначення митної вартості, при цьому правий підрозділ графи 43 вказаної декларації залишено незаповненим. Відтак, неналежне заповнення нової митної декларації є свідченням відсутності у ній усіх необхідних відомостей, обов`язковість яких визначена Порядком №631.

Разом з тим, відповідно до вимог частин п`ятої, шостої статті 264 МК України посадова особа відповідача при визначенні правильності заповнення поданої нової митної декларації зобов`язана була вказати на такі недоліки декларанту.

Частиною першою статті 29 МК України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом. Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом «б» пунктом 5 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Отже, подання декларантом нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови невірного заповнення такої декларації, правильність внесення даних до якої перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити позивача права на оскарження в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини другої статті 55 МК України.

Оскільки предметом розгляду справи є рішення про коригування митної вартості товарів від 20 лютого 2019 року № UA205020/2019/000123/2, то суд не надає оцінку визначенню митної вартості у новій МД №UA205010/2019/002994 від 20 лютого 2019 року, що не є предметом доказування в межах даного позову.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на правову позицію, яка висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у справі №816/2396/17, суд вважає безпідставним. Вказана правова позиція не обґрунтовує заперечень відповідача проти позову та не підлягає застосуванню до правовідносин у даній справі, оскільки предметом розгляду цієї справи є визнання протиправними та скасування рішення Волинської митниці ДФС рішення про коригування митної вартості товарів. Предметом розгляду справи у касаційній інстанції було визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та зобов`язання митний орган прийняти висновок про повернення з бюджету суми надмірно сплаченого ввізного мита за ввіз автомобіля і подання його для виконання до органу казначейської служби.

Як уже зазначав суд, у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що рішення у дані справі слід прийняти на користь позивача, а тому позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У письмовому клопотанні (а.с.54) позивач просила відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судові витрати в сумі 10073,60 грн., з них 7073,60 грн. витрати, пов`язані з правничою допомогою, 3000,00 грн. витрати, пов`язані з проведенням експертизи. У позовній заяві позивач також просила відшкодувати 768,40 грн. у зв`язку зі сплатою судового збору за звернення до суду із даним позовом.

У письмовому клопотанні від 30 травня 2019 року (а.с.88-90) представник відповідача не погоджується із клопотанням про відшкодування судових витрат, вважає, що вартість послуг, пов`язаних з правничою допомогою, є завищеною та не відповідає критерію співмірності зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг). У відшкодуванні витрат на проведення експертизи відповідач просив відмовити у зв`язку із необґрунтованістю підстав для її проведення та відсутністю належних доказів оплати цих послуг.

Перевіряючи доводи сторін та докази, якими позивач підтверджує понесені витрати, суд встановив, що сплата судового збору у сумі 768,40 грн. підтверджуються квитанцією від 25 квітня 2019 року №7220837, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.2, 65), тому ці витрати суд присуджує до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання професійної правничої допомоги від 19 квітня 2019 року №19/04/19-01 (надалі – договір), акта приймання-передачі наданих послуг від 25 квітня 2019 року, рахунку-фактури від 25 квітня 2019 року №25/04/19-01, квитанції від 25 квітня 2019 року №7220920 (а.с.55-60)), позивач сплатила на рахунок Адвокатського об`єднання «Преміум Сервіс» 7073,60 грн., при цьому 4000,00 грн. становить розмір винагороди адвокатського об`єднання за представництво інтересів ОСОБА_2 в суді (пункти 1.1, 4.1 договору), 3073,60 грн. – плата за такі послуги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань правомірності винесення Волинською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів (1 год. х 768,40 грн.); складання позовної заяви (3 год. х 768,40 грн., а всього 2305,20 грн.). Можливість надання правничої допомоги, крім допомоги за представництво інтересів ОСОБА_2 . в суді, передбачена пунктами 2,1, 4.2 договору.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, при цьому надання консультацій клієнту (1 год.) охоплюється підготовкою позовної заяви, а з огляду на те, що у позовній заяві описані обставини не повністю відповідають фактичним даним, то суд вважає, що розмір витрат, які належить відшкодувати, необхідно зменшити до 2305,20 грн. Стосовно винагороди за представництво інтересів ОСОБА_2 в суді у сумі 4000,00 грн., то за критеріями обґрунтованості її розміру та пропорційності до предмета спору, зважаючи на безпідставні твердження або заперечення представником позивача певних обставин, які мають значення для справи, затраченим часом у судовому засіданні (відповідно до протоколу судового засідання - сумарно близько 2 год.), з урахуванням частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», частини п`ятої статті 134, частини дев`ятої статті 139 КАС України, відшкодуванню підлягає 1536,80 грн. (2 год. х 768,40 грн., за наданими доказами стільки оцінено годину роботи адвоката).

Витрати на проведення експертизи (а.с.61-63) суд також покладає на позивача, оскільки така проведена з ініціативи адвоката Гарбар Ю.Р. (уповноваженого адвоката Адвокатського об`єднання «Преміум Сервіс») уже при підготовці позову до суду. Водночас, під час процедури митного оформлення на вимогу митниці такий висновок декларантом надано не було, а тому доцільність та необхідність в проведенні автотоварознавчої експертизи з визначення ринкової вартості легкового автомобіля та вартості відновлювального ремонту вже після прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів позивачем необґрунтовано, безумовний вплив цієї експертизи на кінцевий результат розгляду справи не доведено. До того ж з копії квитанції від 04 квітня 2019 року (а.с.63) неможливо встановити суму та призначення платежу ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «АС Експерт».

З наведених вище підстав на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суд присуджує до відшкодування судові витрати у сумі 4610,40 грн. (768,40 грн. зі сплати судового збору та 3842,20 грн. витрат на правничу допомогу); в іншій частині судові витрати повинен понести позивач.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 39472698) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС від 20 лютого 2019 року №UA205020/2019/000123/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС судові витрати у сумі 4610,40 грн. (чотири тисячі шістсот десять грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 14 червня 2019 року