Рішення № 82376559, 05.06.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19502/18

Провадження № 2/161/956/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 червня 2019 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі :

головуючої судді Івасюти Л.В.

з участю секретаря судового засідання Маковецької Т.М.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Бонум-ПАК» про встановлення факту перебування у трудових відносинах,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою про встановлення факту перебування у трудових відносинах, а також просить зобов`язати Приватне підприємство «Бонум-ПАК» внести запис до трудової книжки про прийняття на роботу за сумісництвом на посаді регіонального менеджера з 20.05.2012 року по 31.12.2014 року, внести запис про звільнення із займаної посади відповідно до поданої заяви про звільнення за власним бажанням; зобов`язати відповідача виплатити заборгованість по заробітній платі в сумі 62186,37 грн.; виплатити компенсацію на витрати по кримінальній справі та судові витрати у розмірі 4542 грн.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у період з 20 травня 2012 року по 31 грудня 2014 року, влаштувався на роботу за сумісництвом у відповідача на посаді регіонального менеджера з продажу. До його обов`язків входило пошук клієнтів, проведення переговорів щодо співпраці з підприємством, збір замовлень на поставку товарів. Стверджує що спілкування з робочих питань відбувалося у телефонному режимі та за допомогою електронного листування, оскільки робота позивача проводилася віддалено від офісу відповідача.

Позивач стверджує, що електронним листом від 29.12.2014 року він дізнався про те що його звільнено. Після цього він звернувся з заявою до відповідача про надання йому копії наказу на звільнення та довідки про заробітну плату, однак на таку заяву він отримав відповідь, з якої зрозумів, що на даному підприємстві він не був працевлаштований і йому не можуть зробити у трудовій книжці запис про перебування у трудових відносинах з відповідачем.

Окрім того, позивач зазначає, що відповідач заборгував йому станом на 31.12.2014 року заробітну плату в розмірі 24 275,29 грн. На підтвердження своїх доводів надає роздруківку електронної переписки від 19.01.2015 року.

За таких обставин, позивач вважає, що було порушено ч. 4 ст. 23 КЗпП України, а також ст. 48 КЗпП України, а саме допущення до роботи та використання праці позивача як регіонального менеджера без укладення із позивачем.

Крім того, 24.03.2015 року звернувся із відповідною заявою до Слідчого відділу Луцького ВП ГУНП та Державної інспекції з питань праці у Волинській області. Державна інспекція з питань праці у Волинській області повідомила, що у зв`язку з мораторієм на проведення перевірок не має можливості здійснити перевірку, однак у зв`язку з порушенням кримінальної справи, в ході здійснення перевірки не виявила порушень, оскільки наказу на прийняття на роботу та інших документів не було виявлено.

Позивач зазначає ,що 08.04.2015 року було порушено кримінальне провадження за ст. 175 Кримінального кодексу України № 12015030010000965.

Ухвалою від 07.12.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 до ПП «Бонум-ПАК» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали.

29.01.2019р. позивачем було виконано вимоги ухвали від 17.12.2018 року та усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 30.01.2019 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ПП «Бонум-ПАК» про встановлення факту перебування у трудових відносинах.

Представником відповідача через канцелярію суду 20.03.2019 року було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що твердження викладені в позовній заяві не відповідають дійсності та не визнаються відповідачем повністю, у зв`язку з тим, що: Позивач в кінці квітня 2012 року сам звернувся до відповідача з пропозицією здійснювати розповсюдження продукції/товарів відповідача. У зв`язку з тим, що позивач не був зареєстрований як суб`єкт господарювання, відповідач не мав можливості укласти з ним дистриб`юторський договір. На підставі вищевказаного, між позивачем та відповідачем були досягнено усні домовленості про надання позивачем послуг по пошуку клієнтів. За надання таких послуг відповідач сплачував позивачеві винагороду в розмірі 1500 грн., підтверджено показаннями свідка ОСОБА_3 , які він дав під час досудового розслідування.

Окрім того, у відзиві представником відповідача зазначається, що доводи наведені в позовній заяві є голослівними, та безпідставними, недоведеними та такими, що не відповідають дійсності, а додані до матеріалів справи докази такими, що не доказують існування факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ПП «Бонум-ПАК».

Відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, при цьому посилався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та розміщення судового оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відзиву та будь-яких заяв, клопотань про розгляд справи без участі відповідача на адресу суду не надходило.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача по наявних матеріалах справи заочно, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Оформляється укладення трудового договору наказом чи розпорядженням власника або уповноваженим ним органом про зарахування працівника (за його заявою) на роботу ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Отже, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантуються заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

На відміну від трудового договору, цивільно-правовий договір відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України,є домовленістю двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

На підставі ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На відміну від строкового трудового договору за цивільно-правовим договором: у трудовій книжці не робиться запис про надання послуг, фізична особа виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку підприємства; вона сама організовує свою роботу та виконує її на власний ризик; підтвердженням виконаної роботи або наданої послуги є акт, підписаний замовником-підприємством і виконавцем фізичною особою.

Законодавство про працю на такі цивільно-правові відносини не поширюється. Тобто, виконання разових робіт громадянином можливе як відповідно до цивільно-правового договору підряду, так і до строкового трудового договору на час виконання певної роботи. У першому випадку особа набуває статусу виконавця з правами, визначеними цивільним законодавством і договором підряду, в другому статуту працівника, а на неї поширюються гарантії, пільги та компенсації, визначені законодавством про працю.

Основною ознакою, яка відрізняє цивільно-правові (договори про надання послуг) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За умовами цивільно-правового договору процес організації трудової діяльності залишається за межами трудового законодавства, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він самостійно організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. За трудовим договором оплата гарантується незалежно від результатів, за договором на надання послуг - навпаки, без отримання результату не проводиться оплата. Коли виникають трудові правовідносини, роботодавець бере на себе зобов`язання створити безпечні умови праці, коли ж виникають цивільні відносини, це стає турботою самого виконавця. Трудовий договір завжди вимагає, щоб працівник виконував доручену йому роботу особисто, не передоручаючи її іншій особі, цивільний договір цього не вимагає - підрядник має право залучати інших осіб до виконання робіт.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом і не заперечується самим позивачем, у період часу травня 2012 року по грудень 2014 року ОСОБА_1 до ПП «Бонум-ПАК» не подавалася заява про прийом на роботу, та не подавалася заява про припинення трудових відносин.

Судом не беруться до уваги надані позивачем копії допитаних під час кримінального провадження в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які були відібрані під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження 12015030010000965.

На думку суду, такі показання не є беззаперечним доказом про перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем.

Суду позивачем не надано належних та допустимих доказів свого перебування з ПП «Бонум-ПАК» саме у трудових відносинах. Зокрема, між сторонами не було укладено трудового договору, оскільки позивача не було прийнято на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не роз`яснювалися його права і обов`язки, він не інформувався під розписку щодо умов праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Тому позовні вимоги про здійснення запису в трудовій книжці про прийняття на роботу та звільнення з роботи не підлягають задоволенню.

За таких обставин, не підлягають до задоволення і вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі .

Як випливає із змісту ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи по суті. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Приймаючи до уваги, що рішення ухвалено на користь відповідача, а тому не підлягають до задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, ч.3 ст.12, 81, 141, 263-265, 280 ЦПК України, ст. 21 КЗпП України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства «Бонум-ПАК» про встановлення факту перебування у трудових відносинах - відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем є : ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідачем є: приватне підприємство «Бонум пак», ЄДРПОУ 38079150, адреса: 43000, Волинська область, м.Луцьк, вул.Лідавська, 1Б приміщення 2.

Суддя Івасюта Л.В.