Ухвала суду № 8238281, 16.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

16.03.10 р. Справа № 15/51пд           

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Регор” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 33160700)

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю “Євроспецзв’язок” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 33012259)

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю “Олівки та К” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 31054365)

про визнання договору купівлі-продажу від 14.06.2008 р. № 4044 недійсним

Суддя           Богатир К.В.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Регор” м. Маріуполь до товариства з обмеженою відповідальністю “Євроспецзв’язок” м. Маріуполь та до товариства з обмеженою відповідальністю “Олівки та К” м. Маріуполь про визнання договору купівлі-продажу від 14.06.2008 р. № 4044 недійсним.

Ухвалою суду від 22.02.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/51пд, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на той факт, що за спірним договором купівлі–продажу від 14.06.2008 р. № 4044 відповідач–1 передав у власність відповідачу–2 недобудований 12–поверховий житловий будинок по заниженій вартості, не враховуючи принцип розумності, що призвело до непогашення кредиторської заборгованості відповідачем–1 перед позивачем. При цьому засновники відповідача–1 та відповідача–2 є близькими родичами між собою та під час укладення спірного договору купівлі–продажу діяли виключно в своїх інтересах з метою приховання майна від кредиторів, а здійснений ними правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто, спірний договір був укладений незаконно і фактично для того, щоб уникнути розрахунків з кредиторами.

16.03.2010 р. від позивача до суду надійшла заява № 163 від 12.03.2010 р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на недобудований 12–поверховий житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Дев’ятого Травня (вул. Ніжинська), будинок № 14. Крім того в заяві позивач просить суд заборонити відповідачу–2 вчиняти певні дії по відношенню до вказаного спірного майна, а саме: відчужувати його у будь–який спосіб, розбирати, зносити, добудовувати, перебудовувати.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову позивач посилається на наступне:

Під час розгляду даної справи судом відповідач–2, у власності якого на момент звернення до суду знаходилося спірне нерухоме майно, може здійснити його відчуження третім особам або вчинити інші дії, які можуть призвести до неможливості виконання судового рішення в майбутньому. Майно в результаті дій відповідача–2 або інших осіб може зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю в результаті розбирання недобудованого 12–поверхового житлового будинку, його перебудови або добудови тощо на момент виконання рішення. Таке припущення позивача обґрунтовується ще й тим, що спірний об’єкт вже підлягав продажу відповідачем–1 відповідачу–2 по заниженій вартості саме після того, як настав строк виконання кредиторських вимог перед позивачем. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що спірне майно є єдиним ліквідним майном, за рахунок якого банкрутом–відповідачем–1 можуть бути погашені кредиторські вимоги у разі задоволення позову по справі № 15/51пд.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписом ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, а також шляхом встановлення заборони відповідачеві вчиняти певні дії, встановлення заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

У пункті 45 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом позову, який розглядається судом, є вимоги про визнання недійсним договору від 14.06.2008 р. № 4044 купівлі-продажу недобудованого 12–поверхового житлового будинку.

В матеріалах справи міститься аналіз фінансово–господарського стану ТОВ “Євроспецзв’язок” (відповідача–1) у справі про банкрутство № 27/10Б за період з 01.01.2008 р. по 01.02.2010 р., з якого вбачається наступне:

16.03.2009 р., тобто станом на момент відкриття ліквідаційної процедури (звітний період – 01.03.2009 р.), підприємство – банкрут (відповідач–1) не мало достатньої суми коштів та високоліквідних активів для погашення кредиторської заборгованості.

Встановлені ознаки доведення відповідача–1 до банкрутства, при безпосередній участі в цьому відповідача–2, яке сталося в результаті укладення і виконання договору купівлі–продажу недобудованого 12–поверхового житлового будинку в інтересах третіх осіб по заниженій вартості, що призвело до неплатоспроможності підприємства.

Погашення кредиторської заборгованості банкрута можливо за умови визнання договору купівлі-продажу недобудованого 12–поверхового житлового будинку в судовому порядку недійсним і повернення вказаного об’єкту нерухомості банкруту. Даних активів буде достатньо для погашення кредиторської заборгованості банкрута.

Таким чином, наявність намірів відповідача–2 скористатися юридичними наслідками наявності прав, що є предметом спору за вказаним позовом, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, зумовлює ймовірність реалізації спірних прав до завершення вирішення питання щодо їх наявності.

Одночасно, ймовірність задоволення позовних вимог унеможливлює реалізацію відповідачем–2 спірних прав та зумовлює припинення правовідношень, пов’язаних із купівлею–продажем спірного майна.

З урахуванням викладеного, суть даного спору не виключає ймовірності виникнення необхідності у вчиненні певних дій, направлених на виконання судового рішення у вигляді припинення або усунення наслідків процедури купівлі–продажу у разі задоволення позовних вимог, що в свою чергу, дає підстави для застосування положень ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку задоволення даного позову судом можливе застосування правових наслідків щодо визнання договору недійсним.

Згідно ст. 216 ч. 1 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Приймаючи до уваги той факт, що вчинення відповідачем–2 певних дій щодо спірного майна, може тягнути за собою зменшення за кількістю або погіршення за якістю, перехід у власність до третіх осіб нерухомого майна, що є предметом спірного договору купівлі–продажу, тому за висновками суду, невжиття заходів до забезпечення позову може привести до неможливості або суттєвого ускладнення виконання рішення суду по цій справі в разі задоволення позовних вимог. За таких обставин заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 4-5; 66, 67, 86; 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -          

УХВАЛИВ:

Заяву № 163 від 12.03.2010 р. товариства з обмеженою відповідальністю “Регор” м. Маріуполь про забезпечення позову по справі № 15/51пд задовольнити.

Накласти арешт на недобудований 12–поверховий житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Дев’ятого Травня (вул. Ніжинська), будинок № 14.

Заборонити відповідачу–2 товариству з обмеженою відповідальністю “Олівки та К” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 31054365) та іншим особам вчиняти певні дії по відношенню до недобудованого 12–поверхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Дев’ятого Травня (вул. Ніжинська), будинок № 14, а саме: відчужувати його у будь–який спосіб, розбирати, зносити, добудовувати, перебудовувати.

Зобов’язати позивача товариство з обмеженою відповідальністю “Регор” м. Маріуполь передати дану ухвалу суду про забезпечення позову у 3–денний строк до Державної нотаріальної контори м. Маріуполя за місцезнаходженням спірного майна та до бюро технічної інвентаризації у м. Маріуполі для вчинення необхідних дій, направлених на виконання даної ухвали суду. Докази передачі ухвали суду до вказаних органів та підприємств надати до суду.

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” ухвала суду про забезпечення позову є підставою для державної реєстрації обмежень речових прав на нерухоме майно.

Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України ухвали господарського суду є обов'язковими на всій території України.

Відповідно до ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Суддя