Рішення № 82396937, 31.05.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/875/19

Справа №754/8715/17

РІШЕННЯ

Іменем України

31 травня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Ленської Т.

за участі: позивача - ОСОБА_1

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3 .

відповідача - ОСОБА_6

представника відповідача - ОСОБА_37

розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , 3-тя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні, визнання способів участі у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 звернулись до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_6 .

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

У період часу з 25.07.2014 року до 28.03.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у Позивача -1 - ОСОБА_1 та Відповідача - ОСОБА_6 народилась спільна дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29.11.2016 року шлюб, укладений між Позивачем-1 та Відповідачем, було розірвано. Крім того, вищевказаним рішенням суду було визначене місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір`ю - ОСОБА_6 . Рішення Дарницького районного суду м. Києва набрало законної сили 28.03.2017 року - після його перегляду Апеляційним судом м. Києва та винесенням відповідної ухвали про відхилення апеляційної скарги Позивача-1.

Вказано, що з огляду на те, що Позивач 1 та Відповідач після фактичного припинення шлюбних відносин (січень 2016 року) не змогли дійти згоди щодо мирного визначення порядку спілкування Позивача 1 зі своєю малолітньою дитиною, а також з урахуванням численних фактів перешкоджання Відповідачем у реалізації Позивачем 1 своїх батьківських прав та виконання обов`язків по відношенню до єдиної доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - Позивач 1 був вимушений звернутися із заявою про встановлення порядку спілкування з дитиною до Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації №327 від 10.06.2016 року було визначено наступний порядок спілкування Позивача-1 з малолітньою дитиною - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : щосуботи та щонеділі з 13.30 год. до 16.30 год., у присутності матері дитини - Відповідача.

Зазначено, що Відповідач Розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації №327 від 10.06.2016 року, належним чином не виконувала, та продовжувала чинити перешкоди у побаченнях Позивача-1 з його малолітньою дитиною - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема: не відкривала двері Позивачу-1, коли той у встановлені вищевказаним Розпорядженням день та час приїжджав за адресою місця проживання Відповідача для того, щоб провідати дитину; не відповідала на телефонні дзвінки Позивача-1, який стояв під дверима Відповідача та намагався поспілкуватися з донькою; виїжджала у призначені Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації №327 вихідні дні разом з дитиною - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі м. Києва на відпочинок, навмисно при цьому не попередивши про такий від`їзд Позивача-1; кожного разу, коли Позивач-1 приїжджав провідати свою доньку цілеспрямовано спричиняла скандали та, навіть, бійки, чим змушувала Позивача-1 раніше скінчувати побачення з дитиною (аби не травмувати її психіку зайвими криками та сварками батьків), ніж це визначено у вищевказаному Розпорядженні Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації №327 від 10.06.2016 року; подала до Дарницького районного суду м. Києва позовну заяву про позбавлення Позивача 1 батьківських прав за надуманими підставами, яку сама з часом попросила залишити без розгляду тощо. Дані обставини підтверджуються численними висновками та відповідями Деснянського УП ГУ Національної поліції в м. Києві, складеними за матеріалами перевірок заяв Позивача-1 щодо перешкоджання йому у побаченнях з дитиною: витягом з кримінального провадження №12016100030007942, відкритого Деснянським УП ГУ Національної поліції у м. Києві за ч. 1 ст. 125 КК України: ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.06.2017 року у справі №753/15572/16-ц.

За результатами розгляду заяви Позивача-1 про зміну графіка спілкування з донькою (у дитини змінився режим сну - він випадав саме на ті години, коли її повинен був навідувати батько), Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації №312 від 09.06.2017 року визнано таким, що втратило чинність розпорядження Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.06.2016 року №327 «Про участь батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_8 », втім нового порядку спілкування Позивача -1 з малолітньою дитиною - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено не було. Листом Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації №102103/31-5032 від 07.06.2017 року Позивача-1 повідомлено, що оскільки ним та матір`ю дитини - Відповідачем не досягнуто згоди у вирішенні питання щодо участі Позивача -1 у вихованні дитини, комісія не прийняла рішення щодо встановлення графіку побачень з донькою. Керуючись ст. 159 Сімейного кодексу України, комісією було прийнято рішення рекомендувати Позивачу-1 вирішувати питання щодо його участі у вихованні малолітньої дитини у судовому порядку. Зазначено, що попри всі численні перешкоджання, які чиняться Відповідачем, Позивачу-1 у реалізації його права на участь у житті своєї дитини, Позивач-1 вживає всіх можливих заходів задля мирного врегулювання конфлікту з Відповідачем, досягнення з нею компромісу у вирішенні питання участі Позивача-1 у вихованні дитини - ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_1 Так, за рекомендацією Служби у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, 07.06.2017 року Позивач-1 звернувся із заявою до Міського центру дитини про проведення переговорів (медіації) між ним та Відповідачем за участю посередника/медіатора. В рамках процесу сімейної медіації 23.06.2017 року відбулася перша спільна зустріч Позивача-1 та Відповідача (дана обставина підтверджується листом Міського центру тини №127 від 23.06.2017 року). Крім того, Позивач-1 звертався до Центру у справах сім`ї та жінок Деснянського району м. Києва, в якому 16.06.2017 року отримав консультацію юриста та психолога.

Втім, станом на день звернення до суду із даною позовною заявою Позивач-1 та Відповідач, так і не домовились про визначення участі батька у вихованні своєї малолітньої дитини. Відповідач продовжує чинити перешкоди Позивачу-1 в спілкуванні з донькою - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавляє його можливості приймати участь у її вихованні, навчанні та розвитку, створює конфліктні ситуації, постійно ображає в присутності дитини, називає Позивача-1 при дитині «дядею», а не татом.

Посилаючись на норми чинного законодавства, вказує, що Позивач-1 не лише має право, але й зобов`язаний приймати участь у вихованні своє малолітньої дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитини не епізодично, а постійно, при цьому характер таких зустрічей де повинен носити формальний характер, а між батьком та донькою повинен існувати систематичний психоемоційний контакт. Для досягнення вищевказаної мети судом мають бути забезпечені наступні можливості: спільного відпочинку Позивача-1 та дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідування малолітньою дитиною місця проживання батька; довготривалі (а не три-часові) зустрічі батька та доньки за відсутності матері дитини тощо.

При цьому, Позивач-1 просить суд врахувати наступні обставини, які на його думку, мають істотне значення для справи:

1.єдиною причиною перешкоджання Позивачу-1 з боку Відповідача у спілкуванні з донькою є неприязні відносини, які склалися між колишнім подружжям Позивача-1 і Відповідача, внаслідок чого Відповідач не бажала і не бажає вирішувати питання участі батька у вихованні дитини. З часу фактичного припинення стосунків між сторонами минуло трохи менше півтора року, а тому стосунки між Позивачем 1 та Відповідачем дуже напружені, що перешкоджає цивілізованому вирішенню їх сімейних справ щодо спільного виховання дитини. З огляду на те, що намагання Позивача-1 зустрітися з дитиною кожного закінчується сваркою з викликами поліції, задля уникнення завдання такими сварками страждань і переживань малолітній дитині, вважає, що доцільним було б встановлення судом порядку спілкування Позивача-1 з донькою - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутності її матері - Відповідача;

2.з січня 2016 року малолітня дитина Позивача -1 та Відповідача перебуває постійним наглядом няні, через те, що Відповідач достроково припинила відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та вийшла на роботу. Отже, малолітня дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звикла значний проміжок часу знаходитись без матері;

3.крім того, декілька календарних днів у січні 2017 року Відповідач перебувала у Польщі, а малолітня дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в той час знаходилась у м. Харків у батьків Відповідача. Також у квітні-травні 2017 року малолітня донька Позивача -1 та Відповідача знаходилась на відпочинку у Карпатах зі своїми бабусею та дідусем по лінії матері, сама ж Відповідач перебувала у той час у м. Києві. Вважають, що ці обставини засвідчують, що малолітня дитина має досвід перебування не лише окремо від своєї матері - Відповідача по справі, а й поза своїм звичним місцем проживання ( АДРЕСА_1 ), у незнайомих та незвичних умовах;

4.Позивач-1 має досвід догляду за своєю малолітньою дитиною - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адже саме він перебував з нею декілька місяців поспіль, протягом робочого дня, поки Відповідач була на роботі (у період часу з кінця листопада 2015 року до 20.01.2016 року). Крім того, у жовтні 2015 року три дні Позивач-1 цілодобово залишався зі своєю донькою, яка тоді ще була на грудному вигодовуванні, а також з донькою Відповідача від першого шлюбу - ОСОБА_10 , в той час як Відповідач перебувала у м. Харкові;

5.Позивач-1 за родом своєї діяльності (працює на посаді оглядача журналу «Кореспондент»), може скоректувати свій робочий графік таким чином, щоб один робочий день на тиждень (четвер) доглядати за своєю донькою, - у період часу, коли мати останньої на роботі. Це дозволило б батьку та доньці психологічно зблизитися один з одним; мінімізувало б зустрічі Позивача-1 та Відповідача один з одним, а відтак, і негативні емоції, викликані від таких небажаних для сторін зустрічей; забезпечило б належний догляд дитини з боку рідної для неї людини - батька, а не сторонньої особи (няні).

Крім того, посилаючись на ст. 257 СК України, зазначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав до вихованні внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Вказано, що останнього разу Позивач-2 ОСОБА_5 бачив свою внучку - ОСОБА_8 , на початку 2016 року під час різдвяних свят. Позивач-3 ОСОБА_2 востаннє бачила внучку - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року на дні народженні останньої, який святкувався у публічному місці - розважальному парку «Fly Park», доступ осіб до якого не обмежений. Крім того, Позивач-3 дзвонила Відповідачу у березні 2017 року з проханням побачити внучку, втім Відповідач категорично відмовила.

29.06.2017 року Позивач-2 та Позивач-3 направили Відповідачу листа, в якому - просили привезти до них внучку - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на дачу, аби дитина більшу частину свого часу проводила на свіжому повітрі. Також просили не чинити перешкоди у їх побаченнях з внучкою. Станом на день звернення до суду із даним позовом вищевказаний лист Відповідачем залишений без відповіді. Позивач-2 та Позивач-3 є особами похилого віку, оббивати пороги Відповідача з намаганням побачитись зі своєю внучкою їм не під силу.

Позивач-2 та Позивач-3, як дід та баба малолітньої ОСОБА_8 , дуже люблять останню, психологічно до неї прив`язані, мають бажання приймати активну участь у вихованні внучки, та вважають, що їх спілкування з малолітньою дитиною не лише не перешкоджатиме нормальному розвитку ОСОБА_8 , а навпаки, - лише сприятиме йому. За таких обставин, таке спілкування буде відповідати інтересам дитини та вимогам закону щодо права діда та баби не участь у спілкуванні та вихованні онуки.

