Рішення № 82387652, 11.06.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14839/18

Провадження № 2/369/1517/19

РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Мазурик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про стягнення шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року позивач ПАТ «СК «Країна» звернувсь до суду з даним позовом, посилаючись на те, що між 18.04.2017 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту. Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «NISSAN X-TRAIL», державний № НОМЕР_1 .

17.10.2017 близько 09 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Зодчих, 66, відповідач, керуючи транспортним засобом «FIAT», державний № НОМЕР_2 допустив зіткнення з автомобілем «NISSAN Х-TRAIL», державний № НОМЕР_1 .

Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 14.12.2017 по справі №759/16191/17 відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт №70/46974/2.1.5.1 від 04.12.2017 року.

На підставі вище зазначеного страхового акту ПАТ «СК «Країна» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 19 463, 40 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом АЕ/9947458 в Товаристві з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», ТДВ «Міжнародна страхова компанія» відшкодувала позивачу страхове відшкодування в розмірі 15 219, 90 грн.

Різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням склала 4 243, 90 грн.

Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки в порядку регресу в розмірі 4 243 грн. 90 коп., та судовий збір у розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. ст.19, 274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.12.2018 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

05.02.2019 відповідачем надіслано відзив на позовну заяву, згідно якого вказує, що вважає, що позов є необґрунтований і таким, що не підлягає задоволенню оскільки, у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) суд дійшов до правових висновків, відповідно до яких увипадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правове відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закони» України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумок страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування ні страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У зв`язку із цим при пред`явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди і результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не пред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика, є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Максимальна сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну згідно полісу № АЕ/9947458 становить 100 000,00 грн., а фактично було сплачено лише 15 219.9 грн.

Відповідач своєї згоди на відшкодування завданої ним шкоди не надав, однак до страховика, який на момент ДТП застрахував цивільно-правову відповідальність відповідача, позивач свої позовні вимоги про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, не пред`являє. Тому, враховуючиположення ст. 3 Закону №1961-IV та вищевказані правові висновки, у такому випадку є підстави для відмови в позові про стягнення заявленої позивачем грошової суми.

Позивач до позовної заяви не надав жодних доказів, які підтверджують факт укладання потерпілим ОСОБА_2 договору про надання послуг по ремонту автомобіля NISSAN X-TRAIL д.н. НОМЕР_1 із ФОП ОСОБА_3 , а також не надано жодних доказів, що підтверджують факт виконання робіт останнім (акт виконаних робіт).

В матеріалах справи міститься лише платіжне доручення № 14973 від 04.12.2017 року про перерахування ПАТ «СК «Країна» на рахунок ФОП ОСОБА_3 19463,40 грн., проте вказане платіжне доручення не підтверджує факту здійснення ремонтних робіт.

Тобто, позивачем не доведено фактичний розмір шкоди, який було завдано потерпілому ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Тому відповідач просив відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 у повному обсязі.

13.03.2019 до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, згідно якої 18.04.2017 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № УА/157149.

У заяві па виплату страхового відшкодування від 08.11.2017 потерпіла сторона зазначає, що виплату страхового відшкодування провести на рахунок СТО - ФОП ОСОБА_3 , на підставі рахунку №10 від 27.10.2017.

На підставі вище зазначеного страхового акту ПАТ «СК «Країна» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 19 463, 40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15973 від 04.12.2017.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом АЕ/9947458 в Товаристві з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», ТДВ «Міжнародна страхова компанія» відшкодувала ПАТ «СК «Країна» страхове відшкодування в розмірі 15 219, 90 грн.

Різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням склала 4 243, 90 грн.

Відповідно до п. 2.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24 липня 2009 року, вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Відповідно до п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24 липня 2009 року, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Тому, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє права на відшкодування шкоди в деліктному зобов ’язанні.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, знаходить що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи судом встановлено, що 18.04.2017 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №УА/157149.

Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «NISSAN X-TRAIL», державний № НОМЕР_1 .

У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

17.10.2017 близько 09 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Зодчих, 66, відповідач, керуючи транспортним засобом «FIAT», державний № НОМЕР_2 допустив зіткнення з автомобілем «NISSAN Х-TRAIL», державний № НОМЕР_1 .

Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 14.12.2017 по справі №759/16191/17 відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт №70/46974/2.1.5.1 від 04.12.2017 року.

На підставі вище зазначеного страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 19 463, 40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №15973 від 04.12.2017.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом АЕ/9947458 в Товаристві з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія». Страховим лімітом є сума 100 000 грн.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страховим лімітом за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/9947458 є сума 100 000 грн. За таких обставин, позивачем не обґрунтовано, чому ТДВ «Міжнародна страхова компанія» відшкодувала суму страхового відшкодування в розмірі 15 219, 90 грн., як вказує позивач, оскільки згідно платіжного доручення №15973 від 04.12.2017 сплачена ОСОБА_2 сума страхового відшкодування 19 463, 40 грн.

В своїй позовній заяві позивач вказує, що ТДВ «Міжнародна страхова компанія» відшкодувала ПАТ «СК «Країна» страхове відшкодування в розмірі 15 219, 90 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням склала 4 243, 90 грн. Проте, суду не надано жодних підтверджень щодо сплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 15 219, 90 грн.

Крім того, різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 4 243, 90, не перевищує ліміт відповідальності страховика, що є підставою для звернення до суду з відповідною вимогою до відповідача.

За таких обставин, суд вважає, за необхідне відмовити позивачу в позовних вимогах.

Відповідно до ст.ст. 993, 1191, 1194 ЦК України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268, 273,274,279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

В позові Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про стягнення шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Суддя: Дубас Т.В.