Рішення № 82401958, 14.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 червня 2019 р. Справа № 120/1523/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

10.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 39 рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку із встановленням йому 28.02.2019 первинно інвалідності III групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, за № 51 від 19.04.2019;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу, як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому 28.02.2019 первинно інвалідності III групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, з урахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач проходить військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу у військовій частині А1231 Збройних Сих України. В січні 2015 року під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, при участі в антитерористичній операції на сході України позивач отримав травми. 21.05.2015 Вінницькою обласною МСЕК № 1 позивачу встановлено 25% втрати працездатності без встановлення групи інвалідності внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби. У зв`язку з цим позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 21315 грн. 28.02.2019 Вінницькою обласною МСЕК за результатами первинного огляду позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. Позивач зазначає, що згідно з Законом України № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, він має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням первинно III групи інвалідності. Відтак у визначеному законом порядку позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату такої допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в сумі 463250 грн. Однак згідно з пунктом 39 рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії № 51 від 19.04.2019, у призначенні та виплати допомоги позивачу відмовлено з посиланням на те, що група інвалідності встановлена йому понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Позивач вважає це рішення протиправним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Ухвалою суду від 15.05.2019 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Також відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

06.06.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що 21.05.2015 позивачу встановлено ступінь втрати працездатності (25%) без встановлення групи інвалідності, у зв`язку з чим здійснено виплату одноразової грошової допомоги в сумі 21315 грн. Водночас в силу вимог п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ та п. 8 Порядку № 975 право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у випадку, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності. Отже, законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, але право на отримання такої допомоги обмежується дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Водночас позивачу інвалідність третьої групи встановлена 28.02.2019, тобто більше ніж через два роки з часу встановлення йому ступеня втрати працездатності. Відтак рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплати позивачу одноразової грошової допомоги є правомірним та відповідає положенням чинного законодавства. До того ж, вказана позиція підтверджується судовою практикою.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 263 КАС України розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи здійснюється судом у письмовому провадженні в строк не більше 30 днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до переконання, що позов належить задовольнити повністю з огляду на таке.

Встановлено, що в період з 17.12.2014 по 28.01.2015 позивач ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей.

Під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини позивач отримав мінно-вибухову травму, ЗЧМТ, забій головного мозку та інші травми, що підтверджується довідкою військової частини А1231 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 19.02.2015 за № 350/119/1/166/ПС.

У зв`язку з отриманням травм, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, 21.05.2015 Вінницькою обласною МСЕК № 1 позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності 25% без встановлення інвалідності (довідка МСЕК серія 10ААА № 122165 від 21.05.2015). Це стало підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 21315 грн.

28.02.2019 за результатами первинного огляду на інвалідність позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини (довідка до акта огляду МСЕК серія 12 ААБ № 096566 від 13.03.2019).

Відтак через військову частину А1231 за місцем проходження військової служби позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в сумі 463250 грн. При цьому до заяви було додано повний пакет необхідних документів, що підтверджується листом військової частини А1231 за № 350/119/1/348/ПС від 19.03.2019.

Згідно з пунктом 39 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом засідання вказаної комісії за № 51 від 19.04.2019, за результатами розгляду поданих документів позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Своє рішення комісія аргументувала тим, що 21.05.2015 під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, а 28.02.2019 під час огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю третьої групи. Посилаючись на абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІІ та пункт 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, комісія дійшла висновку, що позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, а тому в призначенні йому одноразової грошової допомоги слід відмовити.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною п`єятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ.

Згідно із ст. 41 цього Закону України виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час виконання ними обов`язків служби здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі – Закон № 2011-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців, зокрема права військовослужбовців, визначені розділом II вказаного Законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – одноразова грошова допомога), – це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Водночас пунктом чотири статті 16-3 Закону України № 2011-ХІІ визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для таких висновків.

По-перше, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у разі встановлення інвалідності третьої групи, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов`язків військової служби.

По-друге, встановлене абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ та п. 8 Порядку № 975 обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги поширюється винятково на випадки, коли під час повторного огляду у понад дворічний строк: 1) змінилася група інвалідності після первинного встановлення інвалідності, або 2) змінився відсоток ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності.

По-третє, вказані випадки є самостійними та не можуть поєднуватися (інакше кажучи, вони поширюються лише на випадки або зміни групи інвалідності, або зміни відсотка ступеня втрати працездатності).

Натомість судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 28.02.2019 третю групу інвалідності внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, встановлено первинно, тобто вперше. Водночас до цього, а саме 21.05.2015 позивачу було визначено ступінь втрати професійної працездатності 25% без встановлення інвалідності.

Отже, посилання відповідача на те, що позивач немає права на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених у абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ та п. 8 Порядку № 975, є помилковими. Насправді, у даному випадку йдеться не про виплату такої допомоги у зв`язку із зміною групи інвалідності, а про її призначення і виплату саме у зв`язку із встановленням позивачу третьої групи інвалідності внаслідок травм, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, що є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги без обмеження будь-якими строками.

Відтак рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, не відповідає вимогам чинного законодавства, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Посилання відповідача на судову практику суду апеляційної інстанції (справи № 806/1743/18, № 806/2653/18, № 0640/3725/18 тощо) суд до уваги не бере, оскільки ці справи стосуються права на отримання колишніми військовослужбовцями одноразової грошової допомоги у зв`язку із зміною групи інвалідності (з третьої на другу) після спливу дворічного строку. Отже, предмет спору та обставини цієї справи не є тотожними.

Пунктом шість статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів – військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві –резервістами.

Відповідно до п. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Водночас положеннями пункту дев`ять статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, (далі-військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст), регулюється Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Згідно з абз. 3 п. 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії № НОМЕР_1 ААБ № 096566 третя група інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, позивачу встановлена 28.02.2019. Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло саме 28.02.2018, із первинним встановленням інвалідності.

Відповідно до п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, – копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно з п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів – військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві – резервістами (далі – розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (пункт 13 Порядку № 975).

В силу положень пункту 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Як встановлено судом і не заперечується відповідачем, для призначення і виплати спірної одноразової грошової допомоги позивач подав до Міністерства оборони України усі необхідні документи, передбачені у п. 11 Порядку.

Водночас в призначенні такої допомоги позивачу відмовлено протиправно та за відсутності законних підстав для прийняття відповідного рішення.

Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У багатьох рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі «Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини»).

В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України», п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Кудла проти Польщі», п. 158; рішення від 16 серпня 2013 року у справі «Гарнага проти України», п. 29).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

З огляду на викладене, враховуючи те, що оскаржуване рішення порушує право позивача, гарантоване статтею 1 Протоколу Першого до Конвенції, і при цьому позивач виконав усі передбачені законодавством умови для отримання спірної одноразової грошової допомоги, тоді як у зв`язку із скасуванням судом оскаржуваного рішення відповідач втратив можливість реалізації своїх дискреційних повноважень з цього питання, з метою забезпечення ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу також підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 39 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням йому 28.02.2019 інвалідності ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, № 51 від 19.04.2019.

Зобов`язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому 28.02.2019 інвалідності III групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, з урахуванням проведених виплат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 14.06.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович