Рішення № 82375448, 13.06.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1245/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

11.12.2018 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач) до Управління Держпраці у Чернівецькій області (відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 233380,00 грн від 18.10.2018 року №ЧВ-824/18/9/АВ/П/ПТ/ТД-ФС/293, що винесена Управлінням Держпраці у Чернівецькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржуваною постановою його було притягнуто до відповідальності за те, що ним, в порушення вимог п.п.6 ч.1 та ч.3 ст. 24 КЗпП України, було допущено до виконання роботи ОСОБА_2 з серпня 2018 року та ОСОБА_3 з вересня 2018 року без належного укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Однак порушень трудового законодавства він не допускав, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є його синами, а під час інспекційного відвідування позивачем не встановлено систематичного виконання ними трудових функцій та отримання ними за це заробітної плати.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, 28.12.2018 року надав суду письмовий відзив, в якому проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що Управлінням Держпраці у Чернівецькій області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 відповідно до наказу №509, направлення №04-261 від 24.09.2018 року та рішення керівника за результатами аналізу інформації, викладеної в листі ГУ ДФС у Чернівецькій області щодо використання праці неоформленої особи ОСОБА_2 . Під час проведення цього контрольного заходу 25.09.2018 року на торговельних місцях №1,2 сектору НОМЕР_1 КП МТК "Калинівський ринок" знаходився ОСОБА_3 , який в своїх поясненнях зазначив, що він тимчасово з початку вересня, допомагає батькові в реалізації продукції в цих контейнерах. Враховуючи зазначене, відповідач вважає що позивачем порушено вимоги п.п.6 ч.1 та ч.3 ст.24 КзпП України, що є підставою для притягнення його до відповідальності.

Ухвалою суду від 11.12.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.01.2019 року з повідомленням сторін.

В судовому засіданні 03.01.2019 року задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 12.02.2019 року задоволено клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи доповнень до позовної заяви, а також клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи відеозапису перевірки та пояснень. Крім того, в цьому судовому засіданні суд перейшов до розгляду справи по суті.

У вступній промові, що висловлена в судовому засіданні 12.02.2019 року, позивач та його представники підтримали позов у повному обсязі, просили суд його задовольнити.

Представник відповідача у вступній промові, що висловлена в судовому засіданні 12.04.2019 року, проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 12.02.2019 року оголошено перерву до 12.03.2019 року.

В судовому засіданні 12.03.2019 року допитано свідків, досліджено відеозапис перевірки, а також письмові докази у справі. Водночас, представники сторін подали до суду заяви про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю врегульовано Кодексом законів про працю України, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що на підставі наказу Управління Держпраці у Чернівецькій області №509 від 24.09.2018 року, направлення про проведення інспекційного відвідування №04-261 від 24.09.2018 року посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування позивача за місцем здійснення господарської діяльності на МТК "Калинівський ринок" по АДРЕСА_1 (а.с.26, 27).

За результатами вказаного контрольного заходу складено Акт інспекційного відвідування №ЧВ-824/18/9/АВ від 26 вересня 2018 року (а.с. 28-33). У вказаному акті зазначено, що позивач фактично здійснює діяльність за адресою по АДРЕСА_2 сектор 8, торговельне місце №1,2. В графі "ІІІ. Опис виявлених порушень" вказано, що 29.08.2018 р. працівниками ГУ ДФС України у Чернівецькій області в ході роз`яснювальної роботи встановлено використання ОСОБА_1 праці неоформленої особи ОСОБА_2 в контейнерах №1,2 сектору НОМЕР_1 МТК "Калинівський ринок", який у пояснення зазначив що працює у свого батька з 15.08.2018 р. і заробітну плату не отримує. Під час проведення контрольного заходу 25.09.2018 р. на торгівельних місцях №1, 2 сектору 8 МТК "Калинівський ринок" знаходився ОСОБА_3 , який у своїх поясненнях вказав, що тимчасово з початку вересня допомагає батькові в реалізації продукції в зазначених контейнерах, відчиняє їх о 8.30 та зачиняє о 15.00, крім понеділка. На підставі зазначеного встановлено, що позивач фактично допустив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до виконання роботи без належного укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу чим порушив вимоги пп.6 ч.1 та ч.3 ст.24 КзпП України.

В подальшому посадовими особами відповідача винесено припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-824/18/9/АВ/П від 26.09.2018 року та складено протокол про адміністративне правопорушення №ЧВ-824/18/9/АВ/П/1ПТ, який розглядався Садгірським районним судом м. Чернівці (а.с. 13-14, 32-34).

Постановою Садгірського районного суду м. Чернівців від 13.11.2018 року у справі №726/2071/18 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення (а.с.15-16). Із змісту вказаної постанови вбачається, що таких висновків суд дійшов дослідивши в тому числі і припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-824/18/9/АВ/П від 26.09.2018 року, протокол про адміністративне правопорушення №ЧВ-824/18/9/АВ/П/1ПТ, Акт інспекційного відвідування №ЧВ-824/18/9/АВ від 26 вересня 2018 року.

Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлено ст. 265 КзпП України, відповідно до ч.2 якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

Крім того, згідно зі ст.41 КУпАП України фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В п.31-35 Постанови від 21.12.2018 року у справі №814/2156/16 Верховний Суд дійшов висновку, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014. Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства. Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю. Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (заст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин. Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини ч.3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Аналогічні висновки щодо застосування норм права зроблені і в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №806/2143/18.

Крім того, у вказаних постановах Верховного Суду зазначено, що диспозиції абз.2 та 3 ч.2 ст.265 КЗпП Українита ч.1, 3 ст.41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)" та "несвоєчасне нарахування та виплата індексації", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частинах 1 та 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем за допуск позивачем фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору складено протокол про адміністративне правопорушення та направлено адміністративні матеріали до Садгірського районного суду м. Чернівці для прийняття рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином, складаючи протоколи про адміністративне правопорушення та направляючи їх до суду, відповідач використав своє право на притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за порушення трудового законодавства.

Крім того, ч. 6 ст. 78 КАС України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено судом, постановою Садгірського районного суду м.Чернівців від 13.11.2018 року у справі №726/2071/18, яка набрала законної сили, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Предметом судового розгляду у справі №726/2071/18 та у справі яка розглядається є одні і ті ж дії позивача.

З огляду на зазначене, суд вважає, що постанова Садгірського районного суду м.Чернівців від 13.11.2018 року у справі №726/2071/18 має преюдиційне значення для розгляду цієї справи, оскільки в ній встановлено відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Оскільки, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, в його діях також відсутній і склад правопорушення передбачений ч. 2 ст. 265 КЗпП, з огляду на висновки Верховного Суду у постановах від 21.12.2018 року у справі №814/2156/16 та від 22 квітня 2019 року у справі №806/2143/18, відповідно до яких у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і ч. 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

За відсутності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 265 КЗпП, оскаржувана постанова від 18.10.2018 року №ЧВ-824/18/9/АВ/П/ПТ/ТД-ФС/293 про накладення на нього штрафу у розмірі 223 380,00 гривень (а.с.11-12), що винесена за результатами проведеного відповідачем контрольного заходу на підставі акту інспекційного відвідування від 26.09.2018 року №ЧВ-824/18/9/АВ, є протиправною.

Доводи відповідача з посилання на пояснення ОСОБА_2 від 29.08.2018 року (а.с. 63) та ОСОБА_3 від 25.09.2018 (а.с. 65) суд відхиляє, оскільки вказані особи були допитані як свідки в судовому засіданні 12.03.2019 року, і будучи попередженими про кримінальну відповідальність на підставі ст.384, 385 КК України вказали, що написали їх під диктовку працівників контролюючих органів. Крім того, повідомили, що є синами позивача, трудову діяльність у нього не здійснюють, заробітної плати не отримують. Декілька разів, чекаючи на батька, на його прохання охороняли контейнер, в той час коли він був на складі.

Також суд відхиляє доводи відповідача з посиланням на відеозапис контрольного заходу, який мав місце 25.09.2018 року, оскільки на ньому видно лише перебування ОСОБА_3 в контейнері, однак не вбачається виконання ним трудових функцій, зокрема відпуску товару покупцям.

Крім того, суд не погоджується із доводами відповідача з посиланням на пояснення позивача від 26.09.2018 року з огляду на таке.

Відповідно до статей 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд вважає, що вказані пояснення не є достовірними і достатніми в розумінні статей 75, 76 КАС України, які б у сукупності давали змогу дійти висновку про наявність правопорушення, передбаченого ст.265 КзпП України, оскільки не підтверджуються іншими доказами наявними в матеріалах справи.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Враховуючи зазначене, інші доводи учасників справи (лист ГУ ДФС у Чернівецькій області від 03.09.2018 №4639/9/24-13-13-03) не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, в порушення вказаних норм законодавства, не довів правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу в розмірі 233380,00 грн від 18.10.2018 року №ЧВ-824/18/9/АВ/П/ПТ/ТД-ФС/293, а відтак має місце протиправне втручання в господарську діяльність позивача.

Частиною 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи все зазначене вище, позовні вимоги позивача до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області від 18.10.2018 року №ЧВ-824/18/9/АВ/П/ПТ/ТД-ФС/293 про накладення штрафу в розмірі 233380,00 грн підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2233,80 грн, що підтверджується квитанцією №59 від 30.11.2018 року.

Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення повністю, суд, у відповідності до статті 139 КАС України, присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 2233,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області від 18.10.2018 року №ЧВ-824/18/9/АВ/П/ПТ/ТД-ФС/293 про накладення штрафу в розмірі 233380,00 грн.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2233 (дві тисячі двісті тридцять три) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання). Якщо розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 - НОМЕР_3 АДРЕСА_4 );

Відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області ( код ЄДРПОУ 39888333, вул. Зелена, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58003)

Суддя Григораш В.О.