Рішення № 82381237, 12.06.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд.унік. № 243/3517/19

Провадження № 2/243/1469/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 червня 2019 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що позивачу на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . У вищевказаному будинку зареєстрована відповідач – ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що в січні 2010 року відповідач забрала свої речі та вибула із належного позивачу будинку та з цього часу в ньому не проживає, про своє місце перебування не повідомила та з реєстрації не знялася. У зв`язку із реєстрацією відповідача у вищевказаному будинку у позивача виникли труднощі щодо оплати комунальних послуг та оформлення житлової субсидії.

На підставі чого просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, до судового засідання не з`явилися, надали заяви, в яких наполягали на задоволення позовних вимог та просили слухати справу без їхньої участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували (а.с.28,35).

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, до судового засідання не з`явилась, причини своєї неявки суду не повідомила (а.с.34).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, але в судове засідання не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив на позов та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Основоположні принципи здійснення повноважень власника сформульовані в статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

За змістом ст.ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Суд виходить з вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.11.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Першої слов`янської державної нотаріальної контори Донецької області Трубніковим А.О. належить житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими будовами та спорудами АДРЕСА_1 (а.с.5-6).

Відповідно до домової книги за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9-10).

Згідно акту від 11.02.2019 року, складеного керівником комітету мікрорайону «Семенівка, Високо-Іванівка» ОСОБА_4 та засвідченого свідками-сусідами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з 2010 року не проживає (а.с.14).

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Права власника житлового будинку, квартири визначені статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України, члени сім`ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить,

користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку ( квартири), якщо при їх вселені не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

В ч. 3 вказаної статті зазначено, що члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

Частиною другою ст. 64 ЖК України встановлено, що до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Аналогічні положення містяться і у ч.1 ст. 405 ЦК України.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

В ст. 317 ЦК України визначено зміст права власності, який полягає в тому, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Разом з тим Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно із ст. 72 ЖК, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідач відсутня за місцем своєї реєстрації понад строки, встановлені ст. 71 ЖК України, її відсутність не пов`язана з поважними причинами, передбаченими вказаною статтею.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що слід визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Оскільки судом позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі та позов судом задоволений повністю, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 768 гривень 40 копійок.

На підставі наведеного, керуючись ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 391, 396, 405 ЦК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України, ст. ст. 4, 12, 81, 89, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 768 гривень 40 копійок отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду В.І. Старовецький