Рішення № 8238735, 04.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" лютого 2010 р. Справа № 15/1858

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Макарчук В.І.

за участю представників сторін

від позивача: Вознюк І.О. - представника за довіреністю від 04.01.2010р.,

від відповідача: Гуцалюка Б.П. - представника за довіреністю від 21.01.2010р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продоптторг" (м. Коростень)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудок" (м. Коростень)

про стягнення 38137,04 грн.

В судовому засіданні 26.01.2010р., в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 04.02.2010р. 14 год. 30 хв.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 38137,04грн. заборгованості за поставлений товар з урахуванням пені та 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, яку подано в судовому засіданні 04.02.2010р.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав факт наявності суми боргу в розмірі 28614,80грн., яку сторонами було погоджено в акті про залік взаємних вимог від 28.10.2009р.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продоптторг" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гудок" (відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу №81 (а.с. 12-13).

Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу №81 від 01.12.2008р., продавець (позивач) зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) покупця (відповідача) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктами 1.2., 2.1., 2.2. договору купівлі-продажу №81 сторони погодили, що найменування товару, одиниця виміру кількості товару, загальна кількість товару визначаються згідно додатку № 1 до даного договору.

В додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 01.12.2008р. сторони погодили найменування, одиницю виміру, кількість та ціну товару - дошки н/о 25-50мм у кількості 45,9 м. куб. загальною вартістю 44614,80грн. з урахуванням ПДВ (а.с.14).

Позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу № 81, по накладній № 38 від 01.12.2008р. (а.с.15) передав відповідачу дошку н/о 25-50мм у кількості 45,9 м. куб. на загальну суму 44614,80грн. з урахуванням ПДВ (а.с.15).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1 договору купівлі-продажу №81 від 01.12.2008р. сторони погодили, що товар повинен бути повністю поставлений покупцю, а покупець протягом 90 календарних днів від моменту поставки повинен проплатити кошти за одержаний товар.

Також, пунктом 6.1 зазначеного договору встановлено, що термін оплати товару: здійснюється з відстрочкою платежу 90 днів з моменту поставки.

Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлений договором строк, а саме: до 01.03.2009р. не виконав.

До звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на суму 16000,00грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача:

за 06.03.2009р. на суму 8000,00грн. (а.с.28),

за 27.04.2009р. на суму 5000,00грн. (а.с.29),

за 28.07.2009р. на суму 1000,00грн. (а.с.30),

за 26.10.2009р. на суму 2000,00грн. (а.с.31).

Таким чином, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 28614,80грн.

Крім того, з наявного в матеріалах справи акту про залік взаємних вимог (а.с.17) вбачається, що відповідач суму боргу в розмірі 28614,80грн. визнає.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гудок" не надало доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар по договору № 81 від 01.12.2008р. на суму 28614,80грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 28614,80грн. основної заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 8799,05грн. пені та 723,19грн. - 3% річних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних, господарський суд враховує таке.

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.2 договору № 81 від 01.12.2008р. передбачено, що у випадку не оплати покупцем коштів за поставлений товар протягом 90 днів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% в день від загальної суми заборгованості за кожен день прострочки, а також покупець відшкодовує всі затрати пов'язані з виниклими обставинами.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8799,05грн. у відповідності представленого розрахунку (а.с. 6).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України та вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", судом встановлено, що правомірним є нарахування пені в сумі 3810,75грн., зокрема:

за період з 02.03.2009р. по 05.03.2009р. (4 дні), розмір пені нарахованої на суму 44614,80грн. становить 117,34грн.;

за період з 06.03.2009р. по 26.04.2009р. (52 дні), розмір пені нарахованої на суму 36614,80грн. становить 1251,93грн.;

за період з 27.04.2009р. по 27.07.2009р. (92 дні), розмір пені нарахованої на суму 31614,80грн. становить 1837,99грн.;

за період з 28.07.2009р. по 30.08.2009р. (34 дні), розмір пені нарахованої на суму 30614,80грн. становить 603,49грн.;

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 3810,75грн. У задоволенні вимог в частині стягнення 4988,30грн. пені суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок здійснених позивачем нарахувань 3% річних, зважаючи на встановлені обставини щодо строків оплати товару та визначені позивачем періоди нарахування, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 723,19грн. - 3% річних правомірні та підлягають задоволенню, оскільки заявлена сума 3% річних є меншою ніж обґрунтовано нарахована.

Згідно з обґрунтованим розрахунком суду, сума 3% річних становить 728,41грн., зокрема:

сума 3% річних нарахованих за період з 02.03.2009р. по 05.03.2006р. (4 дні) на суму заборгованості 44614,80грн. становить 14,67грн.;

сума 3% річних нарахованих за період з 06.03.2009р. по 26.04.2006р. (52 дні) на суму заборгованості 36614,80грн. становить 156,49грн.;

сума 3% річних нарахованих за період з 27.04.2009р. по 27.07.2006р. (92 дні) на суму заборгованості 31614,80грн. становить 239,06грн.;

сума 3% річних нарахованих за період з 28.07.2009р. по 25.10.2006р. (90 днів) на суму заборгованості 30614,80грн. становить 226,47грн.;

сума 3% річних нарахованих за період з 26.10.2009р. по 03.12.2006р. (39 днів) на суму заборгованості 28614,80грн. становить 91,72грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 723,19грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ "Продоптторг" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню.

З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 28614,80грн. основного боргу, 3810,75грн. пені та 723,19грн. - 3% річних. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 4988,30грн. пені суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 546, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 173, 193, п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудок" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Кірова, 27/1, ідентифікаційний код 32173422)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продоптторг" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул. Шатрищанська, 59, ідентифікаційний код 31599646):

- 28614,80грн. основного боргу,

- 3810,75грн. пені,

- 723,19грн. - 3% річних,

- 331,48грн. витрат по сплаті державного мита,

- 205,13грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кравець С.Г.

Дата підписання: "11" лютого 2010 року.

Віддрукувати:

1- в справу,

2,3- сторонам.