Рішення № 8239975, 11.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.10 Справа № 18/40/10

Суддя

за позовом прокурора Орджонікідзевького району м. Запоріжжя (69002, м. Запоріжжя, вул. Маяковського, 1) в інтересах держави в особі органа уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах в особі:

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області (69002, м.Запоріжжя, вул. Запорізька, 15)

до відповідача: Національного заповідника “Хортиця” (69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця)

про стягнення 102 697,21 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Гостіщева І.В. довіреність № 19/1-1-2554/мх від 14.12.2009 р.;

від відповідача: Сивков К.Ю. довіреність № 690 від 20.08.2009 р. посвідчення № 140 від 24.03.2008 р.;

від прокуратури: Кравець І.А. посвідчення № 220 від 15.06.2009 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 19.01.2010 року звернувся прокурор Орджонікідзевського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах: Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області з позовом до Національного заповідника «Хортиця»про стягнення 102697,21 грн. за послуги охорони, надані у грудні 2009 року на підставі договору № 02-1057 про охорону Національного заповідника «Хортиця», розташованого за адресою: місто Запоріжжя, острів Хортиця, управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області від 23.08.2009 р., Конституції України, Закону України “Про прокуратуру”, ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 22.01.2010 року порушено провадження у справі № 18/40/10, судове засідання призначено на 11.02.2010 року.

У судовому засіданні 11.02.2010 р. представник позивача і прокуратури підтримали позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, просили суд позов задовольнити, також надали витребувані документи, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача із позовом не погодився, надав письмові заперечення на позов. Клопотав перед судом про залучення до справи належного відповідача та заміну первісного відповідача належним, а саме, замінити первісного відповідача –Національний заповідник «Хортиця»належним відповідачем –Міністерством культури і туризму, з огляду на те що, саме Міністерство культури і туризму, як головний розпорядник коштів, несе відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями, і воно не здійснило, у межах затвердженого кошторису, фінансування заповіднику, у зв’язку із чим, у останнього перед позивачем виникла заборгованість за послуги охорони у розмірі 102697,21 грн. Представники прокуратури та позивача заперечили проти залучення до справи належного відповідача та заміну первісного відповідача належним.

Судом клопотання відповідача відхилене як необґрунтоване, оскільки договір № 02-1057 про охорону Національного заповідника «Хортиця», розташованого за адресою: місто Запоріжжя, острів Хортиця, управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області від 23.08.2009 р. укладений саме із Національним заповідником «Хортиця», який є окремою юридичною особою, що здійснює свою господарську діяльність в межах законодавства України і несе відповідальність за виконання своїх обов’язків.

Розгляд справи закінчений 11.02.2010 р., судом, за згодою представників сторін в судовому засіданні 11.02.2010 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2009 р. Управління Державної служби охорони при УМВС України в Запорізькій області (охорона, позивач у справі та виконавець –за Договором) та Національний заповідник «Хортиця»(відповідач у справі та замовник –за Договором), уклали договір № 02-1057 про охорону Національного заповідника «Хортиця», розташованого за адресою: місто Запоріжжя, острів Хортиця, управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області (надалі –Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.), замовник передає належні йому об’єкти (відокремлене приміщення (будівлі), земельні ділянки, тощо), що перераховані у Дислокації, на яких зберігається його майно, а охорона зобов’язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності об’єкту від протиправних посягань, припинення несанкціонованого доступу сторонніх осіб до об’єкту.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна послуг охорони є договірною і зазначається сторонами у розрахунку та протоколу узгодження договірної ціни.

Сторони у договорі узгодили (п. 3.2.), що у разі зміни норм витрат послуг позивача, у тому числі при проведені державного підвищення розміру мінімальної заробітної плати (грошового утримання), що викликають зміну суми витрат на утримання охорони, інфляції, зміни цін на товари та послуги, що безпосередньо пов’язані із виконанням охоронних функцій, сума договору змінюється на підставі підписаних сторонами додатків до договору.

Пунктом 3.4. договору, визначено, що оплата послуг охорони здійснюється замовником щомісячно, але не пізніше 5 числа наступного місяця за звітнім або по фату після проведення процедури погодження у одного виконавця, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача у розмірі, визначеному згідно п. 3.2. договору. Оплата та саме коригування ціни у даному договорі здійснюється з обов’язковим урахуванням чинного законодавства України.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів замовника на банківський рахунок охорони (п. 3.5. договору).

Згідно п. 10.1. договору, він укладається до 31.12.2009 р.

Крім того, сторони підписали дислокацію, розрахунок, протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони та акт взяття під охорону УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області території та об’єктів «Національного заповідника «Хортиця», які є невід’ємними частинами договору від 23.08.2009 р.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов’язання за Договором у повному обсязі, надавши послуги охорони в грудні 2009 року на суму 131480,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання (надання послуг) № 02_УО-00490 за грудень 2009 року, який є підписаним з боку відповідача.

Відповідно до п. 9.2. договору, у випадку відсутності своєчасних письмових повідомлень замовника до охорони щодо неякісного виконання працівниками позивача своїх обов’язків, послуги за цим договором вважаються наданими позивачем відповідачу належним чином та у повному обсязі.

Відповідач свої зобов’язання за Договором виконав не належним чином, послуги із охорони надані позивачем у грудні 2009 р. прийняв без зауважень, але сплатив за них лише 28782,79 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за послуги охорони, надані у грудні, складає 102697,21 грн., що підтверджується актами звірки розрахунків на суму 102697,21 грн. від 01.01.2010 р. та від 04.02.2010 р.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення умов, визначених змістом зобов’язання, та факт несплати у визначений зобов’язанням термін наданих послуг на суму 1271,16 грн., позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.

Аналізуючи норми чинного законодавства, вбачається, що позивач виконав умови договору належним чином та на підставі діючих нормативно-правових актів України.

Відповідач умови договору виконав не належним чином і факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений представником позивача у судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували позицію позивача.

Відносно позиції відповідача, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи, яка фінансується власником, лише в межах коштів, які є в її розпорядженні. Так само, як і не передбачена відповідальність власника відповідного майна за зобов’язаннями юридичної особи, яку він створив або якою він управляє (Міністерство культури і туризму України). Відповідач є господарюючим суб’єктом і за своїми зобов’язаннями відповідає самостійно (ст. 55 ГК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога прокурора та позивача, щодо стягнення з відповідача 102697,21 грн. основного боргу, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Національного заповідника «Хортиця»(69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця, код ЄДРПОУ 02223572, р/р № 35215009000091 в ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015) на користь управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 15; , код ЄДРПОУ 08596891, р/р № 26000210158 у ДФ ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 305448) 102 697 (сто дві тисячі шістсот дев’яносто сім) грн. 21 грн. основного боргу. Видати наказ.

3.          Стягнути з Національного заповідника «Хортиця»(69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця, код ЄДРПОУ 02223572, р/р № 35215009000091 в ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р № 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 1026 (одну тисячу двадцять шість) грн. 97 коп. державного мита. Видати наказ.

4.          Стягнути з Національного заповідника «Хортиця»(69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця, код ЄДРПОУ 02223572, р/р № 35215009000091 в ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р № 31212259700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) суму 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 22.02.2010 року.