Вказано, що з огляду на те, що Відповідач чинить перешкоди у реалізації вищезазначених прав Позивача-2 та Позивача -3 , - останні мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Посилаючись на викладені обставини справи, Позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , просять суд:

1.Зобов`язати ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) усунути перешкоди ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) у здійсненні ним батьківських прав та у виконанні його батьківських обов`язків стосовно малолітньої дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - шляхом надання ОСОБА_1 можливості безперешкодно спілкуватися з донькою та приймати участь у її вихованні.

2.Визначити ОСОБА_1 наступні способи участі у спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період часу від набрання рішенням суду законної сили до досягнення малолітньою дитиною 4 (чотирьох) років - 11.02.2019 р.:

?щочетверга з 17 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. - за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

?кожної першої, третьої та п`ятої суботи місяця з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв., без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

?кожної першої, третьої та п`ятої неділі місяця з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв.. без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

?у святкові дні - 7 січня (Різдво Христове), 1 травня (День міжнародної солідарності трудящих), 9 травня (День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), 24 серпня (День незалежності України), а також на Пасху (Великдень) - з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв., без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

?11 лютого кожного року (у день народження дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з 10.00 год. до 16.00 год. без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

? 15 травня кожного року (у день народження ОСОБА_1 ), - з 09.00 год. до 21.00 год. без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

?спільний безперервний відпочинок у межах України, а саме, влітку строком на один місяць - з 01 серпня по 31 серпня, та взимку строком на 15 п`ятнадцять днів - з 01 лютого по 15 лютого.

3.Визначити ОСОБА_1 наступні способи участі у спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період часу від 11.02.2019 р.н.:

?щочетверга з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. - за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

?кожної першої, третьої та п`ятої суботи місяця з 09 год. 00 хв. до 23 год. 59 хв. без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

?кожної першої, третьої та п`ятої неділі місяця з 00 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв., без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

?у святкові дні - 7 січня (Різдво Христове), 1 травня (День міжнародної солідарності трудящих), 9 травня (День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги)), 24 серпня (День незалежності України), а також на Пасху (Великдень ), - з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв., без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

?11 лютого кожного року (у день народження дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з 10.00 год. до 16.00 год. без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

? 15 травня кожного року (у день народження ОСОБА_1 ), - з 09.00 год. до 21.00 год. без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

?спільний безперервний відпочинок у межах України, а саме, влітку строком на один місяць - з 01 серпня по 31 серпня, та взимку строком на 15 п`ятнадцять днів - з 01 лютого по 15 лютого.

4.Зобов`язати ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) усунути перешкоди ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 ) у лікуванні та вихованні внучки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Визначити ОСОБА_5 наступні способи участі у спілкуванні з внучкою - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

?щоп`ятниці з 17 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. - за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 (в т.ч. за адресою: АДРЕСА_5), без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

?кожну другу неділю місяця з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. - за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

?08 лютого кожного року (у день народження ОСОБА_5 ), - з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. без присутності матері дитини - ОСОБА_6 .

5.Зобов`язати ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) усунути перешкоди ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_6 ) у спілкуванні та вихованні внучки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Визначити ОСОБА_2 наступні способи участі у спілкуванні з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

?щоп`ятниці з 17 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. - за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 (в т.ч. за адресою: АДРЕСА_5 ), без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

?кожну четверту суботу місяця з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. - за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 , без присутності матері дитини - ОСОБА_6 ;

? 1 липня кожного року (у день народження ОСОБА_2 ), - з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. без присутності матері дитини - ОСОБА_6 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання по названій справі (том №1, а.с.80).

15 грудня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, № 2147-VIII, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 червня 2018 року, в порядку ст. 178 ЦПК України представником відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_14 , подано Відзив на позовну заяву (том №2, а.с.70), в якому зазначено, що позов Відповідачем визнається частково. Відповідач визнає, що Позивачі 1,2,3 мають право на участь у виховані малолітньої доньки Позивача -1 та Відповідача - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказано, що Відповідач заперечує, що нею чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною позивачу-1 та стверджує, що більшість звернень до правоохоронних органів з приводу того, що їй чиняться перешкоди, є формальністю, оскільки свої заяви позивач-1 подавав, не вчиняючи спроб побачитись з дитиною, а лише з метою зафіксувати факт нібито вчинення таких перешкод.

Відповідач заперечує, що нею чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною позивачам 2,3 та стверджує, що баба з дідом не виявляли бажання спілкуватися з онукою, а єдиний лист, наявний в матеріалах справи, є лише запрошенням на відпочинок, і цей лист відповідач також не отримувала.

Відповідач заперечує, що лише неприязні стосунки між позивачем-1 та відповідачем є причиною конфліктів між ними, та стверджує, що саме особливості поведінки позивача-1 (агресивність та неадекватні дії) є причиною таких конфліктів. І саме така поведінка несе загрозу для дитини. Звертають увагу суду на ту обставину, що в даний час Деснянським районним судом розглядається справа про адміністративне правопорушення №754/5192/18 відносно ОСОБА_1 , в зв`язку із вчиненими ним хуліганськими діями у Деснянському райвідділку поліції. Зазначено, що ОСОБА_1 виявляє агресію не тільки до Відповідача, в зв`язку із конфліктами, які між ними існують, як він про це зазначає у позовній заяві, але й до сторонніх осіб, включаючи представників влади.

Відповідач заперечує, що Позивач-1 може самостійно доглядати за дитиною, оскільки нібито змалечку доглядав доньку, оскільки навіть тоді, коли відповідач змушена була працювати, а відповідач знаходився дома, за дитиною доглядала няня, а відповідач відмовлявся самостійно це робити. Зазначено, що графік побачень з дитиною, запропонований позивачами у справі фактично унеможливлює повноцінне спілкування та участь відповідача у вихованні доньки, оскільки вона працює та має можливість спілкуватися з дитиною лише протягом кількох годин увечері та у вихідні дні.

Вказують, що необхідність присутності матері під час побачень з дитиною у її віці від 3-х до 5-ти років зумовлена тісним зв`язком між матір`ю та дитиною, який існує, віком дитини, тим, що дитина не має емоційного зв`язку з бабцею та дідусем (не бачила їх протягом тривалого часу), а також певною неадекватною поведінкою ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_6 та дитини під час минулих зустрічей, що буде доводитись в ході судового розгляду. Зазначено, що на даний час поведінка ОСОБА_1 по відношенню до позивача та інших людей часто буває агресивною. ОСОБА_6 та її старша донька зазнавали насильства з боку ОСОБА_1 , що підтверджується витягами з кримінальних проваджень, які долучені до матеріалів судової справи. Кримінальні справи не завершено. Причини цього відповідачу невідомі. Також на підтвердження цього до матеріалів справи надано «Результати дослідження психоемоційного стану ОСОБА_8 , матері - ОСОБА_6 та оцінку їх дитячо-батьківських відносин, виконані психологом МГЦ «Розрада» та відповідь спеціалістів цього центру від 08.05.2018 р. та свідки.

Враховуючи все викладене вище, Відповідачем пропонується такий графік побачень з дитиною:

1.До досягнення дитиною віку 5 років (до ІНФОРМАЦІЯ_6 ) пропонується такий графік побачень з дитиною:

Побачення позивачів 1,2,3 проводити за участі матері у місці проживання матері та дитини, або у іншому місці, яке відповідає інтересам дитини, за додатковим узгодженням між сторонами.

Встановити наступний час побачень з дитиною:

?Для Позивача-1: 2,4 четвер кожного місяця з 17 до 19 години; 1,3 субота кожного місяця - з 16 до 19 години; 11 лютого кожного року (день народження ОСОБА_8 ) - дві години протягом дня, з урахуванням запланованих заходів для святкування дня народження дитини. У святкові та неробочі дні (24 серпня, 14 жовтня , 25 грудня , а також у день народження ОСОБА_1 (15 травня ) - дві години протягом дня. Конкретний час побачень узгоджується між батьками ОСОБА_8 з урахуванням режиму дня та інтересів дитини.

?Для Позивача -2 та Позивача -3: 1,3 субота кожного місяця з 13 до 16 години; 11 лютого кожного року (день народження ОСОБА_8 ) - дві години протягом дня. з урахуванням запланованих заходів для святкування дня народження дитини. Щороку у дні народження позивачів 2,3 ( 08 лютого та 01 липня) - дві години протягом дня. Конкретний час побачень узгоджується між позивачами 1,2,3 та відповідачем з урахуванням режиму дня та інтересів дитини.

2.Після досягнення дитиною віку 5 років (після 11.02.2020 року) пропонується такий графік побачень з дитиною:

Побачення позивачів 1,2,3 проводити без участі матері у місці проживання матері та дитини, або іншому місці, яке відповідає інтересам дитини, за додатковим узгодженням між сторонами.

Графік побачень з дитиною визначити такий самий, як викладено у п. 1 відзиву.

Вказано, що необхідність присутності матері під час побачень з дитиною у її віці від 3-х до 5-ти років зумовлена тісним зв`язком між матір`ю та дитиною, який існує, та віком дитини. Проти побачень дитини з батьком у дні релігійних свят відповідач заперечує, оскільки ОСОБА_1 є атеїстом, та виступає проти виховання дитини у дусі християнства, яке сповідує відповідач. Також відповідач просить виключити з графіку побачень 1 та 9 травня, замінивши їх іншими святковими та неробочими днями (14 жовтня, 25 грудня), оскільки щороку під час травневих свят відповідач з донькою намагаються їздити для оздоровлення та відпочинку на бази відпочинку.

06 липня 2018 року, в порядку ст. 179 ЦПК України Позивач-1 ОСОБА_1 , подав Відповідь на Відзив, в якому виклав свої заперечення.

По-перше. Зазначено, що Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що нею не чиняться перешкоди у спілкуванні з малолітньою дитиною, - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а «більшість звернень ОСОБА_1 до правоохоронних органів є формальністю». Дане твердження не відповідає дійсності, адже на підтвердження фактів здійснення реальних перешкод Позивачу-1 з боку Відповідача у спілкуванні з малолітньою донькою свідчать численні письмові докази. Крім того, факти перешкоджання Позивачу-1 у його побаченнях та спілкуванні з малолітньою донькою, які здійснюються Відповідачем, будуть підтверджені показаннями самого Позивача-1, допитаного у якості свідка під час судового засідання. Щодо твердження Відповідача про те, що вона сама та її старша донька від першого шлюбу зазнавали насильства від Позивача -1 , зазначили, що дане твердження Відповідача, так само, як і усі інші, є неправдивим, таким, що не підтверджується жодним належним та допустимим доказом, та спрямоване на введення суду в оману стосовно дійсних обставин справи.

