Рішення № 8239771, 10.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.10 Справа № 7/11/10

Суддя

За позовом: Приватного підприємства “Агровиробнича фірма “Антей”, м. Дніпрорудне,

Василівський район, Запорізька область

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі

Запорізької обласної дирекції, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева Н.С. Представники:

Від позивача Хільченко С.С., дов. № 970826 від 01.12.2009 р.

Від відповідача не зявився

Розглядається позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню повністю.

Ухвалою від 28.12.2009 р. справа № 7/11/10 справа прийнята до провадження, судове засідання призначено на 18.01.2010 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.02.2010 р.

Позивач підтримує заявлені вимоги та обґрунтовує Законом України “Про нотаріат”, Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, Законом України “про заставу”, ст. ст. 15, 54, 82 ГПК України.

Відповідач 10.02.2010 р. в судове засідання не зявився без поважних причин. Через канцелярію господарського суду 10 лютого 2010 р. о 10 годині 29 хвилин (після закінчення судового засідання, яке відбулось о 10 год. 00 хв.) надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог. Судом до уваги вищевказаний відзив не приймається, оскільки відзив надійшов після закінчення судового засідання, в якому було оголошено рішення суду в повному обємі.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті.

Спір розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

За клопотанням представника позивача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Судовий процес завершено 10.02.2010 р. оголошенням рішення суду в повному обємі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2008 року між “Агровиробнича фірма “Антей” та ВАТ “РайффайзенБанкАваль” в особі Запорізької обласної дирекції, був укладений кредитний договір № 010/17-34/168 на суму 126499 дол. США строком до 26 серпня 2011 року з процентною ставкою за користування коштами 14,9% річних (далі за текстом - кредитний договір).

На забезпечення вимог за вказаним кредитним договором, 28 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір застави транспортних засобів № 010/17-34/168/2 (далі за текстом - договір застави).

07 вересня 2009 року приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Сенченко В.М. здійснено виконавчий напис про звернення стягнення за договором застави, який зареєстровано в реєстрі за № 3037, яке підлягає витребуванню, а саме: сільськогосподарська техніка: трактор колісний ХТЗ-17021, 2008 р.в., зав. № 2581, двигун № 10569790, реєстр. № 04880АР, свідоцтво про реєстрацію № АБ 574720, ринковою вартістю 384900 грн.; трактор колісний Беларус 1025, 2008 р.в., зав. № 10304187, реєстр. № 04881 АР, свідоцтво про реєстрацію № АБ 574719, ринковою вартістю 155000 грн. ; сільськогосподарське обладнання: борона причепна, 2008 р.в.-1 шт. ринковою вартістю 97500 грн., сівалка КЛЕН-6 П, 2008 р.в.-1 шт.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень'' - цей закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомою майна.

Стаття 1 Закону України “Про заставу” (№ 2654-ХІІ від 02.10.1992 р.) та ст. 572 ЦК України визначають, що застава це спосіб забезпечення зобовязань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 20 Закону України “Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. ... Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Згідно зі ст. 87, ч.1 ст. 88 Закону України “Про нотаріат”, п.п. 1,3 частини 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ( №20/5 від 03.03.2004 р.), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України”... Нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умовами, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 29.06.1999 р. затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, п.1 якого визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобовязань.

При розгляді даного спору судом було встановлено, що до відносин сторін необхідно застосовувати норми Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” (надалі Закон)( від 18.11.2003 р. №1255-ІV), оскільки зазначений Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобовязань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна ( ст.1 Закону).

Частина 1 ст. 21 Закону визначає, що до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Частиною 1 ст. 590 ( що міститься в параграфі 6 глави 49) ЦК України, визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку, згідно із цим Законом.

При цьому ч.1 ст. 26 Закону визначає, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Відповідно п. 3.1. договору застави, заставодержатель має право у разі порушення заставодавцем умов цього договору або кредитного договору достроково стягнути суму заборгованості. У цьому випадку він має повідомити заставодавця у десятиденний строк у письмовій форі. Якщо заставодавець не виконає вимогу про дострокове повернення боргу, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна .

Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача ( п.6 ст. 50 Закону України “Про нотаріат”).

Як вбачається з вищевикладеного, Цивільним кодексом України, Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” та договором застави 28.03.2008 р. не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Окрім того, суд приймає до уваги той факт, що частини 1, 3 розділу ІХ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” визначають, що цей закон набирає чинності з 1 січня 2004 р. законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону України. Але законом встановлено інше, а саме: ч. 1 ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Вказаний закон не передбачає, такий позасудовий засіб звернення стягнення на підставі виконавчого напису. Тобто, законом визначено інший порядок звернення стягнення на рухоме майно. Тому ст. 20 Закон України “Про заставу” (від 02.10.1992 р. №2654ХІІ), якою безпосередньо визначено можливість звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріусу, судом до уваги в цій частині не приймається, оскільки зазначена норма суперечить вимогам Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Також, в виконавчому написі, в порушення вимог п. 287 Інструкції, не зазначено, за який саме період часу проводиться стягнення, не визначена загальна сума такого стягнення.

Крім того, нотаріус включає до безспірних вимог банку за договором кредиту і витрати по вчиненню виконавчого напису в розмірі 14 000 гривень.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До “Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1172 витрати по вчиненню виконавчого напису не включені, а відповідно не можуть додаватися до загальної суми виконавчого напису.

Також, відповідно до імперативних норм статті 88 Закону України „Про нотаріат", пункту 284 Інструкції та підпункту Б частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

При вчиненні напису нотаріус не отримував від банку та ПП «Агровиробнича фірма «Антей»первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості підприємства перед банком, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними. Розрахунок боргу, підготовлений працівниками банку щодо наявності грошового зобов'язання по тілу кредиту, відсотках, процентах річних та пені є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до мене.

З огляду на наведене, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за Написом, чим порушив норми статті 88 Закону України „Про нотаріат", пункту 284 Інструкції та підпункту Б частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 року № 1172. Означене вказує на відсутність у напису сили виконавчого документу, через що напис підлягає визнанню судом таким, що не підлягає примусовому виконанню повністю.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обємі.

Судові витрати, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий напис реєстраційний N 2262, вчинений 07 вересня 2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М. про звернення стягнення на майно за договором застави майна № 010/17-34/168/2 від 28.08.2008 року, який був укладений між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі в особі Запорізької обласної дирекції (код ЄДРПОУ 23794014) та ПП “Агровиробнича фірма “Антей” (код СДРІЮУ 34676471).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Запорізької обласної дирекції (69063, м. Запоріжжя, вул. Тургенєва, 29, п/р № 290921627 в ЗОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827, код ЄДРПОУ 23794014) на користь Приватного підприємства “Агровиробнича фірма “Антей” (71630, Запорізька область, Василівський район, м Дніпрорудне, вул. Леніна, 14, кв. 47, р/р 26006106555 в ЗОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827, код ЄДРПО 34676471) 85 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу. Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева