Рішення № 82394410, 06.06.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11050/18

Провадження № 2/638/1624/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Тягунової Р.Ю.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович про скасування права користування та надання дозволу на реалізацію об`єкта нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2017 позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулась до суду з позовом про скасування права користування та надання дозволу на реалізацію об`єкта нерухомого майна.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що між ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником та ОСОБА_3 укладено кредитний договір. В подальшому, на підставі договору купівлі- продажу кредитного портфелю і договору відступлення права вимоги, банк відступив право вимоги ТОВ «ОТ П Факторинг Україна». У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку за кредитним договором, банк звернувся до суду за захистом своїх прав. Рішенням Київського районного суду м. Харкова стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість. В забезпечення виконання зобов`язання відповідач за кредитним договором уклав договір іпотеки, предметом якого є квартира у АДРЕСА_1 . На теперішній час іпотекодержателем прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації його на прилюдних боргах. В супереч умов та вимог договору відповідачем, після укладення договору іпотеки зареєстрував за місцем предмету іпотеки третіх осіб – неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наявність осіб, зареєстрованих в квартирі, на яку звертається стягнення відображається на її вартості, а також робить неможливим примусову реалізацію предмета іпотеки. У зв`язку з чим позивач просить скасувати право користування ОСОБА_4 , надати дозвіл на реалізацію об`єкта нерухомого майна, стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача подав відзив проти позову, у якому, посилаючись на норми Конституції України, ЦК України, ЖК України, СК України, зазначив, що ТОВ «ОТП Факторинг України» не є власником житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , а тому не має права заявляти такі позовні вимоги. У зв`язку з чим просила відмовити у задоволені позову.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав, на які посилаються у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у позові, з підстав, на які посилався у письмових поясненнях.

Представник третьої особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, надав заяву з проханням проводити слухання справи за його відсутності.

Також Департамент служб у справах дітей Харківської міської подано висновок про недоцільність скасування права користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку малолітньої ОСОБА_4 , у якому зазначено, що дитина як член родини власника житла та наймача отримала право користування житловоим приміщенням. Реєстраційний облік в Україні є вільним і не передбачає необхідності проживання за адресою реєстрації. Малолітня ОСОБА_4 як член родини отримала право користування житловим приміщенням нарівні з батьком та матір`ю. Відомості про те, що дитина є власником або має право користування і іншому приміщенні відсутні, у зв`язку з чим Департамент вважає недоцільним скасування права користування житловим приміщенням.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В. у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином та своєчасно, звернувся до суду з заявою, у якій зазначив що просить розглядати справу за його відсутності та просить звернути увагу на постанову Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №552/7400/16-ц.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, приходить до наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 18.06.2007 між ПАТ ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №МL-702/169/2007, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 110 000,00 доларів США до 18.06.2032, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі.

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором №МL-702/169/2007 між відповідачем та банком укладено договір іпотеки № РСL-702/169/2007, відповідно до зазначеного іпотечного договору ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру у АДРЕСА_1 .

Між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі- продажу кредитного портфелю від 27.05.2011 та договір відступлення права вимоги від 27.05.2010, у зв`язку з чим ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №МL-702/169/2007 та договором іпотеки № РСL-702/169/2007.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору кредитор звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2017 з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стягнуто заборгованість в розмірі 2569220,41 грн. Ухвалою апеляційного суду Харківської області залишено без змін.

25.04.2017 ОСОБА_3 зареєстрував у спірній квартирі за адресою АДРЕСА_1 своє малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як випливає з позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засіданні, на теперішній час ТОВ «ОТП Факторинг Україна, яке є іпотекодержателем, прийнято рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме майно ОСОБА_3 квартиру за адресою АДРЕСА_1 шляхом реалізації його на прилюдних торгах через орган виконавчої служби, але через те, що у квартирі зареєстрована малолітня дитина -це робить неможливим примусово реалізувати предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Як вбачається з положень статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні ікористуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третястатті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Ч.3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

На час розгляду зазначеної цивільної справи позивачем не було надано суду доказів того, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки - квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Тобто, ТОВ «ОТП Факторинг України» не набуло права власності на квартиру та відповідно не є власником спірної квартири.

Посилання позивача, що реєстрація у квартирі за адресою АДРЕСА_1 малолітньої особи перешкоджає реалізації спірного майна не можуть бути прийняті судом виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Згідно зі статтями150,156 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку),квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Принципом 4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері, зокрема належний допологовий і післяпологовий догляд. Дитина повинна мати право на належні харчування,житло, відпочинок і медичне обслуговування.

Відповідно до статей17,18 ЗУ«Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання; держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Таким чином, згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року, справа № 761/4494/13-ц, провадження № 61-16448св18.

Згідно частини 4 статті 12 Закону «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Згідно пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Вказані положення стосуються розгляду звернень на вчинення саме правочинів щодо нерухомого майна дитини, тобто, за результатом добровільних звернень осіб, які мають намір розпорядитися належним дитині майном або майном, на яке у дитини є право користування, і не стосуються примусового відчуження майна.

У даному разі продаж предмета іпотеки здійснюється у примусовому порядку, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, в якій право користування належить малолітній дитині, не потрібен. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при проведенні прилюдних торгів.

Крім того, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована у спірній квартирі з 25.04.2017, тобто вже після укладення договору іпотеки.

Щодо способу захисту суд зазначає наступне:

Правила ст. 5 ЦПК України визначають, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Надаючи оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд оцінює його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та виходить з його ефективності. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, забезпечити поновлення порушено права.

Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить , і саме з метою його захисту.

Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування права користування , сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

На підстави викладено, керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 141, 200, 259 263-265, 268, 280-283, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 405,525,526 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», суд-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович про скасування права користування та надання дозволу на реалізацію об`єкта нерухомого майна – відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11.06.2019.

Суддя – І.В. Семіряд