Так, Позивачем-1, у якості письмового доказу подано копія витягу з кримінального провадження №12016100030007332 від 03.05.2017 року, з якої вбачається, що тілесні ушкодження ОСОБА_10 19.06.2016 року в парку Кіото в м. Києві нанесла невстановлена особа. Особи , яким би було повідомлено про підозру у вищевказаному кримінальному провадженні - відсутні. Аналогічні відомості вбачаються і з витягу з кримінального провадження №12016100030009254 від 04.05.2017 року стосовно Відповідача: «31.07.2016 року невстановлена особа, знаходячись за адресою: АДРЕСА_6 , нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_6 , чим спричинила. їй фізичний біль». Копія вказаного витягу також подавалась Позивачем-1 до Деснянського районного суду м. Києва у якості письмового доказу, та була долучена судом до матеріалів цивільної справи.

Вказує, що натомість, в матеріалах цивільної справи №754/8715/17 міститься інший письмовий доказ. - витяг з кримінального провадження №12016100030007942 від 18.07.2016 року, з якого вбачається, що ОСОБА_6 . 1978 р.н.. перебуваючи по вул. Кіото . 11 в м. Києві , нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_1 , чим завдала фізичного болю. Даний доказ поданий Позивачем-1 з єдиною метою, довести, що присутність Відповідача під час зустрічей батька з малолітньою донькою ( ОСОБА_8 ), зумовлює регулярні скандали, сварки, та, навіть, бійки, що, безумовно, негативно впливає, як мінімум, на психологічний стан спільної дитини. При цьому, Позивач-1 наголошує, що не здійснює жодних спроб звинувачення Відповідача у ініціюванні бійок та скандалів у даному провадженні, а лише констатую факт неможливості мирного знаходження Позивача 1 та Відповідача поряд один з одним, та, піклуючись про стан здоров`я своєї доньки, просить суд враховувати цю важливу обставину під час прийняття рішення по справі.

Також, наголошую на тому, що він, ОСОБА_1 , не с підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, засудженим у жодному кримінальному провадженні. Крім того, жодного разу він не притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень. Доказів зворотного Відповідачем або її представником до суду не надано. Вважає твердження Відповідача про «агресивну поведінку та неадекватні дії Позивача-1» є голослівними та такими, що не підтверджені у порядку та спосіб, визначені діючим Цивільним процесуальним кодексом України.

Зазначив, що згідно Висновку експертного дослідження №5/04-18 від 16.04.2018 року, складеним спеціалістом «Центру Психологічної експертизи» Інституту Аналітичних досліджень і сучасної освіти Копишинською Л . О. відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_1 у поведінці та спілкуванні із дітьми орієнтований на партнерську позицію при скеровуючій (але не домінуючій) ролі дорослого. Мотиваційні тенденції, виявлені у ОСОБА_1 , утворюють засади умовної батьківської (тата) любові, яка змушує дитину виявляти різні варіанти активності, щоб відповідати очікуванням батька, і, при цьому, опановувати новими знаннями, навичками, тобто успішно розвиватися у психічному та соціальному плані. Аналіз проведеного психологічного дослідження дозволяє стверджувати, що у ОСОБА_1 відсутні особистісні та психічні властивості, які б могли перешкоджати його спілкуванню із його дитиною - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Зазначив, що вищенаведені обставини повною мірою спростовують твердження Відповідача стосовно його «агресивної, неадекватної поведінки», що викладені у відзиві на позовну заяву.

Зазначив, що твердження Відповідача про необхідність присутності матері під час побачень з дитиною у віці від 3-х до 5-ти років, - не підтверджене жодними належними та допустимими доказами. Напроти, згідно із розділом IV Рецензії «Центру Психологічної експертизи» Інституту Аналітичних досліджень і сучасної освіти від 13.04.2018 року, потреби дитини спиратися на почуття безпеки у присутності матері у списку потреб, який є визнаним серед фахівців у галузі вікової психології, не має.

Натомість, в науковій психології встановлено, що:

?у дитини ще до півроку формується потреба і здатність помічати та орієнтуватися на душевний стан іншої людини, брати до уваги її настрій. Спочатку це стосується дорослих, які здійснюють догляд за дитиною (перш за все матері);

?занепокоєння при тимчасовій відсутності матерів і появі сторонніх, яке з`являється у дитини у 7-8 місяців, на другому році життя поступово зникає, частково виявляючись у зніяковілості та сором`язливості;

?занепокоєння за умови тимчасової відсутності матері зберігається до 2,5 років;

?тривожні і владні за характером матері мимоволі прив`язують до себе дітей до такого ступеня, що створюють у них штучну або болісно загострену залежність від себе і свого настрою. Ці матері, як правило, відчувають страх самотності, який долають через прояв надмірної турботи про дитину. При цьому дитині навіюється, що почувати себе в безпеці вона буде тільки в присутності матері. Навіювання таких переконань блокує потребу спілкування з іншими дорослими й однолітками, яка розвивається у цей час. Подібна невротична прихильність створює передумови для формування у дитини несамостійності, невпевненості у своїх силах і можливостях, особливо в нових ситуаціях спілкування, які вимагають прийняття ризиком рішень.

По-друге. Ознайомившись із графіком побачень Позивача-1 з дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запропонованим Відповідачем, зазначив наступне. Пропонуючи дні та часи для побачень батька з малолітньою донькою Відповідач навмисно використовує неконкретні, розмиті поняття: «в іншому місці, яке відповідає інтересам дитини», «за додатковим узгодженням між сторонами», «з урахуванням запланованих заходів...», «конкретний час побачень узгоджується між батьками з урахуванням режиму дня та інтересів дитини». Наголошує на тому, що ніякого «додаткового узгодження» між Позивачем 1 та Відповідачем про час або місце зустрічей батька та доньки (окрім чітко визначених у рішенні суду способів участі) бути не може, - численні письмові докази, подані Позивачем-1 до суду, підтверджують, що Відповідач не спроможна на мирний та конструктивний діалог, а тому про жодні «додаткові домовленості» між сторонами не може йти мови. Зазначив, що Відповідач не виконувала чітке Розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №327 від 10.06.2016 року «Про участь батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_8 », а тому використання у рішенні суду запропонованих нею розмитих формулювань призведе до неможливості реального виконання такого рішення.

Крім того, відзначив, що малолітня дитина, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом квітня та червня 2018 року без Відповідача перебувала у м. Харкові (там проживають батько та мати Відповідача), що свідчить про те, що ОСОБА_8 звикла знаходитися тривалий проміжок часу за відсутності матері, та поза своїм постійним місцем проживання. У своєму відзиві Відповідач наполягає на тому, щоб 1 та 9 травня кожного року були визначені у судовому рішенні за нею, так як, за її твердженням (не підтвердженим жодним належним та допустимим доказом) саме у цей період часу вона з малолітньою дитиною, ОСОБА_8 , виїжджають на відпочинок з метою оздоровлення. Він категорично заперечує проти закріплення за Відповідачем вказаних святкових днів та запевнює суд у тому, що може самостійно забезпечити свою доньку належним відпочинком у зазначений період. Аналогічної думки дотримується і третя особа по справі. Також зазначив, що вважає обґрунтованим Висновок Деснянської районної в їм. Києві Державної адміністрації «Про участь батька, діда та баби у вихованні малолітньої дитини» від 14.05.2018 року.

Вказав, що сума вже понесених Позивачем-1 судових витрат, становить 8140,00 грн., зокрема: 640 грн. сплаченого судового збору; 2500,00 грн. - витрати, пов`язані з розглядом справи (витрати, пов`язані із залученням спеціаліста ТОВ «Інститут аналітичних досліджень і сучасної освіти для проведення психологічного дослідження (рецензування)); 5000,00 грн. - витрати, пов`язані з розглядом справи (витрати, пов`язані із залученням спеціаліста ТОВ «Інститут аналітичних досліджень і сучасної освіти» для проведення психологічного дослідження.

18 липня 2018 року, в порядку ст. 180 ЦПК України Відповідач - ОСОБА_6 подала письмові заперечення на Відповідь на Відзив, в яких зазначила, що проти викладеного у відповіді заперечує, виходячи з наступного (а.с.112-113).

Вказує, що необхідність присутності матері під час побачень батька з дитиною підтверджується письмовим доказом, складеним спеціалістами МГЦ «Розрада» «Результати дослідження психоемоційного стану ОСОБА_8 , 2015 р.н . матері - ОСОБА_6 та оцінку їх дитячо-батьківських відносин» № 25 від 25.01.2018 року. Зазначила, що пропонуючи графік побачень з дитиною, викладений у відзиві, відповідач намагалася врахувати, перш за все, інтереси дитини, а також інтереси усіх сторін у справі.

Відповідач частково не погоджується з попереднім розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи враховуючи наступне. Стосовно витрат у сумі 2500 грн. зазначає, що залучення спеціаліста для виконання якихось робіт, не передбачених чинним ЦПК, та оплата цих робіт не можуть вважатися об`єктивно необхідними діями, передбаченими чинним ЦПК для збирання стороною доказів. А вартість таких робіт не може вважатися судовими витратамиТакож, позивач-1 зазначає у переліку судових витрат, які він поніс 5000 грн., вважає, що вартість експертного дослідження, проведеного ОСОБА_20 є неспівмірною зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт Зазначає, що враховуючи законодавчо встановлену вартість однієї експертогодини. вважає, що судові витрати на проведення експертного дослідження, проведеного ОСОБА_20 , не можуть перевищувати 1430 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2019 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , 3-тя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні, визнання способів участі у вихованні дитини. Призначено справу до судового розгляду по суті, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі (том №2, а.с.208-209).

В судовому засіданні сторона позивача підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Позивач ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримував в повному обсязі, додатково наголошував, що Відповідач - ОСОБА_6 чинить перешкоди в спілкуванні з малолітньою донькою - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавляє його можливості приймати участь у її вихованні, навчанні та розвитку, створює конфліктні ситуації, ображає його в присутності дитини. Неодноразово звертався до правоохоронних органів з заяви про вчинення перешкод Відповідачем в побаченнях зі спільною малолітньою дитиною. Зазначив, що донька з задоволенням поводить з ним час. Він в добровільному порядку виконує свої батьківські обов`язки. За місцем проживання має всі необхідні умови для перебування у нього дитини, в тому числі, і з ночівлею. Усвідомлюючи свій батьківський обов`язок приймати участь у вихованні доньки, як самодостатня людина, позивач має велике бажання зустрічатися з донькою та приймати участь у її вихованні, їздити з дитиною разом на відпочинок, віддаючи своє тепло, батьківську любов та турботу. Створення відповідачкою перешкод у спілкуванні з дитиною порушує не тільки його права як батька, а й порушує права дитини та суперечить її інтересам.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Наголошувала, що Позивач, має гарантоване законом, рівне з матір`ю дитини право на спілкування зі своєю дитиною та право на її виховання. Вказувала, що законодавчо закріплено право на спілкування з дітьми та участі у їх вихованні того з батьків, хто не проживає спільно з дітьми та відповідно обов`язок того з батьків, з ким проживають діти, не чинити перешкод у здійсненні такого права

Позивач ОСОБА_2 , підтримала позовні вимоги, додатково зазначила, що дуже любить онуку - ОСОБА_8 , психологічно прив`язана до неї, має бажання приймати активну участь у вихованні внучки, однак Відповідач - ОСОБА_6 чинить перешкоди у спілкуванні.

Позивач ОСОБА_5 до судового засідання не з`явився. Про дату час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином. Подано заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

В судових засіданнях наголошував про необхідність спілкування з онукою ОСОБА_8 , зазначав, що любить її та має бажання приймати активну участь у вихованні внучки, однак Відповідач - ОСОБА_6 чинить перешкоди у спілкуванні.

Відповідач ОСОБА_6 , в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог. Зазначила, що не перешкоджає спілкуванню Позивачів з малолітньою донькою ОСОБА_8 . Графік побачень Позивачів з малолітньою ОСОБА_8 , запропонований у Відзиві на позовну заяву не підтримала. Наполягала, що зустріч має відбуватись в обов`язковій присутності матері. Наголошувала, що поведінка батька дитини - ОСОБА_1 несе загрозу для дитини, зокрема він створює конфліктні ситуації.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_21 в судовому засіданні наголошував, що позовні вимоги є необґрунтованими. Зазначив, що перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_6 не чинить. Зазначив про необхідність періоду для відновлення контакту дитини з батьком, дідусем та бабусею.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації до судового засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином. Службою у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації подано заяву про розгляд справи у відсутності їх представника, підтримали Висновок органу опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.05.2018 року №102/03/31-4328 про участь батька, діда та баби у вихованні малолітньої дитини (том №2, а.с.198).

В процесі розгляду справи, судом, було допитано свідків, а саме: свідки сторони позивача - ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_20 ; свідки сторони відповідача - ОСОБА_6 , ОСОБА_22 .

Свідок ОСОБА_1 , суду повідомив, що являється батьком малолітньої - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розлучення з матір`ю за рішенням суду визначено місце проживання доньки з матір`ю - ОСОБА_6 . В свою чергу, Відповідач - ОСОБА_6 чинить перешкоди у спілкуванні з донькою. Суду повідомив, що має міцний психологічний зв`язок з донькою, дуже сильно її любить та бажає приймати участь у її житті.

Вказав, що ОСОБА_6 періодично надає дитину. Минуле літо донька ОСОБА_8 два тижні жила на дачі у батьків. Зустріли Новий рік разом. Вказав, що в який садок ходить ОСОБА_8 йому ОСОБА_6 не повідомляла, дізнався через правоохоронні органи, до яких неодноразово звертався з заявами про вчинення перешкод у спілкуванні з донькою. Також, в травні-червні 2018 року ОСОБА_6 не повідомила про зміну місця проживання. Неодноразово звертався до ОСОБА_6 з проханнями про зустрічі з донькою. Два рази ОСОБА_6 надавала дозволи після січневих свят та один день після дня народження. Донька ОСОБА_8 під час зустрічі з ним була весела та щаслива, однак засмучувалась, коли вони розлучались. Подарунки для доньки постійно зникають, ОСОБА_8 засмучується.

Свідок ОСОБА_2 , суду повідомила, що являється рідною бабусею малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_6 перешкоджає у спілкуванні з внучкою. Суду повідомила, що минуле літо ОСОБА_8 проживала два тижні разом з нею та іншими Позивачами в ДК «Папірус», де створені всі належні умови для проживання. Вказала, що телефонувала ОСОБА_6 з прохання зустрічі та спільного проведення часу з онукою ОСОБА_8 , однак ОСОБА_6 відмовляла. Жодних пропозицій з боку ОСОБА_6 щодо мирного вирішення конфлікту не надходила. Вказала, що ОСОБА_8 бачить в дитячому садочку, ОСОБА_8 її впізнає та радіє зустрічам. Вона внучку дуже любить та бажає проводити разом з нею час. ОСОБА_8 активна дитина, любить співати, любить коли їй читають.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 , суду надала показання, що вона є психологом, має стаж роботи за спеціальністю 34 роки. Суду надала показання, що дала рецензію в межах цивільної угоди на висновок «Результати дослідження психоемоційного стану ОСОБА_8 », 215 р. н. , матері - ОСОБА_6 та оцінку їх дитячо-батьківських відносин», який був виконаний Міжнародним Гуманітарним центром «Розрада» за №25 від 25.01.2018 року.

В наданих суду показаннях повідомила, що відбулось 4 зустрічі, з них 1 зустріч сам на сам з малолітньою дитиною - ОСОБА_8 та 3 зустрічі з дорослими. Страху в ОСОБА_8 по відношенню до батька не було. Для ОСОБА_8 бабуся значуща особа - найперше звертається до бабусі, відносини з бабусею у ОСОБА_8 прекрасні. Батько - ОСОБА_1 за результатами застосованих методик, немає схильності до агресивних проявів, або проявів нестримної поведінки. Після спостережень може сказати (вік 3,5 роки), що ОСОБА_8 не має поведінкових реакцій, що свідчили б про агресивні дії з боку батька або бабусі. ОСОБА_8 виявляла довіру до батька та бабусі. Чи був контакт батька та ОСОБА_8 постійний або не постійний сказати не може, але у дитини або є контакт або його немає. Повідомила, що не досліджувала ОСОБА_1 з точки зору «обліку», а досліджувала його як батька по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_8 . ОСОБА_1 не є залежною або агресивною особою. Довідок їй не надавали.

Дозвіл на дослідження дитини у матері не брали. Це є експертне дослідження - не експертиза. Було допущено технічно помилку: зустрічі проводились у період з 31 липня по 4серпня 2018 року. Зустрічі відбувались в середині дня, до обіду завершували. Повідомила, що рецензія - це така форма роботи, в межах надання рецензії не попереджаються про кримінальну відповідальність. Рецензія це її професійна думка щодо роботи іншого спеціаліста.

Свідок ОСОБА_6 , суду надала показання, що вона являється рідною мамою малолітньої ОСОБА_8 . Після розлучення з ОСОБА_1 , дитина залишилась проживати з нею за рішенням суду. В наданих суду показаннях повідомила, що дитину вона не приховує. ОСОБА_1 вів себе агресивно, він кричав, штовхався, бився, намагався забрати дитину, а тому вона викликала поліцію. Вимоги Позивачів вважає неадекватними, оскільки вона та її батьки позбавляються права на вихідні з дитиною. Вона дуже сильно переймається за фізичне та психологічне здоров`я своєї доньки. Дитина знаходиться під її повною опікою - садочок, гуртки, няня, одяг, харчування, відпочинок, тощо.

Позивачі не звертались до неї з проханням на зустріч з донькою, лише несуть заяви до поліції. Вони налаштовують ОСОБА_8 проти неї, після зустрічей ОСОБА_8 ставить дуже дивні запитання. Повідомила, що на ОСОБА_8 здійснюється тиск. Не заперечує право на виховання з боку бабусі. ОСОБА_1 має можливість бачитись з ОСОБА_8 , до неї не звертався, ходить до садочка. Не заперечувала, що був лист від Позивачів з проханням зустрічі з малолітньою донькою, але він був неконкретний, а тому вона на нього не відповіла. Не заперечує щодо зустрічей Позивачів з ОСОБА_8 в її присутності, в зручний для неї час. Не повідомляла про зміну місця проживання. Не може наразі запропонувати графік. Доводи відзиву не підтримує. ОСОБА_8 має спілкуватися з батьком, але це спілкування не має шкодити дитині.

Суду надала показання, що ОСОБА_1 поводив себе агресивно, одного разу намагався зірвати з неї хрестик, ледве її не задушив, про що є заява до поліції. Фізичне насильство з боку ОСОБА_1 по відношенню до неї було неодноразово.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_22 , суду дала показання, що вона є психологом, директором МГЦ «Розрада». Суду надала показання, що дитина справила позитивне враження, дуже тісний контакт з матір`ю, яка є її фактором безпеки. Зазначила, що розлучати дитину з матір`ю до шести років не можна. Вона бачила і мати і дитину, але не була присутня при дослідженні (діагностичному). Не була свідком насильства батька щодо дитини чи матері. МГЦ «Розрада» запрошень щодо участі в проведені дослідження не направляє, повідомлено заявника. Чи був повідомлений позич ОСОБА_1 про дослідження їй не відомо. Реєстр методик проведення судових експертиз не використовувався. Зустрічей було три, здається не менше 1,5 год. кожна. Мати не була присутня. Кількісних та якісних даних немає, бо дитина цього віку не проходить тести. Зазначила, що розлучення по суті, це коли дитина не спить у своєму ліжку. Не відомо про факти залишення ОСОБА_8 з батьком. Постійний об`єкт - місце проживання, умови, мати, правила. Особисто проведення дослідження не здійснювала, можливо один або декілька раз була присутня, підписувала результати дослідження.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши наявні у справі докази, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Щвеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (наприклад, Ulyanov v. Ukraine (dec.) (Ул`янов проти України)).

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства" та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , видане повторно 02 лютого 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_8 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження Україна, про що 25 лютого 2016 року складено відповідний актовий запис №720, батьки: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_6 , місце державної реєстрації: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.

Отже, судом достовірно встановлено, що Позивач - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_6 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справ, ОСОБА_5 є дідом, а ОСОБА_2 є бабою - малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини - задоволено. Шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований 25.07.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1421 - розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки частини всіх видів заробітку (доходів) на дитину, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 лютого 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю - ОСОБА_6 .

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року залишено без змін.

ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_8 .

Дід дитини, ОСОБА_5 та баба дитини, ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_8 , однак фактично проживають за адресою: АДРЕСА_5.

Малолітня дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір`ю ОСОБА_6 - за адресою: АДРЕСА_1

Згідно розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 10 червня 2016 року №327 «Про участь батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_8 » - визначено порядок спілкування батька, ОСОБА_1 , з малолітньою дитиною, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до встановленого графіку, а саме: щосуботи та щонеділі з 13.30 год. до 16.30 год. у присутності матері дитини.

Згідно розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 червня 2017 року №312 «Про участь батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_8 » - визнано таким, що втратило чинність розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 10 червня 2016 року №327 «Про участь батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_8 ».

Згідно листа від 07 червня 2017 року №102/03/31-5042 Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, повідомили, що 01 червня 2017 року розглянуто на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації - заяву ОСОБА_1 про його участь у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та надано відповідь, що оскільки батько ОСОБА_1 та мати дитини ОСОБА_6 , не дійшли згоди у вирішені питання щодо участі батька ОСОБА_1 у виховані дитини, комісія не прийняла рішення щодо встановлення графіку побачень ОСОБА_30 з донькою. Керуючись ст. 159 СК України, комісією прийнято рішення рекомендувати ОСОБА_1 вирішувати питання щодо участі у вихованні малолітньої дитини, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судовому порядку (протокол від 01.06.2017 року №10).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , 3-тя особа: служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав залишено без розгляду.

07 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Міського центру дитини Ейдеміллєр В.О. з заявою про проведення переговорів (медіація) між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за участю посередника/медіатора з метою врегулювання конфлікту/спору в міському центрі дитини.

Листом від 23 червня 2017 року №127, підтверджено, що на розгляді Міського центру дитини (далі Центр) дійсно перебуває звернення ОСОБА_1 від 07.06.2017 року №083 щодо проведення процедури сімейної медіації між ним та ОСОБА_6 . В рамках процесу сімейної медіації 23.06.2017 року відбулась перша спільна зустріч сторін.

Листом від 30 червня 2017 року №078/1 Міським центром дитини розглянуто звернення ОСОБА_1 від 07.06.2017 року №083 щодо проведення сімейної медіації між ним та ОСОБА_6 . За результатами розгляду повідомлено, що медіаторами Центру в рамках процесу сімейної медіації було проведено з ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_6 попередні зустрічі, на яких кожен надав свою згоду на проведення зазначеної процедури. 23.06.2017 року відбулась спільна зустріч ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Проте, 29.06.2017 року у телефонній розмові гр. ОСОБА_6 повідомила, що не має бажання продовжувати процес, в зв`язку з тим, що не бачить можливостей налагодження комунікацій з ОСОБА_1 .

Згідно довідки №б/н від 22 червня 2017 року ОСОБА_1 працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім Український Медіа Холдінг» з 24.10.2016 року, на посаді «Оглядач». Дохід за період з 24.10.2016 року по 31.05.2017 року склав 18842,59 грн.

Стороною позивача подано Висновок №5/04-18 експертного дослідження Центру психологічної експертизи «Інституту аналітичних досліджень і сучасної освіти» від 16 квітня 2018 року, який здійснено психологом Центру психологічної експертизи ІАДСО - ОСОБА_20.

Експертом Центру психологічної експертизи «Інституту аналітичних досліджень і сучасної освіти» ОСОБА_20 надано наступний Висновок:

«Відповідь на перше запитання: Якими є основні індивідуально-особистісні характеристики ОСОБА_1 , структура його потреб та соціальних цінностей, його основні установки як батька?

ОСОБА_1 у поведінці та спілкуванні виявляє риси дорослої соціально зрілої людини, а саме: у взаємодії з іншими орієнтований на партнера, на соціально прийнятну рольову поведінку, професійне самовдосконалення; у міжособистісній взаємодії з іншими є ефективним завдяки розвинутій емпатії; у спілкуванні із дітьми орієнтований на партнерську позицію при скеровуючій (але не домінуючій) ролі дорослого.

Мотиваційні тенденції, виявлені у Ялухіна Дениса ОСОБА_31 , утворюють засади умовної батьківської (тата) любові, яка змушує дитину виявляти різні варіанти активності, щоб відповідати очікуванням батька, і, при цьому, опановувати новими знаннями, навичками, тобто успішно розвиватися у психічному та соціальному плані

Відповідь на друге запитання: Чи є з психологічної точки зору у ОСОБА_1 обставини, що можуть перешкоджати його спілкуванню із дитиною - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?

Ні, аналіз результатів проведеного психологічного дослідження дозволяє стверджувати, що у ялу хіна ОСОБА_32 відсутні особистісні та психічні властивості, які б могли перешкоджати його спілкуванню із дитиною - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Стороною відповідача подано до суду «Результати дослідження психоемоційного стану ОСОБА_8 , 215 р.н. , матері - ОСОБА_6 та оцінку їх дитячо-батьківських відносин», здійснені Центром практичної психології МГЦ «Розрада» на запит адвоката Шуляк Н.О. (вх. №18 від 08.12.2017 р.) з проханням провести оцінку психоемоційного стану дитини ОСОБА_8 , 2015 року народження та обох батьків - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та оцінку їх дитячо-батьківських відносин.

Згідно запиту, було проведено дослідження психоемоційного стану ОСОБА_8 та її матері та оцінку їх дитячо-батьківських відносин. Батько ОСОБА_8 до центру «Розрада» не з`являвся.

Дослідження проводилось протягом грудня 2017 року - січня 2018 року. Дослідження проводила психолог Центру Юр- Євтушенко Юліана Олександрівна .

За результатами дослідження надано висновок:

1.Мати і дитина травмовані конфліктами у сім`ї, насильством, яке проявляв чоловік ОСОБА_6 , батько ОСОБА_8 на очах у дитини. Ці обставини сприяли зближенню матері та доньки, формуванню у дитини образу матері як запоруки її безпеки. Цим пояснюється поведінка дівчинки, яка саме у присутності матері почуває себе у безпеці і боїться ситуацій, в яких, як вона відчуває, їй може щось загрожувати.

2.Дитина, яка пережила акти насильства і була і жертвою, і свідком насильства щодо самої значущої в її житті людини, відчуває себе незахищеною, повинна розглядатися як жертва насильства і у відповідності з Законом України про домашнє насильство і Конвенцією Ради Європи «Про запобігання насильства щодо жінок і домашнього насильства і боротьбу з цими явищами»(Стамбул, 2011 р.), до якої приєдналася Україна, повинна отримати всі реабілітаційні та інші послуги.

3.Стамбульська конвенція рекомендує, щоб дитину, яка пережила насильство, не примушували зустрічатися з агресором, а агресор, який прагне зустрічатися з дитиною повинен у відповідності з Законодавством України спочатку пройти корекційну програму (у відповідності з методикою, затвердженою Міністерством соціальної політики України) і після цього бути визнаним готовим до зустрічей з дитиною. Тільки після цього питання про регламент зустрічей батька з дитиною може розглядатися.

4.Важливою обставиною нормального розвитку дитини дошкільного вію є так звана «постійність об`єкту». Психологи не рекомендують суттєво змінювати обставини житі я дитини, оскільки це негативно впливає на її психоемоційний стан і розвиток. Тому при розгляді регламенту зустрічей родичів, які не проживають разом з дитиною, необхідно робити такі зустрічі у присутності матері, яка є людиною, з якою у дитини, дівчинки ОСОБА_8 пов`язане відчуття безпеки, і в звичній для дитини обстановці.

5.Питання про зустрічі дитини з батьками свого батька необхідно розглядати, враховуючи вищезазначені особливості ситуації - травмованість дитини актами насильства, які відбувалися в її присутності, потребу дитини спиратися на почуття безпеки у присутності матері, потребу дитини зберігати «постійність об`єкту», тобто знаходитись у звичних для неї обставинах.

Також в матеріалах справи міститься Рецензія Центру психологічної експертизи «Інституту аналітичних досліджень і сучасної освіти» від 13 квітня 2018 року на документ «Результати дослідження психоемоційного стану ОСОБА_8 , 2015 р.н., матері - ОСОБА_6 та оцінку їх дитячо-батьківських відносин», виданий Міжнародним Гуманітарним центром «Розрада» за №25 від 25 січня 2018 року за підписом психолога Юр- Евтушенко Ю.О. , директора Бондаровської В.М. , спеціаліст, який проводив рецензування - психолог Копишинська Людмила Олександрівна .

Згідно Рецензії Центру психологічної експертизи «Інституту аналітичних досліджень і сучасної освіти» від 13 квітня 2018 року, надано наступний висновок:

Відповідь на перше запитання: Надати характеристику висновкам які викладені в документі «Результати дослідження психоемоційного стану ОСОБА_8 , 2015 р. н., матері ОСОБА_6 та оцінку їх дитячо-батьківських відносин» за № 25 від 25.01.2018 року, який підготовлений на запит адвоката Шуляк Н.О. щодо психоемоційного стану ОСОБА_8 , її батьків [ ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ], оцінки їх дитячо-батьківських відносин.

Висновки, які викладені в документі «Результати дослідження психоемоційного стану ОСОБА_8 , 2015 р. н., матері ОСОБА_6 та оцінку їх дитячо-батьківських відносин» за №25 від 25.01.2018 року, враховуючи обсяг і повноту проведеної роботи не відповідають суті запиту адвоката Шуляк Н.О. щодо психоемоційного стану ОСОБА_8 , її батьків [ ОСОБА_6 та ОСОБА_1 ], оцінки їх дитячо-батьківських відносин.

Відповідь на запит стосовно психоемоційного стану дитини та або дорослого, особливостей дитячо-батьківських відносин передбачає проведення тривалого психологічного дослідження із використанням передбачених для цього методів та методик та залученням до нього, окрім самої ОСОБА_8 , обох її батьків та інших дорослих, які утворюють стосовно останньої соціально-підтримуюче оточення.

Відповідь на друге запитання: Чи можуть ґрунтуватися висновки та рекомендації, які надав психолог Міжнародного Гуманітарного центру «Розрада» Юр-Евтушенко Ю.О. за результатами психологічного обстеження ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на результатах застосованих методик та процедурі обстеження?

Ні, висновки та рекомендації, які надав психолог Міжнародного Гуманітарного центра «Розрада» Юр-Евтушенко Ю.О. за результатами психологічного обстеження ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , не ґрунтуються на застосованих методиках та процедурі обстеження.

Надані висновки та рекомендації є методично необґрунтованими:

- вибір стратегії та методів дослідження, обраних психологом Юр- Евтушенко Ю.О. в роботі на запит адвоката Шуляк Н. О. є суттєво-обмеженими;

- результати проведеної роботи у тексті рецензованого документу («Висновку») належним чином не відображені.

18 квітня 2018 року ОСОБА_6 звернулась з листом до директора МГЦ «Розрада» Бондаровської В.М. з проханням надати письмові роз`яснення та коментарі з приводу зауважень викладених в Рецензії на документ «Результати дослідження психоемоційного стану ОСОБА_8 , 2015 р.н., матері - ОСОБА_6 та оцінку їх дитячо-батьківських відносин» за №25 від 25 січня 2018 року.

