Рішення № 8240082, 25.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.10 Справа № 27/415/09

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ІЗТ-АВТО”, м. Іллічівськ Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАК-СЕРВІС”, м. Запоріжжя

про стягнення 18878 грн. 93 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Грона Д.С., дов. № 01 від 03.01.09 р.

Від відповідача: не з’явився

На підставі статті 85 ГПК України –25 лютого 2010 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Відкрите акціонерного товариства “ІЗТ-АВТО”, м. Іллічівськ Одеської області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАК-СЕРВІС”, м. Запоріжжя 18 878 грн. 93 коп. заборгованості за договором № 23/09 від 28.07.2009 р.

Ухвалою господарського суду від 09.12.2009 р. порушено провадження у справі № 27/415/09 та призначено судове засідання на 24.12.2009 р.

Ухвалою суду від 24.12.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 01.02.2010 р., у зв’язку з неявкою в засідання суду представників сторін та для надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

Ухвалою виконуючого обов’язки голови господарського суду від 01.02.2010 р. строк вирішення спору продовжено на 1 місяць, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України. Ухвалою суду від 01.02.2010 р. розгляд справи відкладено на 25.02.2010 р.

25.02.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/415/09.

Позивач у судовому засіданні, відкритому 25.02.2010 р. підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, надісланих на адресу суду 22.02.2010 р. (містяться в матеріалах справи).

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 24.12.09 р., 01.02.2010 р. та 25.02.2010 р. не з’явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов’язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 28.07.2009 року між ВАТ “ІЗТ-АВТО” (перевізник) та ТОВ “ТРАК-СЕРВІС” (замовник) укладено договір № 23/09 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно п. 1.2 договору, замовник доручає, а перевізник зобов’язується виконати за плату перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування вантажів на території України та інших держав.

На підставі договору № 23/09 від 28.07.2009р. на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, ВАТ «ІЗТ-АВТО»по заявках ТОВ «ТРАК-СЕРВІС»№№ 425, 446, 451, 453 організувало виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні в напрямку з Російської Федерації до України в період з 04.08.09 р. по 12.08.09 р., за допомогою замовлення вищезгаданої послуги з договору субперевезення № 24/09 від 28.07.2009 р. автомобільному перевізнику ЗАТ «Іллічівськзовніштранс».

Згідно міжнародних товарно-транспортним накладних CMR №№ 0065401, 0065450, 0065424, 0068515 вантаж доставлено вантажоодержувачу ДП «БС ТОРГ СЕРВІС»(Україна) у встановлений термін і в повному обсязі.

За виконані за замовленням ТОВ «ТРАК-СЕРВІС»перевезення вантажу ВАТ «ІЗТ-АВТО»сплатило перевізнику ЗАТ «Іллічівськзовніштранс»загальну суму вартості наданих послуг 23 750 грн. 96 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 206 від 28.08.2009 р.

За надані транспортні послуги замовнику ТОВ «ТРАК-СЕРВІС»з додатком всіх перевізних документів були надані рахунки на оплату послуг № 65450 від 26.08.09 р. на суму 5 950,87 грн.; № 65424 від 26.08.09 р. на суму 5 918.61 грн.; № 68515 від 14.08.09 р. на суму 5 914,76 грн.; № 65401 від 26.08.09 р. на суму 5 966.73 грн.

ТОВ “ТРАК-СЕРВІС” був сплачений лише рахунок № 65401 на суму 5 966 грн. 73 коп. Решта суми 17 784.23 грн. відповідачем не сплачена.

Відповідно до п. 4.2 договору № 23/09 замовник зобов'язаний оплатити надані йому послугу протягом 7 банківських днів з дня отримання рахунків.

Рахунки замовнику були відправлені кур'єрською поштою 26.08.2009 р., про що свідчить квитанція № 674383.

Всупереч умовам договору у встановлений договором термін, виставлені на оплату рахунку, замовником сплачені не були.

Відповідно до ст. 315 ГК України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.

16.09.2009 р. ВАТ “ІЗТ-АВТО” надіслало на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості.

Претензія № 201 залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

           Відповідно до статі 51 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401, прийняття вантажу до перевезення від вантажовідправника посвідчується підписами водія - експедитора в усіх екземплярах товарно-транспортної накладної.

Підтвердженням факту надання транспортно-експедиторських послуг є надання замовнику товарно-транспортної накладної з відміткою вантажовідправника, перевізника, отримувача вантажу, митних органів та інші підтверджуючі документи (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно –транспортна накладна –єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, що призначений для списання товарно –матеріальних цінностей … а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із заявками №№ 425, 446, 451, 453 ВАТ “ІЗТ-АВТО” прийняв від відповідача до перевезення технічний вуглець в біг-бегах.

Перевезення вантажу було здійснено за маршрутом м. Волгоград (Росія) –м. Луцьк (Україна).

Відповідно до п. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Законом України “Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” N 57-V від 1 серпня 2006 року постановлено приєднатися до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві), договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, належних до сплати сум коштів, що складає 17 784 грн. 23 коп., позивачу не перерахував.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не сплатив вартість даних послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 17 784 грн. 23 коп.

Таким чином, вимога позивача про стягнення суми 17 784 грн. 23 коп. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

          Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 694 грн. 67 коп. суми пені за порушення строків оплати.

Відповідно до п. 4.3 договору, сторонами встановлено, що за прострочення платежів нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст.610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Отже, вимоги позивача про стягнення 694 грн. 67 коп. суми пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 302 грн. 33 коп. інфляційних втрат та 97 грн. 70 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про стягнення з відповідача 302 грн. 33 коп. інфляційних втрат та 97 грн. 70 коп. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.

Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

ВАТ “ІЗТ-АВТО” правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАК-СЕРВІС” (69083 м. Запоріжжя вул. Жасминова, 5, ЄДРПОУ 31823546 р/р 26009038829800 АКІБ «Укрсіббанк» м. Харків МФО 351005) на користь Відкритого акціонерного товариства “ІЗТ-АВТО” (68001 Одеська область м. Іллічівськ вул. Промислова, 2, ЄДРПОУ 30258639 р/р 26009054403685 в південному ГРУ «ПриватБанк»МФО 328704) 17784 (сімнадцять тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 23 коп. основного боргу, 694 (шістсот дев’яносто чотири) грн. 67 коп. пені, 302 (триста дві) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 97 (дев’яносто сім) грн. 70 коп. 3 % річних,188 (сто вісімдесят вісім) грн. 78 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Видати Відкритому акціонерному товариству “ІЗТ-АВТО” (68001 Одеська область м. Іллічівськ вул. Промислова, 2, ЄДРПОУ 30258639 р/р 26009054403685 в південному ГРУ «ПриватБанк» МФО 328704), відповідно до п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” № 1258 від 21.12.2005 року довідку на повернення з Державного бюджету України зайво сплаченої суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 89 (вісімдесят дев’ять) грн. 00 коп., сплачених платіжним дорученням № 4390 від 18.11.2009 року.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 25.02.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.