Рішення № 82375406, 04.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року справа № 823/5397/15

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Пруднікової В.О.,

представника позивача – Сененко К.В. (згідно ордеру),

представника відповідачів – Корнієнко А.В. (за довіреністю),

розглянувши за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому з урахуванням уточнення від 15.08.2017 просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 “г” (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, капітана міліції ОСОБА_1 (У-409726) – оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Кам`янського районного відділу УМВС України в Черкаській області;

- зобов`язати УМВС в Черкаській області поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Кам`янського районного відділу чи на рівнозначній посаді в іншому райвідділі області;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області прийняти ОСОБА_1 на вакантну посаду для осіб офіцерського складу Кам`янського відділення поліції Смілянського відділу поліції ГУ Національної поліції в Черкаській області.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2017 №К/800/14384/16 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

За наслідком нового розгляду справи постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 адміністративний позов задовольнити частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо не вирішення питання про прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та зобов`язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та прийняти відповідне рішення. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12.12.2018 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем заначено про протиправність наказу №312 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення позивача зі служби в міліції, оскільки підставою для його звільнення послугував Закон України «Про Національну поліцію», а право вступити на службу в поліцію могло бути реалізоване включно до 06.11.2015, звільнення ж з органів міліції за скороченням штатів відповідно до розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного закону могло бути проведено лише з 07.11.2015, а позивача не попереджали про скорочення штатів. Також позивач наголосив, що він пройшов перевірку для подальшої служби в поліції та виявив бажання проходити службу в поліції, не відмовлявся від подальшого проходження служби в поліції, оскільки 06 листопада 2015 року він написав рапорт про прийняття до Національної поліції, який було подано до сектору кадрового забезпечення Черкаського районного відділу УМВС України в Черкаській області. Після чого продовжував виконувати свої службові обов`язки з 07 по 12 листопада 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідачів позов не визнав, проти заявленого адміністративного позову заперечив, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що звільнення позивача відбулося через скорочення штатів у зв`язку з ліквідацією органу державної влади – УМВС України в Черкаській області, оскаржуваний наказ виданий належною посадовою особою в межах наданих повноважень та на підставі Закону України «Про Національну поліцію».

Представник відповідачів зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено територіальний орган Національної поліції – Головне управління Національної поліції в Черкаській області. 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII. Головне управління Національної поліції в Черкаській області не є правонаступником управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, а є новоствореним державним органом, де визначений відповідний порядок прийняття на службу в поліцію, також одночасно із прийняттям на службу в поліцію вирішується питання присвоєння спеціального звання поліцейського, а твердження позивача про те, що він ніби той проходив службу в Кам`янському відділенні поліції не може бути предметом розгляду, оскільки наказ про призначення позивача на посаду поліцейського не видавався відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію».

Крім того представник відповідачів вказав на відсутність можливості поновити позивача на посаді оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Кам`янського РВ УМВС України в Черкаській області, оскільки 06.11.2015 на підставі наказу МВС №1388 всі штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно із Переліком змін у штатах МВС скасовані та посади скорочені, а Кам`янський РВ УМВС України в Черкаській області із 26.09.2018 припинено.

В судовому засіданні представник відповідачів заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ згідно наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 88 о/с від 06.06.2005. Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області №193 о/с від 30.07.2013 позивач призначений на посаду оперуповноваженого КМСД Кам`янського РВ УМВС України в Черкаській області.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області №312 о/с від 06.11.2015 позивача звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення. Підставою для прийняття такого наказу зазначено Закон України «Про Національну поліцію».

Після звільнення із міліції позивач із 31.09.2017 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині А2227 з повним державним забезпеченням, про що свідчить довідка військової частини А2227 від 15.04.2019 №1217, контракти про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від 23.03.2017 та від 28.02.2018.

Приймаючи до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.12.2018, вирішуючи справу по суті, суд зазначає таке.

02.07.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон №580-VIII), відповідно до преамбули якого цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до п. 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про Національну поліцію» опублікований в Голосі України 06.08.2015 № 141-142, набрав чинності 07.11.2015. Проте, враховуючи п.1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 – 18 цього Закону набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.08.2015.

Відповідно до ст. 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів (п. 8 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII).

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

В судовому засіданні представник відповідачів на запитання суду щодо дотримання ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, зазначив, що позивач попереджений про вивільнення в силу п. 8 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII).

Отже, персонального попередження про наступне вивільнення позивач не мав.

Таким чином позивач про наступне вивільнення був повідомлений субсидіарно, в силу п. 8 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII.

Згідно з п. 9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пунктом 10 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114 (далі – положення №114), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 64 «г» Положення №114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, сукупністю умов, з якими вищезазначені норми Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та Положення № 114 пов`язують можливість звільнення працівника міліції зі служби через скорочення штатів є:

-відмова працівника міліції від проходження служби в поліції;

- не прийняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення;

- відсутність можливості подальшого використання працівника міліції на службі.

Позивач стверджує, що він 06 листопада 2015 року написав рапорт про прийняття до Національної поліції, який було подано до управління кадрового забезпечення УМВС України в Черкаській області.

Із довідок управління Міністерства внутрішніх справ в Черкаській області від 22 лютого 2016 року №14/9-75 та Головного управління Національної поліції України в Черкаській області від 24 лютого 2016 року №418/12/9/01-2016 встановлено, що рапорт позивача про звільнення з ОВС України у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції до відділу кадрового забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області не надходив та в журналі вхідної кореспонденції не реєструвався, так само як і заява про прийняття на службу до Національної поліції до відділу кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції України в Черкаській області не надходила та в журналі вхідної кореспонденції не реєструвалась.

Проте, письмовими нотаріально засвідченими поясненнями (т. 1, а.с. 186, 187) гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 підтверджуються обставини написання позивачем рапорту про звільнення з ОВС України у зв`язку з переходом до Національної поліції та заяви щодо прийняття на службу в поліцію і їх направлення до УКЗ УМВС разом із іншими працівниками, які в подальшому були зараховані на посади в новоутворений орган (поліцію).

Крім того, факт виконання позивачем свої службові обов`язки з 07 по 12 листопада 2015 року підтверджується книгою інструктажів із заходів безпеки при поводженні з табельною вогнепальною зброєю Кам`янського відділення поліції Смілянського відділу поліції ГУ Національної поліції в Черкаській області, рапортом позивача від 12.11.2015 про розкриття злочину, книгою розстановки нарядів Кам`янського відділення поліції Смілянського відділу поліції ГУ Національної поліції в Черкаській області.

Наведеним підтверджується, що позивач вчасно скористався наданим йому Законом №580-VІІІ правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, що в силу даного Закону вважається наявністю його згоди на проходження служби в поліції.

Однак, із незалежних від позивача причин, його рапорт щодо проходження служби в поліції не надійшов до органу внутрішніх справ, у якому працював позивач, та не був розглянутий у встановленому порядку.

При цьому, у порушення вимог п. 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідних положень Закону України № 580-VIII позивачу не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості подальшого використання його на службі та відповідності вимогам поліцейського.

Окрім того, судом в судовому засіданні встановлено, що позивач має бажання працювати в органах внутрішніх справ.

Слід зауважити, що Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

За вищезазначених обставин та правового регулювання, суд дійшов висновку, що Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області винесено наказ №312 о/с від 06 листопада 2015 року щодо звільнення позивача із займаної посади за відсутності на те правових підстав, а тому останній слід скасувати.

Щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Кам`янського районного відділу чи на рівнозначній посаді в іншому райвідділі області, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» ліквідовані територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України серед яких управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та Кам`янський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно із ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Із витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що 26.09.2018 Кам`янський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, як юридичну особу - припинено.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідачів окремо підтвердив, що Кам`янський районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області ліквідовано, а не реорганізовано.

Отже юридична особа, в якій позивач був працевлаштований припинена шляхом її ліквідації.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 104 Цивільного кодексу України ліквідація - це така форма припинення діяльності юридичної особи, за якої перестають існувати всі її права та обов`язки без переходу прав та обов`язків у порядку правонаступництва до інших юридичних осіб, тобто є припиненням всіх прав і обов`язків юридичної особи без визначення правонаступника.

При цьому суд приймає до уваги наказ МВС України від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно-штатні питання», яким скасовано всі штати та скорочено усі посади в органах МВС України в Черкаській області.

Як висновок вищевказаному суд зазначає, що поновлення позивача на посаді оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Кам`янського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області не є можливим, з огляду на те, що юридична особа в якій позивач був працевлаштований ліквідована, а посада позивача в силу наказу МВС України від 06.11.2015 №1388 «Про організаційно-штатні питання» скорочена.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, позивачем не враховано, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права.

Разом із цим суд зазначає, що порядок призначення на посади поліцейських визначений у ст. 48 Закону №580-VIII.

Відповідно до ст. 52 Закону №580-VIII з метою добору осіб, здатних професійно виконувати повноваження поліції та посадові обов`язки за відповідною вакантною посадою, у випадках, передбачених цим Законом, проводиться конкурс на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади. Конкурс проводиться відповідною поліцейською комісією.

Приписами ч. 1 ст. 51 Закону №580-VIII встановлено, що для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об`єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції утворюються постійні поліцейські комісії.

Отже, Законом №580-VIII передбачено певну процедуру прийняття на службу в органи Національної поліції, що вимагає вчинення певних дій як осіб, які приймаються на службу в поліції (як таких, що приймаються на службу вперше, так і для колишніх працівників міліції, які виявили бажання працювати в поліції), а також посадових осіб органів (закладів, установ) поліції.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, прийняття на службу громадян в органи Національної поліції є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу Національної поліції.

Дискреційні повноваження сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акту.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов`язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом Національної поліції, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Суд зазначає, що адміністративний суд позбавлений можливості зобов`язати орган державної влади прийняти позивача на роботу, оскільки прийняттю на службу до Національної поліції передує встановлена законодавством процедура конкурсу та перевірки, яка може бути проведена лише вищезазначеним органом державної влади

Абзацом 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку поновити порушене право позивача шляхом зобов`язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття позивача на службу в поліцію.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 21-3063а16 (800/323/16).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, з урахуванням зазначеного, з огляду на підстави та предмет спору, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255 КАС України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114, капітана міліції ОСОБА_1 (У-409726) – оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Кам`янського районного відділу.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 13.06.2019.

Суддя В.П. Тимошенко