Рішення № 82402021, 24.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року Справа № 160/2695/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання Конєвої С.О. Зіненко А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Саксаганського районного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2019р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Саксаганського районного військового комісаріату та просить:

- визнати протиправною та незаконною бездіяльність Саксаганського районного військового комісаріату щодо не складання та не подачі до Міністерства оборони України висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з загибеллю (смертю) його сина – солдата запасу Дубини Олександра ОСОБА_2 через захворювання, яке призвело до смерті та пов`язане із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Саксаганський районний військовий комісаріат Міністерства оборони України скласти та подати відповідно до Закону України “Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 до Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з загибеллю (смертю) його сина – солдата запасу Дубини Олександра ОСОБА_2 через захворювання, яке призвело до смерті та пов`язане із захистом Батьківщини.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що його син – ОСОБА_3 , 1985 року народження, проходив військову службу за мобілізацією з 08.07.2015р. по 09.09.2016р. та був звільнений у запас за п.8 пп.3а ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується довідкою воєнкомату від 08.12.2016р., довідкою ВЧ пп В4264 від 17.07.2015р. №8763. Під час проходження військової служби ОСОБА_3 безпосередньо був залучений до участі у антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції про що сином позивача було отримано посвідчення учасника бойових дій серії УДБ №081446 від 12.05.2016р. 19.10.2016р. ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 НОМЕР_2 від 20.10.2016р. Згідно довідки про причину смерті №106/0 №179 від 20.10.2016р. причиною смерті його є цироз печінки та зазначене захворювання, яке призвело до смерті, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується витягом із протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №618 від 24.11.2016р. У подальшому, 28.11.2016р. Управлінням праці та соціального захисту населення ВК Саксаганської районної ради позивачеві, як члену сім`ї загиблого ветерана війни, було видано посвідчення серії НОМЕР_3 , яке дає право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни. У зв`язку з тим, що державою гарантована виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які були призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві згідно до вимог ч.1, ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ (далі – Закон №2011), механізм призначення та виплати такої одноразової грошової допомоги врегульований Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 ( далі – Порядок №975), позивач, як батько померлого, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , отже особа, яка має право на отримання такої одноразової допомоги, звернувся до відповідача з пакетом документів, передбачених п.10 Порядку №975, щодо виплати йому такої грошової допомоги, проте, відповідач листом від 04.09.2017р. №С3/3639 йому було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги за померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина – солдата запасу – ОСОБА_3 з підстав того, що його син на час смерті не був військовослужбовцем, що суперечить вимогам п.17 Порядку №975 за яким визначено, що особам, звільненим з військової служби виплата одноразової допомоги проводиться органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. При цьому, позивач вказує і на те, що відповідачем не висувалось жодних зауважень щодо повноти поданих позивачем документів, що свідчить про відповідність поданого пакету документів п.10 Порядку №975. З огляду на викладене, позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та незаконною, оскільки він має законні підстави для отримання одноразової грошової допомоги через загибель свого сина, смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням ним обов`язків військової служби, які прямо гарантовані ст.16 Закону №2011, ст.3, ст.17 Конституції України.

У позовній заяві позивач також просив розгляд справи проводити без участі позивача та його представника (а.с.6).

Відповідач свого представника для участі у судовому розгляді справи не направив, причини неявки представника не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся судом належним чином, зокрема, у судове засідання на 26.04.2019р. – відповідачем отримано повістку згідно поштового повідомлення 09.04.2019р. (а.с.36), у судове засідання на 24.05.2019р. відповідачем отримано повістку згідно поштового повідомлення 10.05.2019р. (а.с.56).

Також, відповідачем у строк, встановлений ухвалою суду від 01.04.2019р. відзиву на позов надано не було без поважної причини, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, аналіз наведених обставин свідчить про те, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, двічі (26.04.2019р. та 24.05.2019р.) не з`явився в судове засідання без поважної причини.

