Рішення № 82377043, 13.06.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6965/13-ц

Провадження № 2/211/15/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 червня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретарі Польчик Л.В.

за участі:

представника позивача ( відповідача за зустрічним позовом) ТОВ «Кредитні ініціативи» Курдюмова М.М.

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) Гнилозуб І.В. Рагозіної О.В.

відповідача (третьої особи за зустрічним позовом) Гнилозуб М.А.

представника третьої особи органу опіки та піклування виконкому Довгинцівської районної у місті ради Березуцької Н.І.

за відсутності :

відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1

представника відповідача за зустрічним позовом ПАТ «Сведбанк»

представника відповідача за зустрічним позовом ТОВ ФК «Вектор Плюс»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічного Акціонерного Товариства «Сведбанк», Товариства з Обмеженою Відповідальністю Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа ОСОБА_2 про визнання договорів факторингу та договору передачі прав зі іпотечним договором недійсними, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яку в ході розгляду справи двічі було уточнено, в останній редакції позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» звернувся до суду з уточненою позовною заявою до ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, вказавши, що 28.11.2012 р. між ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» (далі - ФК «Вектор Плюс») укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржник процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить ОСОБА_3 на підставі документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Факт переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора стягувача за договором від 29.01.2008 № 0309/0108/71-466 позичальником згідно якого є відповідач ОСОБА_1

29.01.2008 року ВАТ «Сведбанк» (надалі за текстом - банк) та Гнилозуб І.В. (надалі за текстом - відповідач), уклали Кредитний договір 0309/0108/71-466.

Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, банк зобов`язується надати Боржнику (за кредитним договором - Позичальникові) кредит у сумі 25 000,00 дол. США, а Відповідач зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Відповідно до листа №13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року Національного Банку України операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систем валютного регулювання і валютного контролю». Таким чином, операція з надані банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 25 000,00 дол. США.

Відповідач, неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 01.03.2013 р. має прострочену заборгованість: за кредитом - 23 038 доларів США 28 центів, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 184 144,97 грн., по відсотках - 4994 долари США 83 центи, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 39 923,68 грн.

У зв`язку з систематичним порушенням відповідачем ОСОБА_1 своїх обов`язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору йому була нарахована неустойка: пеня - 6441 доларів США 22 центи, що по курсу НБУ на дату розрахунку складає – 51484, 67 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором, ВАТ «Сведбанк» та відповідач ОСОБА_1 уклали Іпотечний договір № 0309/0108/71-466-Z-1, відповідно до якого ОСОБА_1 передав Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 29.01.2008 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Літвіновою І.І. за реєстраційним № 489.

Сторони оцінили даний предмет іпотеки в 142 324, 15 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 09.09.2015 року дану квартиру визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ОСОБА_2 є поручителем по кредитному договору та надавала свою згоду на передачу в іпотеку зазначену квартиру.

У разі порушення Боржником основного Кредитного договору та/або порушення Іпотекодавцем умов іпотечного договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та/або Боржнику письмову вимогу про усунення порушення Основного зобов`язання за Кредитним договором та/або зобов`язань, передбачених Іпотечним договором, у тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов Іпотечного договору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено Іпотеко держателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, шляхом позасудового врегулювання, яким вважатиметься застереження що міститься у п.п. 12.3, 12.3.1 та 12.3.2 Іпотечного договору.

На виконання умов Кредитного договору та Іпотечного договору, відповідачу ОСОБА_1 було направлено Вимогу про усунення порушень, але на дату подання позовної заяви Вимога не виконана. Таким чином, зважаючи на невиконання ОСОБА_1 зобов`язань стосовно умов повернення кредиту, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що є спільною частковою власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0309/0108/71-466 29.01.2008 року, яка станом на 01.03.2013 р. складає 275 553,32 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні 142 324, 15 грн., та стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору у сумі – 1377,77 грн., з кожного.

Гнилозуб ОСОБА_4 в свою чергу, подав до суду 27.08.2015 р. зустрічну позовну заяву, яку у подальшому уточнював, вказавши, що з 02.10.2004 року перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період шлюбу вони 29.01.2008 року придбали квартиру АДРЕСА_1 , яку було оформлено на нього ОСОБА_1 29.01.2008 року між ним та ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») було укладено кредитний договір № 03090108/71-466, відповідно до якого банк зобов`язався надати йому 25000, 00 доларів США. У забезпечення умов вказаного договору між ним та Банком 29.01.2008 року було укладено іпотечний договір № 0309/0108/71-466-Z-1, відповідно до якого він передав в іпотеку належну квартиру АДРЕСА_1 .

До початку 2012 року він належно виконував свої зобов`язання у відповідності до умов кредитного договору, сплатив у рахунок погашення заборгованості понад 13000,00 доларів США. З початку 2012 року припинив сплачувати кредит у зв`язку з його відбуванням покарання пов`язаного з позбавленням волі.

28.11. 2012 року між Сведбанком, що виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до якого банк відступив Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками. Разом з правом вимоги до Фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема право грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів та інших нарахувань та право стягнення на предмет іпотеки.

28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи укладено аналогічний договір», за яким всі права та обов`язки за попередньо переданими борговими обов`язками переходять до ТОВ «Кредитні ініціативи».

Дані договори вважає недійсними, оскільки вчинені з недодержанням вимог законодавства України. Так ТОВ «Кредитні ініціативи » не надали доказів що ТОВ ФК «Вектор Плюс» та ПАТ «Сведбанк», як кредитори, повідомили його у письмовій формі про відступлення права вимоги. Листи від ТОВ «Кредитні ініціативи» до нього про таке повідомлення не мають доказу їх отримання. Листи від ПАТ «Сведбанк» та ТОВ ФК «Вектор Плюс» до нього взагалі відсутні, оскільки не були направлені.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за первісним позовом не надано реєстру позичальників підписаного ПАТ «Сведбанк» та ТОВ ФК «Вектор Плюс», який у свою чергу не мав права передавати те, що не отримував до ТОВ «Кредитні ініціативи».

В наданих позивачем у первісному позові документах взагалі відсутній Додаток до Договору про відступлення прав вимоги від 28.11.2012 р. який би був реєстром позичальників, який підтверджував законність передачі будь-яких прав між ТОВ ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи»

Також позивачем за первісним позовом не надано доказу переходу права вимоги за договором забезпечення, яким є іпотечний договір. У матеріалах справи наявний договір про передачу прав за іпотечним договором, укладений 28.11.2012 року між ТОВ Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи». Але, у зв`язку із тим, що відсутній аналогічний договір укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ Факторингова компанія «Вектор Плюс», ТОВ Факторингова компанія «Вектор Плюс» не міг передати те, що не отримував.

Надані позивачем як докази, документи, що підтверджують передачу права вимоги взагалі підписані позивачем одноособово та не містять печатки та підписів первісного кредитора (спочатку ПАТ «Сведбанк» та вторинно ТОВ ФК «Фактор Плюс») і тому не можуть взагалі бути прийняті як доказ передачі права вимоги від первісного кредитора по ланцюгу до позивача і тому позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» взагалі не є належним позивачем у спорі.

У спірних договорах відсутня ціна договору, що вказує на те, що договір укладено з грубим порушенням законодавства України (п. 3.2 Договору), отже такий договір має бути визнано недійсним.

Окрім того вважає дані договори факторингу такими, що укладені неправомірно, оскільки позивач за первісним позовом всупереч п.п. 1.2 Розпорядження № 231 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 квітня 2009 року (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389) «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», уклав Договір факторингу щодо фізичної особи — не суб`єкта господарювання.

Враховуючи те, що по Договору факторингу допускалось набуття права грошової вимоги лише до боржників - суб`єктів господарювання, у ТОВ “Кредитні ініціативи” відсутні будь-які права кредитора оскільки Позивач не мав повноважень на придбання прав відступної вимоги до фізичної особи не суб`єкта господарювання. Просить визнати недійсним та скасувати договір про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012 р, укладений між ТОВ Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. в частині передачі прав за іпотечним договором відносно ОСОБА_1 . Визнати недійсним та скасувати договір факторингу б/н від 28.11.2012р укладений між ТОВ Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині передачі прав за кредитним договором відносно ОСОБА_1 . Визнати недійсним та скасувати договір факторингу № 15 від 28.11.2012р укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ Факторингова компанія «Вектор Плюс» в частині передачі прав за кредитним договором відносно ОСОБА_1

В ході розгляду справи ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 06.09.2016 року у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» Курдюмов М.М. первісний позов з урахуванням його уточнення підтримав у повному обсязі, у зустрічному позові просили відмовити та застосувати позовну давність з підстав зазначених в письмовому запереченні, в обгрунтування якого зазначено, що на час подачі зустрічного позову, строк позовної давності, щодо визнання недійсними договорів факторингу - сплинув. Позивач за зустрічним позовом та його представник приймають участь в розгляді даної справи більше трьох років та не надано обставин, котрі свідчили б про поважність пропуску строку звернення до суду. Рішенням Апеляційного суду від 31.03.2015 року встановлено факт переуступки права вимоги за договором факторингу, встановлено факт наявності заборгованості за кредитним договором, що утворилася внаслідок неналежного виконання зобов`язань ОСОБА_1 . Наявність рішення суду про стягнення заборгованості за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права звернути стягнення на предмет іпотеки. Неповідомлення боржника про відступлення права вимоги є лише підставою для невиконання обов`язку новому кредиторові. Однак це не є підставою для звільнення боржника від обов`язку виконувати обов`язки по кредитному договору, та в жодному разі не є підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги/ факторингу. На адресу ОСОБА_1 направлялося повідомлення про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, з якого видно, що новим кредитором стало ТОВ «Кредитні ініціативи». Також ОСОБА_1 разом із позовною заявою направлявся пакет документів. Має місце рішення суду, котрим встановлено факт відступлення до ТОВ «Кредитні ініціативи». Субєкти господарювання ПАТ «Свідбанк», ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладаючи договори факторингу досягли згоди з усіх істотних умов цих договорів. Дані договори є реальними, відповідають волі сторін. Сторонами проведена оплата вказаних договорів. Спорів щодо дійсності вказаних договорів факторингу між сторонами не виникало. Кредитним договором не передбачена згода боржника ОСОБА_1 на зміну кредитора в зобов`язанні, ОСОБА_1 не є стороною вказаних договорів факторингу, які не впливають на його права та обов`язки по кредитному договору. Обов`язком ОСОБА_1 є виконання умов кредитного договору. Слід зазначити, що розпорядження № 231 на яке посилається ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві, втратило чинність згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 13.08.2015 року № 1926.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, його представник ОСОБА_6 а також відповідач ОСОБА_2 яка також по справі є третьою особу за зустрічним позовом, в судовому засіданні зустрічний позов підтримали та просили задовольнити, проти задоволення первісного позову заперечували, просила відмовити, з підстав, викладенніих у відзиві, в обґрунтування якого зазначили, що рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області та апеляційного суду Дніпропетровської області з ОСОБА_1 та поручителів за договором стягнуто суму боргу за кредитним договором у повному обсязі. Намагання позивача звернути стягнення на предмет іпотеки є намаганням вдруге отримати суму відшкодування боргу за кредитним договором. Відповідно до п.п. 1.2 Розпорядження № 231 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 квітня 2009 року (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389) «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», до фінансової послуги факторингу віднесено - набуття права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб`єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення. Станом на момент 28.11.2012 р. тобто на момент укладення Договору факторингу дане положення діяло та було обов`язковим до виконання усіма суб`єктами ринку фінансових послуг у тому числі і Позивачем. Натомість Позивач всупереч обов`язковим положенням нормативного правового акту уклав Договір факторингу щодо фізичної особи — не суб`єкта господарювання. Відповідач ОСОБА_2 є власницею 1 / 2 спірної квартири, ніколи не підписувала іпотечних договорів, де б іпотекою слугувало її власне майно, ніколи особисто не отримувала кредитні кошти у позивача, отже вона є належним відповідачем. До зазначених правовідношень також повинні бути застосувані положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян» України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Квартира є єдиним місцем мешкання відповідачів, є їх спільним сумісним майном, житлова площа якої менше, ніж 140 кв 2. ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулись до суду з позовом як новий кредитор, внаслідок укладених договорів факторингу, за договором № 0309/0108/71-466 від 29.01.2008р укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , та ставиться питання про звернення стягнення на належну відповідачу квартиру АДРЕСА_1 яку відповідач передав в іпотеку ВАТ «Сведбанк» в забезпечення виконання забов`язань за кредитним договором. Позивач, посилається, як на підставу законності своїх позовних вимог, крім вищевказаного договору факторингу, на договір про передачу йому права вимоги за іпотечним договором від ТОВ «Вектор Плюс» до ТОВ «Кредитні ініціативи», укладеним та нотаріально посвідченим 28.11.2012р. Але позивачем не надані докази, які підтверджують що на момент укладання цього договору іпотекодержателем було ТОВ «Вектор Плюс».

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконкому Довгинцівської районної у місті ради Березуцька Н.І. в судовому засіданні в інтересах дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зустрічну позовну заяву підтримала, у задоволенні первісного позову просила відмовити.

В подальшому представники ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зверталися до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутності.

Представники відповідачів за зустрічним позовом ПАТ «Сведбанк» та ТОВ ФК «Вектор Плюс» в судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлялися.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від03.10.2017, яким ЦПК України викладеного в новій реакції.

У відповідності до п.9 п.1 Розділу ХІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов з урахуванням його уточнення підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ВАТ «Сведбанк» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір 0309/0108/71-466 (Том 1 а.с.5-13 - кредитний договір).

Відповідно до умов даного кредитного договору, ВАТ «Сведбанк» надав відповідачу кредит у сумі 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) дол. США, що підтверджується заявою на видачу готівки №629-1/1 від 29.01.2008 року ( Том 1 а.с. 64 - копія заяви). ОСОБА_1 зобов`язався повернути наданий кредит та сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до пункту 5.1.1. кредитного договору позичальник зобов`язується забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, сплату комісій, у порядку та строки, встановлені кредитним договором, а також сплату неустойок та відшкодування банку збитків у випадках неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених цим договором.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором, ВАТ «Сведбанк» та відповідач, уклали Іпотечний договір № 0309/0108/71-466-Z-1 ( Том 1 а.с.14,15 - іпотечний договір), відповідно до якого ОСОБА_1 передав ВАТ «Сведбанк» в іпотеку майно: квартиру АДРЕСА_1 , що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 29.01.2008 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Літвіновою І.І. за реєстраційним № 489 (Том 1 а.с.19-21 - копія договору), (Том 1 а.с.16 - копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно).

Також 27 лютого 2009 року було укладено договір поруки № 0309/0108/71-466-Р-2 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 як поручителем та ОСОБА_1 як позичальником (Том 2 ст. 96-87).

Відповідно до п. 1 цього договору поручитель зобов`язується перед Банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих Банком Позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором № 0309/0108/71-466 від 29 січня 2008 року.

Відповідно до п. 2,3,4 договору, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов Основного зобов`язання усім належним йому майном та грошовими коштами. Відповідальність поручителя за цим договором обмежується сумою кредиту, визначеною згідно з Основним зобов`язанням, нарахованими процентами, пенями, комісіями та іншими платежами, передбаченими Основними зобов`язаннями. У разі невиконання позичальником умов Основного зобов`язання в строк, поручитель погашає суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення позичальником коштів, наданих в межах Основного зобов`язання та процентів за користування кредитом за першою вимогою банку протягом 2 календарних днів з моменту отримання поручителем надісланої Банком письмової заяви про невиконання позичальником своїх зобов`язань, передбачених Основним зобов`язанням, надісланою Банком за адресою, зазначеною у реквізитах поручителя в цьому договорі.

28.11.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (правонаступником ВАТ «Сведбанк») (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу №15 (Том 2 а.с.162-191 - копія договору факторингу, а.с. 192-195 - реєстр заборгованостей боржників № 1341 – ОСОБА_1 ). Відповідно до п.2.1, 2.2. договору Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Факт переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

28.11.2012 року ТОВ «ФК «Вектор Плюс » здійснило розрахунок з ПАТ «Сведбанк» у повному обсязі та в порядку, встановленому умовами договору (а.с. 217 - довідка).

28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (правонаступником ВАТ «Сведбанк») (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстрований у реєстрі № 6970 ( а.с. 200-201 - договір про відступлення прав за іпотечним договором від 28.11.2012 р., а.с. 202-205 Додаток № 1 реєстр іпотекодавців № 1170 ОСОБА_1 ). Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору Банк відступає новому іпотеко держателю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права за іпотечними договорами перелік яких наведено у Додатку № 1 до договору. З моменту набуття чинності цим Договором до нового іпотеко держателя - Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» переходять усі права і зобов`язання первісного іпотеко держателя як сторони, що іменується «Іпотекодержатель» у зобов`язаннях, які виникли на підставі Іпотечних договорів, в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором. Відповідно п. 4.1. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання.

28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (надалі – позивач за первісним позовом) укладено Договір факторингу (Том 1 а.с.35-43 - копія договору факторингу, Том 2 а.с. 196-199- реєстр заборгованостей боржників № 653 – ОСОБА_1 ). Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить ОСОБА_3 на підставі документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Факт переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

28.11.2012 року ТОВ «Кредитні ініціативи » здійснило розрахунок з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» » у повному обсязі та в порядку, встановленому умовами договору (а.с. 218 - довідка).

28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (надалі – позивач за первісним позовом) укладено договір про передачу прав зі іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В., зареєстрований у реєстрі № 2187 ( Том 2 а.с. 206-207 - договір про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012 року, а.с. 208-212 Додаток № 1 реєстр іпотекодавців № 561 ОСОБА_1 ). Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору Банк відступає новому іпотеко держателю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи » права за іпотечними договорами перелік яких наведено у Додатку № 1 до договору. З моменту набуття чинності цим Договором до нового іпотеко держателя - Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи » переходять усі права і зобов`язання первісного іпотеко держателя як сторони, що іменується «Іпотекодержатель» у зобов`язаннях, які виникли на підставі Іпотечних договорів, в обсязі і на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором. Відповідно п. 4.1. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання.

Внаслідок укладення вищевказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора стягувача за договором 29.01.2008 року № 0309/0108/71-466 позичальником згідно якого є відповідач ОСОБА_1 та іпотеко держателя за договором іпотеки від 29.01.2008 року № 0309/0108/71-466-Z-1, іпотекодавцем згідно якого є відповідач ОСОБА_1

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, на даний час усі права кредитора за вищевказаними Кредитним договором належать ТОВ «Кредитні ініціативи».

Згідно п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит надається банком у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою внесення коштів в національній валюті України в оплату за договором купівлі-продажу квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 АТО АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладання додаткового правочину до цього договору, у випадку і у порядку, встановленому п. 6.1.2 цього договору.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, відповідно до розрахунку, станом на 01.03.2013 року утворилася заборгованість у розмірі 34 474,33 (тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят чотири доларів США) 33 центи, а саме: за кредитом - 23038 доларів США 28 центів; по відсотках – 4994 доларів США 83 центи.

У зв`язку з систематичним порушенням відповідачем своїх обов`язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору йому була нарахована неустойка:пеня - 6441 доларів США 22 центи.

В перерахунку в національну валюту за курсом НБУ станом на 01.03.2013 року заборгованість складає - 275553,32 (двісті сімдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн. 32 коп., а саме: за кредитом – 184144 (сто вісімдесят чотири тисячі сто сорок чотири) грн. 97 коп., по відсотках – 39923 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять три ) грн. 68 коп., пеня – 51484 (п`ятдесят одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) грн. 67 коп.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Таким чином, факти, викладені позивачем за первісним позовом у позовній заяві з урахуванням її уточнення знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами та сумніву у суду не викликають.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи плату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно до норм ч.1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ч. ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 29.01.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Літвіновою І.І., зареєстрованим в реєстрі за № 489, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 продали, а ОСОБА_1 купив квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 19-21 Том 1).

Згідно з іпотечним договором № 0309/0108/71-466-Z-1 від 29.01.2008 року Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_1 уклали договір про наступне.

Відповідно до п. 1 договору цим договором забезпечується належне виконання Іпотекодавцем вимог Іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 0309/0108/71-466 від 29.01.2008 року, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру, процентів, та інших умов.

Відповідно до п. 2 договору на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу р-р.№489 від 29.01.2008 року виданого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу та зареєстрованого приватним нотаріусом в Державному реєстрі правочинів за № 2657262, номер витягу 5355927.

Відповідно до п. 5 договору за згодою сторін предмет іпотеки оцінюється в 28183,00 дол. США, що за курсом Національного банку України на день укладення цього Договору становить у еквіваленті 142324,15 грн.

Відповідно до п. 11 договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іптекодавцем основного зобовязання повністю або частково, у тому числі якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також інших випадках, передбачених основним зобов`язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання.

На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору, ОСОБА_1 ТОВ «Кредитні ініціативи» було направлено вимогу, а саме «Повідомлення про усунення порушень та про добровільне виселення » вих. № 324-563/27 від 09 квітня 2013 року, що була отримана ОСОБА_1 особисто 12 квітня 2013 року, але на дату подання позовної заяви та на час ухвалення судового рішення ця вимога не виконана. Зважаючи на невиконання ОСОБА_1 зобов`язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту, за відсотками, за пенею за рахунок предмету іпотеки (а.с. 27, 62,63 Том 1 ).

Таким чином судом встановлено, що позивачем були виконані вимоги ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення боржника про порушення основного зобов`язання та про добровільне виселення, що підтверджується вказаною вимогою про усунення порушень та вимогою про добровільне виселення.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві.

Вказані повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі покупцеві у разі порушення основного зобов`язання закріплені договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.

Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві з урахуванням її уточнення в обґрунтування позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, адже ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином не виконали зобовя`зання за кредитним договором, а тому банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо початкової ціни предмета іпотеки.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодателем та іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб`єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Як вбачається з п. 5 іпотечного договору за згодою сторін предмет іпотеки оцінюється в 142324,15 грн., а тому суд вважає, що початкова ціна при реалізації предмета іпотеки спірної квартири не може бути нижчою, ніж вартість цього предмета іпотеки, яка була узгоджена сторонами договору іпотеки при його укладенні у сумі 142324,15 грн.

Заперечення щодо такої оцінки предмета іпотеки від сторін не надходили. Також не надходило до суду клопотань про проведення відповідної судової експертизи для встановлення іншої ціни предмета іпотеки.

За наведених обставин позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - підлягають до задоволення.

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 02.10.2004 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, актовий запис № 08 від 02.10.2004 року (а.с. 78 Том 1).

Згідно з частиною 3 статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (норма частини 1 статті 65 СК України).

Відповідно до частини 3 статті 65 СК України згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири, яка є предметом іпотеки, даний договір було укладено 29 січня 2008 року , тобто під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 19-21 Том 1).

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.09.2015 року, квартиру яка є предметом іпотеки АДРЕСА_4 АДРЕСА_2 , визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та кожному виділено у власність по 1 / 2 частині вказаної квартири.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.12.2016 року, дане рішення було залишено без змін (а.с. 132-133 Том 2).

ОСОБА_2 є поручителем по кредитному договору та надавала свою згоду на передачу в іпотеку зазначену квартиру (а.с. 134-135, 136 Том 2).

Щодо вимог зустрічного позову то слід зазначити наступне.

Так, 29 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0309/0108/71-466 за умовами якого позичальник отримав в кредит грошові кошти у сумі 25 000,00 доларів США, строком до 28.01.2038 року що призначені для здійснення позичальником розрахунків по Договору купівлі-продажу між позичальником та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з метою придбання квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 АТО (Димитрова АДРЕСА_3 .

28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк», яке виступило правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» уклали договір факторингу № 15, за умовами якого банк відповідно до умов даного договору відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набув права вимоги такої заборгованості від боржників та передав банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.

Також 28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на підставі документації.

Договори факторингу укладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін.

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» (правонаступником ВАТ «Сведбанк») та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» відступив ТОВ «ФК «Вектор Плюс» свої права і зобов`язання іпотеко держателя у зобов`язаннях, які виникли на підставі Іпотечних договорів.

28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав зі іпотечними договорами, відповідно до якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи » права і зобов`язання іпотеко держателя у зобов`язаннях, які виникли на підставі Іпотечних договорів.

Дані договори укладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін, та нотаріально посвідчені та мають додатки - реєстр іпотекодавців, серед яких за № 1170 та № 561 є ОСОБА_1 ).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва, тощо.

За приписами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За умовами статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилається на те, що оспорювані договори факторингу суперечать, вимогам ЦК України та Розпорядженню Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», оскільки відповідачі не мали права на придбання права вимоги до фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг (Оттава 28.05. 1988 року) визначено, що «договір факторингу» означає договір, укладений між однією стороною (позичальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого, зокрема, постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання. Для особистого, сімейного або домашнього використання товари можуть придбавати лише фізичні особи.

Зазначена Конвенція УНІДРАУ про міжнародний факторинг поширюється на випадки, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав.

Згідно з п. 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, від 03.04.2009 № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», держкомісія постановила віднести до фінансової послуги факторингу, зокрема, операції з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів), пов`язані з набуттям відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб`єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

З тексту розпорядження вбачається, що таке було прийнято Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України на виконання повноважень, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», за яким держкомісія уповноважена давати висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг.

Аналізуючи наведені положення розпорядження, суд доходить висновку, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України в межах наданих повноважень віднесла певні операції з фінансовими активами до фінансової послуги факторингу. З тексту розпорядження не вбачається, що перелік таких операцій є виключним, та усі інші операції з фінансовими активами, у тому числі з набуття відступленого права грошової вимоги до боржника - фізичної особи, не вважаються фінансовою послугою факторингу.

Разом з тим, частиною 5 ст. 5 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», встановлена спеціальна норма, що регулює виключно порядок надання послуг з факторингу. Вказаною нормою законодавець закріпив, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону.

Ні Цивільний кодекс України, ні Закон «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не містить заборони відступлення кредитором права вимоги за кредитним договором іншій особі до фізичної особи, що не є суб`єктом підприємницької діяльності.

Відтак, посилання позивача ОСОБА_1 на вказані підстави недійсності оспорюваного правочину не є обгрунтованими.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.

Пунктом 11 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що до фінансових послуг відноситься послуги факторингу. Також статтею 34 Закону чітко зазначено перелік видів діяльності, які потребують ліцензування, до такої діяльності надання факторингу не відноситься.

З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2012 ТОВ «ФК «Вектор Плюс» отримало свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та має право надавати фінансові послуги з факторингу та надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів.

ТОВ «Кредитні ініціативи» внесене до Державного реєстру фінансових установ 22.09.2008 року та отримало свідоцтво серії НОМЕР_1 №214 про реєстрацію фінансової установи (а.с.47-48).

Також суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на неможливість виконати належним чином зобов`язання за даним кредитним договором у зв`язку з відбуванням покарання у виді позбавлення волі за вироком суду, оскільки зазначене посилання не спростовує позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» та не є поважною причиною невиконання зобов`язань за укладеним кредитним договором. Разом з цим дана обставина спростовується тим, що ОСОБА_2 відповідно до договору поруки № 0309/0108/71-466-Р-2 від 27.02.2009 року є поручителем по кредитному договору № 0309/0108/71-466 від 29.01.2008 року, зобов`язувалася перед Банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення кредитних коштів які були надані ОСОБА_1 ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність з ОСОБА_1 перед Банком за виконання ОСОБА_11 І.В. умов основного зобов`язання усім належним їй майном та грошовими коштами. Як вже вище зазначалося кредитні кошти були наданні на придбання квартири АДРЕСА_1 , яка ОСОБА_1 була придбана у період шлюбу з ОСОБА_2 Судовим рішенням вказану квартиру визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та кожному виділено у власність по 1 / 2 частині вказаної квартири.

Крім того як вже вище зазначалось ОСОБА_1 на адресу вказану у кредитному та іпотечному договорах, було надіслано письмову вимогу про усунення порушення зобов`язання за кредитним договором, яка була отримана 12.04.2013 року.

Доказів у спростування позовних вимог Банку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано.

Щодо посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що існує рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 12.11.2014 року та апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.03.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 та поручителів на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором від 29.01.2008 року за № 0309/0108/71-466, відповідно до якого банк вимагає звернути стягнення на предмет іпотеки, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 598, 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Отже наявність вказаного судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0309/0108/71-466 від 29.01.2008 року не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане ОСОБА_1 в іпотеку нерухоме майно.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експерті; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно ч.ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог у зв`язку із їх недоведеністю.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, які свідчать про відсутність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 зустрічних позовних вимог, тому підстави для вирішення питання про застосування строку позовної давності за заявою представника ТОВ «Кредитні ініціативи» Курдюмовим М.М., про який ним зазначено у запереченні на зустрічний позов, відсутні.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України № 6-58цс від 27 травня 2015 року, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

З огляду на статтю 3 вказаний Закон носить тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

За своїм змістом Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Таким чином, на підставі викладеного, виконання рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, слід відстрочити до закінчення дії мараторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на час звернення до суду з заявою про уточнення позовних вимог) передбачено, що ставка судового збору за звернення юридичною особою до суду з позовною заявою майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600,00 гривень.

У відповідності до ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

В уточненій позовній заяві від 13.02.2017 року банк просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1377,77 грн., з кожного.

Однак при подачі позову до суду банком сплачено судовий збір в сумі 3078,96 грн. (за ставкою 1 % від ціни позову - 307896.19 грн., на момент подачі позову ) ( а.с. 4 Том 1). При поданні уточненого позову від 13.02.2017 року , позивачем зменшено позовні вимоги та ціна позову становить 275553,32 грн., однак виходячи з вказаної ціни позову та ставки що діяла на момент подання уточненого позову (1,5 відсотка ціни позову) , позивачем не доплачено судовий збір у розмірі 1054,34 грн.

Дану суму не доплаченого судового збору у розмірі 1054,34 грн. слід стягнути з банку на користь держави.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що уточнені вимоги банку задоволено у повному обсязі суд вважає можливим відшкодувати банку понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3078,96 грн., а також судовий збір який буде сплачений банком за судовим рішенням у розмірі 1054,34 грн., стягнувши їх з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку з врахуванням роз`яснень, викладених в пункті 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до яких при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258-259, 223, 264-265,354-355 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, задовольнити у повному обсязі.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що є спільною частковою власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, п/р НОМЕР_4 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, юридична адреса: Київська область, м. Бровари, буд. Незалежності, 14), в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0309/0108/71-466 від 29.01.2008 року, яка станом на 01.03.2013 року складає 275 553 (двісті сімдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн. 32 коп., а саме:

-за кредитом - 184 144 (сто вісімдесят чотири тисячі сто сорок чотири) грн., 97 коп.;

-по відсотках - 39 923 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять три ) грн., 68 коп.;

-пеня - 51 484 (п`ятдесят одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) грн., 67 коп.

шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження» за початковою ціною, визначеною сторонами в іпотечному договорі № 0309/0108/71-466-Z-1 від 29.01.2008 року на день його укладення у розмірі 142 324,15 грн.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Жовте Апостолівського району Дніпропетровської області РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, п/р НОМЕР_4 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, юридична адреса: Київська область, м. Бровари, буд. Незалежності, 14), судовий збір у розмірі 1539 (одна тисяча п`ятсот тридцять дев`ять ) грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Нива Трудова, Апостолівського району Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, п/р НОМЕР_4 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, юридична адреса: Київська область, м. Бровари, буд. Незалежності, 14), судовий збір у розмірі 1539 (одна тисяча п`ятсот тридцять дев`ять ) грн. 48 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, п/р НОМЕР_4 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, юридична адреса: Київська область, м. Бровари, буд. Незалежності, 14), на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 1054 (одна тисяча п`ятдесят чотири ) грн. 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Жовте Апостолівського району Дніпропетровської області РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, п/р НОМЕР_4 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, юридична адреса: Київська область, м. Бровари, буд. Незалежності, 14), судовий збір у розмірі 527 (п`ятсот двадцять сім ) грн. 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Нива Трудова, Апостолівського району Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, п/р НОМЕР_4 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО: 300346, юридична адреса: Київська область, м. Бровари, буд. Незалежності, 14), судовий збір у розмірі 527 (п`ятсот двадцять сім ) грн. 17 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічного Акціонерного Товариства «Сведбанк», Товариства з Обмеженою Відповідальністю Факторингова компанія «Вектор Плюс», третя особа ОСОБА_2 про визнання договорів факторингу та договору передачі прав зі іпотечним договором недійсними, відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко