Рішення № 82380224, 13.06.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/1597/19

Провадження № 2-а/500/56/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Петрової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського прикордонного загону про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2019 року адвокат Зейкан Я.П. діючи в інтересах громадянина Польщі ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльського прикордонного загону, яким просив скасувати постанову Ізмаїльського прикордонного загону за ст. 203 КупАП від 01.12.2018 року про накладення штрафу та закрити адміністративне провадження.

В свою чергу, 06.03.2019 року громадянин Польщі ОСОБА_1 також звернувся до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльського прикордонного загону, яким просив скасувати постанову Ізмаїльського прикордонного загону за ст. 203 КупАП від 01.12.2018 року про накладення штрафу та закрити адміністративне провадження.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.04.2019 р. справи за позовами ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 . об`єднані в одне провадження.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив скасувати постанову Ізмаїльського прикордонного загону від 01.12.2018 р. про накладення штрафу та закрити адміністративне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ізмаїльський прикордонний загін наклав на ОСОБА_1 штраф у сумі 3 400 грн. за перебування в Україні понад встановлені строки за ст. 203 КУпАП.

Однак винесену постанову вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, відносно нього застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту, а на теперішній час кримінальне провадження перебуває на розгляді Білоцерківського міськрайонного суду, а відповідно до ст. 22 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення кримінального провадження. Однак, посадовими особами Державної прикордонної служби України при накладенні адміністративного стягнення не було враховано те, що відносно ОСОБА_1 здійснюється кримінальне провадження, у зв`язку з чим він не виїхав з території України вчасно. Крім того, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та при розгляді справи відносно громадянина Польщі ОСОБА_1 , який недостатньо володіє українською мовою, не забезпечили участь перекладача, не роз`яснили його права польською мовою у присутності перекладача. Крім того,

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, у позовних заявах зазначили про розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідача Ізмаїльського прикордонного загону в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав письмову заяву щодо розгляду справи за його відсутності та просив відмовити в задоволенні позову.

В свою чергу, відповідач Ізмаїльський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України надав суду заперечення проти позовних вимог, якими просив відмовити в задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що 29 листопада 2018 року під час здійснення прикордонного контролю було встановлено, що ОСОБА_1 порушив визначений законодавством України термін перебування на 62 доби, тобто перевищив встановлений термін перебування для іноземних громадян, який визначений Постановою КМУ № 150 від 15.02.2012 р. Що стосується застосування 28 серпня 2018 року відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, то строк його дії сплив 26 жовтня 2018 року, а з 26 жовтня по 29 листопада 2018 року рішень про обмеження його пересування не приймалося.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, 29 листопада 2018 року в контрольному пункті пропуску «Виноградівка» прикордонним нарядом виявлений ОСОБА_1 , відносно якого інспектором прикордонної служби 1 категорії взводу прикордонної служби «Болград» старшим прапорщиком ОСОБА_3 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 146919 за ч. 2 ст. 203 КУпАП (а.с. 24). Того ж дня 29 листопада 2018 року розглянута справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. за ч. 2 ст. 203 КУпАП.

У постанові про накладення адміністративного стягнення № 146919 від 29.11.2018 р. зазначено, що 29 листопада 2018 року о 19 годині 40 хвилин у пункті пропуску «Виноградівка» прикордонним нарядом «ПД» ст. прапорщиком ОСОБА_3 під час оформлення на виїзд було виявлено громадянина Польщі ОСОБА_1 , який перевищив встановлений термін перебування на території України строком на 62 доби. Інших відміток та документів, які б підтверджували продовження терміну перебування були відсутні, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 2 Постанови КМУ № 150 від 15.02.2012 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 203 ч. 2 КУпАП (а.с. 32).

Досліджені докази вказують на те, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 була винесена посадовою особою відповідача 29 листопада 2018 року, у зв`язку з чим, з метою ефективного захисту прав позивача, суд розглядає позовні вимоги з урахуванням того, що у позові помилково вказана дата оскаржуваного рішення як 01 грудня 2018 року, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до даних про перетин кордону, наданих відповідачем, ОСОБА_1 в`їхав на територію України 02.07.2018 року (а.с. 33).

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області здійснює розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що вбачається з наданої позивачем роздруківки з офіційної сторінки Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (а.с. 6), копії сторінки обвинувального акту, затвердженого 29 серпня 2018 року прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Корнєвою І.В. (а.с. 7), а також копії повідомлення про завершення досудового розслідування від 23 серпня 2018 року (а.с. 8).

Як вбачається з копії ухвали Апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2018 року, відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, з забороною йому залишати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово. На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на ОСОБА_1 обов`язки: не відлучатися із с.Насташка Рокитнянського району Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до Рокитнянського ВП ГУНП в Київській області паспорт громадянина Польщі, який дає право для виїзду за межі України (а.с. 20 - 23).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтею 2221 КУпАП передбачено, що органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 203 щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі.

Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791-2794 цього Кодексу.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в основу якого було покладено доведений на його думку факт порушення позивачем встановленого терміну перебування в Україні, виявлений в пункті пропуску через державний кордон України. Також на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування того, що постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена з дотриманням права притягуваного, який не володіє мовою, якою ведеться провадження, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача.

Частина 2 ст. 203 КУпАП передбачає відповідальність за недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або проживання на території України за недійсними документами чи документами, строк дії яких закінчився, або порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду.

Позивач стверджує, що він дійсно перебував в Україні понад встановлений термін, однак склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП відсутній, оскільки у зв`язку з розглядом відносно нього кримінального провадження він не міг залишити територію України, оскільки це заборонено вимогами ст. 22 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач у позовах, а також відповідач у запереченнях на позов визнають обставини, що ОСОБА_1 перебував на території України понад встановлені строки, а також те, що відносно нього здійснюється розгляд кримінального провадження та в період перебування в Україні обиралися запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту.

Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання учасниками справи, а тому ці обставини не підлягають доказуванню.

Разом з тим ці обставини трактуються сторонами протилежно: позивачем - як обставини, що виключають наявність складу адміністративного правопорушення, а відповідачем - як обставини, що не впливають на кваліфікацію його діяння як адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон), строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно з положеннями п.п. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 (далі - Порядок), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Статтею 17 Закону передбачена можливість продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 17 Законуіноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 17 Закону, документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

Оформлення документів про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства напряму залежить від волі таких осіб та вимагає наявності таких умов, як: 1) наявність законних підстав; 2) письмове звернення іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони.

Таким чином, дотримання іноземцем встановленого терміну перебування в Україні, має бути здійснене або шляхом вільного виїзду з України протягом встановленого строку, або шляхомпродовження строку перебування в Україні.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону, виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо: йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення кримінального провадження; його засуджено за вчинення кримінального правопорушення - до відбування покарання або звільнення від покарання; його виїзд суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України - до припинення обставин, що перешкоджають виїзду.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону виїзд з України іноземця або особи без громадянства може бути за рішенням суду тимчасово відкладено до виконання ним майнових зобов`язань перед фізичними та юридичними особами в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Підстави, передбачені у частинах другій і третій ст. 22 Закону, серед яких, розгляд судом кримінального провадження, не пов`язані з волею іноземця, а є обмеженням його права вільного пересування задля досягнення відповідного суспільного інтересу.

За наявності підстав, передбачених ст. 22 Закону, від іноземця не вимагається письмове звернення, більше того, в таких випадках, органи державної влади вживають заходи, спрямовані на подальше перебування іноземця на території України, навіть якщо це проти його волі, - відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежується право виїзду з України.

Таким чином, оскільки відносно ОСОБА_1 судом розглядається кримінальне провадження, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 22 Закону є підставою, коли виїзд іноземцю не дозволяється, то і прийняття рішення про притягнення іноземця ОСОБА_1 до відповідальності за перебування на території України понад встановлені строки є необґрунтованим.

Щодо дотримання прав позивача на участь перекладача при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом встановлені такі обставини.

В тексті копії постанови про накладення адміністративного стягнення № 146919 від 29.11.2018 р., яка була вручена позивачу ОСОБА_1 , відсутні відомості про участь перекладача в розгляді справи про адміністративне правопорушення (а.с. 55).

Тому, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження дотримання вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП щодо дотримання права позивача, який не володіє мовою, якою ведеться провадження, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, у зв`язку з чим залишається неспростованою версія позивача про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 2 ст. 203 КУпАП відбувся у відсутності перекладача.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів, які могли б підтвердити правомірність оскаржуваного позивачем рішення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 146919 від 29 листопада 2018 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 72, 75-77, 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльського прикордонного загону про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 146919 від 29 листопада 2018 року за ч. 2 ст. 203 КУпАП відносно ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 13 червня 2019 року.

Суддя: О.О.Бурнусус