Рішення № 82380409, 18.03.2019, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1477/18

провадження №2/504/175/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2019смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді – Вінської Н.В.,

за участю секретаря – Білаш А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Доброслав Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя-,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить виділити їй у власність та визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 57,7 кв.м., житловою 31 кв.м.

В обґрунтування позову зазначила, що перебувала у шлюбі з відповідачем у період з 11.11.1995 року по 23.02.2016 року. За час шлюбу вони сумісно набули квартиру АДРЕСА_2 , у зв`язку з тим, що відповідач не згоден на добровільний поділ майна подружжя, вона вимушена звернутися до суду.

В судовому засіданні, яке відбулось 26.02.2019 року, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позов підтримали. В подальшому представник позивача, подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

В судовому засіданні, яке відбулось 26.02.2019 року, ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечували. В подальшому представник відповідача, подала заяву про розгляд справи за її відсутність.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, перевіривши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі у період з 11.11.1995 по 23.02.2016 року, що підтверджується копією рішення Комінтернівського районного суду Одеської області /а.с.7/.

Відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21.01.2014 року, яке вступило в законну сили 03.02.2014 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_3 р АДРЕСА_4 ну АДРЕСА_5 а.с.5/.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 19.03.2014 року державним реєстратором, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 /а.с.6/.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.372ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1ст.61СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1ст.69СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2ст.70СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола обєктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п. п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від21.12.2007№11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, враховуючи, що спірна квартира набута сторонами за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та обставин, що мають істотне значення ході розгляду справи не встановлено, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно дост.141 ЦПК України на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 4500,00 грн.

Керуючись ст.ст.2,3,10-12,13,81,82,141,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовільнити.

Виділити у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) Ѕ частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 57,7 кв.м., житловою площею 31 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) право власності на Ѕ частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 57,7 кв.м., житловою площею 31 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ), суму сплаченого судового збору в розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів до апеляційного суду Одеської області відповідно до ч. 1 ст. 354 та ст. 355 ЦПК України .

Відповідно до пункту 15.5 перехідних положень ЦПК України в редакції 15.12.2017 року до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя: Н.В. Вінська