Листом за №37 від 08 травня 2018 року МГЦ «Розрада», на лист без номера від 18 квітня 2018 року МГЦ «Розрада» повідомило наступне:

« ОСОБА_36 на документ «Результати дослідження психоемоційного стану ОСОБА_8 , 2015 р.н., матері - ОСОБА_6 та оцінку їх дитячо-батьківських відносин» ОСОБА_20 припустилася и низки методологічних помилок. Так, усі вимоги та зауваження, які було викладено в тексті рецензії, викладач-дослідник по педагогіці та психології ОСОБА_20 (саме за такою спеціалізацією, як свідчать додатки до рецензії, отримала освіту рецензент) базувалися на таких інформаційних джерелах:

?Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5 зі змінами і доповненнями;

?Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень

?Реєстр методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України;

?Наказ Мінюсту № 775/5 від 25.05.2015 «Про затвердження Порядку проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень»

Звертаємо Вашу увагу на те, що усі ці документи містять вимоги щодо проведення досліджень та складання висновків судових експертів та висновків експертних досліджень. Однак документ, який було складено нами в результаті роботи з вами та Вашою донькою, не є ані висновком судового експерта , ані висновком експертного дослідження. Таким чином численні цитати в тексті Рецензії з цих нормативно-правових актів, є дивними та недоречними, і можуть свідчити лише про відсутність досвіду та відповідної кваліфікації рецензента ОСОБА_20 .

Окремо хочемо звернута Вашу увагу на положення Порядку проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень (далі за текстом - Порядок), який також нібито використовувався при складанні рецензії.

Як вже зазначалося вище, згідно з п. 1 розділу І Порядку, цей Порядок визначає процедуру проведення та оформлення результатів рецензуванню висновків судових експертів та висновків експертних досліджень а висновків експертних досліджень складених судовими експертами науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - НДУСЕ) і судовими експертами.

Метою рецензування, як зазначено в п.2 розділу І Порядку є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків, а серед підстав для виконання рецензій, обумовлених п.3 розділу І Порядку, відсутня така підстава, як заява зацікавленої сторони,

І найважливіше, відповідно до п. 1 розділу ІІ порядку, рецензування висновків експертів проводиться співробітниками НДУСЕ. які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок, та не менше ніж трирічний стаж експертної роботи

Відповідно до даних Реєстру атестованих судових експертів, який є загальнодоступним, та знаходиться за веб адресою http://rase.minjust.gov.ua ОСОБА_20 , не є атестованим експертом, та не має права здійснювати рецензування висновків інших спеціалістів.

Додатково до викладеного у документі МГЦ «Розрада» «Результати дослідження психоемоційного стану ОСОБА_8 , 2015 р.н., матері - ОСОБА_6 та оцінку їх дитячо-батьківських відносин» за №25 від 25 січня 2018 року повідомляємо наступне:

Прояви відповідності рівня інтелектуального розвитку ОСОБА_8 її віку під час психологічного спостереження були зафіксовані при спілкуванні психолога з дитиною та при спостереженні за її спілкуванням з матір`ю. Дівчинці психолог надала можливість познайомитися з наявними в кабінеті психолога іграшками та взяти участь у спеціально підготовлених психологом іграх. Дівчинка активно включилися в ігри, проявляла бажання пізнавати навколишнє середовище і предмети що її оточують. Майстерно гралася з дрібними предметами, створювала рольові композиції.

ОСОБА_8 проявила помітну ігрову активність.

Під час зустрічі з психологом ОСОБА_8 спочатку намагалася весь час -у поряд з мамою, проявляла прагнення звертатися до неї, чекала на її реакцій». Мама виступала для неї як гарант безпеки та адаптивний партнер. Дівчинка багато разів зверталася до матері, запрошувала її до гри, шукала її заохочення та підтвердження правильності своїх дій.

Мовлення дитини розвивається. Зрозумілими на момент спостереження були окремі слова.

Висновки про тривожність та травмованість дитини були зроблені крім ознак страху втрати контакту з мамою, та очікування від неї захисту в поведінці ОСОБА_8 ще зі слів її матері та спостереження за зміною поведінки дитини. ОСОБА_6 в присутності дитини розповідала психологу про конфліктні ситуації в сім`ї, при яких була присутня ОСОБА_8 . В цей час дівчинка підбігала до матері, обіймала матір, сідала до неї на руки, ніби намагаючись захистити та пожаліти матір.

Для повноцінного дослідження ситуації, що склалася в сім`ї, необхідною є участь в дослідження обох батьків. Але батько ОСОБА_8 не звертався до Центру, не телефонував і не приходив. Тому повне дослідження провести було неможливо, про що і було зазначено у висновку.

Як зазначалося раніше, інші «зауваження», які містяться в Рецензії, не мають під собою нормативного чи методологічного підґрунтя».

В свою чергу, психолог ОСОБА_20 на лист №37 від 08 травня 2018 року за підписом директора МГЦ «Розрада» Бондаровської В.М. та психолога Юр- Евтушенко Ю.О. надала письмові заперечення, наступного змісту:

«1. Психологи ОСОБА_22 та Юр - Евтушенко Ю.О . «звертають увагу» адресата на те, що «документ, який було складено» ними «в результаті роботи з Вами та Вашою донькою, не є ані висновком судового експерта, ані висновком експертного дослідження

Пояснення ОСОБА_20 .

Твердження спеціалістів-психологів Бондаровської В.М. та Юр -Евтушенко Ю.О. про те, що письмово оформлені «Результати дослідження психоемоційного стану ОСОБА_8 , 2015 р.н., матері - ОСОБА_6 та оцінка їх дитячо-батьківських відносин» «не є ані висновком судового експерта, ані висновком експертного дослідження», тому у своїй роботі вони не мають керуватися відповідними нормативними документами, свідчить, що Бондаровська В.М. та Юр - Евтушенко Ю.О. , як надавачі психологічних послуг і виконавці психологічного дослідження на запит адвоката не усвідомлюють та/або ігнорують призначення науково-практичного документа, підготовленого ними, який, у відповідності до змін у Цивільному процесуальному кодексу України, буде долучено адвокатом як доказ у справі.

З огляду на цю обставину підготовка і проведення «дослідження психоемоційного стану ОСОБА_8 , 2015 р.н., матері - ОСОБА_6 і оцінка їх дитячо-батьківських відносин» мала бути проведена у відповідності до вимог організації психологічного дослідження.

2. Психологи Бондаровська В.М. та Юр - Евтушенко Ю.О. стверджують, що «складаючи Рецензію на документ «Результати дослідження психоемоційного стану ОСОБА_8 , 2015 р.н., матері - ОСОБА_6 та оцінку їх дитячо-батьківських відносин», виданий Міжнародним Гуманітарним центром «Розрада» за № 25 від 25 січня 2018 року, ОСОБА_20 припустилася низки методологічних помилок... усі вимоги та зауваження, які було викладено у тексті рецензії ....базувалися на таких інформаційних джерелах:

Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз та експертних досліджень (додаток до вказаної інструкції). Реєстр методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України. Наказ Міністерства юстиції України №775/5 від 25.05.2015 «Про порядок проведення рецензування висновків судових експертів та висновків експертних досліджень».

Пояснення ОСОБА_20 .

Зазначені мною недоліки у роботі Бондаровської В.М. і Юр-Евтушенко Ю . О . під час дослідження психоемоційного стану ОСОБА_8 та її матері стосовно організації самого дослідження, обраного методичного інструментарію, ігнорування авторками «Висновку» усталених у психології теоретичних положень, довільне тлумачення наукових понять, вихід за межі компетенції психолога і т.ін. не є, як зазначають у своєму листі Бондаровська В.М. і Юр - Евтушенко Ю.О. , «численими цитатами...з...нормативно правових актів», а є викладом основних положень методології дитячої психології і методів наукового дослідження в галузі дитячої психології.

У сучасній науці методологію розглядають як учення про науковий метод пізнання або як систему наукових принципів, на основі яких базується дослідження і здійснюється вибір сукупності пізнавальних засобів, методів, прийомів дослідження [Черчик Л.М. Методологія наукових досліджень. - Луцьк: ЛНТУ, 2009. С.2].

Як вбачається із тексту «Листа», Бондаровська В.М. та Юр - Евтушенко Ю.О. мають власне розуміння змісту поняття «методологія науки». Тому, розкриваючи зміст «низки методологічних помилок», яких, на їх думку, «припустилася ОСОБА_20 », називають «посилання на нормативно правові акти», по-різному, на власний розсуд, цитуючи положення із зазначених нормативних документів, маючи на меті «обґрунтувати власну думку, щодо того, що « ОСОБА_20 не має права здійснювати рецензування висновків інших спеціалістів», що «серед підстав для виконання рецензій...відсутня така підстава, як заява зацікавленої сторони», що «використання нормативно-правових актів» при укладанні тексту рецензії ОСОБА_20 «є дивним і недоречним» і «можуть свідчити лише про відсутність досвіду та відповідної кваліфікації рецензента ОСОБА_20 ».

У такий спосіб Бондаровська В.М. та Юр - Евтушенко Ю.О. фактично виявили, що вони не усвідомлюють або ігнорують той факт, що рецензування висновків судових експертів, експертних висновків та висновків спеціалістів є адекватним способом «боротьби» в рамках правового поля з недо6росовістністю суб`єктів доказування і експертів, а також недостатньою кваліфікацією тих, хто готує зазначені документи».

Також в матеріалах справи міститься відповідь, яка надана Комунальним закладом «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №447 Харківської міської ради» на запит адвоката АО «Гольдарб.Едвайс» Гольдарб К.Ю. від 10.09.2018 року №3/09-18, згідно якої повідомлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є вихованкою Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №447 Харківської міської ради» з 19.06.2018 по теперішній час (Наказ про зарахування до складу вихованців ДНЗ №47 №10 від 18.06.2018). В особовій справі зазначена адреса проживання: АДРЕСА_9 . Дитина регулярно відвідує заклад дошкільної освіти. За час відвідування закладу дошкільної освіти не хворіла. В спілкуванні з дітьми спокійна, доброзичлива дівчинка. З повагою відноситься до старших. Зауваження вихователя з приводу допущених помилок сприймає завжди адекватно. Емоційний стан дівчинки відповідає нормі. Має хороший апетит, засинає швидко, сон спокійний. З моменту прибуття дитини в садочок до 10.09.2018 року приводила та забирала з садочка, брала участь у виховних заходах мати - ОСОБА_6.

Стороною позивача подано Висновок №12/09-18 експертного дослідження Центру психологічної експертизи «Інституту аналітичних досліджень і сучасної освіти» від 04 вересня 2018 року, який здійснено психологом Центру психологічної експертизи ІАДСО - ОСОБА_20. Безпосередньо експериментальна частина експертного психологічного дослідження була проведена у період з 18 липня по 4 серпня 2018 року.

Експертом Центру психологічної експертизи «Інституту аналітичних досліджень і сучасної освіти» ОСОБА_20 надано наступний Висновок:

«Відповідь на перше запитання: Чи є у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуально-особистісні особливості, що потребують особливої уваги з боку батьків й вихователів та створення особливих умов навчання та виховання?

Так, у ОСОБА_8 є індивідуально-особистісні особливості, що потребують особливої уваги з боку батьків й вихователів та створення особливих умов навчання та виховання.

Такими особливостями у ОСОБА_8 є затримка комунікативно- мовленнєвого розвитку та відставання у розвитку емоційних форм контакту.

Відповідь на друге запитання: Хто з дорослих утворює для ОСОБА_8 соціально-підтримуюче оточення?

Соціально-підтримуюче оточення для ОСОБА_8 утворюють її батьки - ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , старша сестра ОСОБА_38 та батьки ОСОБА_1 і ОСОБА_6 .

Відповідь на третє запитання: Чи є специфічні психологічні особливості у ставленні ОСОБА_8 до батьків разом та до кожного окремо; інших членів родини? Якшо є, то в чому вони виражаються?

Ні у ставленні ОСОБА_8 до батьків разом та до кожного окремо: інших членів родини не має специфічних психологічних особливостей.

Відповідь на четверте запитання: Чи є ознаки, що дозволяють припустити вплив одного з батьків на формування у ОСОБА_8 негативної думки про іншого батька? Якщо є, то в чому вони виражаються?

Ні, ознак, що дозволяють стверджувати про наявність впливу на ОСОБА_8 з боку одного з батьків з метою формування у неї негативної думки про іншого батька, у ОСОБА_8 , не виявлено».

У відповідності до Протоколу про виправлення технічної помилки, у Висновку №12/09-18 експертного дослідження за результатами психологічного спостереження на звернення ОСОБА_1 від 18 липня 2018 року допущено технічну помилку. На сторінці 1 у другому абзаці вказано: «Безпосередньо експериментальна частина експертного психологічного дослідження була проведена у період з 18 липня по 4 серпня 2018 року». Вважати вірною наступну редакцію: «Безпосередньо експериментальна частина експертного психологічного дослідження була проведена у період з 31 липня по 4 серпня 2018 року»

Згідно Довідки Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №447 Харківської міської ради» від 17 вересня 2018 року № 01-37/52 - дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вихованкою Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 447 Харківської міської ради» з 19.06. 2018 по теперішній час. (Наказ «Про зарахування до складу вихованців ДНЗ № 447» №10 від 18.06.2018). В особовій справі дитини зазначена адреса проживання: АДРЕСА_9 . З моменту прибуття дитини в садочок до 14.09.2018 року приводила та забирала із садочка, брала участь у виховних заходах мати - ОСОБА_6 . Дитина регулярно відвідує заклад дошкільної освіти. За час відвідування закладу дошкільної освіти не хворіла. Під час спостереження практичним психологом визначено, що дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 14.09.2018 року в період основних режимних моментів: ранковий прийом, ігрова діяльність, прогулянка, сон, заняття, навички самообслуговування - сформовані відповідно до її віку. Дитина вміє самостійно одягатися, роздягатися, містити свій одяг в чистоті, користуватися хусткою, столовими приборами. Уміння і навички добре розвинуті. Навчальні, трудові, ігрові навички відповідають віку дитини. Під час заняття уважна, легко запам`ятовує, узагальнює і аналізує. Загальний розвиток дитини відповідно до вікових норм. Емоційний стан дівчинки відповідає віку. Психологічний розвиток дитини в цілому за віковою нормою.

За правилами ст. 19 СК України Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Висновку про участь батька, діди та баби у вихованні малолітньої дитини від 14 травня 2018 року №102/03/31-4328 Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне встановити наступний графік спілкування батька, ОСОБА_1 , з малолітньою донькою, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виповнення дитині чотирьох років, а саме:

?щочетверга з 16.00 год. до 19.00 год., у присутності матері дитини;

?кожної першої, третьої та п`ятої суботи кожного місяця з 10.00 год. до 19.00 год., у присутності матері дитини;

?01 травня, 09 травня, 24 серпня кожного року, 15 травня (день народження батька) з 10.00 год. до 19.00 год., у присутності матері дитини;

?12 лютого кожного року (наступний день після дня народження дитини) з 10.00 год. до 19.00 год., у присутності матері.

Після виповнення дитині чотирьох років, а саме:

?щочетверга з 16.00 год. до 19.00 год., без присутності матері дитини;

?кожної першої, третьої та п`ятої суботи кожного місяця з 10.00 год. до 19.00 год., без присутності матері дитини;

?01 травня, 09 травня, 24 серпня кожного року, 15 травня (день народження батька) з 10.00 год. до 19.00 год., без присутності матері дитини;

?12 лютого кожного року (наступний день після дня народження дитини з 10.00 год. год. до 19.00 год., без присутності матері дитини.

?спільний відпочинок в межах України, а саме влітку строком на 30 днів з 01 серпня до 30 серпня, без присутності матері дитини.

Для діда, ОСОБА_5 та баби, ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, вважає за доцільне встановити наступний графік зустрічей з онукою, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виповнення дитині чотирьох років, а саме

?другої та четвертої суботи кожного місяця з 10.00. год. до 19.00 год., у присутності матері дитини

?08 лютого кожного року та 01 липня кожного року (день народження діда та баби) з 10.00. год. до 19.00 год., у присутності матері дитини.

Після виповнення дитині чотирьох років, а саме:

?другої та четвертої суботи кожного місяця з 10.00. год. до 19.00 год., без присутності матері дитини;

?08 лютого кожного року та 01 липня кожного року (день народження діда та баби) з 10.00. год. до 19.00 год., без присутності матері дитини

Рішення комісії з питань захисту прав дитини прийнято одноголосно (протокол від 10.05.2018 року № 8).

Суд вважає, що вищевказаний висновок органу опіки та піклування підтверджує наявність спору між батьками щодо їх участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною, але вказаний висновок не вирішує виникнення конфліктів та спірних ситуацій.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Крім того, в матеріалах справи наявні звернення сторін до правоохоронних органів та надані на звернення Висновки , що свідчить про наявність конфлікту між сторонами щодо участі у вихованні малолітньої дитини.

Вирішуючи вимоги за даним позовом, суд керується наступним.

Позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною - це позов негаторний, тобто позов про заперечення поведінки особи, яка чинить перешкоди іншому у здійсненні ним свого права.

При вирішення цього спору слід враховувати в сукупності, як факт ухилення матері дітей від виконання рішення органу опіки та піклування щодо способів участі батька у вихованні дітей, так і інші обставини, а саме інтереси дітей, їх вік, стан здоров`я, прихильність до кожного з батьків тощо.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Як встановлено в судовому засіданні між батьками дитини після розлучення склались стійки неприязні відносини, які потягли за собою суперечки між ними щодо визначення участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, що сторонами не оспорюється.

Слід зазначити, що перешкоджання в спілкуванні порушує не лише права батька, а й права дитини, яка в силу віку сама не може дати оцінку необхідності та важливості такого спілкування, правом дитини на побачення з батьком фактично розпоряджається мати на власний розсуд, створюючи перешкоди у спілкуванні. Оскільки сторони не дійшли згоди у вирішенні питання участі кожного у вихованні дитини та спілкуванні з дитиною батька, який проживає окремо, то спір підлягає вирішенню в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із завдань Сімейного Кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст.1). Виховання у колі сім`ї, як раз передбачає у повній сім`ї, тобто при участі усіх членів родини, як молодших, так і старших, і баби з дідом у тому числі.

Згідно зі ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Крім того, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

У відповідності до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.

Згідно ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

В той же час, статтею 159 СК України врегульовується питання вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Так, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Таким чином законодавчо закріплено право на спілкування з дітьми та участі у їх вихованні того з батьків, хто не проживає спільно з дітьми та відповідно обов`язок того з батьків, з ким проживають діти, не чинити перешкод у здійсненні такого права.

Позивач, будучи батьком дитини прагне спілкування із нею, оскільки участь у вихованні та розвитку дитини є його правом та обов`язком.

Окрім наведеного, суд вважає, що реалізація одним із батьків свого права на спілкування з дитиною у будь-якому разі не повинна перешкоджати нормальному розвиткові дитини.

При цьому таке право повинно реалізовуватись саме в прямих контактах з дітьми, тобто на побаченні з ними, що є основною формою особистого спілкування.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно із ст. 141 СК України, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав щодо дитини. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 2 ст.155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) , ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Отже, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.

Розкриваючи зміст даного принципу і підходи по його реалізації, Комітет ООН з прав дитини в своїх Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (Пункт 1 статті 3) сформулював такі підходи:

«Найкраще забезпечення інтересів дитини» - це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку:

по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них в співвідношенні з іншими;

по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечує юридичні гарантії та належну реалізацію цього права (пункт 46).

Комітет вважає за доцільне скласти невичерпний, не субпідпорядкований перелік елементів, які могли б розглядатися при проведенні оцінки найкращих інтересів будь-якою особою, відповідальною за прийняття рішень, якій належить визначати найкращі інтереси дитини. Невичерпний характер переліку елементів означає, що можна вийти за його рамки і розглянути інші фактори, що мають відношення до конкретних обставин, в яких знаходиться та чи інша дитина або група дітей. Всі фігуруючи у переліку елементи повинні бути прийняті до уваги і зважені з урахуванням обставин кожного випадку. Перелік повинен служити конкретним керівництвом, забезпечуючи при цьому гнучкість (пункт 50). У світлі цих міркувань Комітет вважає, що стосовно ситуації, яка розглядається доречними і такими, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини є такі елементи: погляди дитини; індивідуальність дитини; збереження сімейного оточення і підтримання відносин; піклування, захист і безпеку дитини; вразливе положення; право дитини на здоров`я; право дитини на освіту. Слід підкреслити, що базова оцінка найкращих інтересів - це загальна оцінка всіх відповідних елементів, що визначають найкращі інтереси дитини, зі зваженою оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими. Не всі елементи актуальні в кожному випадку, і в різних випадках різні елементи можуть використовуватися по-різному. Зміст кожного елемента неминуче буде неоднаковим залежно від конкретної дитини і конкретного випадку, в залежності від виду рішення і конкретних обставин; те саме стосується і значущості кожного елемента в контексті загальної оцінки (пункт 80).

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Згідно з ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини «Хант проти України» та «Олссон проти Швеції» між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які у залежності від природи та важливості можуть переважати над інтересами батьків. Для батьків та дітей бути разом - це основа сімейного життя. Тобто те, що сторони по даній справі, проживають окремо, не повинно перешкоджати дитині спілкуватись з батьком, який виявляє бажання проводити більше часу з дитиною.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 18.12.2008 року в справі "Савіни проти України" повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 ( 995_004 ) (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

Суд із врахуванням зазначених вище норм права, а також встановлених обставин у справі, відсутність обставин, які б перешкоджали спілкуванню батька, діда, баби і дитини, а також інших негативних фактів поведінки позивача ОСОБА_1 , які б могли зашкодити дитині, приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною є обґрунтованими.

У судовому засіданні не доведено жодних обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача ОСОБА_1 з малолітньою дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку. При цьому, з урахуванням всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків - з своїми дітьми - служить задоволенню життєво важливих потреб дитини.

Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Наявність між подружжям спорів, не повинно впливати на реалізацію права та на виконання обов`язку щодо батьківського спілкування та виховання дитини. Взаємовідносини між батьками дитини не мають відображатися на дитині, дитина не може бути заручником тих чи інших непорозумінь. Дитина має знати батька та матір, має право любити їх, спілкуватися з ними без обмеження.

В справі відсутні докази того, що позивач ОСОБА_1 негативно характеризується, має шкідливі звички, зловживає алкогольними напоями чи наркотичними засобами, притягувався до адміністративної або кримінальної відповідальності. Судом також береться до уваги, що позивач матеріально забезпечений, працює на посаді оглядача журналу «Кореспондент», по місцю роботи та проживання характеризується позитивно, має наміри та бажання піклуватися за дитиною, має житло, де створені умови для перебування дитини.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, зокрема, батько зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини постійно, а не тільки за домовленістю із матір`ю. Не врахування цього при вирішенні спору і встановлення способу спілкування позивача із дитиною виключно за домовленістю із відповідачем може протиправно обмежити їх участь у вихованні дитини.

Таким чином, оскільки сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини, суд, з урахуванням інтересів дитини, її віку, поведінки батьків, між якими немає порозуміння щодо участі у вихованні дитини, приходить до висновку,що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні вимог позивача ОСОБА_1 в даній справі про визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкування з нею суд враховує: інтереси дитини та малолітній вік дитини, режим дня дитини, поведінку кожного з батьків, навички кожного з батьків щодо догляду за малолітніми дітьми, прихильність дитини до кожного з батьків, важливість спілкування дитини з батьком.

Суд вважає слушним зауваження матері дитини з приводу обмеження ночівлі дитини у квартирі батька, та вважає доцільним на даний час обмежити можливість ночівлі малолітньої дитини у помешканні батька, зважаючи на малолітній вік дитини, режим дня дитини, її звички засинати в звичній обстановці вдома, для поступової адаптації дитини до незнайомої обстановки, з обов`язковим урахуванням бажання самої дитини залишатися на ночівлю вдома у батька.

При цьому суд враховує наступні критерії, що мають значення в даній ситуації: 1) малолітній вік дитини (чотири роки), 2) необхідність проходження певного періоду часу для адаптації дитини до іншого помешкання для того, щоб частіше залишатись там на ночівлю; 3) вразливий психологічний стан малолітньої дитини, на який значний вплив мають такі чинники як: звичний режим дня, відхід до сну в один і той час, гігієнічні процедури перед сном, заспокоювання дитини перед сном, певні сформовані звички та ритуали дитини перед сном, що сприяють нормальному відпочинку (вживання певної їжі, читання казок, співання колискових, наявність певної іграшки, присутність когось із дорослих, вмикання нічного світла, тощо).

Визначаючи конкретний порядок участі позивачів у вихованні дитини, суд враховує те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України(стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статтей 8, 12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини,Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року та прийняв до уваги те, що позивач як батько дитини бажає брати участь у вихованні рідної доньки і таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Зважаючи на те, що виховання дитини відповідно до ст.ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства» має спрямовуватися на розвиток її особистості та підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, а спілкування не може перешкоджати її нормальному вихованню, суд вважає доцільним визначити спосіб спілкування дитиною, шляхом:

?визначити графік зустрічей ОСОБА_1 - батька з дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : перший, третій та п`ятий четвер місяця з 16 до 19 години, без присутності матері; кожної першої, третьої та п`ятої суботи місяця з 10 години до 19 години, без присутності матері; 01 травня та 24 серпня кожного року з 10 години до 19 години без присутності матері; 12 лютого та 15 травня кожного року з 10 до 19 години, або наступний вихідний день після даної дати (день народження дитини, батька), без присутності матері; спільний відпочинок без присутності матері протягом тридцяти днів в літній період за домовленість між батьками.

Рішення суду про встановлення режиму спілкування з дитиною тільки в зазначений судом час, обумовлено тим, що ОСОБА_8 всього 4 роки, а тривала відсутність спілкування з матір`ю, може негативно вплинути на дитину.

Визначаючи час та тривалість побачень батька, як способу участі у вихованні, суд враховує малолітство ( вік) дитини, постійну потребу у догляді, фізичні потреби, а саме харчування відпочинок, необхідності забезпечення постійного зв`язку з матір`ю, спроможності батька щодо прийняття участі у вихованні, у зв`язку з зайнятістю, суд прийшов до переконливого висновку про визначення спілкування з батьком, що на переконання суду позитивно впливатиме на розвиток дитини та унеможливить виникнення негативних психологічних наслідків.

Такий порядок не суперечить інтересам дитини та не позбавляє відповідачку можливості виховувати та розвивати її.

У разі зміни обставин, з врахуванням яких суд визначив способи участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною, сторони, враховуючи передусім інтереси дитини, можуть змінити вказані способи, а у разі недосягнення згоди звернутися за вирішенням спору до суду.

Щодо вирішення позову в частині участі баби і діда у вихованні онуки, суд зазначає, що згідно ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід, мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

При цьому, згідно ст. 263 СК України, спір щодо участі баби діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 СК України.

Таким чином, діюче сімейне законодавство України встановлює право баби та діда на спілкування з внуками та приймання участі у їх вихованні, батьки не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, своїх прав щодо виховання онуків.

Оскільки дід, баба, як з боку батька, так і з боку матері є родичами дітей, батьки чи інші особи, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, своїх

Таким чином, жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право баби та діда на спілкування з малолітньою онукою, чи обставин, які б свідчили про їх спілкування з дитиною, яке перешкоджало б нормальному її розвитку, або обумовлювало їх побачення з дитиною у присутності інших осіб, не встановлено, а матеріали справи таких доказів не містять.

Вирішуючи питання щодо порядку та місця спілкування позивача з онуком, з урахуванням віку дитини, виходячи з пріоритету прав дитини, яка не може бути заручником особистих відносин батьків, приймаючи до уваги можливість створення позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_5 належних матеріально-побутових та психологічних умов для виховання, відпочинку, лікування, оздоровлення і навчання дитини, бажання та можливість бабусі та дідуся піклуватися про її здоров`я та всебічний розвиток, враховуючи важливість традицій і культурних цінностей для захисту і гармонійного розвитку дитини, а також той факт, що бабуся та дідусь проявляють турботу та увагу щодо онуки, її долі, суд приходить до висновку, що встановлені обставини свідчать про доцільність задоволення позову частково та, обговоривши варіанти можливого спілкування дитини з бабою та дідом, враховуючи баланс інтересів дитини та її батьків, вважає за необхідне визначити наступний порядок участі у вихованні та спілкуванні позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 з малолітньою онукою:

?визначити графік зустрічей ОСОБА_5 - дідуся та ОСОБА_2 - бабусі з дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : кожної першої, третьої та п`ятої неділі місяця з 10 години до 19 години, без присутності матері; 08 лютого та 01 липня кожного року з 10 до 19 години, або наступний вихідний день після даної дати (день народження бабусі та дідуся), без присутності матері.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача не перешкоджати брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми - суд вважає необхідним відмовити, так як позивачем не доведено належними та допустимим доказами, що відповідачка створювала перешкоди у спілкуванні з дітьми.

Крім того, суд звертає особливу увагу обох батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на необхідність компромісу та взаємних поступок у питаннях, пов`язаних з вихованням їх спільних дітей, та націлює обидві сторони у їх відносинах на максимальне врахування інтересів їх дітей, з усвідомленням своєї відповідальності за подальшу долю дітей, їх розвиток та психічне здоров`я.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з вимогами ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Ухвалюючи саме таке рішення по справі, суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Водночас, дане рішення не є перешкодою в подальшому визначити участь у вихованні дитини у інший спосіб, враховуючи її вік, а також, якщо зростання прихильності дитини до батька та належне виконання останнім своїх батьківських обов`язків обумовить це. До того ж рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткових днів для побачень позивача з дитиною, в тому числі й у присутності матері.

При цьому, враховуючи ситуацію, яка виникла між сторонами у справі, суд вважає необхідним попередити відповідачів про наслідки невиконання цього рішення суду, передбачені ч.ч.4, 5 ст.159 СК України, згідно з якими у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Суд, також, вважає необхідним роз`яснити сторонам, що побудова сімейних відносин має здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях любові і поваги, взаємодопомоги і підтримки. Сторони не повинні поглиблювати конфліктну ситуацію, захищаючи свої власні інтереси, а намагатись проявити справжню турботу, реалізувати свої права шляхом домовленості і забезпечити належні умови для розвитку дитини.

На підставі ст.51 Конституції України, Декларації прав дитини, ст.ст. 9,18 Конвенції про права дитини, ст.ст.12, 15 Закону України «Про охорону дитинства»,ст. ст. 19, 153, 157, 158, 159 257, 263 Сімейного кодексу України та керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України суд , -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , 3-тя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні, визнання способів участі у вихованні дитини задовольнити частково.

Визначити графік зустрічей ОСОБА_1 - батька з дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : перший, третій та п`ятий четвер місяця з 16 до 19 години, без присутності матері; кожної першої, третьої та п`ятої суботи місяця з 10 години до 19 години, без присутності матері; 01 травня та 24 серпня кожного року з 10 години до 19 години без присутності матері; 12 лютого та 15 травня кожного року з 10 до 19 години, або наступний вихідний день після даної дати (день народження дитини, батька), без присутності матері; спільний відпочинок без присутності матері протягом тридцяти днів в літній період за домовленість між батьками.

Визначити графік зустрічей ОСОБА_5 - дідуся та ОСОБА_2 - бабусі з дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : кожної першої, третьої та п`ятої неділі місяця з 10 години до 19 години, без присутності матері; 08 лютого та 01 липня кожного року з 10 до 19 години, або наступний вихідний день після даної дати (день народження бабусі та дідуся), без присутності матері

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: