Рішення № 82385889, 12.06.2019, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1401/18

Провадження № 2/347/47/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області, в складі:

Головуючої – судді : Крилюк М.І.

Секретаря: Терлюжак Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів справу за позовом ОСОБА_1 до Косівської міської ради , ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Косівської міської ради та в порядку збільшення позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та чоловіком співвідповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , 14 січня 1988 року було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки , що призначена для будівництва цього ж житлового будинку та його обслуговування площею 400 кв.м, що в АДРЕСА_1 . Зазначений незакінчений будівництвом, на момент придбання, житловий будинок та земельна ділянка, фактично належали на праві власності ОСОБА_3 . Однак на момент придбання цього житлового будинку та земельної ділянки у продавця – ОСОБА_3 були відсутні документи, що підтверджували б його право власності а тому за домовленістю між ними, такий договір було укладено в простій письмовій формі .

В зазначеному договорі він та ОСОБА_3 в присутності його дружини ОСОБА_2 обумовили ціну за продане незавершене будівництвом будинковолодіння, яка складала 15000 крб. Перед підписанням договору він передав подружжю Ільницьких обумовлену між ними суму коштів а вони в свою чергу передали йому дозвільні документи на початок будівництва житлового будинку.

З часу фактичного придбання , а саме з 14 січня 1988 року він вже за власний кошт продовжував будівництво цього житлового будинку та в належному стані утримував земельну ділянку. Так, як фактично укладений між ними письмовий договір купівлі-продажу зареєстрований нотаріально не був, то після завершення ним будівництва житлового будинку стало питання про проведення його реєстрації. За домовленістю між ними, таку реєстрацію житлового будинку мало бути проведено на його ім`я а згодом вони мали вже в нотаріальному порядку оформити правоустановчі документи. Таким чином, 29.06.1992 року на ім`я попереднього власника ОСОБА_3 було оформлено свідоцтво про право власності за №5019. Оригінал цього свідоцтва втрачено, а в зв`язку із смертю власника ОСОБА_3 , відновити його неможливо.

Оригінали майже всіх своїх правоустановчих та дозвільних документів, в тому числі і оригінал укладеного між ним та Ільницькими письмового договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки він зберігав в офісі СП «Синевір-Санкоп», ПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ПМП «Синевір» , що в м. Косів по вул. Гвардійська. ІНФОРМАЦІЯ_2 в адміністративній будівлі його офісу виникла пожежа, в ході чого було знищено майже всі документи, що знаходились в цьому будинку в тому числі і письмовий договір купівлі-продажу.

Так, 12.06.2002 року ОСОБА_3 помер. Такі обставини унеможливили оформлення ним належним чином документів про належність йому на праві власності будинковолодіння та земельної ділянки , що в АДРЕСА_2 .

Укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку на момент фактичного придбання цього нерухомого майна, станом на 14 січня 1988 року вони не могли так як у продавця ОСОБА_3 були відсутні правоустановчі документи (свідоцтво про право власності та державний акт на земельну ділянку). А тому просить позов за заявою про збільшення позовних вимог задоволити в повному обсязі.

Позивач подав до суду заяву в якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Представник відповідача, Косівської міської ради, в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, причина неявки суду невідома.

Відповідачка, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, подала суду заяву про розгляд справи без її участі. Вимоги позову визнає та не заперечує щодо їх задоволення в повному обсязі.

При викладених обставинах суд прийшов до висновку, що відповідачі були повідомлені про розгляд справи належним чином, а тому, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 281 ЦПК України Косівський районним судом Івано-Франківської області була постановлена ухвала від 12.06.2019 року про заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 підставними і такими, що підлягають до задоволення з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем в справі, ОСОБА_1 та чоловіком співвідповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 14 січня 1988 року було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки , що призначена для будівництва цього ж житлового будинку та його обслуговування площею 400 кв.м, що в АДРЕСА_1 ).

Вказаний факт визнається та не заперечується співвідповідачем ОСОБА_2 .

Так, зазначений незакінчений будівництвом житловий будинок та земельна ділянка, фактично належали на праві власності ОСОБА_3 . Однак на момент придбання позивачем цього житлового будинку та земельної ділянки у продавця – ОСОБА_3 були відсутні документи, що підтверджували б його право власності а тому за домовленістю між ними, такий договір було укладено в простій письмовій формі.

В укладеному між сторонами простому письмовому договорі купівлі-продажу позивач в справі ОСОБА_1 , як покупець, та ОСОБА_3 в присутності своєї дружини ОСОБА_2 , як продавець, обумовили ціну за продане незавершене будівництвом будинковолодіння, яка на той час, станом на 14.01.1988 року складала 15000 крб. Перед підписанням договору ОСОБА_1 передав подружжю Ільницьких обумовлену між ними суму коштів а вони передали йому в свою чергу дозвільні документи на початок будівництва житлового будинку.

З часу фактичного придбання , а саме з 14 січня 1988 року ОСОБА_1 вже за власний кошт продовжував будівництво цього житлового будинку та в належному стані утримував земельну ділянку.

В зв`язку із тим, що укладений між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 письмовий договір купівлі-продажу зареєстрований нотаріально не був, то після завершення мною будівництва житлового будинку стало питання про проведення його реєстрації. За домовленістю між сторонами, таку реєстрацію житлового будинку мало бути проведено на ім`я ОСОБА_4 а згодом вони мали намір вже в нотаріальному порядку оформити належні правоустановчі документи.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи свідоцтва про право власності виданого виконавчим комітетом Косівської міської ради 29.06.1992 року на ім`я попереднього власника ОСОБА_3 за №5019, останній в цілому являється власником житлового будинку з приналежними до нього будівлями і спорудами , який розташований в АДРЕСА_3 .

Однак оригінал цього свідоцтва втрачено, а в зв`язку із смертю власника ОСОБА_3 , відновити його неможливо.

Оригінали майже всіх своїх правоустановчих та дозвільних документів, в тому числі і оригінал укладеного між ОСОБА_1 та Ільницькими письмового договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки позивач зберігав в офісі СП «Синевір-Санкоп», ПП « ОСОБА_5 », ПМП «Синевір» , що в АДРЕСА_4 .

Довідкою за № 305 від 16.12.1999 року виданою СДПЧ-19 м.Косова, стверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в адміністративній будівлі офісу , власника – ОСОБА_1 виникла пожежа, в ході чого було знищено вогнем документи, які знаходились в офісі.

Долученим до матеріалів справи свідоцтвом про смерть стверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер.

Такі обставини унеможливили оформлення позивачем належним чином документів про належність йому на праві власності будинковолодіння та земельної ділянки , що в АДРЕСА_2 .

Укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку на момент фактичного його придбання цього нерухомого майна, станом на 14 січня 1988 року сторони не могли так як у продавця ОСОБА_3 були відсутні правоустановчі документи (свідоцтво про право власності та державний акт на земельну ділянку).

Долученими до матеріалів позову письмовими доказами стверджено, що з моменту фактичного придбання позивачем незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки, що в АДРЕСА_3 (на АДРЕСА_2 ) АДРЕСА_2 особисто ним проводилось закінчення будівництва цього будинку та введення його в експлуатацію, підтвердженням чого є виконавча технічна документація на газопровід та газифікацію житлового будинку, що виготовлена на ім`я ОСОБА_1 у вересні 1988 року.

Окрім того рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради № 38 від 30.03.1988 року Косівському міжрайонному виробничому управлінню газового господарства надано дозвіл видати технічну документацію на газифікацію власних будинків жителям м.Косова, а саме позивачу в цій справі, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3

З часу придбання і по даний час, позивач, як законний володілець та власник вказаного будинковолодіння, утримує в належному стані будівлю та земельну ділянку , сплачує всі комунальні платежі, однак за відсутності оригіналу свідоцтва про право власності та в зв`язку із смертю продавця ОСОБА_3 на даний час не має змоги оформити своє право власності на придбане за письмовим договором купівлі-продажу будинковолодіння.

Відповідно до статті 4 Української РСР (у редакції від 18 липня 1963 року) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод.

Відповідно до статті 225 ЦК Української РСР (у редакції від 18 липня 1963 року) право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

ОСОБА_3 , станом на 14 січня 1988 року був належним власником будинковолодіння незавершеного будівництвом та мав право володіння, користування і розпорядження належним майном.

Угода укладена між сторонами у письмовій формі, відповідала вимогам статті 44 ЦК Української РСР (у редакції від 18 липня 1963 року), що діяла на час укладення такого договору .

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР (у редакції від 18 липня 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 153 ЦК Української РСР (у редакції від 18 липня 1963 року) істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Отже, істотними умовами договору купівлі-продажу за законом є найменування майна (його предмет) та його ціна, а допустимими доказами домовленості сторін щодо цих істотних умов є лише письмові докази.

Фактично між сторонами за договором купівлі продажу було визначено майно та його вартість, та відбулось повне виконання умов укладеного договору, а саме ОСОБА_1 особисто передав, а ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_2 прийняли визначені договором грошові кошти, в підтвердження чого вони передали позивачу наявні в них на той час дозвільні документи на початок будівництва житлового будинку, що свідчило, про досягнення згоди між сторонами з приводу усіх умов договору.

Відповідачка ОСОБА_2 подала суду заяву про визнання вимог позову ОСОБА_1 , своїх заперечень не висловлювала .

За нормами чинного законодавства згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбаченими п.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатись у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У відповідності зі ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п.10 ст.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

На підставі наведеного ст.ст. 153, 182, 224, 321, 334, 220, 658 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу будинковолодіння, та земельної ділянки площею 400 кв.м. що розташовані в АДРЕСА_1 , що укладений 14 січня 1988 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителем с.Черганівка, Косівського району, Івано-Франківської області, ІПН НОМЕР_1 право власності на житловий будинок , гараж та земельну ділянку площею 400 кв.м. , що знаходяться в АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Крилюк М.І.