Рішення № 82386623, 03.06.2019, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/616/18

Провадження № 2/456/162/2019

РІШЕННЯ

іменем України

03 червня 2019 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С. ,

при секретарі Карпин О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа виконавчий комітет Стрийської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням та вселення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просить визнати за нею та її дочкою ОСОБА_2 право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 і вселити їх у вказану квартиру. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 1994 року. Від вказаного шлюбу мають доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач з дочкою зареєстровані і постійно проживали в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.Після розірвання шлюбу, який було розірвано рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.11.2017 року, ОСОБА_3 почав перешкоджати позивачу та неповнолітній дочці проживати у спірній квартирі, а саме поміняв замки на вхідних дверях у квартиру, не впускає та погрожуючи фізичною розправою, незважаючи на те, що в квартирі знаходиться все майно позивача та речі доньки, які є необхідні дочці для навчання в школі та всебічного розвитку. ОСОБА_2 - інвалід з дитинства, потребує постійного догляду та належних умов проживання. Позивач не працює, так як доглядає за дочкою. Відповідач аліменти на дитину не сплачує.Позивач з дочкою неодноразово звертались до відповідача з проханням, щоб він не чинив їм перешкод у користуванні житловим приміщенням і особистими речами, але відповідач не надає ключів від нових замків в дверях. У зв`язку з цим позивач з дочкою змушені тимчасово проживати у знайомих, родичів, так як іншого житла не мають, а винаймати квартиру позивач не має можливості через брак коштів.Відповідач неправомірно перешкоджає позивачу та неповнолітній дочці у здійсненні законного права на користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2 , а тому позивач змушена звернутися з даним позовом до суду.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили проти позову позивача, та відповідач пояснив, що він після розірвання шлюбу з позивачем замків у вхідних дверях своєї квартири не міняв та не виганяв позивача з дітьми з квартири, позивач це зробила добровільно. Відповідач добровільно віддав позивачу її особисті речі та частину спільно нажитого майна, і речей позивача у належному йому житлі немає. Рішенням Стрийського міськрайонного суду від 24.11.2017 року за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, судом було встановлено, що сторони протягом п`яти років спільно не проживають, тобто ще до листопада 2017 року позивач добровільно залишила спірне житло (справа № 456/2998/17). У своїх поясненнях по цивільній справі про розірвання шлюбу позивач сама зазначила, що вона протягом п`яти років до дня подання заяви не проживає у спірному житлі, а проживає у с АДРЕСА_3 Стрийського району у будинку загальною площею 123,3 кв.м., який належить її матері. Крім того, протягом останніх двох років для оформлення субсидії відповідач брав з Добрівлянської сільської ради довідки про те, що позивач з дітьми без реєстрації проживає у с. Добрівляни Стрийського району. Просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

Представник третьої особи виконавчого комітету Стрийської міської ради Кухар З.Р. в судовому засіданні просила позов задоволити.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 29.11.1999 року державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. вбачається, що ОСОБА_3 успадкував за заповітом квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Згідно записів із будинкової книжки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані по АДРЕСА_2 .

З індивідуальної програми реабілітації інваліда №62 виданої Стрийською міською дитячою лікарнею вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениця НОМЕР_2 , перебуває на інвалідності з 22.06.2009 року з клініко-функціональним діагнозом код.МКХ-10 помірно розумова відсталість, виражені емоційно-вольові порушення. Соціальна дезадаптація F-71.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.06.2015 року ухвалено стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але неменше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 11.06.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.11.2017 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який був зареєстрований 15.10.1994 року у Стрийському відділі РАГС Львівської області. Рішення набрало законної сили 18.12.2017 року. Рішенням встановлено, що сторони протягом п`яти років спільно не проживають, не ведуть спільно господарство, шлюбні відносини не підтримують.

Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради №195 від 22.08.2018 року

затверджено висновок про доцільність визнання за малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на вселення та користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 . З висновку вбачається, що в акті обстеження житлово-побутових умов від 10.08.2018р., складеного в.о. начальника служби у справах дітей та провідним фахівцем соціальної роботи Стрийського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, житло де зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , складається з однієї кімнати, площею 19.0кв.м. В цій квартирі проживає власник квартири гр. ОСОБА_3 із своєю співмешканкою, з якою спеціалісти служби дітей та ЦСССДМ провели розмову. Відповідно до акту обстеження житлово—побутових умов від 27.07.2018р., де фактично проживає мати ОСОБА_1 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_7 2002р.н., складеного працівниками служби у справах дітей Стрийської райдержадміністрації та секретарем Добрівлянської сільської ради за адресою: вул.Довга, 35, с.Добрівляни, Стрийського району, Львівської області, житло розміщене на 1 поверсі одноповерхового будинку, складається з 4-ох кімнат, коридору, кладовки, є літня кухня, санвузол. Загальна площа будинку становить 123,3кв.м., житлова 78,4кв.м. Будинок на праві власності належить гр. ОСОБА_8 - бабусі дитини. Для виховання та розвитку неповнолітньої дитини створено необхідні умови: відведено окрему кімнату, яка облаштована необхідними меблями та речами. Провівши обстеження у квартирі громадянина ОСОБА_3 , у приватному будинку гр. ОСОБА_8 - матері позивача ОСОБА_1 , провівши бесіди із вищевказаними громадянами, орган опіки та піклування вважає за доцільне визнати за ОСОБА_2 право на вселення та користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2 .

Суд не приймає до уваги вказаний висновок, оскільки вселення неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,яка є інвалідом та потребує постійного догляду, разом із матір`ю ОСОБА_1 в квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається з однієї кімнати площею 19.0кв.м. та в якій проживає відповідач із своєю співмешканкою, створить неможливі умови для проживання і користування вказаною квартирою та порушить права власника вказаної квартири.

З акту обстеження проживання №32 від 26.02.2018 року складеного комісією в складі голови правління ОСББ «Коссака7» Михайлів І.С., депутата Стрийської міської ради ОСОБА_9 І.Я. вбачається, що за адресою АДРЕСА_2 фактично проживає ОСОБА_3 , а зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , про що свідчать сусіди ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

З довідки про склад сім`ї №110 від 12.03.2018 року, виданої виконавчим комітетом Добрівлянської сільської ради Стрийського району ОСОБА_1 вбачається, що в АДРЕСА_3 до складу сім`ї входять ОСОБА_8 уповноважений власник будинку, ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 проживають без реєстрації. Загальна площа будинку 123,3 кв.м.

Згідно акту обстеження №114 від 03.05.2019 року матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 03.05.2018 р. складеного комісією у складі секретаря виконавчого комітету Добрівлянської сільської ради Прадід М.Ю., депутата ОСОБА_13 , при обстеженні матеріально-побутових умов проживання встановлено, що ОСОБА_1 , жителька с АДРЕСА_3 , проживає без реєстрації разом із дочками ОСОБА_10 , ОСОБА_2 та мамою ОСОБА_8 в будинку загальною площею 123,3 кв.м.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона є дочкою позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 До розірвання шлюбу позивач жила разом з відповідачем, свідком та її сестрою в АДРЕСА_4 . АДРЕСА_5 по АДРЕСА_2 . Після розірвання шлюбу відповідач поміняв замок у дверях і вони з позивачем не можуть забрати свої речі. Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що позивач є його рідною сестрою. Позивач коли проживала з відповідачем то скаржилася, що відповідач влаштовував скандали та бив її. Відповідач поміняв замок у вхідних дверях квартири, а тому позивач доступу до квартири немає і змушена проживати в с.Добрівляни в будинку мами разом з двома своїми дочками.

Суд критично оцінює вищевказані покази свідків, оскільки будь-якого істотного значення для підтвердження чи спростування обставин, що входять до предмета доказування у вказаній справі, ними повідомлено не було.

Відповідно до п.27 Постанови №2 від 12.06.2009 року Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 41Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а ч. 4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч. 1 ст. 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі зібраних доказів судом встановлено, що відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом належить квартира АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані позивач ОСОБА_1 та неповнолітня дочка ОСОБА_2 . Однак, позивач ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 не проживають у спірній квартирі більше п`яти років без поважних причин, вселення неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,яка є інвалідом та потребує постійного догляду, разом із матір`ю ОСОБА_1 в квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається з однієї кімнати площею 19.0кв.м. та в якій проживає відповідач із своєю співмешканкою, створить неможливі умови для проживання і користування вказаною квартирою та порушить права власника вказаної квартири.

Позивач з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 більше п`яти років проживають в будинку за адресою АДРЕСА_5 , який належить матері позивача ОСОБА_8 та складається з чотирьох кімнат, загальною площею будинку 123,3кв.м., житловою площею 78,4кв.м., для виховання та розвитку неповнолітньої ОСОБА_2 створено всі необхідні умови, їй відведено окрему кімнату, яка облаштована необхідними меблями та речами, що спростовує твердження позивача про те, що вона з неповнолітньою дочкою не мають іншого житла.

Як роз`яснено у п. 15 Постанови ПленумуВерховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 (з подальшими змінами) «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Положеннями ч.1 ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3с т. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, оскільки вони є необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити в позові ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа виконавчий комітет Стрийської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням та вселення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя С. С. Сас