Рішення № 8239702, 11.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.10 Справа № 7/10/10

Суддя

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Український графіт”, м. Запоріжжя

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит”, м. Запоріжжя

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача: Відділ державної виконавчої служби Орджонікідзевського РУЮ м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

Від позивача Хайдуков Д.О., дов. № 024/35 від 01.01.2010 р.

Від відповідача

Від третьої особиШиряєв В.Г., дов. № 3 від 11.01.2010 р.

Нікітенко Р.В., дов. № 1 від 11.01.2010 р.

не з’явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 45755,26 грн., які складаються з 40281,48 грн. втрат від інфляції за період з квітня 2007 р. по листопад 2009 р. (включно) та 5473,78 грн. - 3% річних за період з 17.05.2007 р. по 30.12.2009 р.

25.12.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначений на 03.02.2010 р.

За ініціативою суду судове засідання ведеться із застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні розпочатому 03.02.2010 р. оголошувалась перерва до 11.02.2010 р.

Ухвалою суду від 03.02.2010 р., у зв’язку з необхідністю встановлення фактичних обставин по справі і необхідністю надання пояснень, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –ВДВС Орджонікідзевського РУЮ м. Запоріжжя.

Представник третьої особи в судове засідання 11.02.2010 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, без поважних причин не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 03.02.2010 р., не надав витребувані судом матеріали.

Судове засідання закінчено 11.02.2009 р. оголошено рішення суду в повному об’ємі.

Позивач підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, обґрунтовує їх ст.625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив, в якому проти позову заперечив, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають оскільки при розрахунку суми позову позивач надав невірні вихідні дані, що в підсумку дає невірну суму позову. Сума основного боргу по рішенню суду від 11.10.2007 р. складає 17043,17 грн., а не 71043,17 грн., як зазначає позивач. Також при розрахунку суми інфляційних втрат та 3% річних необхідно приймати за начало періоду нарахування вищевказаних відсотків момент вступу рішення в законну силу. Дана правова позиція відповідача основана на думці ВГСУ викладеної в інформаційному листі № 01-8/685 від 20.11.2008 р.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.10.2007 р. по справі

№ 7/240/07 судом стягнуто з Державного заводу вуглець-вуглецевих композитних матеріалів “Вуглекомпозит” на користь Відкритого акціонерного товариства “Український графіт” 71043,17 грн. основного боргу (ухвала господарського суду від 18.10.2007 р. ( в порядку ст. 89 ГПК України), 4103,80 грн. –3% річних, 11295,87 грн. втрат від інфляції, 864,43 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вищевказаного рішення суду було видано наказ від 22.10.2007 р..

Постановою № 266/3 Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 07.02.2009 р. було відкрите виконавче провадження щодо виконання наказу від 22.10.2007 р. по справі № 7/240/07.

Протягом тривалого часу, з моменту спору в суді, відповідач не здійснював дії щодо погашення стягнутого боргу, тобто станом на час розгляду справи № 7/10/10 в суді, відповідач безпідставно користується грошовими коштами позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), ст. 11 Закону України “Про судоустрій” передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України.

Згідно з приписами ст. 35 ГПК України, не потребують доказуванню преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Однак, як свідчать матеріали справи та пояснення сторін, на момент звернення позивача до суду зобов’язання щодо сплати основного боргу, інфляційних витрат, 3% річних та судових витрат, є невиконаними, у зв’язку з чим, ВАТ “Український графіт” звернулось до суду з даним позовом.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України, передбачено що, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов’язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, у т.ч. передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, яка передбачає, що цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. В даному випадку спірні правовідносини виникли на підставі ст. 625 ЦК України.

Таким чином, у зв’язку з непогашенням стягнутої за вказаними судовими рішеннями суми боргу, відповідач повинен сплатити позивачу втрати від інфляційних процесів та 3 % річних за весь час прострочення заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Це правило базується на основах справедливості і витікає з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов’язання за рахунок другої.

Грошовим є зобов’язання, по якому боржник зобов’язується сплатити кредитору визначену суму грошових коштів.

Частина 2 ст. 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Стаття 625 ЦК України, передбачає наслідки порушення зобов’язання.

Позивачем заявлено до стягнення 40281,48 грн. витрат від інфляційних процесів за період з квітня 2007 р. по листопад 2009 р. і 5473,78 грн. - 3% річних за період з 17.05.2007 р. по 30.12.2009 р., що нараховані на суму заборгованості 71043,17 грн. (рішенням господарського суду Запорізької області від 11.10.2007 р. по справі № 7/240/07). Перевіривши розрахунок, наданого позивачем, суд встановив що вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 40268,56 грн. інфляційних витрат. В решті слід відмовити, так як в розрахунку допущена арифметична помилка. Заявлена сума 3% річних в розмірі 5473,78 грн. підлягає задоволенню, поскільки, згідно перевіреним судом перерахунку вона є більшою.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача в частині задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, ГСП-982, р/р 226002976713329 в ЗФ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 24516317) на користь Відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20, р/р 26008900301 в ПАБ “МетаБанк”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 00196204) 5473,78 грн. –3% річних, 40268,56 грн. втрат від інфляції, 457,42 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя Н.С. Кутіщева