Ухвала суду № 82402092, 14.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

14 червня 2019 р.Справа №160/4854/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Озерянської С.І.

за участі секретаря судового засідання Баришнікової Д.Г.

представника позивача Машошиної А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Павлоградського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування постанов та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

28.05.2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Павлоградського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, у якій позивач просить визнати протиправними дії державного виконавця Гідзули С.О. з приводу накладення штрафних санкцій та притягнення як боржника до кримінальної відповідальності; зобов`язати державного виконавця Гідзулу С.О. скасувати постанову про накладення на позивача штрафних санкцій від 04.03.2019 року у розмірі 1700 грн. та постанову від 15.05.2019 року про накладення на позивача штрафних санкцій у розмірі 3400 грн.; зобов`язати державного виконавця Гідзулу С.О. скасувати повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення від 15.05.2019 року № 34/22546.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправними дій державного виконавця Гідзули С.О. з приводу притягнення боржника до кримінальної відповідальності та зобов`язати державного виконавця Гідзулу С.О. скасувати повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення від 15.05.2019 року № 34/22546.

14.06.2019 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яких дій державної виконавчої служби з приводу виконання виконавчого провадження № 58431923 до розгляду судом справи № 160/4854/19 та набрання рішенням законної сили.

Свої вимоги про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що не зважаючи на те, що державним виконавцем Гідзулою С.О. порушено всі строки надані на добровільне виконання рішення суду від 18.10.2018 року у справі № 904/3185/18, позивачу погрожують відкриттям кримінальної справи за невиконання рішення суду. В свою чергу, позивач не може виконати такі вимоги, оскільки не являється власником тимчасової споруди.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання про забезпечення позову підтримала.

Згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Дослідивши позовну заяву, долучені до неї докази та заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

Предметом розгляду даної адміністративної справи є надання правової оцінки діям державного виконавця Павлоградського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Гідзули С.О. при винесенні постанов про накладення штрафу від 04.03.2019 року та від 15.05.2019 року за невиконання рішення суду.

Тобто, у даному випадку позивач просить вжити заходи забезпечення позову у спосіб, що фактично виходить за межі розглядуваного позову.

У зв`язку із зазначеним, суд не знаходить беззаперечних підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

З огляду на зазначене, суд вважає, що підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відсутні, а заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Анікєєва Володимира Ілліча до Павлоградського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування постанов та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська