Рішення № 8237700, 15.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.10 р. Справа № 37/44

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Строма”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32220849

до Відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: визнання права та зобовязання звільнити обєкт оренди

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 30.01.2010р.);

від Відповідача Косяков О.В. (особисто згідно паспорта та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України за клопотанням сторін судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Строма”, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м Донецьк (далі Відповідач) про визнання права власності на будівлю житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 133,4 кв.м., яка складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 52,4 кв.м. та житлової прибудови літ. А1-1 загальної площею 81,кв.м., а також про зобовязання Відповідача звільнити займану ним за договором оренди від 21.12.2009р. будівлю житлового будинку з житловою прибудовою, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на ухилення Відповідача від повернення орендованого ним обєкту нерухомості після закінчення строку оренди з мотивів невизнання за Позивачем права власності на таке майно.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договори купівлі-продажу від 19.03.2008р. та від 27.05.2008р., заяви продавців про виконання грошових зобовязань за цими договорами, технічні паспорти від 12.09.2003р. та від 22.02.2008р., витяги про реєстрацію права власності, рішення Господарського суду Донецької області від 08.01.2009р., витяг про реєстрацію права власності на підставі цього рішення, технічний паспорт від 24.02.2009р., договір оренди будівлі житлового будинку №001-1 від 21.12.2009р. з актом прийому-передачі до нього, лист Відповідачу від 12.02.2010р., лист Відповідача від 23.02.2010р., рішення Виконавчого комітету Ворошиловської районної в м. Донецьку ради від 19.05.2004р. №181/2, правоустановчі документи на підтвердження статусу юридичної особи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 15, 16, 181, 186, 317, 319 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4-1, 12, 13, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судовому засіданні 15.03.2010р. на виконання вимог суду надав для огляду оригінали доданих до позову документів та додаткові документи (а.с.а.с.56-62).

Відповідач надав відзив від 12.03.2010р. з додатками (а.с.а.с. 51-54), в якому проти позову заперечив з підстав відсутності у Позивача статусу власника житлової прибудови, що є складовою частиною обєкту оренди, а отже і законного права вимагати її повернення.

Представники учасників справи у судовому засіданні 15.03.2010р. підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2008р. між Позивачем (Покупець) та громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (Продавці) був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі продажу квартири (а.с. 27), згідно п.1.1. якого Продавці продали, а Покупець купив квартиру під номером 2, що знаходиться у будинку під номером 63, розташованому по вулиці Постишева у місті Донецьку, Донецької області. Відчужена квартира складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 55,7 кв.м., житлова площа 43,1 кв.м. 12.05.2008р. в Донецькому Бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Строма”, м. Донецьк на вищевказану квартиру (згідно витягу за №18768822 про реєстрацію права власності на нерухоме майно).

При цьому, як вбачається із Рішення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради від 19.05.2004 №181/2 (а.с.31) до укладання означеного договору попереднім власником квартири було здійснене перепланування, прийняте до експлуатації державною технічною комісією, внаслідок якого загальна площа 43,1кв.м. (житлова) була збільшена за рахунок нежитлових прибудов загальною площею 12,6кв.м. Отже, Позивач придбав квартиру з урахуванням означених прибудов.

27.05.2008р. між Позивачем (Покупець) та громадянином ОСОБА_6 (Продавець) був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі продажу квартири (а.с.35), згідно п.1.1. якого Продавець продав, а Покупець купив квартиру під номером 1, що знаходиться у будинку під номером 63, розташованому по вулиці Постишева у місті Донецьку, Донецької області. Відчужена квартира складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 77,7 кв.м., житлова площа 43,4 кв.м. 04.06.2008р. в Донецькому Бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Строма”, м. Донецьк на вищевказану квартиру (згідно витягу за №19067954 про реєстрацію права власності на нерухоме майно).

Згідно із нотаріально складених заяв (а.с.а.с.29, 36) Позивач виконав всі грошові зобовязанні перед попередніми власниками квартир, у звязку із чим останні підтвердили відсутність матеріальних претензій.

Як вбачається із витягів КП „БТІ м. Донецька” (а.с.а.с.30, 37) на підставі вказаних договорів 12.05.2008р. та 04.06.2008р. права власності на придбані квартири було зареєстровано за Позивачем, який визначається їх власником і згідно інформаційних довідок №№1 і 2 від 21.10.2009р. (а.с.а.с.59-62).

У звязку із набуттям Позивачем права власності на квартири були внесені відповідні зміни до їх технічних паспортів (а.с.а.с.32-34, 38-40).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 08.01.2009р. у справі №37/247пн (а.с.а.с.15-20) на підставі придбання Позивачем згідно означених договорів купівлі-продажу квартир всіх наявних складових відповідного житлового будинку судом визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Строма” право власності на будівлю житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. На підставі означеного рішення за Позивачем 21.10.2009 було зареєстроване право власності на цей житловий будинок (а.с.21), а 24.02.2009р. КП „БТІ м. Донецька” виготовлено технічний паспорт (а.с.а.с.22-26), з якого вбачається, що приналежний Позивачеві обєкт нерухомості має загальну площу 133,4 кв.м. (яка відповідає сумі загальних площ придбаних ним квартир), що складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 52,4 кв.м. та житлової прибудови літ. А1-1 загальною площею 81кв.м.

21.12.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди будівлі житлового будинку №001-1 (а.с.а.с.8-11), згідно п.п.1.1., 1.2., 6.1. якого Орендодавець зобовязується надати, а прийняти в строкове платне користування будівлю житлового будинку №63 по вул. Постишева Ворошиловського району м. Донецька загальною площею 133,4кв.м., приналежну Орендодавцю на праві приватної власності на підставі Рішення Господарського суду Донецької області від 08.01.2009р., строком на 2 місяці з моменту підписання акту приймання-передачі.

Умовами пунктів 6.1., 7.1. та 7.3. сторони дійшли згоди, що у разі припинення дії договору (у тому числі у звязку із закінченням строку) Орендар зобовязаний повернути обєкт оренди протягом 1 робочого дня з моменту припинення договору у стані, в якому він (обєкт) перебував на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального зносу, за актом прийому-передачі.

Відповідно до приписів п. 1.3. договору оренди 21.12.2009р. був складений та підписаний обома сторонами акт прийому-передачі будівлі житлового будинку, в якому його склад визначений як житловий будинок літ. А-1 та житлова прибудова ліи.А1-1 (а.с.12)

Листом від 19.02.2010р. (а.с.13) Орендодавець повідомив Орендаря про закінчення 22.02.2010р. строку оренди, відсутність намірів його продовжувати та необхідність протягом 1 дня 22.02.2010р. звільнити займану будівлю та передати її за актом приймання-передачі у відповідно до умов договору. У відповідь Орендар листом від 23.02.2010р. (а.с.14) відмовився задовольнити вимогу про повернення майна, заперечуючи його приналежність Товариству з обмеженою відповідальністю „Строма” у звязку із невизначеністю за рішенням Господарського суду Донецької області від 08.01.2009р. приналежності права власності і на житлову прибудову, що входить до складу відповідного обєкту нерухомості.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 12.03.2010р. (а.с.52)

Суд розглядає справу в контексті двох заявлених Позивачем немайнових вимог, оскільки вони повязані підставами виникнення (порушення прав власності у орендних правовідносинах) і наданими доказами та опосередковують різні аспекти захисту права власності відносно обєкту нерухомості, що у повній мірі відповідає вимогам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у встановленні приналежності спірного майна обєкту оренди за договором між сторонами - шляхом визнання наявним у Позивача права власності на нього, що безпосередньо впливає на можливість реалізації останнього в межах орендних правовідносин, та спонукання Орендаря до виконання обовязку з повернення обєкту оренди.

Беручи до уваги статус сторін та характер правовідносин між ними, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими законодавчими актами, зокрема Цивільним кодексом України, а також умовами укладеного договору оренди будівлі житлового будинку №001-1 від 21.12.2009р.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного субєктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача, а також належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний Позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст. 392 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі є як наявність у Позивача права власності на спірне майно, так і порушення (невизнання) такого права Відповідачем шляхом ухилення від виконання зобовязань за договором оренди.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається зокрема із правочинів. Згідно ст.ст. 11, 509 вказаного Кодексу права та обовязки виникають зокрема з договорів.

Виходячи із змісту позовної заяви та наявних матеріалів справи, наявність спірного права Позивачем обґрунтовується посиланням на договори купівлі-продажу приміщень, з яких складається обєкт оренди. Як було встановлено рішенням Господарського суду Донецької області від 08.01.209р. в межах справи №37/247пн на підставі означених договорів та технічних паспортів Товариство з обмеженою відповідністю „Строма” набуло у власність будівлю житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який на момент такого набуття складався з двох квартир загальної площею 133,4кв.м.

Доказів спростування чинності вказаних договорів купівлі-продажу та правомірності набуття Позивача права власності на їх підставі у розумінні ст.ст. 204, 328 Цивільного кодексу України, так само як і доказів скасування означеного рішення суду до матеріалів справи не надано.

Суд наголошує, що ст.ст. 124, 129 Конституції України закріплений загально обовязковий статус чинного судового рішення, а відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка (практика) згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права для національних судів, визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” (Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України” - згадується в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні” від 18.11.2003р. № 01-8/1427).

Отже, викладене у сукупністю із фактом реєстрації 24.10.2009р. за Товариством з обмеженою відповідальністю „Строма” права власності на житловий будинок за адресою м. Донецьк, вул. Постишева, 63 (а.с.21) у відповідності до вимог Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” за висновком суду достатньою мірою підтверджує наявність права у Позивача відносно відповідного обєкту нерухомості.

В свою чергу, співставлення технічним паспортів квартир (а.с.а.с.32-34, 38-40) на момент їх придбання Позивачем із технічним паспортом від 24.02.2009р. на будинок в цілому (а.с.а.с.22-26) та встановлене судом співпадіння загальної площі будівлі в цілому за останнім технічним паспортом із сукупністю загальних площ придбаних Товариством з обмеженою відповідальністю „Строма” квартир, дають суду підстави для однозначного висновку про те, що набуте Позивачем право власності, підтверджено в межах справи №37/247пн, стосується будівлі житлового будинку №63 по вул. Постишева у м. Донецьку загальною площею 133,4кв.м., яка включає в себе (за термінологією Бюро технічної інвентаризації) житловий будинок літ. А-1 загальною площею 54,2кв.м. та житлову прибудову літ.А1-1 загальною площею 81кв.м.

Таким чином, саме Позивач є власником обєкту оренди, переданого у користування Відповідачу за договором оренди будівлі житлового будинку №001-1 від 21.12.2009р., що зумовлює правомірність перебування Товариства з обмеженою відповідальністю „Строма” у статусу орендодавця у розумінні ст.761 Цивільного кодексу України як окремого випадку реалізації приналежних повноважень власника відповідного майна згідно ст.ст. 317, 319 цього Кодексу.

Оспорювання Відповідачем факту приналежності обєкту оренди Позивачу за змістом наданого разом із позовом листа від 23.02.2010р. (а.с.14) та відзиву (а.с.52) належним чином у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України підтверджує факт порушення цього права у формі невизнання та зумовлює виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю „Строма” права на судовий захисту у відповідний спосіб у розумінні ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України у разі невизнання права власності особи, вона управнена заявити позов про визнання такого права, що зумовлює висновок про належність та адекватність у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. обраного Позивачем способу судового захисту.

Як зазначалося вище зобовязання виникають зокрема з договорів. В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобовязаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №001-1 від 21.12.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього обовязку із повернення обєкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обовязковості договору для виконання сторонами.

За змістом ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору, який визначається як проміжок часу, протягом якого сторони управнені здійснювати свої права та обовязки, зумовлює і припинення можливості здійснювати відповідні права учасником договору, в розглядуваному випадку користуватися Відповідачем будівлею на правах оренди.

Як встановлено п.7.1 договору оренди, закінчення строку дії договору є підставою для його припинення, що відповідає приписам ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України. Виходячи із встановлених судом обставин, строк орендних правовідносин, відповідно до яких Відповідач міг правомірно займати та користуватися приміщенням, визначався періодом у два місяця з моменту складання акту приймання-передачі від 21.12.2009р., а отже закінчився 21.02.2010р.

За висновками суду, лист Позивача від 19.02.2010р. (а.с.13) про звільнення орендованого майна та його (листа) отримання Відповідачем (підтверджується змістом відповіді від 23.02.2010р.) унеможливлюють автоматичне продовження орендних правовідносин після закінчення строку дії договору внаслідок продовження фактичного користування майном у розумінні положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України, оскільки Орендодавець не обмежений у можливості висувати свої заперечення проти продовження орендних правовідносин і до закінчення строку договору. Аналогічна позиції сформульована Верховним Судом України у постанові від 18.08.2009р. у справі №2/385.

Як зазначалося судом вище, відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України наслідком припинення договору оренди є обовязок орендаря повернути обєкт оренди орендодавцю, належного доказу якого відповідного акту приймання-передачі Відповідачем не представлено. Отже, оскільки подальше перебування Відповідача у орендованому приміщенні не має належних правових підстав (доказів їх наявності до матеріалів справи всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано) та зумовлює необхідність примусового звільнення зазначеного приміщення, остільки позовні вимоги і в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобовязання виконати певну дію (в розглядуваному випадку повернути обєкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що такий строк умовами договору визначений тривалістю в 1 день, суд, беручи до уваги продовження Відповідачем безпідставного використання обєкту оренди, дійшов висновку про необхідність встановлення строку для звільнення обєкту оренди саме протягом одного календарного дня з моменту набрання рішенням законної сили.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають компенсації Відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Строма”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32220849) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання права та зобовязання звільнити обєкт оренди задовольнити у повному обсягу.

2.Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Строма” (83086, м. Донецьк, вул. Доменна, 29, ідентифікаційний код 32220849) право власності на будівлю житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 133,4 кв.м., яка складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 52,4 кв.м. та житлової прибудови літ. А1-1 загальної площею 81,кв.м.

3. Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) протягом одного календарного дня з момент набрання рішенням законної сили звільнити займану за договором оренди від 24.12.2009р. будівлю житлового будинку з житловою прибудовою, розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Постишева, 63.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Строма” (ідентифікаційний код 32220849) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 15.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 15.03.2010р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя