Ухвала суду № 82379887, 13.06.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/8679/19

Провадження №1-кс/263/4723/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Хараджа Н.В., розглянувши матеріали клопотання прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №1 Черноштан В.Є. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42018051290000143 від 30 липня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч.3 ст. 197-1 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №1 Черноштан В.Є. звернулась до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з клопотанням, про накладення арешту на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, площею 17 квадратних метрів, розташовану за " адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 із забороною його відчуження будь-який спосіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що невстановленими особами за попередньою змовою групою осіб зі суб`єктами господарювання шляхом зловживання владою або службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди всупереч громадським інтересам здійснено реєстрацію права власності на кіоски, нежитлові будівлі, торгівельні павільйони на підставі документів, які викликають сумнів у їх справжності, а саме: рішення колегій районних адміністрацій про присвоєння адрес відповідним об`єктам, які фактично ніколи не приймались, а також декларації про готовність об`єктів до експлуатації, деякі з яких нібито видавались на підставі договорів оренди земельних ділянок, які фактично міською радою ніколи не укладались, що призвело до самовільного зайняття земельних ділянок та самовільного будівництва та заподіянню шкоди правам, інтересам територіальної громади в особі Маріупольської міської ради, тощо.

28.03.2019спільно зі спеціалістами Маріупольської міської ради проведений огляд місця події - об`єкта нерухомого майна (кіоск, площею 13,98 квадратних метр), розташованого у Центральному районі м. Маріуполь, на обочині проїзної частини, навпроти будинку АДРЕСА_2. В ході огляду встановлено, що за вказаною адресою знаходиться кіоск, який відноситься до тимчасової споруди (відсутність фундаменту, виконана споруда з полегшених конструкцій).

Так, 06.09.2018 державним реєстратором Військово-цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області Лясевичем Русланом Вікторовичем прийнято рішення №42967137 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю площею 17 квадратних метрів, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкту нерухомості присвоєно реєстраційний номер 1642208614123.

Підставою для державної реєстрації права власності на новостворене майно стала заява ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.09.2018, а також документи, подані останнім для державної реєстрації, а саме: Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 19.12.2012 №ДЦ 14212354212, технічний паспорт на громадський будинок - магазин - від 13.03.2018, копія рішення колегії Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 26.12.2012 № 217 «Про надання нової поштової адреси об`єкту нерухомості (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 б/н на ім`я ОСОБА_2 », загальні відомості про земельну ділянку.

Згідно з інформації з Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради, відповідно до якої питання про надання поштової адреси відносно нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , на засіданні колегії не розглядалось і не приймалось.

Додане ОСОБА_2 до заяви про реєстрацію прав власності на нерухоме майно рішення колегії Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 26.12.2012 № 217 не приймалось.

Крім того, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нерухомий об`єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДЦ 14212354212 від 19.12.2012.

Відповідно до інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради зазначена вище декларація, на підставі якої державний реєстратор здійснив державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, не внесена до Єдиного реєстру документів та не зареєстрована в порядку, встановленому та затвердженому Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 № 92.

Відомості щодо декларації про готовність об`єкту, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

В ході розслідування на запит прокурора отримано інформацію з виконкому Маріупольської міської ради про те, що 30.03.2012 укладений договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0020 га, зі строком дії до 22.11.2016. Відповідно до рішень Маріупольської міської ради №7/17-1415 від 19.04.2017 «Про продовження строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 в Приморському районі міста фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 » - відмовлено у продовженні строку оренди земельної ділянки, № 7/21-1929 від 27.09.2017 «Про повторний розгляд заяви фізично особи-підприємця ОСОБА_2 про продовження строку оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 в Приморському районі міста» - відмовлено у продовженні строку оренди земельної ділянки.

Враховуючи, що ОСОБА_2 подано документи для реєстрації права власності на нерухоме майно, під яке не було виділено земельну ділянку, таке майно не могло бути зареєстровано, оскільки вважається самочинним будівництвом.

У подальшому, ОСОБА_2 12.11.2018 за договором купівлі-продажу (зареєстрований в реєстрі за №2294) продала нежитлову будівлю АДРЕСА_1, загальною площею 17 кв.м.) ОСОБА_1 .

Того ж дня приватним нотаріусом Макаревич В.Г. на підставі даного договору купівлі-продажу прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №28867604 від 12.11.2018.

Маріупольська міської ради під час досудового розслідування повідомили що згідно з даними Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, інформація про реєстрацію декларацій про готовність об`єкта до експлуатації №ДЦ 14212354212 від 19.12.2012 будівництво нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

Постановою про залучення речових доказів від 11.03.2019 об`єкт нерухомого майна - об`єкт житлової нерухомості, нежитлова будівля, площею 17 квадратних метрів, розташована за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42019051290000019 з метою накладення арешту та проведення у подальшому будівельно-технічної експертизи.

Ознайомившись з клопотанням, приходжу до наступних висновків.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з ч.2ст.172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, і згідно ч.1 ст.131 КПК України застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Крім того, згідно п.2.6 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 07.02.2014 року «Про узагальнення судової практики розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» вбачається, що арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб. Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

В той же час згідно ч. 2,3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому з поданого клопотання відсутні докази повідомлення ОСОБА_1 про підозру по вказаному кримінальному провадженню, докази неможливості збереження вказаного майна.

Також слідчим зазначено, що метою даного арешту майна зокрема є проведення експертизи, проте відповідної постанови про її призначення, як на обґрунтування зазначеного, не надано.

Слідчим не обґрунтоване яке саме значення як речовий доказ має вказана нежитлова будівля та як вона може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, досудове розслідування якого, в свою чергу, проводиться за фактами самовільного будівництва та підроблення документів.

Крім того, постановою слідчого від 11.03.2019 року речовими доказами визнані тимчасові споруди, зокрема споруда, розташована за адресою: м. Маріуполь, АДРЕСА_1, в той час як прокурор просить накласти арешт на нежитлову будівлю за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Враховуючи вищевикладене слідчий суддя не знаходить підстав для накладення арешту на зазначене майно та повертає зазначене клопотання прокурору для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 171, 172 КПК України, суддя, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №1 Черноштан В.Є. про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42018051290000143 від 30 липня 2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч.3 ст. 197-1 КК України, повернути, встановивши строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Н.В. Хараджа