Рішення № 82402066, 31.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 року Справа № 160/3423/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача – Баршак Ю.О., представника відповідача – Бохан О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства Царичанської районної ради «Факел»

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства Царичанської районної ради «Факел» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення штрафу №ДН 1155/274/АВ/ТД-ФС/271 від 28.03.2019 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що відповідачем неправомірно застосовано штрафну санкцію, оскільки її винесено на підставі необґрунтованих висновків, які були виявлені у ході перевірки порушення законодавства про працю. Позивач вважає, що постанова про накладення штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийнята на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки.

17.04.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

17.04.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було певернуто позивачу заяву про забезпечення позову.

25.04.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

07.05.2019 року від Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що була проведена перевірка позивача, в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржувану постанову. Відповідач вважає, що оскаржувана постанова є правомірною, та такою, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для її скасування відсутні.

15.05.2019 року у судовому засіданні було оголошено перерву, у зв`язку із витребуванням у позивача додаткових доказів по справі.

31.05.2019 року представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 22.02.2019 року по 25.02.2019 року на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування та службового посвідчення головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпродзержинському регіоні Управління з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Рашевською Наталією Олексіївною було проведено інспекційне відвідування Комунального підприємства Царичанської районної ради «Факел».

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ДН 1155/274/АВ від 22.02.2019 року, відповідно до якого встановлено, що Комунальним підприємством Царичанської районної ради «Факел» як роботодавцем було допущено одного працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

28.03.2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, у відповідності до п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. №509 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1155/274/АВ/ТД-ФС/271.

Вказаною постановою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на Комунальне підприємство Царичанської районної ради «Факел» накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн.

Позивач вважає вказану постанову про накладення штрафу необґрунтованою та такою, що не відповідає чинному законодавству, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до пп.6 п.4 Положення, Управління Держпраці, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пп.5 п.6 Положення Управління Держпраці має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок №295).

Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

З оскаржуваної постанови відповідача вбачається, що за порушення ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, а саме: за допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, на позивача накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн.

Щодо порушень встановлених під час інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення інспекційного відвідування було встановлено, що на Комунальному підприємстві Царичанської районної ради «Факел» існують випадки укладання цивільно-правових угод «Договір підряду». Так в період січня, лютого, березня, листопада, грудня 2018 року з фізичною особою, а саме, ОСОБА_1 були укладені договори підряду на виконання робіт (надання послуг), а саме:

- Договір підряду № 1-2018 від 09.01.2018 року щодо: - заміни електричних лампочок на котельнях; - ремонту електродвигунів із заміною підшипників, ремонт пускачів на котельнях № 4;- монтажу нової проводки зі вставленням світильників на котельні № 4; -ремонту силового електродвигуна на котельні № 8; -ремонту нагнітаючого електродвигуна на котельні №11; -ремонту мережевих електродвигунів на котельні №3; -ремонту електродвигунів на димососі на котельні № 12; -виробленні ТО щитових на котельні №1,№4,№10; -ремонту пускачів на котельні №10,№11;

- Договір підряду № 2-2018 від 09.02.2018 року, щодо: -ремонту електричного дзвінка на котельні № 4; -ремонту електродвигунів підпиточних насосів на котельні №13, № 8; -ремонту електродвигуна на димососі на котельні № 10; -технічного обслуговування електричних двигунів насосів мережі на котельні № 1, № 3, № 11; - ремонту пускачів на котельні №10, №12,№15;

- Договір підряду № 3-2018 від 12.03.2018 року, щодо: -ремонту електродвигуна на димососі на котельні №1; -заміни пускача на котельні № 3; -ремонту електродвигунів на котельні № 3,№ 4,№ 8,№ 11;

- Договір підряду № без номера від 19.11.2018 року, щодо: -заміни електричних лампочок на котельнях; -ремонту електродвигуна на димососі на котельні №1; -ремонту електродвигунів підпиточних насосів на котельні № 8, № 16; -підключення живлення на клапан відсікач газу в адміністративній будівлі;

- Договір підряду № без номера від 03.12.2018 року, щодо: -ремонту шліф машинки углової «Темп»; -ревізії і ремонту основного насоса на котельні № 10; -ревізії і ремонту підпиточного насоса на котельнях № 13,15; -ремонту електродвигуна на димососі на котельні № 4.

Інспектором праці встановлено, що вищезазначені укладені Договори Підряду про виконання роботи (надання послуг), виконані Підрядником роботи мають системний характер їх виконання. Водночас обсяг виконуваних фізичною особою ОСОБА_1 робіт збігається з колом обов`язків за посадами (професіями, визначеними Класифікатором професій ДК 003:2010 код КП 7233, код КП 7241) - слюсар з ремонту устаткування котелень, слюсар з обслуговування теплових мереж, слюсар-електрик з ремонту електроустаткування, що встановлені в штатному розписі Комунального підприємства Царичанської районної ради «Факел» на 2018 рік та діючого в період інспектування. Зазначені положення наданих робіт (послуг), що містяться у Договорах підряду, містяться також у посадових інструкціях: слюсаря з ремонту устаткування котелень, код КП 7233; слюсаря з обслуговування теплових мереж, код 7241 та слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування, код 7241.

Також, аналізом змісту наданих Договорів Підряду інспектором праці встановлено, що зазначені у Договорах виконувані роботи (надані послуги) відносяться за КВЕД 33.19 (ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування) до робіт постійного характеру виконання та їх можуть виконувати лише працівники, до яких законодавством встановлено певні вимоги (проходження спеціального навчання, здача іспитів кваліфікаційній комісії, проходження медогляду, проходження інструктажу з техніки безпеки на виробництві).

Інспекційним відвідуванням встановлено, що предметом укладених Договорів Підряду у Комунальному підприємстві Царичанської районної ради «Факел» з фізичною особою є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізична особа повинна була виконувати систематично певні трудові функції на Комунальному підприємстві Царичанської районної ради «Факел», відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. Інспектором праці встановлено, що умовами Договорів Підряду про виконання робіт (надання послуг) з фізичною особою ОСОБА_1 визначено надання послуг (робіт), що передбачає певну робочу ділянку по ремонту насосів котелень, ремонтів підпиточних насосів котелень, ремонтів електродвигунів на димососах котелень, заміні електричних лампочок на котельнях, ремонту шліф машинки «Темп», ремонту пускачів на котельнях, ремонту електродвигунів на котельнях на території Комунального підприємства Царичанської районної ради «Факел», що є характерною ознакою надання Замовником певної робочої ділянки (робоче місце) для виконання Підрядником послуг (робіт) в основний час роботи за правилами внутрішнього трудового розпорядку Комунального підприємства Царичанської районної ради «Факел» та дотриманням правил охорони праці, пожежної безпеки на Комунальному підприємстві Царичанської районної ради «Факел».

Відповідно до ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачена відповідальність у вигляді штрафу - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судом встановлено, що зі змісту вищевказаних договорів Підряду про виконання робіт (надання послуг) з фізичною особою ОСОБА_1 вбачається, що за дорученням замовника підрядник зобов`язується виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані роботи. Факт виконання відповідних робіт з боку підрядника засвідчується актами приймання-передачі виконаних робіт (копія додається). Факт оплати за виконані роботи підтверджується платіжними дорученнями від 26.01.2018 № 57 на суму 3257,03 грн, від 28.02.2018 № 122 на суму 3216,57 грн, від 30.03.2018 № 196 на суму 3216,57 грн, від 05.12.2019 № 540 на суму 3259,50 грн, від 19.12.2018 № 553 на суму 3259,50 грн. Підрядник здійснював організацію своєї діяльності, в час та спосіб визначений ним самостійно, внутрішній трудовий розпорядок на нього не поширювався.

З наданих до суду документів слідує, що результати виконання зазначених договорів оформлено актами виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Доказів ведення позивачем табелю обліку робочого часу щодо вказаних осіб до суду не надано.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Законодавством України передбачені різні шляхи реалізації цього права. Виходячи з положень КЗпП України та ЦК України реалізувати своє право на працю можна шляхом укладення трудового договору, контракту або цивільно-правового договору, зокрема: договору підряду, договору доручення, авторського договору та інших цивільно-правових угод. Усі ці договори регулюють суспільні відносини у сфері трудової діяльності осіб, хоча їх правове регулювання істотно відрізняється.

Проаналізувавши, приписи спеціального Закону, що регулює державну політику у сфері трудових відносин, суд наголошує, що трудовий договір за своєю правовою природою регулює процес праці, а цивільно-правовий договір, у даному випадку - договір надання послуг, - укладається з метою вчинення певних дій та за згодою певних осіб для досягнення результатів певної діяльності. Правовідносини, що виникають у випадку взяття фізичною особою обов`язку виконати роботу (послугу) і передати замовникові результат роботи, - виникають на підставі цивільно-правового договору. Разом з тим, укладення трудового договору зумовлює дотримання працівником внутрішнього трудового розпорядку роботодавця, про прийняття його на роботу видається наказ, працівник має право на одержання допомоги з соціального страхування та - ним на одержання певних пільг тощо.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено факту прийняття ОСОБА_1 на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; поширення на нього правил внутрішнього трудового розпорядку; постійного характеру трудових відносин між ним та позивачем, тобто що цивільно-правові договори, оформлені з вказаною особою містять ознаки трудових договорів.

Таким чином, вважаючи, що між сторонами наявні трудові відносини, відповідачем залишено поза увагою те, що основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Отже, висновки відповідача в частині порушення позивачем вимог ст.24 КЗпП України, а саме наявність неоформлених трудових відносин з зазначеною особою, є необґрунтованими.

Щодо розміру санкцій застосованих до позивача за наслідком розгляду матеріалів перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 235 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 17 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі (далі Конвенція), ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі» від 08.09.2014 року № 1985-ІV інспектори праці можуть на свій розсуд вирішити питання щодо того, чи слід робити попередження або давати пораду замість того, щоб порушувати або рекомендувати порушити переслідування.

Частина 1 статті 9 Конституції України встановлює, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» у разі розбіжності правил міжнародного договору України з правилами внутрішнього законодавства України слід застосовувати правила міжнародного договору.

Отже, при вирішення питання про застосування штрафу до позивача у розмірі 250 380,00 грн., відповідач мав право та повинен був вирішити питання щодо того, чи слід робити попередження або давати пораду замість того, щоб порушувати або рекомендувати порушити переслідування, як це передбачено Конвенцією Міжнародної організації праці № 81, 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі.

Проте, згідно з оскаржуваною постановою про накладення штрафу, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області безальтернативно було застосовано максимальну суму штрафу, передбачену абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП, без жодного обґрунтування того, чому застосовується саме таке переслідування замість можливого застосування попередження або поради.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з п. 53 Рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 вересня 2014 року, першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

Легітимною метою вважається національна та громадська безпека, запобігання злочинам або заворушенням, забезпечення економічного добробуту, захист здоров`я і моралі, прав і свобод інших осіб, захист репутації, запобігання розголошення конференційної інформації, підтримка авторитету та безсторонності суду, контроль за користуванням майном відповідно до суспільних інтересів, забезпечення сплати податків, чи інших зборів або штрафів.

Згідно з п.47,49 Рішення ЄСПЛ у справі «Україна-Тюмень» проти України (Ukraine-Tyumen v. Ukraine) від 22 листопада 2007 року, заява 22603/02, стаття 1 Першого протоколу (994_535) містить три чітких норми: "перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.... Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі.

Згідно із п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів.

Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)…

Натомість, на думку суду, оскаржуване рішення відповідача зазначеним принципам не відповідає, оскільки недотримання в даному випадку необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілям, на досягнення яких спрямоване прийняте щодо нього відповідачем рішення, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1921,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №760 від 12.04.2019 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 1921,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства Царичанської районної ради «Факел» (51000, Дніпропетровська область, Царичанський район, смт.Царичанка, вул.Центральна, 126а, код ЄДРПОУ - 32547562) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м.Дніпро, вул.Казакова,3, код ЄДРПОУ - 39788766) про скасування постанови про накладення штрафу – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН 1155/274/АВ/ТД-ФС/271 від 28.03.2019 року про накладення на Комунальне підприємство Царичанської районної ради «Факел» штрафу в розмірі 125 190,00 грн.

Стягнути на користь Комунального підприємства Царичанської районної ради «Факел» (код ЄДРПОУ 32547562) судові витрати у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 11.06.2019 року.

Суддя М.В. Дєєв