Вирок № 82388776, 11.06.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2019 Справа №607/2580/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гуменного П.П.,

при секретарі Храпак М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018210010003471 від 21 листопада 2018 року відносно :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернополя, українця, громадянина України, котрий проживає у АДРЕСА_1 , не судимого в порядку ст.89 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,

за участю: прокурора Побер І.І., потерпілого ОСОБА_2 , законного представника потерпілого ОСОБА_3 , представника потерпілого - адвоката Черничинець С.П., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника - адвоката Дзюби П.П., -

В С Т А Н О В И В :

24 листопада 2018 року, близько 10 години 00 хвилин, у ОСОБА_1 , який перебував поблизу гаражів, що по вул. Дружби 53, у м. Тернополі, (мікрорайон Циганська гора), на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, розпочався словесний конфлікт із ОСОБА_2 , в ході якого, виник злочинний умисел, спрямований на спричинення останньому тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 24 листопада 2018 року, близько 10 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу гаражів, що по вул. Дружби 53,у м. Тернополі, (мікрорайон Циганська гора) в ході вищевказаного конфлікту, з метою спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, умисно наніс йому один удар кулаком своєї правої руки в потиличну ділянку голови та декілька (близько двох) в ділянку носа. Продовжуючи свої злочинні дії, об`єднані одним умислом ОСОБА_1 умисно наніс ще один удар носком правої ноги в поперекову ділянку ОСОБА_2

Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 заподіяно фізичний біль та тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа та забійну рану потиличної ділянки, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 заявив, що вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнає в повному обсязі.

По суті провадження ОСОБА_1 пояснив, що, виявивши відсутність доньки співмешканки по місцю проживання, з останньою здійснювали її пошуки. Виявивши доньку, побачили, що вона перебуває в стані алкогольного сп`яніння, в занепокоєному стані та плаче, на запитання нічого пояснити не може. Оглянувши її мобільний телефон, виявили фотографії, на яких були відображені хлопці. О 08.00-09.00 год. зателефонували до одного з них, вимагали, щоб вони вийшли на вулицю, до магазину «Дукат». Забрав їх на власному автомобілі від вказаного магазину, відвіз до району «Циганська гора». В автомобілі на той момент перебували окрім хлопців ще ОСОБА_4 та її матір. На місці зупинки наніс потерпілому тілесні ушкодження. Обставини, відображені в обвинувальному акті, визнає.

У вчиненому розкаюється.

Цивільний позов заявлений прокурором в інтересах держави визнає. Цивільний позов заявлений в інтересах потерпілого не визнає.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що в листопаді 2018 року перебував з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у приміщенні квартири, яку орендували. До приміщення даної квартири приходила дівчина на ім`я ОСОБА_4 . На мобільний телефон зателефонував обвинувачений і вимагав вийти на вулицю. Його поведінка була зумовлена тим, що з ними напередодні ввечері перебувала ОСОБА_4 . Разом вийшли до магазину і сіли в автомобіль обвинуваченого. Обвинувачений попрямував до гаражів в районі Нового світу, далі відкрив двері і наніс йому один удар в район носа правою рукою. В автомобілі на той момент на задньому сидінні перебували ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та жінка, яка ймовірно була матір`ю ОСОБА_7 . Після першого удару, обвинувачений витягнув його з машини, тримаючи за куртку, він перечепився та впав на землю, в цей момент обвинувачений наніс удар в потилицю, після чого наніс удар в зону нирок, далі його зупинила жінка. Після вказаних подій обвинувачений скеровував автомобіль до приміщення до пологового будинку, а потім до приміщення податкової. З обвинуваченим на даний час не примирилися.

При призначенні покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 , визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу винного, який є не судимим, обставини, що пом`якшують покарання до яких суд відносить визнання вини, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, а тому вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді штрафу.

До обвинувального акту долучено позовну заяву прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Побер І.І. в інтересах держави в особі Тернопільської обласної дитячої лікарні до обвинуваченого ОСОБА_1 , про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , в якій прокурор просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Тернопільської обласної дитячої лікарні кошти, витрачені на лікування ОСОБА_2 , потерпілого від злочину, в сумі 7 460,44 грн., яка підтверджена довідкою з Тернопільської обласної дитячої лікарні.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Окрім цього, позовні вимоги прокурора у судовому засіданні повністю визнав обвинувачений. За наведених обставин, позовні вимоги прокурора Тернопільської місцевої прокуратури викладені у вищенаведеній позовній заяві підлягають до задоволення в повному обсязі.

ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до початку судового розгляду кримінального провадження заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому останній просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду за лікування в сумі 7000 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн., та понесені судові витрати, які зокрема, згідно попереднього розрахунку оцінено в 7200 грн.

Суд, з огляду на зміст заявлених позивачем вимог та їх обґрунтування, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

При цьому суд виходить із наступних матеріалів кримінального провадження та вимог Закону.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім цього, згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами) від 27 березня 1992 року № 6 шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Таким чином, суд, з врахуванням наведених норм Закону вважає, що позов ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , підлягає до часткового задоволення в межах доведеності та обґрунтованості.

Зокрема, щодо вимог ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , про стягнення з ОСОБА_1 в його користь матеріальної шкоди за лікування в сумі 7000 грн., то їх слід задоволити частково, оскільки адвокатом Черничинець С.П., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , долучено до матеріалів справи копії документів, які підтверджують витрати на лікування, на загальну суму лише на 3833,10 грн., тому вказана сума, яка підтверджена чеками підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 В задоволенні решти позову щодо відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити.

Що ж до вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн., то враховуючи характер порушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення із ОСОБА_1 500 гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позову щодо відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Згідно статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно попереднього розрахунку, судові витрати становлять 7200 грн., проте згідно акту виконаних робіт по договору про надання правової допомоги №4/19 від 04 квітня 2019 року, витрати на правову допомогу складають 6400 грн., вказані витрати також підтверджені прибутковими касовими ордерами №4/19 від 04 квітня 2019 року та 24 травня 2019 року, на загальну суму 6400 грн.

Отже із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , слід стягнути витрати на правову допомогу адвоката в сумі 6400 грн., які підтверджуються витягом з договору №4/19 від 04 квітня 2019 року про надання правової допомоги, актом виконаних робіт по договору про надання правової допомоги №4/19 від 04 квітня 2019 року, прибутковими касовими ордерами №4/19 від 04 квітня 2019 року та 24 травня 2019 року.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Тернопільської обласної дитячої лікарні про стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого від злочину задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 в користь Тернопільської дитячої обласної лікарні 7640 (сім тисяч шістсот сорок) грн. 44 (сорок чотири) копійки витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 за наступними реквізитами: р/р НОМЕР_1 в ГУДКУ у Тернопільській області, м. Тернопіль, код 02001305 , МФО 838012.

Цивільний позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3833 (три тисячі вісімсот тридцять три) грн. 10 (десять) коп. шкоди, пов`язаної з витратами на лікування потерпілого ОСОБА_2 , 500 (п`ятсот ) грн. моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням його здоров`я та 6400 (шість тисяч чотириста) грн. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляція на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя П.П.Гуменний