Рішення № 8240117, 17.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.10 Справа № 18/42/10

Суддя

за позовом: відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20)

до відповідача: відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МПС-982)

про стягнення 4722,74 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Хайдуков Д.О., довіреність № 024/35 від 01.01.2010 р., паспорт серія СВ 108178 від 05.11.1999 р.;

від відповідача: Нікітенко Р.В., довіреність № 1 від 11.01.2010 р., паспорт серія СА 975583 від 01.04.1999 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 21.01.2010 року звернувся позивач –відкрите акціонерне товариство “Український графіт” з позовною заявою до відповідача –відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” про стягнення 4722,74 грн., а саме: 4156,37 грн. втрат від інфляції та 566,37 грн. 3 % річних, на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 29.10.2007 р. у справі № 20/347/07, договору № 804/41122/15 від 28.07.2004 р. та ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 25.01.2010 року порушено провадження у справі № 18/42/10, судове засідання призначено на 17.02.2010 р. У судовому засіданні 17.02.2010 р., представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, надав витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи. Крім того, представник позивача письмово уточнив період стягнення інфляційних втрат, а саме: нарахування інфляційних втрат не з квітня 2007 р., а з липня 2007 р. Надане уточнення прийнято судом до уваги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, надав суду відзив, в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це наступним: відповідач вважає, що грошові зобов’язання перед позивачем припинилися у зв’язку із відкриттям виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду у справі № 20/347/07, отже на даний час проводиться примусове стягнення боргу відповідача перед позивачем. Також відповідачем зазначено, що фінансування із державного бюджету не здійснюється і відповідач знаходиться у важкому фінансовому стані. Господарська діяльність не ведеться. Судом, наданий відзив, залучений до матеріалів справи та прийнятий до уваги.

Розгляд справи був закінчений 17.02.2010 р., в судовому засіданні, за згодою представників сторін, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.07.2004 р. ВАТ “Український графіт” та ВАТ “Вуглецевий композит” уклали договір № 804/41122/15, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов’язується виготовити та поставити продукцію, а покупець на цих же умовах отримати та оплатити продукцію. Умови виконання договору були порушені відповідачем, в зв’язку із чим позивач у 2007 році звернувся до господарського суду із вимогами про стягнення боргу та штрафних санкцій з відповідача. Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.10.2007 р. у справі № 20/347/07, були задоволені позовні вимоги ВАТ “Український графіт” до ВАТ “Вуглецевий композит”, стягнуто із ВАТ “Вуглецевий композит” на користь ВАТ “Український графіт” 7932 грн. основного боргу, 1047,02 грн. втрат від інфляції, 326,79 грн. 3 % річних та судові витрати. Рішення у справі № 20/347/07 від 29.10.2007 р. набрало законної сили з 03.02.2008 р. і 04.02.2008 р. на виконання нього, судом був виданий відповідний наказ.

Пунктом 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

ВАТ “Вуглецевий композит” не виконує рішення суду, ні добровільно, ні примусово, про що свідчать копії матеріалів виконавчого провадження. Заборгованість за договором № 804/41122/15 від 28.07.2004 р. так і не сплачена позивачу, що і стало приводом для звернення позивача із позовом про стягнення із ВАТ “Вуглецевий композит” втрат від інфляції у сумі 4156,37 грн. та 566,37 грн. 3 % річних за весь час прострочення сплати боргу по вказаному договору.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4155,94 грн. –втрат від інфляції, за період часу з липня 2007 р. по листопад 2009 р., підлягає частковому задоволенню, а 566,37 грн. –3 % річних, за період часу з 17.07.2007 р. по 30.12.2009 р., обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена також в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Щодо стягнення із відповідача 4156,37 грн. втрат від інфляції, суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме, в частині стягненні з відповідача 4155,94 грн., в іншій частині даної вимоги, саме у сумі 0,43 грн., суд відмовляє позивачу у задоволенні позову, у зв’язку із невірним розрахунком.

Вимогу про стягнення 3 % річних із відповідача суд вважає такою, що підлягає задоволенню, так як, перевіривши розрахунок суми 3 % річних за вказаний позивачем період, суд встановив, що сума належна до стягнення є навіть більшою ніж заявлено до стягнення, отже задовольняється вимога в сумі, зазначеній позивачем: 566,37 грн.

Заяв сторін спору про застосування позовної давності до винесення рішення судом –не надходило. Про застосування наслідків спливу позовної давності сторонами не заявлялося.

В цілому, позов задовольняється частково.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували позицію позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МСП-982; код ЄДРПОУ 24516317, р/р 226002976713329 в ЗФ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623) на користь відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20; код ЄДРПОУ 00196204, р/р 26008900301 в ПАБ “МетаБанк”, МФО 313582) 566 (п’ятсот шістдесят шість) грн. 37 коп. –3 % річних за період з 17.07.2007 р.(включно) по 30.12.2009 р. (включно), 4155 (чотири тисячі сто п’ятдесят п’ять) грн. 94 коп. втрат від інфляції за період з липня 2007 р. по листопад 2009 р., 101 (сто одну) грн. 99 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 26.02.2010 р.