Рішення № 8238412, 11.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.03.10 р.                     Справа № 9/32                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЙТГРУП”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „СПД „Комплекс”, м.Донецьк

про стягнення 85396грн.25коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Богрецова М.М. – представник (за довіреністю б/н від 10.03.2010р.);

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛАЙТГРУП”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „СПД „Комплекс”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 85396грн.25коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на накладні №314/2 від 12.09.2008р., №18/2 від 30.01.2009р., податкові накладні №314/2 від 02.09.2008р., №324/2 від 12.09.2008р., №18/2 від 30.01.2009р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЛ №202650/130 від 08.09.2008р., №ЯПЛ №202651/131 від 08.09.2008р., ЯПЛ №845224/242 від 11.02.2009р., рахунки №526/2/314 від 01.09.2008р., №19/2 від 30.01.2009р., претензію №240 від 07.12.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 05.02.2010р., 16.02.2010р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №5101425 Товариство з обмеженою відповідальністю „СПД „Комплекс”, м.Донецьк станом на 12.02.2010р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

10.03.2010р. позивачем надані пояснення по суті справи, відповідно до яких останній наполягає на задоволенні позовних вимог.

Крім того, 11.03.2010р. позивачем надана заява, згідно якої останній зазначає про здійснення відповідачем часткового повернення продукції за накладною №18/2 від 30.01.2009р. на суму в розмірі 35523грн.67коп.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛАЙТГРУП”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „СПД „Комплекс”, м.Донецьк досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції (будівельних матеріалів).

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 136896грн.25коп., що підтверджується накладними №314/2 від 12.09.2008р., №18/2 від 30.01.2009р. та податковими накладними №314/2 від 02.09.2008р., №324/2 від 12.09.2008р., №18/2 від 30.01.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 05.02.2010р., 16.02.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів на накладних №314/2 від 12.09.2008р., №18/2 від 30.01.2009р. та щодо осіб, які отримували товарно-матеріальні цінності за зазначеними накладними, надати письмові пояснення стосовно наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЛ №202650/130 від 08.09.2008р., ЯПЛ №202651/131 від 08.09.2008р., ЯПЛ №845224/242 від 11.02.2009р., надати відомості щодо знаходження у податковому обліку відповідача податкових накладних №314/2 від 02.09.2008р., №324/2 від 12.09.2008р., №18/2 від 30.01.2009р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у накладних №314/2 від 12.09.2008р., №18/2 від 30.01.2009р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених накладних, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЛ №202650/130 від 08.09.2008р., ЯПЛ №202651/131 від 08.09.2008р., ЯПЛ №845224/242 від 11.02.2009р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Щодо дати довіреності, зазначеної у накладній №18/2 від 30.01.2009р. та фактичної дати виписки довіреності серії ЯПЛ №845224/242 від 11.02.2009р. позивачем надані письмові пояснення, згідно яких останній зазначає, що таке розходження є помилкою працівника підприємства, яким було оформлено відповідні документи. Оскільки заперечень відповідача щодо вказаного факту не надано, суд приймає до уваги пояснення позивача та вважає, що спірна продукція прийнята відповідачем.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

На сплату отриманої за накладними №314/2 від 12.09.2008р., №18/2 від 30.01.2009р. продукції позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки №526/2/314 від 01.09.2008р., №19/2 від 30.01.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Докази направлення вказаних рахунків на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що зазначені рахунки надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до накладних №314/2 від 12.09.2008р., №18/2 від 30.01.2009р., оскільки зазначені накладні містить посилання на довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПЛ №202650/130 від 08.09.2008р., ЯПЛ №202651/131 від 08.09.2008р., ЯПЛ №845224/242 від 11.02.2009р., а в довіреностях зазначено, що цінності отримано за вищевказаними рахунками.

Крім того, з наданих позивачем письмових пояснень вбачається, що рахунки №526/2/314 від 01.09.2008р., №19/2 від 30.01.2009р. надані відповідачу нарочно при отриманні останнім товару.

Щодо розбіжності у зазначенні номерів рахунків у довіреностях та фактичного номеру таких рахунків суд вважає це помилкою при оформленні документів, про що також зазначено представником позивача у судовому засіданні 11.03.2010р. (протокол судового засіданні від 11.03.2010р.).

За твердженням позивача, отриманий товар був частково оплачений відповідачем на загальну суму 51500грн.00коп. (що частково підтверджує доданою до матеріалів справи копією банківської виписки за відповідний період), у зв`язку з чим зазначає, що несплаченим залишився борг в розмірі 85396грн.25коп.

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача 07.12.2009р. була направлена претензія №240 від 07.12.2009р. про погашення заборгованості за поставлений товар (докази направлення вимоги відповідачу наявні в матеріалах справи). Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги – претензії.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача надіслано лист №44 від 02.12.2009р., в якому ТОВ „СПД „Комплекс” суму боргу в розмірі 25396грн.25коп. визнає та пропонує графік погашення вказаної заборгованості.

Оскільки докази двостороннього узгодження сторонами запропонованого відповідачем графіку погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні, суд вважає, що відповідач повинен був оплатити отриману продукцію у терміни, визначені ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 85396грн.25коп.

Однак, як зазначено вище, в процесі розгляду справи відповідачем здійснене часткове повернення продукції за накладною №18/2 від 30.01.2009р. на суму в розмірі 35523грн.67коп., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія видаткової накладної (повернення) №ВП-0000001 від 09.03.2010р.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

          На підставі вищенаведеного, з огляду на погашення відповідачем частини основного боргу, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 35523грн.67коп. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Одночасно, оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення залишку заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 49872грн.58коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЙТГРУП”, м.Донецьк щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 49872грн.58коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки часткове повернення товару було здійснене відповідачем після подачі позовної заяви до суду, тому судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЙТГРУП”, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „СПД „Комплекс”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 85396грн.25коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СПД „Комплекс” (за адресою: вул.Артема, 41, оф.301, 302, 303, м. Донецьк, 83086, р/р 2600401011382 у дон. філії ВАТ „Кредобанк”, код ЄДРПОУ 32686430) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАЙТГРУП” (за адресою: проспект Ілліча, 13, м. Донецьк, 83000, р/р 26002000100206 у ФДД ТОВ УКБ „КАМБІО” м. Донецьк, МФО 394523, код ЄДРПОУ 30368807) суму основного боргу в розмірі 49872грн.58коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 853грн.96коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 35523грн.67коп. припинити провадження у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 11.03.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя