Рішення № 82385553, 11.06.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7999/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого – судді Палюх Н.М.

при секретарі Колобич О.О.

з участю представника позивача – Богданова О.В,. представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

Позивачка в грудні 2018р. звернулася до суду із позовом про стягнення із відповідача 144527грн. 04 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.06.2015р. по 26.11.2018р. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона працювала в ЛМКП «Львівтеплоенерго» і з 01.09.2007р. була переведена на Теплоелектроцентраль-1 в хімічний цех на посаду лаборанта хімічних аналізів четвертого розряду.З 26.06.2015р. її було звільнено із займаної посади на підставі наказу № 418-к від 26.06.2015р., у зв`язку із скороченням штату працівників. Відповідач здійснював їй нарахування заробітної плати з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до суттєвого заниження її розміру, чому вона була змушена звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 31.10.2016р.стягнуто з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_2 48339,25грн. невиплаченої заробітної плати, яке ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21.02.2017р. залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.02.2017р. відповідачу відмовлено у відкритті касаційного провадження. Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 04.10.2018р. стягнуто з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_2 2946,52 грн. недоплаченої частини заробітної плати за роботу у шкідливих умовах праці, 49319,26 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. Вказане рішення суду набрало законної сили 06.11.2018р. Оскільки відповідач у день її звільнення не здійснив всіх розрахунків, то вона має право, згідно норм чинного законодавства, на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за період з 27.06.2015р. по 26.11.2018р. Відповідно до розрахункових листів заробітна плата ОСОБА_2 за останні два календарні місяці становила 6922,54 грн. (3318,24 грн. + 3604,30 грн.). Враховуючи, що позивачкою було відпрацьовано за цей період 41 день (21 + 20 днів), то середньоденна заробітна плата позивачки складає 168,84 грн.Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014р. №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» кількість робочих днів у червні -1, липні – 23, серпні – 20, ІНФОРМАЦІЯ_1 – 22, ІНФОРМАЦІЯ_2 – 22, ІНФОРМАЦІЯ_3 – 21, ІНФОРМАЦІЯ_4 – 23, а разом – 132 робочі дні. Зідно листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015р. №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів в 2016р. становить 251. Згідно положень листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016р. №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» кількість робочих днів в 2017р. становить 249. На 2018р. розрахунок було здійснено позивачкою на основі роз`яснення Мінсоцполітики з розрахунком норм тривалості робочого часу на 2018р. згідно якого норми тривалості робочого часу в годинах за календарем п`ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю, кількість робочих днів за період з 01.01.2018р. по 26.11.2018р. становить: у січні – 21, ІНФОРМАЦІЯ_5 – 20, ІНФОРМАЦІЯ_6 – 21, ІНФОРМАЦІЯ_7 – 20, ІНФОРМАЦІЯ_8 – 19, ІНФОРМАЦІЯ_9 – 20, ІНФОРМАЦІЯ_10 – 22, ІНФОРМАЦІЯ_11 – 22, ІНФОРМАЦІЯ_1 – АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , а разом – 224 робочі дні. Відтак, загальна кількість робочих днів за весь час затримки розрахунку, тобто за період з 27.06.2015р. по 26.11.2018р. становить 856 робочих дні. Відтак, середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки виплати заробітної плати після звільнення позивачки складає 144527 грн. 04 коп. = 168,84 (середньоденна заробітна плата) X 856 (кількість робочих днів, за весь час затримки розрахунку). За наведеного, просить позов задовольнити.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічно наведеним у позовній заяві та відповіді на відзив. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, дала пояснення аналогічно наведеним у відзиві на позовну заяву. Вважає, що суд має застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки позивачці було недоплачено заробітну плату в розмірі 51285грн. 77 коп., що становить 36,22 % від загальної суми нарахованої заробітної плати у розмірі 141598 грн. 05 коп. за період з січня 2010р. по червень 2015р. Просить позов задовольнити частково.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

У відповідності до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала в ЛМКП «Львівтеплоенерго» і з 01.09.2007р. була переведена на Теплоелектроцентраль-1 в хімічний цех на посаду лаборанта хімічних аналізів четвертого розряду.26.06.2015р. відповідно до наказу № 418-к від 26.06.2015р. вона була звільнена із займаної посади за скороченням штату працівників /а.с.12/.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 31.10.2016р.стягнуто з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_2 48339,25грн. невиплаченої заробітної плати, яке ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21.02.2017р. залишено без змін /а.с.18-23, 24-28/.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.02.2017р. відмовлено ЛМКП «Львівтеплоенерго» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення невиплаченої заробітної плати, за касаційною скаргою на рішення Франківського районного суду м. Львова від 31.10.2016р. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21.02.2017р. /а.с.15-17/.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 04.10.2018р. стягнуто з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_2 2946,52 грн. недоплаченої частини заробітної плати за роботу у шкідливих умовах праці, 49319,26 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати /а.с.29-33/.

Вказанерішення суду набрало законної сили 06.11.2018р.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем за період за період з 27.06.2015р. по 26.11.2018р. трудового права позивачки, зокрема, на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством. Отже, ця обставина не потребує додаткового доведення.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.Відповідно до ч. 1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року.

Відповідно із абз.3 п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що відповідно до розрахункових листів заробітна плата ОСОБА_2 за лютий-березень 2015р. становила 6922,54 грн. (3318,24 грн. за лютий + 3604,30 грн. за березень) /а.с.14/.Враховуючи що позивачкою було відпрацьовано 41 день (20 днів + 21 день) за період лютий-березень 2015 року, середньоденна заробітна плата позивачки складає 168,84 грн. (6922,54 грн.: 41). Відтак, середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки по день звернення до суду, обчислюється шляхом множення 168,84 грн. середньоденної заробітної плата на кількість робочих днів/годин, за весь час затримки.

Враховуючи, що з дня звільнення з роботи, а саме з 26.06.2015р. заробітна плата не виплачена в повному обсязі, то у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України відповідач зобов`язаний виплатити позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку, тобто починаючи з 27.06.2015р. по 26.11.2018р.

Згідно положень листа Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014р. №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» кількість робочих днів в 2015 році становить 132. Згідно положень листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів в 2016 році становить 251. Згідно положень листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016р. № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» кількість робочих днів в 2017 році становить 249. На 2018 рік Мінсоцполітики не розрахувало норм тривалості робочого часу, тому позивачем самостійно здійснено розрахунок кількості робочих днів.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку кількість робочих годин за період з 01.01.2018р. по 26.11.2018р. становить у січні – 21, лютому - 20, березні - 21, квітні - 20, травні - 19, червні - 20, липні - 22, серпні – 22, вересні - 20, жовтні - 22, а всього 224 робочих дні. Разом кількість робочих днів, за весь час затримки розрахунку, тобто починаючи з 27.06.2015р. по 26.11.2018р. становить 856 (132 робочі дні в 2015р., 251 робочий день в 2016р., 249 робочі дні в 2017 році та 224 робочих дні за період з 01.01.2018 по 26.11.2018р).

Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

При цьому, принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні полягає у пропорційності частки суми, на яку той мав право (задоволеної судом або визнаної позивачем), порівняно саме із середнім заробітком.

Судом встановлено, що спір між позивачкою та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором виник через кілька років після звільнення позивачки з роботи, а відтак, суд вважає за необхідне, застосувати принцип справедливості та співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно наведеного у позовній заяві разрахунку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з27.06.2015р. по 26.11.2018р.становить 144527 грн. 04 коп. = 168,84 (середньоденна заробітна плата) X 856 (кількість робочих днів, за весь час затримки розрахунку).

Суд приймає до уваги вказаний розрахуноксереднього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який і не оспорюється представником відповідача, однак зазначає, що за судовими рішенями позивачці було недоплачено заробітну плату у розмірі, що становить 36,22 % від загальної суми нарахованої і отриманої заробітної плати за вказаний період. Тобто виникла заборгованість у зв"язку з недоплатою не 100 % від заробітної плати, а менше як 36,3 % від неї. Отже, з урахуваннням принципу справедливості та співмірності, підлягають стягненню кошти в сумі 52347 грн. 70 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом з цим, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи вищенаведене, а також принцип справедливості та співмірності, вважаю за необхідне стягнути з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь позивачки 52347 грн. 70 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 є підставними, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 81, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_2 52347 /п`ятдесят дві тисячі триста сорок сім/ грн. 70 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави 768,40 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», ЄДРПОУ 05506460, знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Д.Апостола, 1.

Повний текст рішення складено 13.06.2019р.

Суддя: