Рішення № 82394362, 12.06.2019, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/115/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Каліберди В.А.,

з участю секретаря – В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області, Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 4,3329 га, яка розташована на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина на майно, що складається з земельної ділянки площею 4,3329 га, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії НОМЕР_1 .

За життя 10.10.2012 року ОСОБА_2 був складений заповіт, згідно якого вона земельну ділянку площею 4,3329 га згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 заповіла позивачу, однак у вказаному заповіті було помилково зазначено серію та номер державного акту, а саме вказано серію та номер державного акту, який належав ОСОБА_3 , яка являлася бабусею позивача, після смерті якої мати позивача ОСОБА_2 успадкувала вказаний державний акт та в подальшому виготовила державний акт серії НОМЕР_1 , що позбавляє позивача права прийняти спадщину в нотаріальному порядку, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

На даний час позивач виявив намір успадкувати майно, яке залишилось після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки являється спадкоємцем за заповітом, в зв`язку з чим за захистом та визнанням своїх законних прав та інтересів звернувся до суду з позовом та прохає: встановити факт, що має юридичне значення та визнати за ним право приватної власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

В судове засідання позивач не з`явився, однак надав суду заяву про підтримання позовних вимог та про слухання справи у його відсутність.

Представники відповідачів – Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області, Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області в судове засідання не з`явилися, однак надали суду заяви про слухання справи у їх відсутність та при прийнятті рішення покладалися на розсуд суду.

Суд, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 4,3329 га згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , яка знаходиться на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, що підтверджується копією державного акту.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадщину мають особи, зазначені в заповіті.

Згідно заповіту, посвідченого 10.10.2012 року секретарем Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: земельну ділянку в розмірі 4,49 га, що знаходиться на території Мурафської сільської ради згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 заповідала дочці ОСОБА_4 ; земельну ділянку в розмірі 4,3329 га, що знаходиться на території Мурафської сільської ради згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 заповідала синові ОСОБА_1 ; грошовий вклад по рахунку № НОМЕР_5 в ХОУ ВАТ «Державний ощадний банк України» філії №10020/0367 заповідала в рівних долях своїм дітям ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

На час відкриття спадщини заповіт не змінювався і не скасовувався, про що свідчить відмітка у заповіті.

Позивач з метою прийняття спадщини в нотаріальному порядку звернувся до Краснокутської державної нотаріальної контори, однак отримав відмову у видачі свідоцтва на спадщину за заповітом, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.11.2018 №1327/02-31, в зв`язку з відсутнісю предмета заповіта, оскільки предметом заповіту ОСОБА_2 від 10.10.2012 року була земельна ділянка в розмірі 4,3329 га, що знаходиться на території Мурафської сільської ради згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , натомість як спадкоємець ОСОБА_1 надав нотаріусу Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 .

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 квітня 2005 року серії ВСА НОМЕР_6 971206, ОСОБА_2 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3 земельну ділянку площею 4,3329 га, що знаходиться на території Мурафської сільської ради, КСП «Мурафське», що належала спадкодавці на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 .

На підставі вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 квітня 2005 року серії ВСА №971206 ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , про що свідчить запис в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , в зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з вимогами про встановлення юридичного факту, а саме встановлення факту, що запис у заповіті, складеному 10.10.2012 року ОСОБА_2 в частині «земельну ділянку в розмірі 4,3329 га, що знаходиться на території Мурафської сільської ради згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 заповідаю синові ОСОБА_1 » вважати як записаним «земельну ділянку в розмірі 4,3329 га, що знаходиться на території Мурафської сільської ради згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 заповідаю синові ОСОБА_1 ».

Встановлення вказаного факту необхідно позивачу для подальшого успадкування спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів,що мають юридичне значення» роз`яснено, що такі справи розглядаються якщо: відповідно до закону, такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не повязане з подальшим вирішенням суперечки про право.

Вищезазначене підтверджує ту обставину, що позивач не має змоги оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Спадкоємець має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК, та набути право на спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268, статей 1296 - 1299 ЦК. Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на земельну ділянку відповідно до ст.1225 ЦК України переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельні ділянки виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини , як визначено в ст.81 ч.1 п. г Земельного Кодексу України.

Також, як вбачається з ч.1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 “Про судову практику у справах про спадкування ” відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 .

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_2 , до складу спадкового майна входить земельна ділянка, яка знаходиться на території Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(1950 р.), ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Відповідно до п. 6 Постанови №5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006року N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що позивач надав суду достатньо доказів, які підтверджують позов, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті заповідача – ОСОБА_2 має законе право на земельну ділянку в порядку спадкування.

На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст. 1217,1223 ЦК України, ст.ст. 259, 265,268, 315 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області, Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування – задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити факт, що запис у заповіті, складеному 10.10.2012 року ОСОБА_2 в частині «земельну ділянку в розмірі 4,3329 га, що знаходиться на території Мурафської сільської ради згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 заповідаю синові ОСОБА_1 » вважати як записаним «земельну ділянку в розмірі 4,3329 га, що знаходиться на території Мурафської сільської ради згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 заповідаю синові ОСОБА_1 ».

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 4,3329 га згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_7 на користь держави судовий збір в розмірі 800 (вісімсот) грн. 40 коп., який зарахувати на слідуючи реквізити: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ: 37993783); банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО):899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ).

Мурафська сільська рада Краснокутського району Харківської області (місцезнаходження вул. Центральна №41, с. Мурафа, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 04397448).

Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області (місцезнаходження вул. Миру №138, смт. Краснокутськ, Краснокутський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 02893611).

СУДДЯ В.А. КАЛІБЕРДА