При цьому, двічі не направивши в судове засідання свого представника, не повідомивши суд про причини такої неявки, не надавши на вимогу суду відзиву на позов, а лише подання клопотань про проведення судових засідань у режимі відео конференції (яка не могла бути проведена судом із технічних причин про що було повідомлено відповідача ухвалами суду від 13.05.2019р. та від 22.05.2019р.), суд приходить до висновку про визнання зловживанням відповідачем процесуальними правами, встановленими ст.44-47 Кодексу адміністративного судочинства України, направленими на затягування розгляду даної справи у строки встановлені процесуальним законом при розгляді даної справи, виходячи з вимог п.1 ч.2 ст.45 Кодексу адміністративного судочинства України (подання вдруге клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом).

Так, у відповідності до вимог п.2 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Також, і відповідно до ч.6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 3 ст. 194 наведеного Кодексу, встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Окрім того, у відповідності до вимог ч.9 ст.205 наведеного Кодексу, встановлено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

За викладених обставин, враховуючи висловлене позивачем клопотання у позові про розгляд справи за його відсутності та без участі його представника, повторність неявки в судове засідання представника відповідача (перша неявка – 26.04.2019р., друга неявка – 24.05.2019р.), належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, строки розгляду справи, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе, при даних обставинах, розглянути справу за відсутності учасників справи, у письмовому провадженні за наявними у справі доказами згідно до вимог ч.6 ст.162, ч.3 ст.194 та ч.3, ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 01.04.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судовий розгляд було призначено на 26.04.2019р., що підтверджується змістом наведеної ухвали (а.с.2).

У зв`язку з неявкою представника відповідача у судове засідання 26.04.2019р., розгляд справи було відкладено на 24.05.2019р., що підтверджується змістом протоколу судового засідання (а.с.41).

У відповідності до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження).

Із наданих учасниками справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у званні солдата, проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині пп В4264 з 08.07.2015р. по 09.09.2016р. та був звільнений за п.8 п.п.3(а) ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується копією довідки Саксаганського районного військового комісаріату від 08.12.2016р. №1/1603 та копією довідки ВЧ пп В4264 від 17.07.2015р. №8763 (а.с.14-16).

Через те, що під час проходження військової служби у наведений період ОСОБА_3 брав участь у антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції, йому 12.05.2016р. було видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 , що підтверджується його копією наявною у справі (а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_3 2016 ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 помер у віці 30 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 20.10.2016р. (а.с.18).

Згідно довідки про причини смерті форми №106/0 до лікарського свідоцтва про смерть №179 від 20.10.2016р. видно, що причиною смерті вказаної особи є «цироз печінки» (а.с.19).

Також, згідно копії витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №618 від 24.11.2016р. вбачається, що захворювання солдата запасу Дубини Олександра ОСОБА_2 , 1985 р.н., Цироз печінки, яке стало причиною його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 від 20.10.2016р., довідкою про причини смерті за №179 від 20.10.2016р., посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_5 від 12.05.2016р. виданого Управлінням персоналу штабу військової частини А0796, медичними, військово-обліковими документами – захворювання, яке призвело до смерті, Так, пов`язане із захистом Батьківщини (а.с.20).

Факт того, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 27.05.2002р. (а.с.27).

28.11.2016р. Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, ОСОБА_1 , як члену сім`ї загиблого ветерана війни, видано посвідчення серії НОМЕР_3 , яке дає право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (а.с.26).

У подальшому, позивач – ОСОБА_1 звернувся до Саксаганського районного військового комісаріату з заявою та доданим до неї пакетом документів, передбачених п.10 Порядку №975, для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) його сина – ОСОБА_3 згідно до вимог ст.16 Закону №2011, що підтверджується змістом наданої йому відповіді від 04.09.2017р. (а.с.28).

Так, відповідачем, 04.09.2017р. на вищенаведене звернення позивача було надано відповідь листом за №С3/3639 зі змісту якого видно, що після опрацювання поданих документів було встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно наказу командира ВЧ пп В4673 від 09.09.2016р. №199 солдата ОСОБА_3 було виключено із списків ВЧ пп В4673, тобто до дня смерті, а отже, на час смерті він не був військовослужбовцем та за приписами ст. 16 Закону №2011 виплата одноразової грошової допомоги проводиться у разі смерті військовослужбовців, а не осіб, звільнених з військової служби (а.с.28).

Позивач звернувся з даним позовом до відповідача, просить визнати протиправною та незаконною бездіяльність відповідача щодо не складання та не подачі до Міністерства оборони України висновку щодо виплати йому одноразової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) сина – ОСОБА_3 захворювання якого призвело до його смерті та було пов`язане із захистом Батьківщини, зобов`язати відповідача вчинити відповідні дії щодо складання та подачі такого висновку до Міністерства оборони України з підстав того, що він має гарантоване державою право на отримання такої одноразової грошової допомоги згідно до вимог ст.16 Закону №2011 та Порядку №975, а вищенаведена бездіяльність відповідача суперечить вимогам п.10, п.17 Порядку №975 та ст.3, ч.5 ст.17 Конституції України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

За приписами ч.1 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-ХІІ (далі – Закон №2011) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 Закону №2011 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до ч.3 зазначеної статті, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військовозобов`язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», указами Президента України.

За приписами ч.1 ст.16-1 Закону №2011 встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Частиною 6 ст.16-3 Закону №2011 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права – ч.8 ст.16-3 Закону №2011.

Згідно ч.9 ст.16-3 Закону №2011 порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідний Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 (далі – Порядок №975).

Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно до вимог п.10 Порядку №975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладається функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів, такі документи, а саме:

- заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;

- витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);

- витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії:

- документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

- свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

- свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);

- свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);

- довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста;

- сторінок паспортів повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

- свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);

- рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста);

- рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні)

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів) (п.12 Порядку №975).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (п.13 Порядку №975).

Аналізуючи вказані норми чинного законодавства, можна дійти висновку, що саме на відповідача покладено повноваження по прийняттю від осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, документів для виплати та призначення одноразової грошової допомоги, формування (складання) відповідного висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги і направлення такого висновку, у п`ятнадцятиденний строк з дня реєстрації документів, Міністерству оборони України як розпоряднику бюджетних коштів для прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, як встановлено судом із наданих документів, позивачем була подана до Саксаганського районного військового комісаріату заява щодо виплати та призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) його сина – солдата запасу Дубини О.С. внаслідок захворювання, яке призвело до його загибелі (смерті), яке пов`язане із захистом Батьківщини разом із пакетом документів, передбачених п.10 Порядку №975, за результатами розгляду яких відповідачем на адресу позивача був направлений лист від 04.09.2017р. за №С3/3639 зі змісту якого видно, що замість складання (формування) відповідачем відповідного висновку щодо отримання одноразової грошової допомоги та направлення його до Міністерства оборони України, відповідач склав наведений лист, у якому повідомив позивача про те, що оскільки його син – ОСОБА_3 був виключений із списків ВЧ пп В4673 до його смерті, а тому він на час смерті не був військовослужбовцем, тоді як виплата одноразової грошової допомоги проводиться у разі смерті військовослужбовців, а не осіб, звільнених з військової служби (а.с.28).

З аналізу наведених обставин та норм чинного вищенаведеного законодавства, можна дійти висновку, що відповідач, надіславши вказаний лист на адресу позивача, фактично вийшов за межі своїх повноважень та відмовив позивачеві у призначенні одноразової грошової допомоги, в той час, коли такі повноваження покладені лише на Міністерство оборони України, внаслідок чого відповідач як суб`єкт владних повноважень вчинив протиправну бездіяльність, яка полягає у не складанні та не поданні (не направленні) на адресу Міністерства оборони України відповідного висновку щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги, складання якого саме віднесено до повноважень відповідача виходячи з вимог п.13 Порядку №975.

При цьому, визнаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не складанні висновку щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги та не подані (не направленні) такого висновку на розгляд до Міністерства оборони України, суд також виходить із того, що відповідачеві не надано повноважень щодо повернення таких документів позивачеві з будь-яких підстав, надання будь-яких відповідей на такі заяви, оскільки такий порядок і механізм дій відповідача не передбачений ні нормами Закону №2011, ні п.13 Порядку №975.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у не складанні висновку щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги за поданою позивачем заявою та доданими до неї документами, є протиправною та такою, що не відповідає наданим відповідачеві повноваженнями за приписами Закону №2011 та Порядку №975, а, відповідно, і суперечить вимогам ст.3, ч.5 ст.17 Конституції України за якими держава взяла на себе зобов`язання забезпечувати соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Порядок та умови механізму реалізації вищенаведених зобов`язань держави, визначений Законом №2011 та п.13 Порядку №975, обов`язок дотримання якого покладений, у тому числі і на відповідача, а, відтак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не має жодних обґрунтованих правових підстав відступали від покладеного на нього обов`язку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач без поважних причин своїх представників для участі у судовому засіданні не направив жодних доказів, які б свідчили про правомірність бездіяльності відповідача щодо не складання та не подання (не направлення) висновку щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України для прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, з урахуванням досліджених судом доказів та аналізу наведених нормативно-правових актів, суду не надав.

При цьому, слід зазначити, що є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача у листі від 04.09.2017р., адресованому позивачеві, лише на роз`яснення, який не містить відмови у наданні висновку, оскільки при розгляді заяви позивача надання роз`яснення без направлення відповідного висновку щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України не передбачені ні Законом №2011, ні Порядком №975, якими встановлений чіткий механізм порядку дій відповідача як суб`єкта владних повноважень від яких останній не може відступати.

Отже, судом у даних правовідносинах застосовується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена у його рішенні від 20.10.2011р. у справі «Рисовський проти України» у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, правомірність бездіяльності відповідача, яка полягає у не складанні та не поданні (не направленні) відповідачем висновку до Міністерства оборони України щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги, суд приходить до висновку, що відповідачем наведена вище бездіяльність суперечить нормам Конституції та наведеним вище законам України, є необґрунтованою та такою, що вчинена без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, із наведених судом обставин та аналізу норм чинного законодавства, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено, що вищенаведеною бездіяльністю відповідача були порушені права та інтереси позивача на складання відповідачем та направлення до Міністерства оборони України висновку щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) його сина, внаслідок захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини, яка гарантована державою згідно до вимог ст.16 Закону №2011, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.

Також підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача скласти висновок щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги та подати (направити) такий висновок до Міністерства оборони України згідно до вимог Закону №2011 та Порядку №975, виходячи із того, що судом визнана протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не складанні такого висновку та не направленні його для розгляду до Міністерства оборони України та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача буде саме зобов`язання відповідача вчинити такі дії, виходячи із повноважень, якими наділений адміністративний суд згідно до вимог ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням вимог ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом враховується те, що позивач є звільненим від сплати судового збору згідно до вимог Закону України «Про судовий збір», доказів понесення будь-яких інших судових витрат суду не надано у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для розподілу судових витрат згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Саксаганського районного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність Саксаганського районного військового комісаріату, яка полягає у не складанні та не поданні до Міністерства оборони України висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю (смертю) його сина - солдата запасу Дубини Олександра ОСОБА_2 через захворювання, яке призвело до його смерті та пов`язане із захистом Батьківщини - протиправною.

Зобов`язати Саксаганський районний військовий комісаріат (50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Технічна, 36, код ЄДРПОУ 09788716) скласти та подати (направити) до розпорядника бюджетних коштів – Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_7 ) у зв`язку із загибеллю (смертю) сина - солдата запасу Дубини Олександра Сергійовича через захворювання, яке призвело до його смерті та пов`язане із захистом Батьківщини, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва