Ухвала суду № 82402039, 10.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

10 червня 2019 р. Справа № 120/1408/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка Михайла Васильовича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Донецько - Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 02.05.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні).

03.06.2019 року за вх. № 29437 на адресу суду від відповідача супровідним листом надійшла заява за № 4, у якій представник Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України просить суд залучити у якості належного відповідача Донецький прикордонний загін (в/ч 9937) замість Донецько-Луганського регіонального управління (в/ч 1566), або залучити в/ч 9937 у якості співвідповідача, або залучити в/ч 9937 у якості третьої особи на стороні відповідача.

Вказана заява мотивована тим, що позивач з 25.01.2018 року по 21.06.2018 року хоч і являвся військовослужбовцем Донецько-Луганського регіонального управління (в/ч 1566), однак в силу специфіки проходження служби в оперативно-розшуковому підрозділі, перебував на фінансовому забезпеченні в Донецькому прикордонному загоні (в/ч 9937) по місцю дислокації. А оскільки Донецький прикордонний загін є окремою юридичною особою, тобто окремим суб`єктом владних повноважень, тому останнє і має відповідати у питаннях правомірності чи неправомірності дій стосовно невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Представник позивача у своїх письмових поясненнях від 07.06.2019 року, викладених у відповіді на відзив, заперечив щодо задоволення даного клопотання відповідача. Свою позицію аргументує тим, що за змістом ч. 3 ст. 48 КАС України заміна первинного відповідача належним відповідачем можлива лише за згодою та клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі. У даному випадку позивач такого клопотання не заявляє та не погоджується на заміну сторони, оскільки вважає, що саме Донецько-Луганське регіонального управління (в/ч 1566) як роботодавець було наділено обов`язком провести повний розрахунок із працівником (військовослужбовцем) належних останньому грошових сум у визначені трудовим законодавством строки. Більше того позивач наголошує, що як на час свого звільнення так і станом на поточний момент він не перебуває та не перебував у публічно-правових відносинах із Донецьким прикордонним загоном Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби (в/ч 9937), а тому останній не має бути у даній справі ні відповідачем ні третьою особою.

Вирішуючи заявлене клопотання відповідача суд виходить із наступного.

Пунктом 9 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що відповідач це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно положень статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Так, відповідно до частин 3, 4 статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

На переконання суду критерієм для визначення належності відповідача у даній справі є, власне, спрямованість змісту заявлених позовних вимог, а також встановлення факту перебування позивача ОСОБА_1 у списках особового складу відповідної військової частини та проходження ним там військової служби. Зокрема, як свідчать матеріали справи, наказом начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25.01.2018 року № 13-ОС старшого лейтенанта ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу Донецько-Луганського регіонального управління, зараховано на всі види забезпечення у 1 прикордонному загоні, наказано виплачувати з 25.01.2018 року відповідні види надбавок, щомісячну додаткову грошову винагороду, премію.

Наказом начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 19.06.2018 року №155-ОС старшого лейтенанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Донецько-Луганського регіонального управління, в зв`язку зі звільненням з військової служби.

У відповідності до Положення про регіональне управління Державної прикордонної служби України, яке затверджено наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.10.2003р. № 173, регіональне управління є територіальним органом Адміністрації Державної прикордонної служби України. Регіональне управління в межах повноважень, делегованих Адміністрацією Державної прикордонної служби України забезпечує реалізацію державної політики з прикордонних питань, недоторканість державного кордону та охорону суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у межах ділянки відповідальності, здійснює керівництво оперативно-службовою та адміністративно-господарською діяльністю підпорядкованих органів охорони державного кордону, органів забезпечення і переданих у підпорядкування загонів морської охорони. Фінансування видатків та забезпечення діяльності регіонального управління та його підпорядкованих органів здійснює Адміністрація Державної прикордонної служби (пункти 1, 12 Положення).

Дійсно, у відповідності до п. 3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби України, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів ОСОБА_1 перебував на грошовому забезпечення з 25.01.2018 року у Донецькому прикордонному загоні.

При цьому Донецький прикордонний загін (в/ч 9937) входить до складу Донецько-Луганського регіонального управління (в/ч 1566), і, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, саме Донецько-Луганське регіональне управління є розпорядником коштів 3 рівня, який, у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань, був позбавлений можливості здійснювати виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям.

Тобто, позивач проходив військову службу та перебував у розпорядженні саме в Донецько-Луганському регіональному управлінні Державної прикордонної служби (в/ч 1566), останнім був зарахований до списків особового складу та на всі види грошового забезпечення. За наказом Донецько-Луганського регіонального управління позивачу виплачувалися додаткові види грошового забезпечення, встановлювалася премія. Більше того, за рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.10.2018 року у справі №0240/2406/18-а, яке набрало законної сили, саме на Донецько-Луганське регіональне управління Державної прикордонної служби України (в/ч 1566) покладено обов`язок нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого із даної одноразової грошової допомоги. При цьому, як з`ясовано судом, вказане рішення суду відповідачем було виконане.

У свою чергу виходячи із загальних норм трудового законодавства, саме на власника (роботодавця) покладено обов`язок провести повний розрахунок із працівником належних йому до виплати грошових сум у зв`язку з його звільненням.

А відтак, враховуючи усі фактичні обставини справи та беручи до уваги, що позивач на момент свого звільнення перебував у підпорядкуванні Донецько-Луганського регіонального управління та саме там проходив військову службу, його позовні вимоги звернуті виключно до цього суб`єкта владних повноважень, тому суд доходить висновку, що підстав для залучення до участі у справі в якості другого відповідача Донецький прикордонний загін (в/ч 9937) не має.

Разом із тим, у випадку задоволення позовних вимог позивача, прийняте по справі рішення не виключено, що може мати вплив на права та обов`язки Донецького прикордонного загону (в/ч 9937) саме як третьої особи, через яку забезпечується виплата грошового забезпечення військовослужбовцям.

За таких обставин та беручи до уваги положення частини 2 та 5 статті 49 КАС України суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача у цій частині та залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Донецький прикордонний загін Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9937).

Залучення такої особи не має наслідком розгляду адміністративної справи спочатку.

Керуючись ст.ст. 46, 48, 49, 248, 256, 262 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Заяву відповідача - Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України за № 4 від 03.06.2019р. задовольнити частково.

Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Донецький прикордонний загін Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9937) (вул. Гагаріна, 150-а, м. Маріуполь, Донецька обл., 87521).

Встановити третій особі 3 денний строк з дня отримання даної ухвали для подачі письмових пояснень щодо позову. Подання пояснень є правом третьої особи. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами другою-четвертою статті 162 КАС України.

Повідомити третій особі, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні.

У задоволені інших вимог заяви Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України про заміну належного відповідача, залучення співвідповідача – відмовити.

Копію ухвали направити сторонам та третій особі.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович