Рішення № 82375137, 07.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2019 року № 826/2250/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг"доГоловного управління ДФС у Київській областіпро представники учасників справи:визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень позивача - Безродний А.Ю.; відповідача - Платуха С.П., ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (далі - позивач або ТОВ "Альянс Холдинг") подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДФС у м. Київській області (далі - відповідач або ГУ ДФС), в якому просить суд визнати протиправним та скасування податкові повідомлення-рішення від 10.10.2017 № 0006814001 та № 0006824001.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем допущено порушення норм Податкового кодексу України при здійсненні фактичної перевірки, що призвело до невірних висновків, які викладені у акті перевірки за результатами перевірки позивача, на підставі якого прийнято оскаржувані рішення. Також позивач зауважує на безпідставність проведеної відповідачем перевірки.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, вказавши про правомірність винесення податкових повідомлень-рішень, які прийняті у межах наданих контролюючому органу повноважень та у відповідності до норм законодавства, які були чинні на момент проведення перевірки.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому позивач наголошує на неправомірність проведення перевірки, а також зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідачем наведені норми закону, однак відсутні обґрунтування підстав проведення перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 27.03.2018.

В судовому засіданні 27.03.2018 судом оголошено перерву до 15.05.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2018, з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2018, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.06.2018.

У судовому засіданні 12.06.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти позову повністю.

Також, представниками сторін до суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи наведене, судом ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підстав ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 29.08.2017 № 1545 "Про проведення фактичних перевірок" та направлень від 21.09.2017 № 1048 та № 1049 працівниками ГУ ДФС було проведено фактичну перевірку магазину на АЗС суб`єкта господарювання ТОВ "Альянс Холдинг" за адресою: м. Біла Церква, вул. Петра Запорожця, 377-А.

За результатами перевірки складено акт від 22.09.2017 № 002007 (реєстраційний номер в органі ДФС № 497/10-36-40/34430873) (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено:

- факт реалізації пляшки коньяку України ординарного "три зірочки" "Коблево" 0,5 л. 40 % об., виробництва ТОВ "Миколаївський коньячний завод" по ціні 57,00 грн., що підтверджується електронною копією розрахункового документа і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, поданих до органів державної фіскальної служби по дротових або бездротових каналах зв`язку від 12.09.2017, в той час коли Постановою КМУ № 957 від 30.10.08 мінімальна роздрібна ціна на такий коньяк у такій тарі встановлена в розмірі 59,73 грн., чим порушено вимоги ст. 18 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.95.;

- факт реалізації пачки сигар (10 сигар) "Кафе Крем Оріджинал" (МАП ААЄН 017453 ТІ БФ 13/4) виробництва "Скандінавіан Тобакко Групп Ерсель Б.В ." Нідерланди по ціні 104,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 21.09.2017 № 1236639, в той час коли виробником цих цигарок 24.05.2017 встановлена максимальна роздрібна ціна в розмірі 99,00 грн. (з урахуванням 5% акцизного податку ціна повинна бути не більше 103,95 грн.), чим порушено вимоги ст. 11 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.95;

- сума залишків тютюнових виробів встановлена в розмірі 154 359,60 грн.

Відповідно до висновків перевірки встановлено порушення ст.ст. 11, 18 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.95.

Також, посадовими особами відповідача були складені Акти відмови від підписання акта перевірки від 21.09.2017 № 002007.

10.10.2017 відповідачем на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 10.10.2017 № 0006814001 та № 0006824001, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 164 359,60 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку (скарга вих. № 1-10 від 20.10.2017), проте рішенням ДФС України від 14.12.2017 № 30054/6/99-99-11-03-01-25, у задоволені скарги відмовлено, а винесені податкові повідомлення-рішення - залишено без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.3 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно до п. 80.7 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

У відповідності до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З аналізу даних правових норм вбачається, що у посадової особи контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки, зокрема, за наявності визначених законом підстав та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, та службового посвідчення.

Судом встановлено, що наказ від 29.08.2017 № 1545 "Про проведення фактичних перевірок" виданий відповідно до ст.ст. 20, 75, 80 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на відсутність у наказі про проведення фактичної перевірки підстави для її проведення, оскільки зі змісту наказу можливо встановити передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки, з огляду на посилання в його тексті на п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Крім того, суд зазначає, що Верховний Суд у своїх постановах, зокрема в справі №826/6376/16 адміністративне провадження №К/9901/3876/17, неодноразово зазначав, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Крім того, абз. 2 п. 81.3 статті 81 ПК України визначено, що керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Разом з тим, судом встановлено, що проведення перевірки розпочато з відома та в присутності позивача, що також вказує на дотримання вимог щодо допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що позивач допустив перевіряючих до проведення перевірки та надав часткові пояснення по суті виявлених порушень, суд відхиляє доводи представника позивача про порушення відповідачем порядку проведення фактичної перевірки, рівно як і відсутність підстав для її проведення.

Таким чином, в даному випадку дослідженню належать виключно обставини, що слугували підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо висновку відповідача про реалізацію позивачем коньяку по ціні нижній ніж за мінімальною роздрібною ціною, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.95р. № 481/95-ВР (надалі - Закон № 481/95-ВР, в реакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Частиною 10 ст. 18 Закону визначено, що право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України.

Кабінет міністрів України прийняв постанову від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», у Додатку до якої визначив розміри таких цін.

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 13 Закону України від 21.06.2012 № 5007-VІ «Про ціни і ціноутворення» граничні ціни, установлені органами державної влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, є обов`язковими для застосування суб`єктами господарювання.

При цьому, згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону «Про ціни і ціноутворення», гранична ціна - це максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб`єктом господарювання.

Частиною першою статті 17 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Фінансові санкції у вигляді штрафів у разі здійснення суб`єктами господарювання оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, встановлені абзацом 14 частини 2 статті 17 і становлять - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Як зазначалося вище, в ході перевірки встановлено факт реалізації однієї пляшки Віскі "Вайт" (0,5л., 40% об.) по ціні 82,00 грн.

Мінімальні оптові та роздрібні ціни по товарній позиції 2208 30 (віскі) встановлені у Додатку до постанови Кабінету міністрів України від 30.1.0.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» за 1 літр 100-відсотктвого спирту.

При цьому, у пункті 1 Приміток до вказаного Додатку зазначається, мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п`ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, в тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об`ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Відповідно до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957, встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на коньяк (бренді) три зірочки на рівні 597,30 грн., за 1 літр 100 - відсоткового спирту.

Як встановлено судом, в акті перевірки зафіксовано факт реалізації коньяку "Коблево" три зірочки місткістю 0,5 л. 40 об. за ціною нижчою від мінімальної роздрібної.

Суд враховуючи встановлений розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, в даному випадку - коньяку, встановив, що мінімальна роздрібна ціна коньяку (бренді) три зірочки об`ємом 0,5 літра, 40 % об. становить - 119,46 грн. (де 597,30 - мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100 - відсоткового спирту х 40% - міцність напою х 0,5 л. = 119,46).

Якщо ж розраховувати мінімальну роздрібну ціну коньяку (бренді) три зірочки об`ємом 0,25 літра, 40 % об., то вона становила б 59,73 грн. (де 597,30 - мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100 - відсоткового спирту х 40% - міцність напою х 0,25 л. = 59,73).

З інформації, що міститься в ІС "Податковий блок", вбачається продаж коньяку "Коблево" три зірочки місткістю 0,25 л.

У відзиві на позовну заяву, відповідач також вказує про реалізацію коньяку "Коблево" три зірочки місткістю 0,25 л. 40 об.

Проте, як зазначено вище, в акті перевірки вказано про реалізацію коньяку "Коблево" три зірочки місткістю 0,5 л. 40 об.

Таким чином, відповідачем не доведено факту реалізації коньяку "Коблево" три зірочки місткістю 0,5 л. 40 об. за ціною нижчою від мінімальної роздрібної ціни. Інших доказів, які б підтверджували висновки, викладені в акті перевірки про реалізацію коньяку "Коблево" три зірочки місткістю 0,5 л. 40 об. відповідачем не надано.

Разом з тим суд відхиляє доводи позивача про те, що контрольна розрахункова операція здійснюється в ході проведення фактичної перевірки та є обмежена строками проведення такої перевірки, оскільки п. 80.4. ст. 80 ПК України визначено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Тобто, контрольна закупка 12.09.2017, зроблена відповідачем у межах визначених ПК України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність висновку посадових осіб відповідача про реалізацію коньяку "Коблево" три зірочки місткістю 0,5 л. 40 об. за ціною нижчою від мінімальної роздрібної ціни, а тому податкове повідомлення-рішення від 10.10.2017 № 0006814001, яким застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 10 000 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків відповідача про встановлення факту реалізації цигарок за завищеною ціною ніж за встановленою максимальною роздрібною ціною суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.106 пункту 14.1 статті 14 ПК України максимальні роздрібні ціни - ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни. Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Аналогічні положення передбачені в Законі № 481/95-ВР, у відповідності до приписів статті 11-1, якого передбачено, що встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати.

Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.

Згідно з підпунктом 14.1.252 пункту 14.1 статті 14 ПК України тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України тютюнові вироби відносяться до підакцизних товарів. Перелік підакцизних товарів, які описано та класифіковано згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), та ставки акцизного податку, за якими обчислюється акцизний податок з таких товарів, встановлено пунктом 215.3.2 статті 215 ПК України.

Згідно з пунктом 221.1 статті 221 ПК України обчислення сум акцизного податку з тютюнових виробів здійснюється одночасно за адвалорними та специфічними ставками.

Підпунктом 214.1.1 пункту 214.1 статті 214 ПК України визначено, що у разі обчислення акцизного податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість реалізованого товару, виробленого на митній території України/ввезеного на митну територію України товару, за встановленими виробником/імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), з урахуванням податку на додану вартість та акцизного податку.

Адвалорна ставка на рівні 12 відсотків встановлена лише на сигарети, які класифікуються за кодами 2402 20 90 10 та 2402 20 90 20 УКТ ЗЕД (підпункт 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 ПК України).

У відповідності до п. 220.1 ст. 220 ПК України, передбачається, що встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари (продукцію) здійснюється виробником або імпортером товарів (продукції) шляхом декларування таких цін. При цьому встановленні виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) повинні наноситися на споживчу упаковку таких товарів разом з датою їх виробництва. (п.220.11 ст.220 ПК України).

Отже, у роздрібній мережі продаж сигарет (з фільтром, без фільтру) здійснюється за цінами, не вищими за МРЦ, збільшеними на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Тобто до вартості пачки сигарет (з урахуванням податку на додану вартість та акцизного податку (крім акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів)), не вищої за МРЦ (100 відсотків), додається акцизний податок з роздрібної торгівлі підакцизними товарами - 5 відсотків вказаної вартості. Вартість пачки сигарет, вище якої не дозволено її реалізацію, можна отримати помноживши МРЦ (вказану на пачці) на 1,05.

Продаж інших тютюнових виробів у роздрібній мережі здійснюється за цінами, рівень яких визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням податку на додану вартість та акцизного податку (крім акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що становить 5 відсотків вказаної вартості.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10.05.2018 у справі № 826/12133/16 та в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № П/811/1635/16.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що реалізовуватися за ціною не меншою, ніж встановлені максимальні роздрібні ціни, можуть тільки сигарети з фільтром або без фільтру. До інших виробів з тютюну такі максимальні роздрібні ціни не встановлюються, отже відповідальність за продаж тютюнових виробів (крім сигарет з фільтром або без фільтру) за ціною, вищою, ніж вказана на пачці не може застосовуватися, оскільки така ціна не є максимальною роздрібною ціною в розумінні Податкового кодексу України.

Водночас, з матеріалів справи, а саме фотографій зроблених посадовими особами відповідача під час перевірки, що тютюновий товар за найменуванням "Кафе Крем Оріджинал" є сигарами.

У листі Державної фіскальної служби № 7151/6/99-99-03-03-15 від 06.04.2015 вказано, що на тютюнові вироби, щодо яких не встановлена адвалорна ставка акцизного податку, а встановлено виключно специфічні ставки акцизного податку, не розповсюджується вимоги щодо подання декларацій про МРЦ її значення на упаковці при реалізації через роздрібну торгівельну мережу та відповідальність передбачена положеннями статі 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» щодо застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від МРЦ збільшення на суми акцизного податку.

Крім того суд зазначає, що відповідно до абз. 14, ст. 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено застосування фінансових санкцій до суб`єкта господарювання у разі: роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб`єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10 000 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що "100 відсотків вартості наявних у суб`єкта господарювання тютюнових виробів" слід розуміти як 100 відсотків вартості наявних у суб`єкта господарювання тютюнових виробів, що реалізовувались з порушенням вимог закону, адже не може наступати відповідальність особи за її правомірні дії.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 15.01.2015 у справі № 2а-17952/11/2670.

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки у позивача наявності було 17 сигар "Кафе Крем Оріджинал", 10 з яких було придбано посадовими особами відповідача.

Однак, відповідач визначив суму фінансових санкцій у розмірі 154 359,60 грн., яка дорівнює вартості усіх тютюнових виробів, що знаходились в реалізації у позивача.

Таким чином, розмір фінансових санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 10.10.2017 № 0006824001 відповідачем визначено невірно.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність факту вчинення позивачем правопорушення - реалізацію тютюнового виробу за ціною вищою ніж за встановленою максимальною роздрібною ціною, а тому винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 10.10.2017 № 0006824001 є безпідставним та підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 КАС України).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 у справі № 802/2236/17-а.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасування податкові повідомлення-рішення від 10.10.2017 № 0006814001 та № 0006824001, видані Головним управлінням ДФС у Київській області.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (ідентифікаційний код 34430873, адреса: 03038, м. Київ, вул. Грінченка, буд. 7) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 465 (дві тисячі чотириста шістдесят п`ять) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко