Рішення № 82375617, 12.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2019 року № 826/15399/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (далі - відповідач, Комісія), третя особа Міністерство внутрішніх справ України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бонових дій, учасниками війни № 2/V/IV/1 від 10.07.2017 про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни повторно розглянути надані документи, з урахуванням показів свідків, та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення;

- зобов`язати комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій за формою передбаченою чинним законодавством України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 30.07.2014 по 29.08.2014 він перебував у відрядженні в зоні проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, що підтверджується наказом МВС України у Дніпропетровській області від 30.07.2014 № 273 о/с.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни із заявою про надання статусу учасника бойових дій.

За результатами розгляду вказаної заяви Комісією було прийнято рішення від 10.07.2017 № 2/V/ІV/1 про відмову у наданні позивачу такого статусу.

Підставою для відмови у наданні статусу учасника бойових дій Комісією зазначено абз. 3 п. 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413) та п.2 і п. 4 розділу ІІ Положення про комісію МВС з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом МВС України від 26.08.2016 № 868 (далі - Положення № 868).

Таку відмову позивач вважає незаконною, зважаючи на те, що він безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, що підтверджується показами свідків.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що оскаржуване рішення Комісії про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, оскільки період перебування ОСОБА_1 в районах проведення антитерористичної операції не відображено в посвідченні про відрядження та наказах Антитерористичного центру при Службі безпеки України, відповідні документи на підтвердження перебування позивача в зоні АТО Комісії не надано.

Крім цього, відповідач вказує, що Порядок № 413 не передбачає надання особі, яка є працівником МВС, статусу учасника бойових дій на підставі показань свідків.

Також у відзиві зазначено про те, що вирішення питання про надання особі статусу учасника бойових дій відноситься до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України, враховуючи подання учасниками справи відповідних заяв, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 працював за трудовим договором на посаді фахівця групи матеріального забезпечення батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з 26.06.2014 по 01.10.2014.

На підставі наказів ГУ ВМС України в Дніпропетровській області від 30.07.2014 № 273 о/с та від 10.09.2013 № 347 о/с дск у період з 30 липня по 29 серпня 2014 року ОСОБА_1 перебував у відрядженні в районах проведення антитерористичної операції.

У довідці управління кадрового забезпечення ГУ НП в Дніпропетровській області від 16.06.2016 № 8/13-4-7 зазначено про те, що ОСОБА_1 дійсно відряджався до зони проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 30.07.2014 № 273 о/с та від 10.09.2013 № 347 о/с дск у період з 30 липня по 29 серпня 2014 року.

Відповідно до відомостей заяви громадянина ОСОБА_6 від 16.06.2016, посвідченої нотаріально, ОСОБА_6 цією заявою сповіщає про те, що має статус учасника бойових дій, пов`язаних з проведенням антитерористичної операції, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим ГУ МВС України в Дніпропетровській області, та стверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймав участь в бойових діях в період з 30.07.2014 по 30.08.2014, пов`язаних з проведенням антитерористичної операції.

Відповідно до заяви ОСОБА_7 від 22.06.2016, посвідченої нотаріально, ОСОБА_7 цією заявою сповіщає про те, що має статус учасника бойових дій, пов`язаних з проведенням антитерористичної операції, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим ГУ МВС України в Дніпропетровській області 21.05.2015 на підставі рішення Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України № 5/1//ІV/29 від 12.05.2015. Цією заявою ОСОБА_7 стверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймав участь в бойових діях в період з 30.07.2014 по 30.08.2014, пов`язаних з проведенням антитерористичної операції.

Згідно нотаріально посвідченої заяви громадянина ОСОБА_9 (учасник бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 05.11.2015) від 27.09.2018, останній сповіщає всіх зацікавлених осіб та підтверджує те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , дійсно проходив з ним службу в органах внутрішніх справ з 30.07.2014 по 29.09.2014 в штаті взводу № 3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ» ГУ МВС України в Дніпропетровській області і брав участь в антитерористичній операції, забезпеченню її проведення для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Відповідно до довідки управління кадрового забезпечення ГУ НП в Дніпропетровській області від 31.10.2017 ОСОБА_9 , 1985 р.н., дійсно проходив службу в органах внутрішніх справ з 26.06.2014.

З метою отримання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 звернувся до Комісії з відповідною заявою, в якій, зокрема, зазначав про те, що його участь у проведенні АТО на території Донецької та Луганської областей підтверджується показами свідків.

Проте, рішенням Комісії було від 10.07.2017 № 2/V/ІV/1 було відмовлено позивачу у наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують виконання завдань антитерористичної операції, документів, які свідчать про безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції у період її проведення.

Про прийняття вказаного рішення позивача повідомлено листом від 20.03.2018 № 22-4-468.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної відмови у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно статті 5 цього Закону учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до п. 19 ч. 1 статті 6 цього Закону учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (далі -Порядок № 413).

Пунктом 2 Порядку № 413 (абзац 2) в редакції на час звернення позивача до Комісії встановлено, що статус учасника бойових дій надається, зокрема, військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Абзацом 3 цього пункту передбачено надання статусу учасника бойових дій особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Відповідно до п. 2-1 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення

Особам, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією, а також які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції.

Пункту 4 вказаного Порядку закріплено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Аналогічні норми містяться у Положенні про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженому наказом МВС України від 23 травня 2016 року №405, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2016 року за №857/28987, зокрема, п.1 р.ІІІ цього Положення передбачає, що Комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій на підставі документів про: безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення; направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції; перебування у районах проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Згідно з п.2 р. ІІІ вищезазначеного Положення, комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі таких документів, зокрема, витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь поліцейського у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Відповідно до п. 5 Порядку № 413 рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія).

Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджується відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в абзаці другому цього пункту.

З матеріалів справи убачається, що підставою для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій стало те, що зазначений ним період перебування в районах проведення антитерористичної операції не відображено у посвідченні про відрядження та в наказах Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

За інформацією штабу АТЦ при СБУ (лист від 03.04.2019 № 33/5-2554) у відповідь на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2019 року про витребування доказів гр. ОСОБА_1 в порядку, визначеному ст. 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» наказами керівника АТЦ при СБ України до проведення АТО персонально не залучався (оскільки не надходили клопотання від суб`єктів боротьби з тероризмом, у взаємодії з якими виконувалися завдання АТО). У зв`язку з чим інформація стосовно участі вказаної особи в забезпеченні проведення АТО на території Донецької та Луганської областей а АТЦ СБ України відсутня.

При цьому, у довідці управління кадрового забезпечення ГУ НП в Дніпропетровській області від 16.06.2016 № 8/13-4-7, копія якої міститься в матеріалах справи, зазначено про те, що ОСОБА_1 дійсно відряджався до зони проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 30.07.2014 № 273 о/с та від 10.09.2013 № 347 о/с дск у період з 30 липня по 29 серпня 2014 року.

З аналізу п. 4 Порядку № 413 та розділу ІІІ Положення випливає, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

До таких документів відноситься, зокрема, і довідка управління кадрового забезпечення ГУ НП в Дніпропетровській області від 16.06.2016 № 8/13-4-7, в якій чітко зазначено про те, що ОСОБА_1 дійсно відряджався до зони проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 30.07.2014 № 273 о/с та від 10.09.2013 № 347 о/с дск у період з 30 липня по 29 серпня 2014 року.

Комісією цей документ не було враховано при прийнятті спірного рішення, обмежившись лише посиланнями на відсутність відповідних наказів Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Оскільки згідно листа АТЦ при СБУ від 03.04.2019 № 33/5-2554 інформація стосовно участі ОСОБА_1 в забезпеченні проведення АТО на території Донецької та Луганської областей а АТЦ СБ України відсутня, Комісією повинні були бути враховані інші документи та докази при прийнятті рішення.

Такий висновок підтверджується і п. 6 Порядку № 413, згідно з яким Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

При зверненні до Комісії позивач просив урахувати покази свідків з метою підтвердження його участі в антитерористичній операції, проте, у цьому було відмовлено.

Положеннями п. 4 Порядку № 413 встановлено, що для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку (особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України), перебування в зоні проведення АТО підтверджують документи про залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, передбачені абзацами другим - четвертим цього пункту, або нотаріально завірені свідчення не менше ніж двох свідків із числа осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які разом із такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або інваліда війни, у разі підтвердження суб`єктами боротьби з тероризмом факту взаємодії зазначених осіб (особисто або під час перебування у складі добровольчих формувань) із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органам

Зважаючи на те, що позивач перебував у складі добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шахтарськ», враховуючи відсутність наказів Антитерористичного центру при Службі безпеки України та наявність довідки управління кадрового забезпечення ГУ НП в Дніпропетровській області від 16.06.2016 № 8/13-4-7, суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин вищенаведених положень п. 4 Порядку № 413 щодо підтвердження участі в АТО свідками.

В матеріалах справи містяться нотаріально посвідчені заяви зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку осіб: ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , які разом з позивачем брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій та підтвердили участь позивача у проведенні АТО.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин спірних правовідносин судом допитано у якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він познайомився з позивачем в 2014 році в санаторії Лєсной, що в Дніпропетровській області, де формувалися батальйони, в тому числі новий батальйон «Шахтарськ», до складу якого їх було зараховано. З кінця липня по серпень місяць перебували в зоні АТО (Пєски, Донецьк, Мар`їнка, Іловайськ) в складі даного батальйону. 10.08.2014 в складі трьох батальйонів «Азов», «Донбас» і «Шахтарськ» штурмували Іловайськ, де було багато загиблих і поранених. Пам`ятає, що в Іловайську було поранено і позивача. Протягом цього часу він як і ОСОБА_1 рахувалися за вищевказаним батальйоном, при тому що йому було надано статус учасника бойових дій на відміну від позивача.

У судовому засіданні допитаний у якості свідка ОСОБА_10 надав пояснення, відповідно до яких вказав, що з липня по вересень 2014 року входив до батальйону спеціального призначення «Шахтарськ», займав посаду - командир групи забезпечення. В зоні АТО (Пєски, Первомайськ, Докучаєвськ, Мар`їнка, Іловайськ) в кінці серпня було ранено позивача, при яких обставинах пояснити не може, т.я. було багато поранених і вбитих. Свідок в 2015 році отримав статус учасника бойових дій.

Суд, надавши оцінку показам свідків, приймає до уваги факти, що містять їх свідчення про перебування позивача на території зони проведення АТО та участь його у бойових діях у період з 30 липня по 29 серпня 2014 року, пояснення яких не викликали у суду сумніву щодо їх достовірності, за відсутності даних про зацікавленість свідків щодо наслідків розгляду справи.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким критеріям оскаржуване рішення не відповідає.

Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання. (абз. 3 п. 6 Порядку № 413)

Проте, комісією, ураховуючи її переконання про відсутність у позивача необхідних документів для встановлення статусу учасника бойових дій, не було заслухано свідків. Також посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що 06.12.2016 ОСОБА_1 було направлено лист-запрошення щодо участі у засіданні комісії, однак він не прибув, суд не враховує, оскільки у матеріалах справи відсутні докази направлення такого листа позивачу.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги довідку управління кадрового забезпечення ГУ НП в Дніпропетровській області від 16.06.2016 № 8/13-4-7, пояснення свідків, а також те, що законодавство, яке було чинним на час прийняття оскаржуваного рішення, не містило вимоги, що для надання останньому статусу учасника бойових дій необхідна наявність наказу керівника АТЦ при СБУ про безпосереднє залучення позивача до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення.

Отже, суд приходить до висновку, що Комісія при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій не врахувала всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому таке рішення не може вважатися обґрунтованим та підлягає скасуванню.

З метою поновлення порушених прав позивача, ураховуючи, що вирішення питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій відноситься до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень, необхідним є зобов`язання Комісії розглянути подані позивачем документи повторно, з урахуванням показів свідків.

В той же час, вимоги про зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 посвідчення учасника бойових дій задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового їх задоволення.

Оскільки позивач при поданні позовної заяви був звільнений від сплати судового збору, судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 72 - 78, 90, 139, 241, 244, 246, 255, 262, 293, 295 - 297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни № 2/V/ІV/1 від 10.07.2017 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Зобов`язати комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни повторно розглянути надані ОСОБА_1 документи, з урахуванням показів свідків та висновків мотивувальної частини рішення суду.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко